Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

"Лишили выбора!" В харьковской школе вспыхнул языковой скандал

  • Автор теми Автор теми АТН
  • Дата створення Дата створення
hdcb5j.webp
 
ага, когда в школу шел, вокруг было 2 русские школы и одна украинская, маленькая и убогая №137 (правда одна русская тоже такая же была). Октябрьский район, Бавария. И дергались еще как, в украинской типа "не престижно" было.
И кстати с каких это делов в Украине было и остается такое количество русских школ? А образование в ВУЗах? Ну в Черновцах да вели на украинском при СССР, но там все под присмотром КЗБ было, знакомый учился там в 70е, рассказывал.
Вас послушать, так в совке вообще все класс было, ни репрсессий, ни Голодомора и т.д.

А мы пока про голод и не говорили. Сугубо **** о «притеснениях» языка в советские времена. Типа это ж самая большая проблема. У нас же в остальном все круто, и если бы не язык, мы бы жили в идеальной стране.

Про репрессии, мой дед по доносу сидел 4 года, ну как сидел, строил Волго-Донский канал. Мой дед видите ли был в прошлом белым офицером, и как то так получилось, что власть к нему претензий не имела, а вот сосед решил выслужиться. Но ему повезло, очередное его письмо с просьбой разобраться в ситуации попало к Петровскому, и его освободили за отсутствием состава преступления. И вы знаете, дед несмотря на все эти лишения, считал, что советская власть намного лучше царского режима по всем аспектам.

Во времена коллективизации, раскулачили бабушкину семью, кто-то умер, кого-то выслали. Голод был кстати не только в 33, но и в 47, и не только на Украине, но и на юге России, там многие из родни умерли. Наши слава богу все остались живы. Так что никакого геноцида украинского народа не было, никто так не заморачивался, отнимали зерно у тех у кого оно было.
 
А вот и не было! Просто сажали народ. Евреи это обозвали репрессиями.
Почему-то про переселенцев и дикое раскулачивание в Украины не говорят. А вот голодомор! голодомор! В **** у дерьмократов застрял.

То може і канібалізму не було?
 
не, не отдает. :D

а бендеры мне и правда не оч нравятся. Те, что с нами учились были своеобразные.

я была у одной из подруг там в гостях. Скукотища. Она встретила подругу, и они минут 40 с таким фанатичным интересом обсуждали, как одна из них лепила там шо-то или пекла, а ей там яиц не хватило..и шо , и как это было :рл: и это в 19 лет. я куею кароче . Не дай бог так жить, что б нехватка яйца в тесте была настолько захватывающим событием, и шоб это настолько интересовало.

Кстати , бендеры.., если им шо-то от вас нужно будут за вами бегать, пока своего не добьются.

А , если вам будет что-то от них нужно--куй допросишься. Даже , не смотря на то, что они у вас в долгу на услугу. Так что думают только о себе. Не знаю, как они вообще между собой общаются :D:незнаю:


Каждый видит то, что хочет видеть.
Мне лично биндеры в общении и по работе дискомфорта не доставляют. В отличии от домбасскава *****. От с этим отребьем ни работать нипросто общаться не могу.
До биться ибальников доходит. Особенно когда это *****сье рассказывает, как оно меня кормит, *****, когда я хуи пинаю....
 
Вас послушать, так в совке вообще все класс было, ни репрсессий, ни Голодомора и т.д.
Ага.
Крымских татар насильственно, как скот, в товарняках вывозили в Казахстан и Таджикистан.
Отдыхали (еще при Украине) в Солнечногорске, хозяйка жилья была русская бабулька. Рассказывала, что раньше в этом поселке был колхоз, а их переселили от откуда-то (не помню) из России. Вот вам и русский Крым.
 
А мы пока про голод и не говорили. Сугубо **** о «притеснениях» языка в советские времена. Типа это ж самая большая проблема. У нас же в остальном все круто, и если бы не язык, мы бы жили в идеальной стране.

