предлагаю на время прервать теоретические изыскания и обратиться к практике. Решение Верховного суда - выделил принципиальный момент, который свидетельствует о том, что расписка рассматривается именно в качестве письменной формы договора.
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 лютого 2009 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Барсукової В.М., Балюка М.І., Данчука В.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Особи 2 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою Особи 1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3.09.2008,
ВСТАНОВИЛА:
Особа 1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 9.03.2006 він дав Особі 2 в борг грошові кошти в сумі $70 тис. Відповідач зобов’язався повернути кошти до 9 квітня 2006 року. Однак до теперішнього часу відповідач не повернув йому борг. Просив стягнути з відповідача 365790 грн. 18 коп., в тому числі основного боргу 353500 грн., 12290 грн. 18 коп. — 3% річних, а також судові витрати.
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7.06.2007 позов задоволено. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 365871 грн. 18 коп., а саме: 353500 грн. — основного боргу за договором позики, 12290 грн. 18 коп. — 3% річних, у відшкодування судових витрат 81 грн.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3.09.2008 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням апеляційного суду, Особа 1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, яким відмовлено в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач не навів суду належних доказів того, що саме $70 тис. він дав у борг відповідачу.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він дійшов їх без повно та всебічно з’ясованих обставин справи з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно зі ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що позивач надав суду розписку від 9.03.2006, з якої випливає, що Особа 2 взяв у борг в Особи 1 70 тис. у.о. із зобов’язанням повернути вказану суму в місячний строк.
За ч.1 ст.1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачеві розписку про позичені гроші, яка ніким не оспорюється. Така форма надана договору за бажанням сторін.
За правилами ст.526 ЦК, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазвичай в Україні під умовними одиницями розуміється обіг доларів США, оскільки в основному курс національної грошової одиниці прирівнюється до долара США.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
До цього часу позичальник не повернув позикодавцеві позику.
У зв’язку із цим, за правилами ч.1 ст.1050 ЦК, наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст.625 ЦК.
За таких обставин апеляційний суд помилково скасував законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому воно підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції — залишенню без змін.
Керуючись ст.339 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3.09.2008 скасувати.
Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7.06.2007 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
- как вариант тлумачення.