Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
сообщение увидели?
Погиб наш Кузнечик...
- Автор теми н. Х.О.
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Думаю, тут многим нужно..
Особенно участникам эпопеи с Отводенко.. Ностальгия, грусть..
Статус: Офлайн
Реєстрація: 29.01.2008
Повідом.: 43761
Адреса: The second star to the right
Реєстрація: 29.01.2008
Повідом.: 43761
Адреса: The second star to the right
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
На ЮТуб придется топать.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 25.02.2007
Повідом.: 2555
Реєстрація: 25.02.2007
Повідом.: 2555
Я эту тему увидел почти сразу после ее создания, но не отписался. Не знал что сказать.
Я не знал этого человека вживую. Общался с ним несколько раз только здесь - на форуме. Помогал, и чувствовал себя причастным к тому, что он делает. К победе.
Как то выбила его гибель из колеи. 9 дней - спи спокойно, Кузнечик.
Я не знал этого человека вживую. Общался с ним несколько раз только здесь - на форуме. Помогал, и чувствовал себя причастным к тому, что он делает. К победе.
Как то выбила его гибель из колеи. 9 дней - спи спокойно, Кузнечик.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 21.02.2018
Повідом.: 2018
Реєстрація: 21.02.2018
Повідом.: 2018
А вже у одного?. Комусь вже 40 днів
В цій темі, да не доречно.
Ніколи не думав що буду так ридати.
Це не пафос. У липні минулого загинув племінник. 93 бригада і понєслось...
А потім і знайомі особисто і по форумам....
За кожного душу рве.
.А ще є хто залишився без оселі - Серебрянка, Сіверськ, Бахмут, Бурлуччина....та ті ж самі Дергачі.
Дай Боже нікого не забути і після перемоги покласти квіти на могилу
А часу достатньо буде???
Це не сум, це розпач.....
Останнє редагування:
Статус: Онлайн
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7486
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7486
Так, розпач.. Один за одним.. Вічна пам"ять Герою, вічна пам"ять Герою, вічна пам"ять Герою....
Статус: Офлайн
Реєстрація: 21.02.2018
Повідом.: 2018
Реєстрація: 21.02.2018
Повідом.: 2018
У кожній війні є пісні про журавлів.
І друга світова, і зараз (вже дві).
" Батько сивий, мати сива...."
Сльози матерів, коханих, діточок
Щоб ті журавлики нас тіки радували.
Герої не вмирають.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 04.11.2021
Повідом.: 1938
Реєстрація: 04.11.2021
Повідом.: 1938
Спорил с Игорем здесь на форуме еще до войны на бутылку хорошего бухла, на предмет кто на следующих выборах выиграет.
Теперь он уже не узнает выиграл или проиграл.
Если рай есть, то Игорю там место найдется, невредный был человек.
Хотя наверное никакого бога нет если он такое допускает.
Теперь он уже не узнает выиграл или проиграл.
Если рай есть, то Игорю там место найдется, невредный был человек.
Хотя наверное никакого бога нет если он такое допускает.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Вот как-то да.. помимо скорби по хорошему человеку, не отпускает ужасное чувство несправедливости и безысходности..
Может Бог как раз и есть - Игорь свою долю страданий прожил, перешёл на следующий уровень...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Все может быть.... Как знать..Может Бог как раз и есть - Игорь свою долю страданий прожил, перешёл на следующий уровень...
Такая мысль, конечно, утешает...
Може воно й не надто доречно виглядатиме. Й не зовсім по темі. Але, якщо вже такі розмови почалися...
Наразі багато хто згадує Ігоря добрими словами. Пригадує приємні моменти спілкування, якихось спільних справ, чи просто разом проведеного часу.
А чи часто, чи досить ми кажемо добрих та щирих слів любові, вдячності, підтримки, тощо, тим, хто зараз поруч з нами?
Здебільшого якось так виходить що потім, коли вже сталося невідворотнє й нічого змінити не можна, виявляється що за життя можна було й сказати, й зробити значно більше добра для того, кого тепер більше немає.
То, можливо, Бог в такий, може надто жорсткий спосіб, нагадує що варто бути більш людяними, уважними та чуйними до живих?
Частіше казати дорогим нам людям як ми їх цінуємо, наскільки важливими вони є для нас, як багато для нас значать їх любов, віра в нас, підтримка і все інше, з чого складаються близькі, родинні чи дружні, стосунки.
Казати особисто. Словами. Аби вони не лише здогадувалися про це, а й знали напевне.
Якби не відчуття особистої втрати таке нагадування навряд чи достукалося б так глибоко до серця.
Але якщо воно є саме таким, особистим, болючим, глибоким, значить його призначено саме тим, хто його переживає.
Як то кажуть, випадковість, то ж лише непізнана закономірність.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
О, да
На эту тему тоже много размышляла..
Это вообще свойственно людям - ценить то (и тех), что теряем.
Я тоже к такому выводу пришла.
Спасибо за опубликованные мысли и рассуждения..
Щодо того що саме цінується після відчуття втрати, там досить цікава історія. Але про це не тут й не зараз.
Це - тема пам’яті. То хай вона такою й лишається.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
Реєстрація: 06.02.2009
Повідом.: 7591
да, история с большой долей эгоизма, но не будем углубляться
именно
но Вы подбросили идей для подумать, может они кому-то пригодятся...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.07.2009
Повідом.: 35311
Реєстрація: 23.07.2009
Повідом.: 35311
Ісус Іосіфович, перелогинтися...