Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Как вы относитесь к суржику?

  • Автор теми Автор теми RainBoy
  • Дата створення Дата створення
Так, але у регіонів є свої назви: Прикарпаття чи Галичина, Закарпаття, Буковина, Волинь, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Приазов'я, Запоріжжя (не місто), тощо.
Я із Слобожанщини, України, а не зі "східної України".
Так, але мені здається ти змішуеш м'яке з теплим. Використання географічної термінології використовуєть досить широко.
 
Все залежить від загальної культури конкретної людини.

Хтось виріс у селі але багато читав, то має літературну мову . І таких людей багато то в цьому регіоні й буде найближче. Тобто все ж таки залежить від рівня освіти регіону.
І це не захід.
Повністю згоден.
 
Так, але мені здається ти змішуеш м'яке з теплим. Використання географічної термінології використовуєть досить широко.
Вітаю !
Але я таки різниця: Захід, Південь, Схід України
чи Західна Україна, Південна Україна, Східна Україна.

До речі, кацапи спаплюжили історичний термін Русь і з однієї Русі наробилі і Київську и Володимиро-Суждальску Русь і Новгородську Русь тощо.

Але зі своєю "Рассією" вони такого НЕ роблять!
Ніхто не чув про Кавказську Росію чи Сибірську Росію, бо це РОЗОКРЕМЛЮЮЧІ терміни !

За Єдину Україну, від Сяну до Дону, від Чернігова до Бахча-Сараю !
 
Вопрос не в хуже или нет, а в восприятии. Если люди хотят - суржик должен восприниматься наоборот с одобрением, как неизбежность.
я люблю суржики. специально училась суржику у свекрухи. суржики, говірки й діалекти вказують на те, що мова живе і має розвиток. а оці "тільки літературна!" - то вже снобізм. якшо шо, мені за слова гроші платять. але, коли я не на роботі, то люблю суржик. він виразний і іноді дуже смішний.
 
я люблю суржики. специально училась суржику у свекрухи. суржики, говірки й діалекти вказують на те, що мова живе і має розвиток. а оці "тільки літературна!" - то вже снобізм. якшо шо, мені за слова гроші платять. але, коли я не на роботі, то люблю суржик. він виразний і іноді дуже смішний.
Суржики, говірки, балачки, діалекти - всі вони прикрашають нашу чудову мову!

Але хочу зауважити, ЖОДНІЙ людині ВЛАСНА мова не може здаватися кумедною !
- Мамо, а це котик ?
- Ні, це песик!
- Бу-га-га-га. ПЕСИК ? Обаржаться можно......

А ось чужа мова декому здається і смішною і маловартою.
Ви знаєте ким і у яких випадках використовуються слова на кшталт : намалевать, вояка, незалежні, гідність....
 
Кстати... :)
Вычитала у Мирослава Дочинця, який э закарпатець, слово "тривунок", тобто тривалість.
И проверила глагол "тривати", который суперлитературный даже по нормам Полтавы, на соответствие польскому аналогу.
Ааааа.... ТРВАЧЬ :)
Это я изобразила последнее С с хвостом буквой Ч. :)
А все потому что поляки оставили свой языковый след не только в Галычыне. :)
 
Але хочу зауважити, ЖОДНІЙ людині ВЛАСНА мова не може здаватися кумедною !
не те шоб я питалась, чи правильно я люблю українську, але все заважу, шо сенс моїх слів був дещо інший. а малось на увазі те, що жарт чи лайка можуть бути кумедними, і саме в суржику це має яскравіший прояв.
 
Але хочу зауважити, ЖОДНІЙ людині ВЛАСНА мова не може здаватися кумедною !
Почему, непонятно.
В любом языке есть какие то сочетания, которые могут казаться смешными, двусмысленными или с неочевидными подтекстами.
 
Але хочу зауважити, ЖОДНІЙ людині ВЛАСНА мова не може здаватися кумедною !
- Мамо, а це котик ?
- Ні, це песик!
- Бу-га-га-га. ПЕСИК ? Обаржаться можно......
гадки не маю, де ви такі діалоги зустрічаєте.
 
Між іншим, Харківського діалекту не було і бути не могло. Бо не було тут усталеної слов'янської спільноти.
А ось на заході України - різні діалекти однієї мовної групи - слов'янської.
Тому не зовсім справедливо дорікати тамтешній мові впливом мов загарбників, чужинськими словами. На західних землях формувалась основа майбутньої української літературної мови, а не навпаки. На лівому березі Дніпра праукраїнці шукали вільних земель. А тут хазари, скіфи, сармати, татари...
А у нові часи ще й русня вилізла, тобто московити. :)
Тепер русня диктує, яку українську мову вважати еталоном, хоч народна мова завжди буде у своїй основі така, яка склалась протягом навіть не сторіч, а значно раніше.
 
Між іншим, Харківського діалекту не було і бути не могло. Бо не було тут усталеної слов'янської спільноти.
А ось на заході України - різні діалекти однієї мовної групи - слов'янської.
Тому не зовсім справедливо дорікати тамтешній мові впливом мов загарбників, чужинськими словами. На західних землях формувалась основа майбутньої української літературної мови, а не навпаки. На лівому березі Дніпра праукраїнці шукали вільних земель. А тут хазари, скіфи, сармати, татари...
А у нові часи ще й русня вилізла, тобто московити. :)
Тепер русня диктує, яку українську мову вважати еталоном, хоч народна мова завжди буде у своїй основі така, яка склалась протягом навіть не сторіч, а значно раніше.
Половцы еще...
Славянские языки прочно заняли главенствующее положение на Левобережье еще полтысячелетия назад или даже раньше, когда, кроме турецко-татарского влияния, другого на этих землях уже не было. Ну, так оно сказалось и на современном русском (навскидку - арбуз, сарай). Только по Слобожанщине литературным источникам не менее 400 лет! За это время язык претерпел очень серьезные изменения. Достаточно сравнить тексты казацкого барокко и более позднюю классику, хотя бы ту же Марко Вовчок и любимого Коцюбинского.
Поэтому Харьковский, слобожанский диалект - есть, что бы там доморощенные филологи с карпатскими корнями не выдумывали.
 
Не кидайте тапком, мне нравится
Леся Украинка.
Про неё вообще что то все забыли
 
,,
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!,,(с)
1896р.
 
Половцы еще...
Славянские языки прочно заняли главенствующее положение на Левобережье еще полтысячелетия назад или даже раньше, когда, кроме турецко-татарского влияния, другого на этих землях уже не было. Ну, так оно сказалось и на современном русском (навскидку - арбуз, сарай). Только по Слобожанщине литературным источникам не менее 400 лет! За это время язык претерпел очень серьезные изменения. Достаточно сравнить тексты казацкого барокко и более позднюю классику, хотя бы ту же Марко Вовчок и любимого Коцюбинского.
Поэтому Харьковский, слобожанский диалект - есть, что бы там доморощенные филологи с карпатскими корнями не выдумывали.
Аттилу не забываем. :)
 
Славянские языки прочно заняли главенствующее положение на Левобережье еще полтысячелетия назад или даже раньше
У переселенських говірок одна особливість, мала різноманітність.
На великий території одна говірка.
 
Почему, непонятно.
В любом языке есть какие то сочетания, которые могут казаться смешными, двусмысленными или с неочевидными подтекстами.
Ще раз: деяким "вищім" істотам здається, що тільки вони гаварят правильно та красиво, а інші розмовляють на селянській мові. Або на смєшном суржике. Або на пшекающем наречии

І одна картина буде "написана", а інша "намальована".....
 
Назад
Зверху Знизу