Питання: то хто створив ті мільярди доходів, які були за часів фермера?
****и чи фермер?
І чому тих мільярдів не було до фермера і нестало після фермера?
Чому з фермером є мільярди прибутку, а без фермера є масовий голод?
Я вважаю, що причина більшості економічних негараздів - довіра брехунам марксистського типу. Брехунам зневажаючим роль організаторів віробництва. Та і життя цілком. Одною з таких вад є зневага до іноземних організаторів. До міжнародного обміну досвідом, як наслідок. Другою - знавага до вмілих персон. І до обидвох цих вад Маркс приклав своє перо. (Світ посадив на своє перо.) Першу, міжнародну, він "підігрів" розмовами про страшні міжнародні монополії, тощо. А зневагу до ролі персон організаторів виробництва Маркс провокував такими висловами:
1-195 (131)"Однако возвратимся к нашему капиталисту in spe [в будущем]. Мы оставили его после того, как он купил на товарном рынке все факторы, необходимые для процесса труда: материальные факторы, или средства производства, и личный фактор, или рабочую силу. Лукавым глазом знатока он высмотрел средства производства и рабочие силы, требующиеся для его особого предприятия: прядильни, обувной фабрики и т. д. Итак, наш капиталист приступает к потреблению купленного им товара, рабочей силы, т. е. заставляет носителя рабочей силы, рабочего, потреблять посредством своего труда средства производства. Общий характер процесса труда, конечно, не изменяется от того, что рабочий совершает его для капиталиста, а не для самого себя. Да и тот определенный способ, каким изготовляются сапоги или прядется пряжа, тоже не может сразу измениться вследствие вмешательства капиталиста. Последний должен на первых порах взять рабочую силу такой, как он находит ее на рынке, а, следовательно, и труд должен взять таким, каким он развился в тот период, когда еще не было капиталистов. Изменение самого способа производства как результат подчинения труда капиталу может совершиться лишь позже, а потому и рассмотрению подлежит позднее."
Не знаю, яка тирса повинна бути в голові, щоб після:
"он купил на товарном рынке все факторы, необходимые для процесса труда: материальные факторы, или средства производства, и личный фактор, или рабочую силу. Лукавым глазом знатока он высмотрел средства производства и рабочие силы, требующиеся для его особого предприятия: прядильни, обувной фабрики и т. д. Итак, наш капиталист приступает к потреблению купленного им товара, рабочей силы, т. е. заставляет носителя рабочей силы, рабочего, потреблять посредством своего труда средства производства."
після опису того, як капіталіст організував виробництво, зібравши все докупи і розставивши по місцях, написати далі:
"Общий характер процесса труда, конечно, не изменяется от того, что рабочий совершает его для капиталиста, а не для самого себя."
Отой організуючий розум знавця за Марксом для виробництва та розподілу не грає жодної ролі. Робітники самі розбируться, що їм робити з незнайомими колегами та небаченим обладнанням. Звичайно, що недоумкуваті латиноамериканські чи африканські Семи Боки, такі як показано в кіні про "богів, що зійшли з ума", з радістю повиганяють економічних організаторів. І самі, разом із своєю тирсою, радо і швидко все розвалять. Основоположник же дозволив!
А про ту марксову брехню, за котрою - "Последний должен на первых порах взять рабочую силу такой, как он находит ее на рынке, а, следовательно, и труд должен взять таким, каким он развился в тот период, когда еще не было капиталистов." - я і говорити не хочу.