Про репрессии, мой дед по доносу сидел 4 года, ну как сидел, строил Волго-Донский канал. Мой дед видите ли был в прошлом белым офицером, и как то так получилось, что власть к нему претензий не имела, а вот сосед решил выслужиться. Но ему повезло, очередное его письмо с просьбой разобраться в ситуации попало к Петровскому, и его освободили за отсутствием состава преступления. И вы знаете, дед несмотря на все эти лишения, считал, что советская власть намного лучше царского режима по всем аспектам.

Во времена коллективизации, раскулачили бабушкину семью, кто-то умер, кого-то выслали. Голод был кстати не только в 33, но и в 47, и не только на Украине, но и на юге России, там многие из родни умерли. Наши слава богу все остались живы. Так что никакого геноцида украинского народа не было, никто так не заморачивался, отнимали зерно у тех у кого оно было.

в 47 слабее был , если в 32/33 если моя прабабушка говорила бабушке, что думала та не выживет, то в 47 было чуть полегче, бабушка рассказывала и картошку гнилую ели и всякию траву собирали ели.
и в 47 голод бы из-за неурожая, после него уже в 1949-1950 насадили эти знакомые нам всем ровные лесопосадки, что делят поля на квадраты.
 
Везде голод был.
Может, от рвения руководителей на местах зависело, насколько тщательно выметали у населения последний хлеб.

Был такой писатель в России, Михаил Алексеев.

..Главным героем, подростком Михаилом, объединены в автобиографическую трилогию повесть Карюха (1967), роман Драчуны (1981), вызвавший в свое время острую дискуссию как одно из первых правдивых произведений о коллективизации и голоде в Поволжье в начале 1930-х годов, и повесть Рыжонка (1990)
.

Рыжонку я читала, ее опубликовали в начале 90-х в "Роман-газете". Запомнилось это страхиття.

В 32-м начался следующий акт грозно разворачивающейся народной трагедии: повсеместно закрывались церкви. Колокола были сброшены на землю. Поверженные, они молчали. Над селами повисло угнетающее безмолвие. И, пожалуй, было бы странно и противоестественно, ежели б колокола по-прежнему звонили,— благовест мог разливаться над Ивановками да Екатериновками, но отнюдь не над лишенными живого тепла вымученными, чужеродными, наспех придуманными, холодными словообразованиями, которым изо всех сил противилась христианская душа русского пахаря. К тому же большинство колхозов и совхозов носило имена воинственных безбожников, в основном тех. которым эта душа была не только непонятной, но и чуждой, извечно пугающей.

Над селами, деревнями и хуторами долго еще не стихал бабий вой. Это плакали наши матери, не отстоявшие церквей. Все ниже и ниже клонили к земле свои головы седобородые старцы, умоляя ее, землю, поскорее прибрать их к себе. И она, мудрая и милосердная, не отказывала им в этом: старики, будто сговорившись, один за другим начали ******* еще за год до всеобщего мора, коим означил свое пришествие Людоед 33-й. Только, кажется, один мой дедушка, которого природа одарила невероятной физической мощью и соответственно ей душевной жизнеустойчивостью, дотянул до его середины. Отцы же наши больше молчали. Многие натужно силились разобраться во всей этой жуткой кутерьме и сумятице, в том числе и той, которая копошилась в их головах и лишала сна.

Папанька приходил домой на рассвете мрачнее самой мрачной тучи. Что-то не ладилось у него с новым председателем сельсовета Ворониным, изготовившимся к изъятию хлебных «излишков» у населения. Отец хорошо знал, чем это кончится для его односельчан, а потому и мрачнел, доходя иной раз до отчаяния.

Только мы, дети, были веселы и беззаботны, даже помогали комсомольцам тем, что пытались увести своих богомольных матерей с церковной площади, где целую неделю бушевал подлинный бабий бунт против нехристей. В школе под руководством ее директора Михаила Федотовича Панчёхина разучивали все новые и новые песни, исполненные революционного оптимизма.

Сладковато-приторный запах разлагающихся трупов висел над селом, но никто не обращал на него внимания, потому что сами-то люди по большей части были не что иное, как живые трупы.

