відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону, у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні. Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
При цьому достатньою, але не виключною умовою для встановлення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи - іноземця є місце постійного проживання членів її сім'ї та/або отримання переважної частини доходу.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Рекомендацій комісії ЄС держава може вимагати від фізичної особи надання доказів отримання принаймні 75 % свого прибутку (доходу) в цій державі. Пороговий критерій 75 % загального оподатковуваного доходу свідчить, що фізична особа отримує основну частину свого прибутку в даній країні і перебуває у подібній з резидентами ситуації.
Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження бізнесу.
Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Наявність даної ознаки має бути документально підтверджена відмітками прикордонної служби про в'їзд (виїзд) в Україну та/або зазначеними у візовій етикетці датами, якими обмежується дозвіл на перебування на території України.