Відповідно до п. 260 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі по тексту - Інструкція), нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.
У свою чергу, термін угода, який використовується у Інструкції, є запозиченим з Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, відповідно до ст. 41 якого:
Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Після втрати чинності Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, легальне тлумачення цього терміну у цивільному законодавстві України відсутне, але за змістом вищезазначеної норми, можна зробити висновок, що термін угода, який вживався у Цивільному кодексі Української РСР від 18.07.1963, та термін правочин, який вживається у діючому Цивільному кодексі України, є тотожними.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Але, справа у тому, що розписка не є правочином, тому що не породжує набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а лише фіксує (підтверджує) факт вчинення правочину (майже так саме, як акт приймання-передання майна, до договору оренди сам по собі не породжує набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а лише фіксує та підтверджує факт виконання своїх обов’язків тією чи іншою стороною договору).
Цю точку зору підтверджує також ч. 2 ст. 545 ЦК України, відповідно до якої розписка є борговим документом та лише підтверджує факт виконання зобов'язання. (ч. 2 ст. 545 ЦК України , якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.)
Таким чином, юридична природа розписки не тотожня юридичній природі угоди, з чього витікає те, розписка не має характеру угоди.
З урахуванням вищенаведеного, можна стверджувати що законних підстав для відмови нотаріусу засвідчити підпис фізичної особи на розписці немає.
_____________________________________________________________________
я доступно изложил? всем все понятно?
).
