Статус: Офлайн
Реєстрація: 24.10.2009
Повідом.: 1482
Реєстрація: 24.10.2009
Повідом.: 1482
Ну ни фига сеЖивой украинский классик. Поэтесса. Очень хорошая поэтесса. Она всегда говорила о власти то что думает, поэтому и не показывалась. Но уж "Марусю Чурай" Вы ж должны бы помнить
, хоть и не самое её лёгкое произведение, но оно было включено в школьную программу.
Это вот мне нравится:
Вона була красуня
з Катеринівки.
Було у неї п'ятеро вже вас.
Купляла вам гостинчика
за гривеник,
топила піч і поралась гаразд.
Ходила в церкву,
звісно, як годиться.
Гладущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.
У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах
там хто не воював, -
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.
Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі -
щоб тільки небо, небо і зірки.
Уранці глянеш - хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.
Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала:
- Перестань, бо вижену.
У тебе, - каже, - небо, як сіряк.
Якийсь художник у роки голодні
зробити небо взявся за харчі.
Були у нього пензлі боговгодні,
став на ослін, одсунув рогачі.
У нього й хмари
вигинались зміями,
уже почав і сонце пломінке.
Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.
Злізайте, - каже. - Небо не таке.
Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так -
то не знайшлося маляра.
Все якось так - то горе, то біда.
І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, -
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки...
Вот уж действительно бред сумасшедшего.

Живой украинский классик. Поэтесса. Очень хорошая поэтесса. Она всегда говорила о власти то что думает, поэтому и не показывалась. Но уж "Марусю Чурай" Вы ж должны бы помнить

, или в библиотеке, еси есть.