суржик, если в двух словах, в моём понимании это когда в разговоре человек употребляет слова несколький языков, с коверканием отдельных слов.
Україна межує з десятком країн. Прикордонні області мають змішаний склад і переймають ту чи іншу лексичну одиницю, якщо її зручно використовувати. І ценй процес йде природнім шляхом. Шляхом частотності вживання. Так от, якщо народ вживає лексичний термін з румунської мови, чи польської, чи білоруської чи ще з якоїсь, то це тільки збагачує словарний запас мови.
В Британії кожен рік випускається словник новоязів, яких приєднують до словарного запасу англійської мови і ніхто не заперечує, ніхто не піднімає крик, що притісняють англійську мову. Просто в словнику вказують, що це слово борроуд з такої-то мови.
У нас інша ситуація, мову, народну мову, на якій ромовляє більшість населення, назвали суржиком. Слова, які вживаються народом, забороняють вживати.
Було таке, що твори українських класиків ревізували і слова, які значно відрізнялись від російських, оросійщували, заміняли російськими ****огами (синонімами). Робилось це насильницьким шляхом, а не природним.
Навіть коли полки запорізьких козаків переселяли на Кубать (майже 100 тис. з сім"ями), на Далекий Схід, в Сибір і на їх місце переселяли мордву, то ця мордва через деякий час вже говорила українською.
Про народну мову знайду у Миколи Костомарова і поміщу пізніше.
...