Да. Нереальные козлы.
Вымогатели новейшего вида.
Очень хочу, чтобы все они умерли в один день.
Конечно же в ****... И только туда... А куда же еще?
Они этого заслуживают.
Согласен с Вами на все 100%.
Давайте все объединимся против НИХ.
Только я еще нее знаю как и во что объединяться...
, но уже хочу и готов к труду и обороне на благо НАМ и горе ИМ.
Короче, нужна какая-то программа действий, идея, лидер...
Нет, серьезно.
Давайте, люди, высказывайтесь...
Кто что предлагает?
Начинаем...!!!
И я хочу крови!!!
И я хочу их всех порвать!!!
Поняття "персональні дані" та "захист персональних даних" є новими для нашої держави. Проте перші законодавчі кроки направлені на впровадження системи захисту персональних даних в Україні були зроблені ще у 1996 році.
Зокрема, базові елементи захисту персональних даних знайшли своє відображення у Конституції України. Так, статтею 32 КУ визначено, що:
• ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
• не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
• кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
• кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім"ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Право на захист інформації про себе, право визначати порядок використання такої інформації та заперечувати проти небажаних дій з інформацією про себе є одним з елементів прав людини. А головним стратегічним завданням держави у сфері захисту персональних даних є побудова належної системи захисту персональних даних в Україні як елементу системи захисту прав людини.
6 липня 2010 року Верховною Радою України, шляхом прийняття відповідного Закону, було ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв"язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних. А вже 1 червня 2010 року було прийнято Закон України "Про захист персональних даних" (далі — Закону), яким було введено у правове поле України інститут захисту персональних даних.
У відповідності до статті 22 Закону "Про захист персональних даних" контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних здійснює Уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних.
Згідно з Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" в ході проведеної адміністративної реформи в Україні було створено Державну службу України з питань захисту персональних даних (далі — ДСЗПД). Положення про ДСЗПД було затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 390/2011. Відповідно до зазначених у Положенні функцій та завдань ДСЗПД здійснює, у тому числі, й державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних, зокрема:
• розробляє та затверджує плани перевірок володільців та (або) розпорядників баз персональних даних щодо дотримання ними вимог законодавства у сфері захисту персональних даних;
• проводить у межах своїх повноважень виїзні та безвиїзні перевірки володільців та (або) розпорядників баз персональних даних;
• видає володільцям та (або) розпорядникам баз персональних даних обов"язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних та вимагає надання необхідної інформації та документів, що підтверджують усунення виявлених порушень;
• складає адміністративні протоколи про виявлені порушення законодавства у сфері захисту персональних даних;
• передає правоохоронним органам матеріали про виявлені порушення у сфері захисту персональних даних;
• проводить у межах своїх повноважень виїзні та безвиїзні перевірки володільців та/або розпорядників баз персональних даних.
Загалом у 2011 році працівниками ДСЗПД було проведено 10 перевірок.
При цьому кожна перевірка включала в себе два обов"язкових етапи:
1-й етап — з"ясування статусу суб"єкта перевірки;
2-й етап — безпосередньо перевірка суб"єкта відносин, пов"язаних з персональними даними.
У разі наявності, окрім володільця бази персональних даних, також розпорядника, перевірка розпорядника проводилася як додатковий етап
На етапі з"ясування статусу суб"єкта перевірки ДСЗПД перевірялися такі питання:
1. Наявність у діяльності суб"єкта перевірки дійсного факту обробки персональних даних (тобто з"ясування сфери діяльності та процесів обробки інформації про фізичних осіб (зокрема співробітників, партнерів, клієнтів та інших можливих категорій фізичних осіб).
2. У відповідності до статті 4 Закону визначалася належність суб"єкта перевірки до володільця або розпорядника баз персональних даних.
3. Згідно зі статтею 9 Закону шляхом надіслання відповідного інформаційного запиту до Державного реєстру баз персональних даних отримувалася інформація щодо наявності у суб"єкта перевірки свідоцтва про реєстрацію баз персональних даних або наявність у суб"єкта перевірки підтвердження щодо відправлення заяви на реєстрацію баз персональних даних до ДСЗПД. При цьому також з"ясовувався статус суб"єкта перевірки: володілець чи розпорядник бази персональних даних.
