Вибачте, а де написано що в Єгипті був сатана ? Га ? А в рабство загнав народ Йосип , через те що забрав зерно в народу, і не просто давав його а продавав по великій ціні за срібло, золото, землю ,та рабство, і тільки після того як народ став рабами дав зерно засіяти землю ВЖЕ фараона. Ще тоді хто Сатана? Може Йосип, якій ввів народ єгипетський в рабство ?
Ви можете привести мою цитату, де я стверджую, що «що в Єгипті був сатана»?
Зрозумійте мене правильно: я зовсім не стверджував, що в «Єгипті був сатана», я просто не міг би сказати таку маячню, і історію із Йосипом та його синами я знаю не гірше за Вас. Спробую вам пояснити із точки зору логіки, що таке аналогія, що таке образ і прообраз. Аналогія – це умовивід, в якому на підставі схожості предметів, явищ чи понять у будь-якому відношенні роблять висновок про схожість цих предметів, явищ чи понять в інших відношень. Тепер давайте порівняємо із Вами 2 пасхи – старозавітну та новозавітну.
Перше. Як євреї потрапили до рабства фараону в Єгипті (не важливо як вони прийшли до Єгипту, але за фактом, в решті решт вони стали рабами), так і все людство потрапило до рабства сатани – до рабства гріха. (Теж, не важливо як, через Адама і Єву, їх спокусу сатаною, але зараз не про це) Увага! Аналогія тут наступна: рабство єгипетське – це прообраз рабства гріху. Фараон прообраз сатани (зауважте, я не стверджую що фараон це сатана, а його прообраз. За визначенням, прообраз – це те, що послужило зразком для чогось. Тобто, на прикладі історії про поневолення євреїв, Господь показує нам іншу, духовну реальність - поневолення всього людства гріхом!). Йдемо далі по нашій аналогії. Єврейський народ це прообраз християн.
Друге. Як євреї вийшли із Єгипетського рабства завдяки жертві пасхального ягняти, кров’ю якого були викуплені ізраїльські первістки, так і все людство було виведене із рабства гріха, смерті і сатани завдяки Жертві Агнця Божого – Ісуса Христа на хресті, кров’ю, Якого були викуплені нові первістки Божі – всі християни. Тобто, ягня тут виступає прообразом самого Христа.
Третє. Як євреї перейшли крізь Червоне море та, таким чином, вийшли із рабства, так і кожен християнин при хрещенні виходить із рабства гріха. Тут аналогія наступна: прохід крізь Червоне море символізує хрещення людини.
Четверте. Як євреї вступили в союз із Богом на 50-тий день після виходу із Єгипту і отримали від Бога Закон – 10 заповідей, так і християни вступили в союз із Богом на 50-тий день після виходу із рабства гріха – тобто Воскресіння Христа . Ця подія називається П’ятидесятниця – сходження Святого Духу на Апостолів і заснування християнської Православної Церкви. У нашому випадку Дух Святий пише заповіді не на кам’яних скрижалях, а на скрижалях серця кожного християнина, як про це влучно сказано в Новому Заповіті.
П’яте. Як євреї мандрували серед пустині, проходили різноманітні випробування і їли чудесну ману, яку посилав їм Бог, так і життя кожного православного християнина проходить в мандруванні серед випробувань та скорботі (ну, якщо Ви не втікаєте від цих випробувань та скорбут, які вам посилає Господь, в іншу конфесію
), а також Бог в поміч посилає нам «чудесний хліб»: Тіло та Кров Христову у святому причасті (чи впевнені Ви, що хочете ризикнути своїм духовним здоров’ям і спасінням, і покинути ці Святі Дари, які Бог дає саме через канонічну Православну Церкву, і піти до тих же розкольників – греко-католиків??
).
Шосте. Як Мойсей підняв мідного змія, дивлячись на якого євреї зцілялися від укусів змій. А після мандрування ввійшли в землю Обітовану, так і кожен віруючий у Христа дивлячись на хрест Ісуса Христа спасається від підступів диявольських і після свого земного мандрування входить в Царство Небесне (якщо, звичайно, гідний цього).
