Это не нормально. Любой язык должен развиваться естественно, а не искусственно, готов спорить, что в украинский язык было насаживание русских слов, потому что просто не было отдельных украинских слов и в украинском языке брали слово из ближайшего языка - русского. Зачем брать из более дальних языков, тем более искусственно, заменяя прижившиеся, с одной лишь целью - как можно больше отдалить украинский язык от русского? Это безобразно, глупо, недальновидно и непатриотично!
Так в тому вся і справа, що так званий "русскій язик", на протязі всього часу окупації України Московією, силою нав"язувався.
Треба ж вчитись дивитись на події не тільки в short run, a i long run.
Хронологія русифікації
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».
1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії».
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати
українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1906 і 1907 рік. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна
Якраз через насильство проти українців і така реакція на російську мову, мову окупантів.
А ось так Московщина сприяла розвитку і освіті українців.
Шановні, ви ж читайте. Читайте уважно. І менше слухайте українофобів.
,просто жизнь такая,хуевая.