Етап перевірки суб"єкта відносин, пов"язаних з персональними даними, як володільця баз персональних даних включав в себе перевірку таких питань:
1. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону шляхом запитів документів з"ясовувалася мета обробки персональних даних суб"єктом перевірки, яка має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця бази персональних даних. При цьому також перевірялася відповідність зазначеної мети заявницьким документам для реєстрації відповідної бази персональних даних.
2. Також шляхом запитів документів, згідно з частиною 3 статті 6 Закону, здійснювалася перевірка складу та змісту персональних даних, що обробляються у відповідній базі персональних даних суб"єкта перевірки.
3. Визначалася наявність у суб"єкта перевірки особливих вимог для обробки персональних даних у відповідності до вимог статті 7 Закону.
4. Згідно з частиною 4 статті 6 та частиною 3 статті 12 Закону встановлювалися джерела отримання відомостей про фізичну особу (первинні джерела у вигляді підписаних фізичною особою документів, відомостей, які фізична особа надає про себе або загальнодоступні джерела, що також передбачено законодавством).
5. З метою перевірки питань регламентації процесів обробки персональних даних у суб"єкта перевірки згідно зі статтею 8 Закону перевірялися строки обробки персональних даних у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи та правові підстави для встановлення саме таких строків обробки персональних даних.
6. Опрацювання документів, що підтверджують право суб"єкта перевірки на використання персональних даних або на обробку персональних даних. Тобто правові підстави, на яких здійснюється обробка персональних даних суб"єктом перевірки у відповідній базі персональних даних згідно статті 11 Закону. При цьому в ході вивчення документів визначаються підстави виникнення права суб"єктом перевірки на використання персональних даних: згода суб"єкта персональних даних на обробку його персональних даних та/або дозволу на обробку персональних даних, надана суб"єкту перевірки у відповідності до закону виключно для здійснення його повноважень. У ході опрацювання згоди суб"єкта на обробку його персональних даних також визначалася повнота охоплення наданої згоди суб"єкта персональних даних на обробку його персональних даних усіх процесів обробки. А у ході вивчення дозволу на обробку персональних даних, наданого суб"єкту перевірки як володільцю бази персональних даних відповідно до закону для здійснення його повноважень, з"ясовувалася відповідність конкретним положенням кожного закону (пункт, частина, стаття), яка передбачала право на обробку суб"єктом перевірки персональних даних фізичних осіб, а також здійснювалося встановлення відповідності процедур обробки персональних даних положенням закону, яким було передбачено право на обробку персональних даних.
7. Законності здійснення суб"єктом перевірки складових процесу обробки персональних даних включала в себе перевірку:
• законності суб"єктом перевірки процедур збирання персональних даних відповідно до статті 12 Закону (зокрема, з"ясовувалося дотримання вимоги щодо повідомлення суб"єкта персональних даних протягом 10 робочих днів з дня включення його персональних даних до відповідної бази персональних даних);
• законність процедур зберігання суб"єктом перевірки персональних даних згідно з вимогами статей 13 та 15 Закону. Так, з"ясовувалося, яким чином забезпечується цілісність персональних даних та режим доступу до них (хто має доступ до процесів обробки персональних даних у відповідних базах персональних даних, а також хто має доступ до персональних даних та/або може вносити відповідні зміни). Також з"ясовувалися встановлені у суб"єкта перевірки строки зберігання персональних даних та правові підстави для їх встановлення;
• законність процедур поширення суб"єктом перевірки персональних даних у відповідності до вимог статті 14 Закону. Зокрема, з"ясовувалися: наявність фактів поширення персональних даних, а у разі їх наявності правові підстави для цього; визначалися питання забезпечення захисту персональних даних при їх передачі, а також виконання стороною, якій здійснювалася передача персональних даних відповідних гарантій щодо виконання вимог Закону;