Ось так співвідноситься історія про євреїв із аналогічним християнським тлумаченням Нового заповіту та вченням про спасіння людини. Спасіння від Єгипетського рабства символізує і є повним прообразом спасіння від гріха християн через жертву Ісуса Христа. Сподіваюся, що мені вдалося Вам пояснити за допомогою логіки, що таке аналогія, образ і прообраз,а, саме головне, який зв'язок існує між подіями, що трапились із єврейським народом в Старому Заповіті, із спасінням християнина в сучасності. Тобто, Старий Заповіт ,це не просто історія, що давно минула, це події, що можуть дуже багато нам пояснити у нашому сучасному християнському шляху. І вивчати Старий Заповіт дуже потрібно, але, як я сподіваюсь, Ви уже зрозуміли, зовсім не для того, щоб бездумно копіювати єврейську обрядовість чотиритисячолітньої давності
.
На рахунок церкви так останній раз була недавно, цього місяця, на вінчанні хресниці моєї мами в м. Самбір. Вона вийшла за поляка, розписались в Польщі а вінчались тут.Так як вінчання було після служби, а ми приїхали зранку то прийшли раніше і потрапили на службу Божу, це був греко–католицький храм, де навіть і не подумали б молитись за Московського владику, а молились за мир , за здоров'я наших військових і служба закінчилась виконанням всіма вірянами «Боже, великий єдиний, нам Україну храни»
Давайте знову апелювати до логіки і історичних фактів. Греко-католики або, точніше, Уніати (мені цей термін більше подобається – він відкриває суть цього явища) – це фактично ті православні, які завдяки кулуарним інтригам під натиском адміністративного ресурсу, репресій та тиску католицької Польщі зрадили Православну церкву та перейшли до підпорядкування папи Римського у 1596 році. Зазначте, до цього наші пращури ще з часів святого рівноапостольного Володимира, який і хрестив Київську Русь, невідступно та благоговійно зберігали істинну православну віру. Декілька разів велика частина уніатів поверталася через покаяння до Православної церкви (1839р., 1946р.), але через деякий час знову зраджувала Православ’я. Якщо Ви бажаєте бути частиною цієї великої зради і брехливої афери, то це Ваше право, я не буду Вас від цього відговорювати. Але майте на увазі, що уніати теж моляться за іноземного владику, якщо не московського, так римського
. Коли я казав, що в канонічній Українській Православній Церкві серед інших молитов згадують здоров’я московського патріарха, то це зовсім не означає, що наша церква хоч якимось чином підтримує Кремль, Путіна, його політику чи російські війська. Ні, зовсім не так!! Наша церква не займається політикою (як, наприклад, той же «київський псевдо патріарх»
). І, звичайно, наша церква молиться за перемогу українського війська, за незалежну Українську державу та за мир на нашій багатостраждальній землі. Так що не обманюйтесь, не тільки уніати моляться за Україну
.
Далі, про Почаїв. Там не тільки та бабуля. Так стали ми в ЧЕРГУ в спеціальну хату дати записки « за здравія». Так во монах вичитував всіх всіх. Наприклад, всіх питав де хрещений, і в яку церкву ходите, якщо православний Київського то зразу виганяв і казав що ща таких молитись не будуть,( ну що там ви говорили про те що треба молитись за ворогів? Якщо навіть Почаївська лавра не хоче брати бумажки за православних сусіднього патріархату ?, тільки не кажіть що так правильно, то я буду розцінювати як подвійні стандарти) .
