Перегляньте відео нижче, щоб дізнатися, як встановити наш сайт як веб-програму на головному екрані.
Замітка: Для цієї функції наразі потрібен доступ до сайту за допомогою вбудованого браузера Safari.
Армія - вона однакова всюди.Передивився "Перший месник" - оце добра кінушка, як раз для такого старого наївного солдата, як я 🙂.
Перші хвилини - це прямо про нас.
Але з 48 хвилини - це теж про нас 🙁. Бюрократія, хайп, бикі-ухилянти, збагачення на війні... 🤦♂️
Майор Йэн Хэй в романе «Война за то, чтобы покончить с войнами» так описывает структуру военной организации: любая военная бюрократия подразделяется на департамент Путаницы, департамент Издевательства и департамент Добрых волшебниц. Именно на первые два приходится львиная доля военного делопроизводства, тогда как третий состоит из единственной старушки в звании сержанта, почти все время пребывающей на больничном. Когда же эта дама выходит на работу, она изредка откладывает в сторону вязанье, случайно выхватывает из лежащего перед ней списка чью-нибудь фамилию и совершает добрый поступок.
R.A.Heinlein, Glory RoadMajor Ian Hay, back in the “War to End War,” described the structure of military organizations: Regardless of T.O., all military bureaucracies consist of a Surprise Party Department, a Practical Joke Department, and a Fairy Godmother Department. The first two process most matters as the third is very small; the Fairy Godmother Department is one elderly female GS-5 clerk usually out on sick leave. But when she is at her desk, she sometimes puts down her knitting and picks a name passing across her desk and does something nice.
Надія завжди є, от тільки деколи на неї вже занадто покладаються, і вона потроху згасає під тим тягарем. Не може одна дівчина тягнути за всіх, тим паче коли всі регулярно заходять до пані Корупції за солоденьким, а Надійку лише запитують, ну як там вона, тримається ще?Як ви гадаєте, надія є?
У відпустку. Ходжу по пустій квартирі... Перебираю речі... Дитячі іграшки...Хтозна. Я трохи песиміст останнім часом. Трохи, знаєш, відчуття як першої половини весни 2014, коли в Харкові бігали чорти, а столиця чимось своїм там займалась, поки два міста завалювались в прірву а третє балансувало на грані.
Це тебе додому відпустили? Чи раритет то не вдома зафотаний.![]()
Покладаємось ми тільки на себе, та на вірний автомат. А ось що в тилу робиться?..Надія завжди є, от тільки деколи на неї вже занадто покладаються, і вона потроху згасає під тим тягарем. Не може одна дівчина тягнути за всіх, тим паче коли всі регулярно заходять до пані Корупції за солоденьким, а Надійку лише запитують, ну як там вона, тримається ще?
Подекуди Буковель та П'яна вишня, у середньому - 36,6.Покладаємось ми тільки на себе, та на вірний автомат. А ось що в тилу робиться?..
херня, несколько коллег по работе уже погибло.ХУЙ ТАМ!!! Бухаем периодически с друзьями(до войны чаще тбыло), хуй кто вспоминает тех, кто уже ушёл..... все зациклены на себе или на проблемах насущных, а про ушедших даже за царствие небесное никто не поднимает чарку..... Есть человек - он кому-то нужен, издох - усё, никто и не вспомнит.... Ну кроме близких родных, разумеемо
тут каждый сам решает.Покладаємось ми тільки на себе, та на вірний автомат. А ось що в тилу робиться?..
Из моего близкого окружения к счастью никто пока не погиб на войне. Мне 57, друзьям около этого, плюс-минус. Возраст уже малопризывной, болячки почти у всех, инвалидности и т.д.херня, несколько коллег по работе уже погибло.
Наступит всеобъемлющий пиздец - я и сам пойду! Только не возьмут, букет болячек....Поступит команда - и за тобой придут
Бухать не просыхая здоровья хватаетВозраст уже малопризывной
Бухаем периодически с друзьями(до войны чаще тбыло), хуй кто вспоминает тех, кто уже ушёл.....
Ви стоїте, а ми за вами завдяки вам маємо можливість жити в своїй країні і ростити тут дітей, в місті, чи в області, чи десь інде в межах, але в Україні - в своєму культурному, мовному рідному середовищі.У відпустку. Ходжу по пустій квартирі... Перебираю речі... Дитячі іграшки...
Ми будемо стояти до кінця, але, чи воно того коштує?..
Варте. Бо жити під кацапами-нуйогонах. Так що вибір невеликий. А після, якщо рила та відношення не поміняються, тупо звалити до сімей і їбись воно конем!У відпустку. Ходжу по пустій квартирі... Перебираю речі... Дитячі іграшки...
Ми будемо стояти до кінця, але, чи воно того коштує?..
Ха, візьмуть, аж засвистить.Наступит всеобъемлющий пиздец - я и сам пойду! Только не возьмут, букет болячек....
Ты знаешь ответ на свой вопрос. Как и я на точно такой же, заданный уже когда-то самому себе. У меня же время до понедельника. И я бы не сказал, что использую его как-то по максимуму - я просто живу. Хотя, если признаться, жить на гражданке я отвык и разучился. И чувство такое какое-то, что вот вроде всё своё, родное и знакомое. Но в то же время какое-то чужое. И пустота внутри.Ми будемо стояти до кінця, але, чи воно того коштує?..