• законність процедур знищення суб"єктом перевірки персональних даних у відповідності до статті 15 Закону. Зокрема, з"ясовувалася наявність у суб"єкта перевірки фактів щодо збереження персональних даних, строк зберігання яких закінчився, а також з"ясовувалася наявність фактів здійснення обробки персональних даних суб"єкта, правовідносини з яким припинено;
• наявність письмового повідомлення суб"єктів персональних даних протягом 10 робочих днів з дня включення його персональних даних до бази персональних даних у відповідності до вимог статті 12 Закону про його права, визначені Законом, мету збору даних та осіб, яким передаються його персональні дані;
• відповідності даних та відомостей, що подавалися суб"єктом перевірки для державної реєстрації бази персональних даних згідно зі статтею 9 Закону та містяться у Державному реєстрі баз персональних даних, фактичному стану обробки персональних даних у суб"єкта перевірки;
• законності встановленого у суб"єкта перевірки порядку доступу до персональних даних у відповідності до вимог статті 16 Закону на підставі перевірки наявності та вивчення документів, які регламентують цей порядок;
• наявності у суб"єкта перевірки структурного підрозділу або відповідальної особи, яка організовує роботу, пов"язану із захистом персональних даних при їх обробці згідно з вимогами статті 24 Закону шляхом вивчення відповідних документів, наданих суб"єктом перевірки.
Перевірка володільця баз персональних даних включала в себе перевірку мети та строків обробки, перевірку складу та змісту персональних даних, наявність у суб"єкта особливих вимог для їх обробки, перевірку джерел отримання відомостей, повноти згоди суб"єкта персональних даних та законності здійснення процесу обробки
У разі наявності у суб"єкта перевірки розпорядника бази персональних даних додатково здійснюється перевірка:
1. Наявності укладеного між суб"єктом перевірки як володільцем бази персональних даних та розпорядником бази персональних даних відповідного договору у письмовій формі у відповідності до вимог статті 11 Закону.
2. Відповідності умов обробки розпорядником бази персональних даних умов обробки персональних даних умовам, що визначені у відповідному договорі з володільцем баз персональних даних (зокрема, меті, складу, змісту, обсягу тощо). При цьому здійснюється перевірка змісту договору на предмет належної регламентації процедур обробки персональних даних розпорядником бази персональних даних, а також з"ясування, чи не надано договором розпоряднику бази персональних даних більше повноважень щодо обробки персональних даних, ніж є у володільця бази. У цьому контексті може також виникнути необхідність перевірки володільця бази персональних даних щодо наявних у нього повноважень щодо обробки персональних даних.
3. Дотримання розпорядником бази персональних даних усіх зазначених вище питань, які перевірялися на відповідність вимогам Закону у володільця бази персональних даних.
Перевірка розпорядника баз персональних даних включала в себе перевірку усіх вимог, заявлених до володільця баз, а також перевірку наявності укладеного між розпорядником і володільцем договору та відповідності умов обробки даних зазначеному договору
За результатами здійснення працівниками ДСЗПД в межах своїх повноважень контролю за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних із забезпеченням відповідно до Закону доступу до інформації, пов"язаної з обробкою персональних даних у базі персональних даних, та до приміщень, де здійснюється їх обробка, складаються відповідні акти та виносяться обов"язкові для виконання законні вимоги (приписи) про усунення виявлених порушень законодавства про захист персональних даних.
Положенням про Державну службу України з питань захисту персональних даних також передбачається у відповідності до покладеного на ДСЗПД завдання щодо контролю за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних надання від суб"єкта перевірки необхідної інформації та документів, що підтверджують усунення виявлених порушень.
Окремо слід зазначити, що у ході проведених працівниками ДСЗПД перевірок протягом 2010 року виявлено цілу низку типових порушень у сфері захисту персональних даних, що мають загальний характер, а також таких, які є характерними для певних галузей та сфер діяльності.
Серед типових порушень, характерних для більшості перевірених володільців та розпорядників баз персональних даних, можна зазначити такі:
1. Відсутність реєстрації баз персональних даних в Державному реєстрі баз персональних даних або відмітки щодо відправлення заяви на реєстрацію бази.
