Игорь Будник в групі #Я_Підтримую_Президента
ЯКУ ПЕНСІЮ МАЄ ДАВАТИ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ?
Відразу попереджаю: текст буде злий. Тому шанувальникам тези «держава повинна забезпечити мені європейський рівень пенсії» рекомендую мій пост не читати. Переконати я вас все одно не зможу, тільки даремно собі настрій зіпсуєте.
Що взагалі являє собою пенсія? Пенсія — це допомога, яку держава виплачує непрацездатним громадянам, щоб забезпечити мінімальний прожитковий рівень. Зверніть увагу на слова «непрацездатним» та «мінімальний». Причому це не залежить від того, хто в даний момент є президентом країни, і навіть не залежить від назви країни та її форми правління. А ще це не залежить від того, як ви собі уявляєте свою пенсію, і які дурниці вам вселили радянська влада або сучасні популісти. Ні, ну не завжди, звичайно, пенсія забезпечує мінімальний прожитковий рівень. Є особливо заслужені люди, які принесли велику користь своїй країні, тому й отримують набагато більше. В першу чергу це стосується колишніх вищих чиновників, фахівців силових відомств, героїв та великих вчених. Оскільки далеко не кожен був губернатором, академіком чи військовим льотчиком, то це невелике число на пенсію інших не впливає. Я ж вестиму мову про решту громадян («простих людей»).
Основна причина нерозуміння цієї простої тези з'явилася з вини радянської влади. Збочена держава, збудована на брехні та насильстві, вона ще довго нам заважатиме в усіх сферах. В СРСР людей виховували на рабській ідеології: ти віддавай всі сили та здоров'я на роботі, а у старості «велика країна» про тебе подбає. Коли люди насилу доживали до старості, приходило розуміння, що тебе знову обдурили, але обурюватися було вже пізно і марно. Тільки от не розповідайте мені про «казково високі» пенсії в СРСР! Я стара людина, і добре пам'ятаю, що мої бабуся й дідусь наприкінці 80-х отримували 40 карбованців пенсії. Люди, які пережили громадянську війну, колективізацію, голодомор та окупацію, наймитували протягом десятиліть в радгоспі, отримували по сорок карбованців на місяць. Для розуміння: наприкінці 80-х один карбованець коштував обід в поганий їдальні, а 20 карбованців коштувала пара взуття категорії «лайнодави».
І ось люди, що вийшли на пенсію, чомусь тепер вважають, що їм президент України має забезпечити високу пенсію. Причому «висока» в їхньому розумінні, це приблизно як в середнього класу в Німеччині: щоб ніде не економити, а гроші все одно не кінчалися. Причини називають різні: «ми все життя чесно працювали на СРСР», «ми заслужили це своїм важким життям», «за те, що ми не поїхали з України», «тому що наші пенсії вкрав уряд та олігархи» і нарешті, сама хітова причина: «тому що у мене немає інших грошей».
І ось тут виникає справедливе запитання: невже у нас в країні стільки відверто дурних людей? Начебто зростали в «країні загальної грамотності», а життєвої грамотності — нуль. Начебто логічно, що про свою старість нормальна людина має починати думати ще в молодому віці, як то кажуть, «готуй сани влітку». ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОКІЙНОЇ СТАРОСТІ ПОТРІБНІ ЛИШЕ ТРИ РЕЧІ: особисті заощадження (в першу чергу банківські), нормально виховані діти (які не залишать поза увагою своїх батьків) і, в останню чергу, допомога держави. Чому в останню? Тому що нерозумно сподіватися на державу, яка кілька разів знищувала і розоряла мільйони своїх громадян з метою горезвісної «класової боротьби». Ось чомусь я, ще будучи піонером, правильно розумів ці прості речі й на державу не розраховував. Бабуся з дідусем виростили шістьох нормальних дітей (жодного ледаря чи алкоголіка), тому в старості ні в чому не мали потреби, хоча і не змогли зібрати грошей в тих складних умовах. Мої батьки змогли навіть більше: втративши всі заощадження в 91 році (їх вкрав Ощадбанк СРСР, а не українська влада, до слова), вони змогли знову накопичити на вклади, купити собі дачу та гараж з автівкою, хоча батько вже на момент розпаду був пенсіонером. Ну і зараз моя мама регулярно отримує допомогу вже від своїх дітей, особливо не витрачаючи вкладів і дозволяючи собі багато чого. Хоча пенсія у неї низька. Навіть якщо їй держава зовсім перестане платити пенсію, це ніяк не позначиться на її рівні життя. Це приклад людей, які думали наперед та подбали про своє майбутнє. А якщо ви в молодості швидко прогулювали всі свої «зайві» гроші, і змогли героїчно виростити лише дітей-алкоголіків та онуків-наркоманів, то невже в цьому винен президент України?