«Сусідній патріархат» - це щось новеньке
. Дуже кумедна фраза
І знову лише факти. Зі всією до Вас повагою, хочу зазначити, що у світовому Православ’ї не має такого поняття, як «київський патріархат». Є лишень Київська Митрополія, яка існує ще з часів князя Володимира, а точніше із 988 року, і яку в наш час очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій. Що стосується самозванця Філарета (хоча, це його монашеське ім’я, а оскільки його лишили звання монаха, то слід його називати – пан розстрига Денисенко), який йменує себе «патріархом київським», то це відомий аферист, самозванець, який сам назвав себе патріархом і очолив свою псевдо-церкву. Це взагалі випадок для психіатричної клініки, ну, подумайте, як би я, наприклад, вдяг всі атрибути римського первоепископа і сказав би – я папа Римський… Самі подумайте, куди би мене одразу відвезли…
Які ми маємо факти. Філарета (Денисенко) висвятила у єпископи РПЦ. Випускник Московської духовної семінарії. Головний претендент на патріарха московського у 1990 році. Після того, як йому не вдалося стати патріархом у Москві, вирішив будь-якою ціною, поправши святі канони Православної церкви бути псевдо-патріархом у Києві (хоча до цього ненавидів українську мову і взагалі все українське). Вкрав церковну казну і за допомогою бойовиків почав захоплювати православні храми і створювати свою полукримінальну структуру, під назвою «українська православна церква київського патріархату». У 1992 році був позбавлений священного сану (це логічно, бо РПЦ його висвітила у священика, РПЦ його сану і позбавила). У 1997 році був відлучений від Православної Церкви. Тепер, увага!, питання - чому Вас дивує те, що за Святою Літургією у Почаївській Лаврі (а записки читаються саме за літургічною молитвою) не моляться за таких одіозних діячів як Філарет і його прибічників? Звичайно, християнин зобов’язаний молитися за весь світ, в тому рахунку і за своїх ворогів, але, вибачте, за святими і древніми канонами Православної Церкви за літургією священик має право молитися тільки за членів Церкви і ні за кого більше. Не ми придумали ці правила (а святі отці), і не нам порушувати святі канони.
Ну це ще не все. Прямо в Лаврі я купила церковний ДВД– диск про Почаївську Лавру. Так знаєте що там , на відео, було? Виявляється що Лавру збудували греко–католики. І ту ікону, на яку всі моляться подарувала Лаврі католичка.... Так, що з це получається що православні московського патріархату, зайняли храм який будували греко—католики , моляться на греко–католикьку ікону, і гонять з храму не тільки греко–католиків але й православних немосковського патріархату. Во така малина....
Боюсь, і тут Ви пропустили деякі факти і логіку. Але я Вам нагадаю – Почаївська лавра заснована у 1240 році монахами із Києво-Печерської лаври.
Тобто це було за 3 століття, до вище згаданої мною Брестської унії. Це означає, що лавра була заснована православними тоді, коли ні яких католиків на українській землі ще не було. Вся Галичина тоді зберігала святу віру Православну, яку успадкувала від князя Володимира. Але Ви праві, прийшов недобрий час (нагадаю, це було тоді, коли українські землі захопили католики-поляки), коли католики захопили (вкрали у православних) Лавру. Я не сперечаюсь, може вони там щось і побудували, а потім ще й подарували Лаврі (як про це чесно і розповідається на диску), але, вибачте, це ще не означає, що ми їм за їх злодіянні повинні Лавру віддати
. (Це все одно, якщо б хтось у Вас вкрав квартиру і, наприклад, зробив би в ній шикарний ремонт. Але, вибачте, що Вам до цього ремонту, якщо Вас вигнали із вашого житла?
) Почаївська лавра багато часу в минулому була і зараз є можна сказати останнім західним форпостом Православ’я на Україні. Колись тисячі галичан проривали кордон двох імперій (Російської і Австро-Угорської), щоб прийти і помолитися у Почаєві – Почаїв належав до Російської імперії, а Галичина до Австро-Угорської). Кажу це із великим жалем, бо зараз галичани забули свою віру, віру Православну, віру своїх пращурів. Хтось із них ходить до розстриги Денисенка, що оголосив себе «патріархом», а хтось приєднався до великої польської афери – Унії.
Але не будемо про сумне… Щиро бажаю Вам (як і раніше) досконало, із логікою і фактажем розібратися із Старим Заповітом, а також розібратися, чим відрізняється Православ’я від католицизму і чому повна істина християнства є саме і тільки у Святій Православній Церкві, а не де інде. Якщо Ви чесно і неупереджено розберетеся із цими питаннями, то вірю, що ніколи в світі у Вас більше не виникне бажання шукати повноти християнської істини там, де її нема, і ніколи не було.
З повагою, S.P.Ranger.