2. Відсутність затвердженої внутрішніми розпорядчими документами мети обробки персональних даних, їх складу та змісту.
3. Відсутня можливість оцінки забезпечення цілісності персональних даних та режиму доступу до них.
4. Відсутність затверджених процедур обробки персональних даних (наприклад, як відбувається збір, зберігання, використання, поширення персональних даних; хто має до них доступ і в якій мірі).
5. Відсутність належних правових підстав обробки персональних даних (наприклад, відсутність документованої згоди суб"єкта на обробку його персональних даних, або наявна згода на обробку персональних даних, отримана від суб"єкта, не охоплює всі процеси обробки, у тому числі ті, що здійснюються розпорядниками баз персональних даних).
6. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб"єкта персональних даних про його права у зв"язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються.
7. Відсутність належно оформлених письмових договорів з розпорядниками баз персональних даних, в яких чітко врегульовано відносини, пов"язані з обробкою персональних даних, визначено мету та обсяги обробки персональних даних розпорядником.
8. Відсутні документи про затвердження особи, яка організовує роботу, пов"язану із захистом персональних даних при їх обробці.
9. При здійсненні обробки персональних даних у якості розпорядника бази персональних даних не врегульовуються належним чином відповідні договірні відносини з володільцем бази персональних даних в частині дотримання вимог законодавства про захист персональних даних; здійснює обробку персональних даних в обсягах, що перевищують права володільця бази персональних даних, при цьому, в окремих випадках:
– розпорядник діє на основі письмового договору, за яким володілець визначив йому такі права стосовно обробки персональних даних, на які сам не є уповноваженим;
– розпорядник фактично здійснює обробку персональних даних, без належно оформленого договору з володільцем, при цьому обробляє персональні дані в обсягах, що перевищують права володільця.
ВИСНОВОК:
На сьогодні ДСЗПД проводиться ****із усієї отриманої під час перевірок інформації з метою розробки та формування рекомендацій стосовно запобігання порушенням законодавства про захист персональних даних.
Також досвід, отриманий завдяки проведеним перевіркам, буде втілено у Положенні про порядок здійснення Державною службою України з питань захисту персональних даних державного контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, проект якого зараз доопрацьовується фахівцями ДСЗПД.
Олексій МЕРВІНСЬКИЙ
ЮРИСТ & ЗАКОН №4, 24 січня 2012
Серед типових порушень, характерних для більшості перевірених володільців та розпорядників баз персональних даних, можна зазначити такі:
1. Відсутність реєстрації баз персональних даних в Державному реєстрі баз персональних даних або відмітки щодо відправлення заяви на реєстрацію бази.
2. Відсутність затвердженої внутрішніми розпорядчими документами мети обробки персональних даних, їх складу та змісту.
3. Відсутня можливість оцінки забезпечення цілісності персональних даних та режиму доступу до них.
4. Відсутність затверджених процедур обробки персональних даних (наприклад, як відбувається збір, зберігання, використання, поширення персональних даних; хто має до них доступ і в якій мірі).
5. Відсутність належних правових підстав обробки персональних даних (наприклад, відсутність документованої згоди суб"єкта на обробку його персональних даних, або наявна згода на обробку персональних даних, отримана від суб"єкта, не охоплює всі процеси обробки, у тому числі ті, що здійснюються розпорядниками баз персональних даних).
6. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб"єкта персональних даних про його права у зв"язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються.
7. Відсутність належно оформлених письмових договорів з розпорядниками баз персональних даних, в яких чітко врегульовано відносини, пов"язані з обробкою персональних даних, визначено мету та обсяги обробки персональних даних розпорядником.
8. Відсутні документи про затвердження особи, яка організовує роботу, пов"язану із захистом персональних даних при їх обробці.
