Відірвана стопа людини на висохлій потрісканій українській землі. Чорна, обвуглена... Навколо ми бачили такі ж чорні невеликі шматки якоїсь плоті… Зрозуміли, що це людина, побачивши стопу. Після цього усвідомлення почали шукати та збирати ті рештки у трупний мішок. На всіх краях мішка наклеїли білий скотч та написали маркером
"номер 105 фрагменти".
Одна людина це чи кілька, визначити було неможливо. За метрів п'ятдесят від башти лежала понівечена обгоріла нижня частина броньованої машини. Відсутність будь якого кольорового металу вказувало на те що, тут попрацювали мародери. Маленькі чорні частинки були розкидані у радіусі близько двухсот метрів. Тому на них не відразу звернули увагу.
Якби не ця стопа..
Усі локації я наніс на супутникові знімки та зробив карту-схему з детальним описом знахідок ще у листопаді 2014 року. Це було потім, а того дня, приблизно опівночі, ми зустрілися з нашими військовими та перевантажили усіх, кого вивезли з окупованої території, у їхню автівку-рефрежератор.
Крок другий.
Виставка 23 серпня 2018 року
15 година.
До свята Державного Прапора ми розгорнули свою пересувну виставку «Блокпост Пам'яті» на Михайлівській площі у Києві, навпроти меморіального комплексу «Стіна народної пам'яті» загиблих у російсько-українській війні. Одночасно з нами на цій площі зробили виставку військової техніки під білими прапорами Укроборонпрому, яку урочисто відкрив Президент України Петро Порошенко. Згідно протоколу цього заходу, відвідування першою особою держави нашої експозиції не планувалося, але, мабуть, Петро Олексійович, побачивши єдиний синьо-жовтий прапор на величезній Михайлівській площі, що встановили ми над своїми палатками, змінив маршрут та вийшов прямо на нас. Спілкувалися ми вже біля банерів, на яких було представлено аналітичні дані про пошукові роботи в районі Іловайська. Президента зацікавила саме ця схема. Я відповів, що це знищена російськими окупантами, 28 серпня 2014, колона ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України.
Поруч з Президентом стояв начальник Генерального штабу ЗСУ, генерал армії Віктор Муженко, який, помітно нервуючи, сказав, що цей підрозділ виконав своє завдання та вийшов з Іловайська без втрат техніки та особового складу.
Я відповів, що може й повірив би йому, але на схемі видно чорні позначки-рисочки. Так позначені загиблі хлопці,останки яких ми збирали власноруч на місці загибелі та повертали додому.
Потім ми розмовляли з Президентом про зміст інших схем та фото, на яких зафіксовані сліди російських військових. Президент відмітив, що дуже зацікавлений у такій інформації та попросив дати мою візитівку секретарю РНБО Турчинову...Потім усі пішли.
Поведінка деяких перших осіб держави, відверта брехня головного військового керманича з приводу "щасливої долі" 92-ої бригади вразила мене настільки, що я вирішив написати про це пост у фейсбук та викласти усі матеріали з нашого пошуку, пов'язані з цією драматичною сторінкою россійско-української війни. Мої відеоматеріали відразу були заблоковані на facebook, youtube. Всім відомо, що все, що потрапляє до інтернету, нікуди не зникає!
Тим більше, правда, про яку мають знати всі. А ще, нічого не буває випадково у житті, навіть ця зустріч з державним керівництвом України.
Крок третій.
Серце матері.19 листопада 2018 року
17 година 15 хв.
Саме у цей час я одержав електронного листа від матері зниклого безвісти бійця 92-ї ОМБр Руслана Юрійовича Дейнеко (мовою оригіналу).
