не просто говно а бред сивой кобылы
просто фортануло
насрал кучу говна и повезло
назвали классиком
Ленин тоже насрал сто томов бреда и их печатали миллионными тиражами и шо
Пушкин- не гавно. Один из немногих российских классиков, кого реально интересно и нужно читать.
Другое дело, шо мне всегда было странно - почему совки считают, шо Цветаеву образованному челу нужно знать обязательно, а Костенко - нет?
Как по мне, Костенко и глубже, и интереснее. У нее почти каждая строчка - такой мощный образ, шо иногда мурашки по коже.
Вот Лина Костенко
***
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
***
Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: – Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: – Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами –
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова...
***
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.