Олена Нагорна
Чим волонтери-2015 відрізняються від волонтерів-2014
Чотири кроки, які зробило волонтерство за рік
Рефлексії з приводу того, що "вже рік, як ми воюємо", відійшли. Ні, якесь здивування ще лишилося – на кшталт "Господи, а як же ми раніше жили, тоді – до війни"… Тоді ж бо коло компетенції й зацікавлень було чітко окреслено. Воно вписувалося в трикутник"Робота-родина-і щось для душі". Коло друзів тоді зазвичай було саме з цього трикутника. Тоді абсолютно нормальним було поставити собі запитання: "А воно тобі треба? " І без зайвих докорів сумління проігнорувати, наприклад, прибирання прибудинкової території…
Соціальний феномен українського волонтерства потребуватиме детального вивчення (раніше ж нам навіювали, що наша хата скраю). Це не товариство прихильників "десятини" суспільству, це патріотично налаштований громадський актив, ментальний середній клас, який готовий стати тою критичною масою, яка змінить світ.
Волонтерство-2014 та волонтерство-2015 – кардинально різняться. Можна впевнено говорити, що волонтерський рух за цей рік пройшов певні етапи розвитку.
Крок перший
«Матеріально-ужитковий період». Асоціюється з «чаєм-бутербродами» на Майдані, «шкарпетками-устілками», першою медичною та психологічною допомогою. Тобто усім, що треба "зараз і тут". На цьому зосереджувалася увага волонтерів і на початку війни. І якщо зараз означення "голі-босі" дедалі частіше вживається іронічно, то на початку літа-2014 добровольці справді йшли захищати країну в тому, в чому були на Майдані. Збройні сили навіть озвучувати свої потреби соромилися – таким довгим був той список потреб.
Крок другий
Від осені 2014 хаос у допомозі рідним-близьким-друзям став структуруватися в проекти з чіткою спеціалізацією. Насамперед, відбувся розподіл на три напрямки: парамілітарний (допомога армії), гуманітарний (опіка цивільним населенням) та медико-госпітальний.
Крок третій
Наприкінці осені ці проекті еволюціонували в практично-інноваційні. Волонтерам завдячуємо унікальними розробками, ба навіть винаходами. Чого варті спецзв’язок чи вдосконалення оптичних прицілів. Або ж кровоспинне – яке, кажуть, перевершило американські ****оги. Чи, наприклад, масккостюм «Кікімора», що його не бачить тепловізор. І винахід тут не "велосипед", а деталі «прокачки», які створюють об’єкт геть іншого рівня. І хоча травневу виставку "Волонтерський воєнпром" піддали критиці за комерціалізацію, я побачила в цьому позитив. Малий та середній бізнес заворушилися, виконуючи волонтерські замовлення. Самі військові скеровують виробництво, стаючи замовниками в нових напрямах. Та й волонтери в патріотичному пориві досягли розуміння, що минув період вживаної «мілітарки» з-за кордону. Кошти вкладаються у розвиток внутрішнього виробництва. Причому – з перспективою переорієнтування на мирне життя.
Крок четвертий
У 2015 році волонтери вийшли на новий рівень – створення інструментів впливу на систему. Сформовано горизонтальні зв’язки, є розуміння напрямку руху та інструментів, які можна при цьому використовувати.
Волонтери практично створили паралельну структуру управління певними соціальними процесами. Система на це зреагувала. Зробила крок назустріч, почавши гру у "волонтерські десанти" до міністерств. Така собі "Зірниця" для громадських активістів. Нуте, спробуйте. Не виключаю, що це зробили, аби потім розвести руками і скрушно промовити щось на кшталт «ну, от, бачите, навіть у них не вийшло, доведеться жити так, як і раніше». Рівень тихого саботажу та відвертого опору системи (стикалася з таким у Міноборони, Мінсоцполітики, Мінохорони здоров’я) такий, що періодично просто «дахівку зносить».
Але… Волонтерство в нашому варіанті – це не пару годин суспільно корисної праці на тиждень. Це вир, це другий фронт, який ми відкрили – можливо, ще не усвідомивши цього.
Волонтерство – це те, що ти не можеш не робити. І зупинити цей процес вже неможливо.
Каркас нового формату громадянського суспільства вже практично збудовано.
Суспільство наближається до відповіді на запитання – хто винуватий. Бо що робити – вже відомо. І для державної машини, яка опинилася в ролі опонента до цієї активної частини суспільства, наразі є лише два шляхи: або йти на реальні поступки й реформуватися, або вступити у відкрите протистояння з людьми…