Вечір.
Хата посивілого порохобота.
На стіні, заліпленій рошенівськими шпалерами, висить огромезний портрет Портрета. Нижче поясу портрет зацілований, є і плями від помади.
Біля пики Портрету в"ються мухи та дзижчать, періодично відкладаючи на нього свою повагу у вигляді гостропахнучих цяточок...
За столом-коробкою від "Київського" торту сидить господар та скрінить ворожі вислови..
За кожен скрін падає монетка до гаманця. Порохобот чухає залипші труселя скрізь лосіни з начьосом та посміхається...
В цей час хтось дзвонить у двері.
Порохобот, шаркаючи білими капцями з логотипом готелю "Залупівка Ресорт", йде відкривати.
По дорозі спотикається об каністру з авіаційним паливом, спізженим ще у часи незалежності, гидко матюкається, хреститься на ікону Шоколадної Сім"ї...
На порозі стоїть каразінський **** та хоче колядувати...
- Вітаю, мій шоколадний Друже !!!!
В цей час чомусь гасне світло, у повітрі тхне порохоботством, лизоблюдством та спеціями...
Коли вмикається нарешті світло, допитливий глядач бачить, як каразінський **** за задньому плянові нахлобучую опітного порохобота..
Той трясе головою та щось наспівує...
Занавєс...