А поиски «хлебных излишков» продолжались. Осатаневшие, от неудач «изыскатели» добрались со своими щупами и до нашего первого соседа. Добрались тогда, когда треть Денисовой семьи уже вымерла. Кружка молока, которую я, теперь уже украдкой от мамы, относил Груне, не могла спасти трех ее младших сестренок. Сам видел, как сгорбившийся, сделавшийся стариком тридцатипятилетний Денис относил под мышкой один за другим крошечные гробики из неотесанных досок (Денис еще находил в себе силы, чтобы сколотить их). Боясь, как бы и Груня не отправилась вслед за ними, я чуть ли не со слезами упрашивал, умолял ее, чтобы она выпивала принесенное мною молоко сама. Но Груня отхлебывала глоток, а остальное все-таки уносила в дом. Как-то поутру она прибежала к нам с плачем и сообщила о тех непрошеных гостях с их железными прутьями. Я выскочил вслед за нею в тот момент, когда вместе с оконным стеклом вылетел из Денисовой избы и тоже разбился горшок с кашей. Незнакомый человек выволок на улицу хозяина и, тыча его головой в разбрызганную по траве кашу, орал:

— Говоришь, нет хлеба! А это что — не хлеб? Показывай, где зарыл пшено, кулацкая твоя *****?!

:(
 
ага. Когда Сталин не за куй собачий кучу народу порасстреливал и по тюрьмам упрятал. И голодомор на Сталине.

Меня поражают люди, которые по его правлению скучают.:відстій:

Кацацамури,с которой пару дней назад в одну дуду пели, очень скучает
 
Так что никакого геноцида украинского народа не было, никто так не заморачивался, отнимали зерно у тех у кого оно было.

Ты хочешь сказать, что людей уничтожали ненамеренно?
Казахи в последнее десятилетие тоже озаботились темой голодомора. Особенно в последние пару лет.



 
а что такого делали столетиями с украинским языком?
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.

1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "кіевскія новыя книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.

1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може".

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.

1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.

1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння".

1876 — Емський указ Олександра про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1911 — постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.

1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.

1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.

1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх "румун", котрі "загубили матірну мову", давати освіту дітям лише в румунських школах.

1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові

1926 — лист Сталіна "Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У" з санкцією на боротьбу проти "національного ухилу", початок переслідування діячів "українізації".

1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації".

1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.

1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу" всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.

1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей", відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.

958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.

1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.

1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.

1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".

1974 — постанова ЦК КПРС "Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення "нової історичної спільноти — радянського народу", офіційний курс на денаціоналізацію.

1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках" ("Брежнєвський циркуляр").

1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік" ("Андроповський указ").

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.

1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".

1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

2012 - прийняття Верховною Радою України проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України.
 
избавиться от этнических украинцев, это было бы достигнуто уже давно.
Я не знаю, были ли такие задачи. Но, исходя из того что сам видел, слышал от близких мне людей старшего возраста, по крайней мере в Союзе такой задачи никто не ставил.
про голодомор чули, ні?
 
а украинцы и говорили на украинском, даже сейчас пригород говорит на украинском или суржике
Мала Даніловка, В 80х я там проводив кожне літо. У дворах - уркаїнська. На вулиці - мої однолітки відразу переходили на російську, їх батьки та бабусі, як правило, ні. Хотіли бути крутими, міськими, рускогаварящими... Більшість і стала московогаварящими...
 
В школе проблем реально немного. А вот дальше... сейчас большая проблема с тем, что выдумывается новый украинский язык, максимально отличный от русского и от себя самого. Хотите «новый украинский» медицинский термин - плiснявка. Сможете без гугла сказать, что это значит?
И так по многим тематикам.

чого то ото скиглиш та вередуєш, бідотко нєдо-руське? ТЕБЕ ніхто не змушуватиме вживати ненависну тобі мову. Чого ти ото пнесся ляпати дурним язиком про мову, котрою не володієш?
 
В школе проблем реально немного. А вот дальше... сейчас большая проблема с тем, что выдумывается новый украинский язык, максимально отличный от русского и от себя самого. Хотите «новый украинский» медицинский термин - плiснявка. Сможете без гугла сказать, что это значит?
И так по многим тематикам.

Ты свинота тупорылая, это не новый термин.

