Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Погиб наш Кузнечик...

  • Автор теми Автор теми н. Х.О.
  • Дата створення Дата створення
Только сегодня узнал....
Светлая память Герою.
Смерть ворогам.
 
Завтра буду в Харькове.Кто то может подсказать где Игорян похоронен.В личку напишите кто знает
 
Може воно й не надто доречно виглядатиме. Й не зовсім по темі. Але, якщо вже такі розмови почалися...

Наразі багато хто згадує Ігоря добрими словами. Пригадує приємні моменти спілкування, якихось спільних справ, чи просто разом проведеного часу.
А чи часто, чи досить ми кажемо добрих та щирих слів любові, вдячності, підтримки, тощо, тим, хто зараз поруч з нами?
Здебільшого якось так виходить що потім, коли вже сталося невідворотнє й нічого змінити не можна, виявляється що за життя можна було й сказати, й зробити значно більше добра для того, кого тепер більше немає.
То, можливо, Бог в такий, може надто жорсткий спосіб, нагадує що варто бути більш людяними, уважними та чуйними до живих?
Частіше казати дорогим нам людям як ми їх цінуємо, наскільки важливими вони є для нас, як багато для нас значать їх любов, віра в нас, підтримка і все інше, з чого складаються близькі, родинні чи дружні, стосунки.
Казати особисто. Словами. Аби вони не лише здогадувалися про це, а й знали напевне.

Якби не відчуття особистої втрати таке нагадування навряд чи достукалося б так глибоко до серця.
Але якщо воно є саме таким, особистим, болючим, глибоким, значить його призначено саме тим, хто його переживає.
Як то кажуть, випадковість, то ж лише непізнана закономірність.
Мудрые старцы говорят, что у человека есть голова и сердце. А между ними - "каменная стена".
Один из смыслов, который предлагается в жизни -это "разбить" эту стену. При соединении головы (ум) и сердца (любовь) возникает мудрость.
Но мудрость подсказывает, что ум - лукав, а сердце часто впадает в "прелесть".

Тот, кого мы любили и оплакивая безвозвратно потеряли - "уходит" от нас только для "ума". Ибо именно ум рисует нам иллюзию разделения...
А вот любовь - это единство (говорю это не как попугай с чужих слов, хотите верьте хотите нет :)).

Блаженны те, кто пребывает в единстве. Они "видят", что происходит на самом деле и осознают, что Бог не наказывает в этом смысле никого. Бог есть Любовь и в Нем нет ни тени перемены, нет разделения. Он есть - Одно..

Словами не возможно передать.
 
Rip. Вот и у меня сегодня родственник погиб...... Бахмут.
Ебанные *******. ****.............
За кожного душу рве
Головне щоб було кого (що) ховати.
Бо дох,.. хлопців десь лежать не поховані. Як прошлого літа Дімєнтієвка, чи як її там.
 
Игорёк... Один из тех, кто звал меня мамой хотя был даже немного старше... Они все меня так зовут. И с каждым днём в моем телефоне всё больше номеров по которым уже никогда не ответят... Мальчики мои...
 
Як я донці відповім,
Як вкриває небо дим
Як заплаче на могилі
Посивілий побратим
Там, де спалена земля,
Там був я..
 
Да похуй цей пафос, бо колись ми і за ціх героїв забудемо, бо будуть наступні Їх будуть сотні
 
"Не забыть бы тогда, не простить бы, и не потерять "(Высоцкий)

 
Земля пухом , Игорёк.
 
Высоцкий ещё с четырнадцатого года является чуть не гимном косоротых.. А в последнее время и подавно.
Гимном у них сейчас Шаман с "Я - русский". Ну, ещё Энджойкина с "Русские идут" притянуть за уши можно.

Хотя, по факту: "Зато я спас кота, я выполнил приказ" :D
 
А часу достатньо буде???
Це не сум, це розпач.....
если стараться не брать ношу бОльшую, чем возможно нести, - то все по старой схеме: собираться с духом и уделять внимание. не всем сразу , но последовательно и справедливо
 
Следуют заветам Конфуция, кажется. Про цвет кошки и качество отлова ею мышей. Но про это, действительно, не здесь...
 
У них сейчас под песни Высоцкого рекрутируют в Вагнер. Очень много роликов.
Но это не та тема, чтобы развивать эту тему. Так,,,, третьего дня резануло глаз, вот и отписался. Может я и не прав.
Под такие песни в вагнер рекрутируют?

Солдаты группы Zет.
(песня)
музыка В.Высоцкого "солдаты группы Zентр".
***1***
Окрысившись на всех,
....................На мир и Божий Свет
Ворвались в Украину
...................Солдаты группы Zет
И тот, кто вас послал -
.......................Не думал не гадал,
Что смерть, вам улыбаясь,
.........................Покажет свой оскал.

С цветами не встречают,
.......................Хлеб-соль не подают,
А только неустанно
..................По танкам вашим бьют.
В фаршмак металлоломный -
.........................Вас жарят на омлет
Идут на удобренье
.................Солдаты группы Zет

***2***
Вам шлёт вся Украина
....................Огромнейший привет
Застряли, как в болоте
......................Солдаты группы Zет
Голодные и злые,
................Со смертью за спиной,
И только грузом двести
......................Вернетесь вы домой!
Каждый второй! Каждый второй! Каждый второй!

С цветами не встречают,
.......................Хлеб-соль не подают,
А только неустанно
...................По танкам вашим бьют.
В фаршмак металлоломный -
.........................Вас жарят на омлет
Идут на удобренье
.................Солдаты группы Zет.
 
,,Зима без світла – це не страшно,
страшно без сина, без тата, без брата,
без душевних розмов, без вечері разом
без тих кого забрала війна
страшно, коли тримаєш у долонях руку,
а вона льодяна.
Зиму без світла можна пережити,
а втрату можна? Мабуть, ні..." (с)
 
.... Зиму без світла можна пережити,
а втрату можна? Мабуть, ні..." (с)
І все ж, як би не було боляче, цю втрату треба пережити.
Ні, не забути. Не заспокоювати чи обманювати себе, знов й знов нагадуючи собі що на війні без втрат не буває. Не вважати що далі вже нема сенсу жити бо надто багато втрачено, чи щось ще.
Обов’язково треба пережити. Бо якщо не лишиться тих, хто пам’ятатиме, то заради чого було та триває це все?

Треба пережити, не роз’ятрюючі душу думками - "А якби він тоді був не там, а десь в іншому місці? Трішки забарився б й не потрапив би під обстріл. Встиг сховатися в укритті - й ворожа куля чи щось ще просвистіли повз. Якби..., якби.., якби....".
Переглянути вкладення 13230884 Сталося те що сталося. І цього вже не змінити.
Переглянути вкладення 13230884 Нажаль.

Тому хоч як боляче та сумно, краще пам’ятати що наші воїни гинуть аби захистити Україну.
Аби кожен з тих, кого вони закривають собою, міг зробити щось корисне. Міг просто жити.
Тож будемо вдячними тим, хто щодня вже більш ніж рік роблять неймовірне, надлюдськими зусиллями наближаючи нашу Перемогу.
Хай замість смутку та жалю в душах і серцях житимуть вдячність й пам’ять. Герої заслуговують на це.
 
Назад
Зверху Знизу