Якщо вже ви, дорогі українські пенсіонери, хочете рівнятися на німецький чи американський середній клас, не забувайте ще й про таку «дрібницю», яка працює у них, але досі майже не застосовується у нас. Вона називається «приватні пенсійні фонди». Людина, поки вона працює протягом своїх 40 років, кожен місяць обов'язково віддає фіксовану суму до надійного фонду, в якому ці гроші правильно вкладаються, щоб під час виходу на пенсію дати ті самі 500–1000 доларів (чи євро) на місяць, на які облизуються наші пенсіонери. Тобто вони самі фінансують свою пенсію, якщо хочуть жити краще середнього. І не по 5% з зарплати у 20 доларів на місяць (а на початку 90-х у нас і нижчі зарплати були, я пам'ятаю навіть 5 доларів на місяць в 1993 році), а серйозні такі суми перераховують. Не витрачають їх на горілку, не прогулюють у ******, не купують собі понтових речей з метою вразити сусіда. САМІ СОБІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ, а не просять у канцлера чи президента. Різницю розумієте? Ну і тут треба розуміти, що ті спритні 75-річні німецькі, американські, японські бабусі та дідусі в шортах, яких можна зустріти в будь-якій точці світу, це і є середній клас на пенсії. Звичайні пенсіонери навіть в їхніх благополучних країнах не можуть собі цього дозволити. Просто у них середній клас досить численний, тому їх і можна скрізь зустріти. У нас таких пенсіонерів приблизно 50 тисяч на всю країну, тому їх не особливо видно. А у них таких пенсіонерів понад мільйон, ось всі й бачать, як вони подорожують на старості років.
Який висновок можна зробити з урахуванням всього переліченого? А дуже простий: НЕ МОЖЕ КРАЇНА З ВІДНОСНО НИЗЬКИМ РІВНЕМ ЖИТТЯ ДОЗВОЛИТИ СОБІ ЗАМОЖНИХ ПЕНСІОНЕРІВ. Не забудемо крах економіки та гіперінфляцію початку 90-х, кілька тяжких економічних криз, нашу відсталу економіку радянського типу, відверто антиукраїнських діячів при владі більшу частину часу, а також війну з Росією, що триває. І коли мої літні родичі та знайомі запитують: «Коли ж ми отримуватимемо гідну пенсію?» — то я їм чесно відповідаю: «Ніколи». Причому це ніяк не залежить від того, за кого ви проголосуєте на наступних виборах президента чи народних депутатів. Навіть якщо хтось із претендентів наобіцяє вам золоті гори, знайте — це брехня, бо для високих пенсій має бути економічна основа. Поки її немає, і є тільки надія, що ми зможемо в найближчі роки поліпшити свою економіку, пенсії не можуть наблизитися до світового рівня. Тому розраховуйте не на державу, а на себе, багато працюючи, роблячи заощадження та виховуючи гарних дітей.
Ще сумніше справа стосується тих, хто тільки збирається на пенсію. Якщо ви працюєте на ринку без оформлення статусу приватного підприємця, *******ьно «грачуєте» на своїй автівці, возите крізь кордон контрабанду, відмиваєте бурштин або працюєте будівельником в російській глибинці, то, з великою ймовірністю, держава Україна вам взагалі не платитиме ніякої пенсії. Замість пенсії отримуватимете допомогу, якої навряд чи вистачить навіть на харчування. Пенсійна реформа нарешті скасує совковий принцип «всім порівну», і платники податків будуть в набагато більш виграшному положенні у порівнянні зі злісними неплатниками категорії «Я шо, дурний — платити податки?». Тоді, можливо, чесні дідусі та бабусі житимуть краще, ніж зараз, за рахунок зниження витрат на вічно незадоволених «особливо хитрих» пройдисвітів. Думаю, що реформа неминуча, тому що це давно назріле веління часу. І змінити це здатні лише якісь нові «більшовики», які в разі приходу до влади половину розстріляють, а іншим дадуть порівну... талони на хліб.
А тепер найбільш шокуюче! Відповідь на запитання про те, яку ж пенсію має давати президент України. Так ось, пані та панове: президент України не має ЖОДНОГО відношення до розміру вашої пенсії! Розмір пенсії визначає Кабінет Міністрів, склад якого залежить від обраних вами депутатів Верховної Ради України. Президент у нас переважно відповідає за безпеку держави (армію та СБУ в першу чергу), за міжнародні відносини та за підписання законів України. Хто не вірить, прочитайте статтю 106 Конституції України. За все інше відповідають кабмін та Рада. Тому, думаючи, за кого ви голосуватимете на виборах президента в 2019 році, пам'ятайте про це! Президент мусить бути компетентним головнокомандувачем, хорошим дипломатом і поважати закон. Він не має обіцяти високих пенсій, тому що це буде брехня! А купа жадібних до влади людців, яка добре вміє лише брехати, влаштовувати скандали та провокації, називати будь-яку владу «злочинною», обіцяти нездійсненне або посилати всіх «у сраку», з цим точно не впорається. А для пенсії... для пенсії потрібно самому багато працювати, а на виборах до
Верховної Ради голосувати за тих, хто забезпечить модернізацію нашої економіки та дозволить виповзти з постсовкової трясовини, і точно не за базік-популістів. Тоді може бути... років за двадцять... але іншого шляху просто не існує. Пора злазити з печі й будувати самому своє майбутнє!