По поводу люди меняются.. взгляды меняются и приспосабливаются к ситуации. Люди не меняются!
Нашлось в старых папках на винчестере:
Люба Шара, УП , 5.01.2005, 12:49
Міфи і реальність
Донецьк живе своїми власними міфами, які мають таке саме відношення до реальності, як і явка у 98% до реального волевиявлення громадян. Більшість міфів – загальновідома.
Донбас годує всю Україну.
Всі, хто живуть у Києві і далі на захід – бандерівці.
Коли до влади прийде Ющенко – він захоронить у шахтах Донбасу ядерні відходи і відніме у шахтарів пенсії.
Ющенка насправді ніхто не отруював. Його обличчя – наслідок невдалої пластичної операції – Бог наказав.
Якщо Ющенко переможе – Україну окупують війська НАТО (сама чула).
Є ще й менш відомі міфи. Про те, наприклад, що Донбас – це регіон інтернаціональний, що на Донбасі живуть мирно (це особливо підкреслюється) 110 національностей. Насправді, перебуваючи в Донецьку, стикаєшся з типовими проявами ксенофобії. Розмовляючи українською мовою, у спину чули "бандєровці". Розмовляючи на дільницях англійською з міжнародними спостерігачами, часто можна було почути: "попрієзжалі тут контроліровать нас", або просто лайку.
Камо грядеши?
Важко точно визначити, що зараз представляє Донбас: іншу країну, чи інакшу Україну. На Галичині популярною є думка, що Донбас потрібно відпустити на всі чотири сторони, щоб він не тягнув країну на дно. Більшість національних лідерів, навпаки, всіляко підкреслюють, що не має жодної різниці між Донбасом й іншою Україною. У це важко повірити, хоча б з огляду на те, що офіціантка в кафе не розуміла, що означає слово "кава"!
Здається, головна різниця між нами в одному. Багато українців вважає, що президентом не може бути людина, яка, скажімо так, шапки крала, хоч і перевиховувалася, а там не вбачають в цьому нічого страшного. І різниця ця не в місці проживання, а у світогляді.
Риба, як відомо, псується з голови, але чистять її з хвоста. Саме керівництво Донецької області несе відповідальність за той масовий психоз агресивності, який охопив Донбас по відношенню до всієї України. Але з ними нехай розбирається прокуратура.
Завданням же громадянського суспільства є починати з хвоста: через народну дипломатію, культурні обміни, кампанії роз'яснення і популяризації основних принципів демократії, щоби пояснити жителям Донбасу, що Схід і Захід, дійсно, разом.
Этого мало!