"Здравствуйте, Павел! 02 ноября 2018 г. прочитала статью о 92-й бригаде. Дело в том, что мой сын был в составе этой бригады артиллеристом САУ, которая была разбита 27 августа 2014 года в районе города Комсомольское Старобешевского района. На данный момент он числится без вести пропавшим. Вы много пишете о боях в районе Новозарьевки.А что Вам известно о районе Комсомольского агрокомплекса "Авангард"? Большое спасибо за любую информацию. Мои контакты: Дейнеко Аурика..."
За кілька секун мені стало все зрозуміло. Ми знайшли усі САУ, що були у складі цієї ротно-тактичної групи.Але тільки біля однієї були рештки людини. Сумнівів майже не залишалося.
В електроній книзі Памяті memorybook.org.ua я знайшов вкладинку сектора військових поховань, подивившись усі місця на мапі Кушугумського кладовища у Запоріжжі, знайшов місце з номером 4055, де був похований невідомий боєць 92-ї ОМБр, останки праху якого ми знайшли та вивезли з окупованої території. Потім ми ще довго листувалися з Аурікою і вона надіслала мені всі документи,що були в неї на руках у той час. Особливо мене вразили відповіді чиновників, від військкомату до адміністрації Президента України, зроблені як під копірку...
"На цей час місцезнаходження старшого солдата Дейнеко Р.Ю. невідоме,
офіційної інформації щодо його загибелі, захоплення та утримання представниками незаконних збройних формувань-немає.
У військовій частині, польова пошта В2650, старший солдат Дейнеко Р.Ю. з 27.08.2014 рахується зниклим безвісти.
І більш нічого... Як шукають, хто шукає, де шукають,ніяк не згадувалося. Ось таке ставлення у нашій державі до зниклих безвісти та до матерів, які шукають своїх синів зниклих на війні.
22.10.2014 року в Ауріки Якимівни були відібрані зразки ДНК.
01.12.2014 року була проведена молекулярно-генетична експертиза з метою виявлення родинних зв'язків із загиблими,останки яких виявлені в зоні
проведення АТО.
Під час перевірки, станом на 03.12.2014, збігів, щодо ймовірної спорідненості Дейнеки А.Я. з особою, останки якої було виявлено у зоні проведення АТО, не встановлено.
Попереду були роки очікування та надії матері. Яке це важке випробування! Потім, при зустрічі, Ауріка розповідала, що навіть дивитися не могла на фото сина. Під час наших телефонних розмов вона ледь стримувала сльози. Ми домовилися, що вона ще раз здасть біологічний зразок, адже це ніяким чином не забирає надію на те, що Руслан живий, чи можна віднайти його слід. Але треба виключити усі можливі помилки. Їх у 2014 -2015 роках було зроблено чимало. Якщо його немає серед загиблих, то треба шукати! Треба ініціювати пошуки! Чому це ніхто не робить крім рідних?
Ауріка Якимівна майже відразу погодилася.
На цьому етапі всю подальшу роботу виконував пошуковий відділ управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, а саме, майор Біленко Володимир. Увесь складний процесуальний шлях з батьками було пройдено разом у режимі постійного супроводу. Добре спрацював слідчий відділ Управління Служби Безпеки України в Запорізькій області.
20.12.2018 експертизою встановлено (мовою оригіналу) що «Дейнеко Юрій Георгійович та Дейнеко Ауріка Якімівна можуть бути батьками невстановленої особи чоловічої генетичної статі (біологічний зразок трупа 4055). Ймовірність даної події складає 99,99991%
Саме так виглядає, як кажуть, ДНК співпадіння.
Крок четвертий
Екзгумація 05 березня 2019 року.
09 година 10 хв.
Минуло майже п'ять років
Каждый раз когда вспоминают эту ***ню прошедшую по спискам - это каждый раз плевок в лицо воевавшим, и тем более погибшим и отдавшим здоровье. Ты еще про прокуроров вспомни, которые в Днепре водку жрали, проходя по спискам как "ато", чтоб от люстрации уйти. Герои юзюмских и красноармейских боев, великих битв за Славянск и Краматорск, когда фронт километров на 50 ушел.