2. Грибкова хвороба, яка викликає появу білих плям на слизовій оболонці ротової порожнипи (звичайно у немовлят). У новонароджених і у дорослих виснажених хворих іноді на слизовій оболонці рота появляються білуваті плівки, які зовні нагадують зсіле молоко. Це так звана пліснявка, результат розвитку особливого плісеневого грибка (Загальний догляд за хворими, 1957, 108); — І ось він розповів, — продовжував лікар, — що змолоду перехворів на такі хвороби: кір і пліснявку, пристріт і пропасницю (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 183).
 
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.

1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "кіевскія новыя книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.

1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може".

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.

1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.

1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння".

1876 — Емський указ Олександра про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1911 — постанова VII-го дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.

1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.

1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.

1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх "румун", котрі "загубили матірну мову", давати освіту дітям лише в румунських школах.

1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові

1926 — лист Сталіна "Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У" з санкцією на боротьбу проти "національного ухилу", початок переслідування діячів "українізації".

1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації".

1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.

1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу" всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.

1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей", відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.

958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.

1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.

1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.

1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда".

1974 — постанова ЦК КПРС "Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення "нової історичної спільноти — радянського народу", офіційний курс на денаціоналізацію.

1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках" ("Брежнєвський циркуляр").

1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік" ("Андроповський указ").

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.

1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".

1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

2012 - прийняття Верховною Радою України проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України.
Знач так, милчеловек.
Во-первых, тут много о Польше. Там я и так всё знаю, даже больше - знаю, что в уставе львовской политехники было прямо написано, что украинцы в ней не имеют права обучаться... ну вот - пока Львов не стал советским и было там такое написано. Да и о полонизации мы знаем - не так оно давно всё было, с УПА кой-кто из наших современников сталкивался.
А теперь по прочему. Я не историк. И могу говорить только о фактах, что мне лично известны. Всё прочее на веру не приму.
Начало позапрошлого века ТГШевченко. Кто ему мешал писать на украинском, и даже издаваться? Далее. Мои бабушка и дедушка. 20 г.р. Обучались в школах на юге и востоке УССР - украиноязычных школах. Где эти все указания Сталина? Не были услышаны? Дадон как-то показывал в теме фотки своего прадеда - 20е, видимо. На улицах вывески - на украинском, и это Харьков. Т.е., ни в 20х, ни в 30х русификация не докатилась даже до востока УССР. В 40х... Недавно умерла моя приятельница, геолог. Она восстанавливала Донбасс. Рассказывала, это проводилось руками з.к. по статье за плен. И отбирали этнических украинцев. они же и оставались там жить потом. Говорила, тогда Донбасс целиком говорил по-украински. Если бы было указание избавиться от этноса - расселили бы за Урал, это тогда было просто.

А по недавней истории.
Я в обычной средней школе выучил украинский. Обязательный предмет. Официальная газета харьковщины "Слобідський край", я знал кой-кого из тамошнего руководства, не харьковские, махровейшие националисты, хоть и коммунисты, и тогда только по-украински говорили.
Один из 3х каналов на ТВ - целиком украинский. Книг было на русском нормальных - только в библиотеке, а на украинским в самый застойный год выходило в год больше, чем в любой год независимости - на всех языках вместе взятых (это я от одного книгоиздателя киевского потом слышал)
Вот почему я считаю всё вышеозначенное враньём.
Это противоречит тому, что Я ВИДЕЛ.
 
про голодомор чули, ні?
Неоднократно.
Тут я в комментариях буду более сдержан, не помню дословно, что там в законе написано, нарушать не хочется...
А. Но я также читал Корчака. Знаете,мож, про Матиуша многие читали, а он ещё писал о жизни довоенной Польши и поляков. Насколько я понимаю, речь шла как раз о 30х. И не о маргинальных каких-то слоях населения - молодых семьях, со здоровыми же взрослыми, трудоспособными. По нынешним меркам, описана охрененная бедность. С переходом в нищету. Можно погуглить фотографии США тех же времён. Ну, чтобы представлять себе... культурный срез того времени, что ли.
О голодоморе я читал, фотографии смотрел. Это было жуткое преступление, да. Но я не вижу системности в истреблении этнических украинцев. Как государственной политики.
 
Назад
Зверху Знизу