Друзі, насправді "демократія" для України дуже пагано закінчиться: як мінімум - втрата територій, як максимум - державності. Сьогодні разом з громадою Сіверська відзначав День Перемоги. Те, що було на офіційній частині, нехай оцінюють компетентті органи (а там були деякі дуже бридкі епізоди), а от щодо неофіційної - то мушу константувати - у верхівки навіть награний патриотизм відсутній, проте є стале переконання що Донеччина, це зовсім не етнічна Україна. При цьому, присутнє керівництво 17 отбр (повністю російськомовне!) переконувало мене мало не в громадянській війні в Україні і що на тому боці "наші брати". І це все шліфанулося застільними піснями: всі до однієї - совєтські-російськомовні. Навіть, моя пропозиція заспівати пісню з СОВЄТСЬКОГО к/ф "В бой ідут одні старєкі" - "Ой у лузі червона калина" не була підтримана, як щось неприйнятне. І ЦЕ ПІСЛЯ ДВОХ РОКІВ ВІЙНИ І ОКУПАЦІЇ МОСКОВІЄЮ ЗНАЧНОЇ ТЕРИТОРІЇ НАШОЇ УКРАЇНИ. Вимушений був покинути це неподобство.