в мене теж як гойдалка - то вірю то не вірю. іноді просто руки опускаються.
я особисто думаю, що коли там у раді-кабміні-президентстві вимруть всі бувші комсомольці-комуністи то тільки тоді з,явиться шанс на кращі зміни
Свого часу у мене голова пухла від питання: що, бля, робити? Кому вірити? Шо взагалі відбувається й до чого усе це призведе? Зараз у мене нарешті з’явилося власне бачення. От ним й поділюся.
Я вважаю, що пострадянський простір - він справді специфічний. Й не тільки бувші комсомолці винні у наших проблемах. Є такий вислів "Деспотія страшна не тільки тим, що розбещує тиранів, але й тим, що розбещує народ". Тож у нас розбещені усі. Увесь пострадянський простір. Тому приводити до тями потрібно усіх. Питання - як? Як мотивувати людей жити по закону, якщо вони до того закону ставляться призирливо апріорі? На постсовку немає моралі, немає такого поняття, як репутація. Тут панує анормія - відсутність моральних та єтичних норм. Красти не соромно. Брехати - не соромно. Не соромно взагалі усе, що приносить прибуток. Тож, моя думка: совку потрібен не тільки економічний план Маршала, але, й так би мовити, план Маршала (чи ще когось) по поверненню на цю територію моральних норм. І це буде дуже кропіткий та дуже довгий у часі процес. І нам краще за все з розумінням поставитися до того, шо цей процес може перевищите наше земне життя.
Але такий план потрібен. Хоча б тому, що Україна не єдина посттоталітарна, пострадянська країна. Таких країн багато по усьому світу. Рано чи пізно тамтешні режими впадуть. Навіть у Північній Кореї. І їх теж доведеться адаптувати до нормального світу. То чому не почати з України?
Я гадаю, що такі думки - вони ж не лише у мою голову приходять. Ось у чому криється мій обережний оптимізм щодо планів Маршала та інших для України. В тому, що просто здоровий глузд підказує: краще реформувати пострадянський світ під сучасну цивілізацію, аніж совок почне "реформувати" світ під себе. Вже почав.
Але швидким та приємним процес реморалізації не буде.
Якось так.