9. При здійсненні обробки персональних даних у якості розпорядника бази персональних даних не врегульовуються належним чином відповідні договірні відносини з володільцем бази персональних даних в частині дотримання вимог законодавства про захист персональних даних; здійснює обробку персональних даних в обсягах, що перевищують права володільця бази персональних даних, при цьому, в окремих випадках:
– розпорядник діє на основі письмового договору, за яким володілець визначив йому такі права стосовно обробки персональних даних, на які сам не є уповноваженим;
– розпорядник фактично здійснює обробку персональних даних, без належно оформленого договору з володільцем, при цьому обробляє персональні дані в обсягах, що перевищують права володільця.
Думаю идти надо именно в этом направлении и если прийдет 100 - 200 заявлений а адрес этой конторы по контролю, то просто отделаться отпиской или брехней не получится, т.к. люди там подневольные и Закон на их судьбу (читай пенсию) действует вменяемо ... а с пунктами 5 и 6 - у этих горе-вымргателей получается явная проблема!
Как должна поступать администрация и кадровая служба предприятия при отказе работника от предоставления согласия на сбор и обработку персональных данных:
•Если работник принят на работу в 2011 году?
•Если работник принят на работу в период до 1 января 2011 года?
•Если работник, работающий на предприятии по состоянию на 1 января 2011 года, предъявляет требование уничтожить свои персональные данные и возражает против их обработки?
1. Согласно статье 2 Закона Украины «О защите персональных данных» от 1 июня 2010 года № 2297-VI (далее — Закон № 2297) согласием субъекта персональных данных является любое документированное, в частности письменное, добровольное волеизъявление физического лица о предоставлении разрешения на обработку его персональных данных в соответствии со сформулированной целью их обработки. Следовательно, согласие на обработку персональных данных должно даваться в соответствии со сформулированной целью их обработки.
Обращаем внимание, что в соответствии с частью 1 статьи 6 Закона № 2297 цель обработки персональных данных должна быть сформулирована в законах, других нормативно-правовых актах, положениях, учредительных или иных документах, регулирующих деятельность владельца базы персональных данных, и соответствовать законодательству о защите персональных данных.
Так, Кодекс законов о труде Украины определяет правовые принципы и гарантии осуществления гражданами Украины права распоряжаться своими способностями к продуктивному и творческому труду и регулирует трудовые отношения всех работников. Кроме этого, Кодексом установлена обязанность работодателя получить от работника определенные документы: «При заключении трудового договора гражданин обязан предоставить паспорт или другой документ, удостоверяющий личность, трудовую книжку, а в случаях, предусмотренных законодательством, — также документ об образовании (специальности, квалификации), о состоянии здоровья и другие документы» (ст. 24 КЗоТ).
Стоит подчеркнуть, что обработка персональных данных осуществляется для конкретных и законных целей, определенных по согласию субъекта персональных данных, или в случаях, предусмотренных законами Украины, в порядке, установленном законодательством (ч. 5 ст. 6 Закона № 2297). Однако если процедуры обработки персональных данных работника выходят за пределы разрешения, предоставленного владельцу в соответствии с трудовым законодательством только для осуществления его полномочий, необходимо получить согласие от работника. Например, если к работодателю обращается страховая компания с просьбой предоставить сведения о работниках предприятия с целью предложить им услуги по страхованию здоровья и жизни и т. д.
В вышеуказанных случаях Государственная служба Украины по вопросам защиты персональных данных рекомендует при сборе персональных данных лиц путем заполнения бумажного документа (трудового договора, заявления) предусмотреть в нем соответствующий пункт (графу) о предоставлении субъектом согласия на обработку его персональных данных.
Кроме того, рекомендуем кадровым службам объяснять работнику, что его данные будут обрабатываться лишь в пределах трудового законодательства с соблюдением требований Закона № 2297, ведь обработка данных о физическом лице без его согласия не допускается, кроме случаев, определенных законом, и только в интересах национальной безопасности, экономического благополучия и прав человека (ч. 6 ст. 6 Закона № 2297).
2. Согласие субъекта персональных данных на обработку этих данных не предоставляется, если владелец продолжает обрабатывать персональные данные субъекта в соответствии с правоотношениями на основе свободного волеизъявления физического лица, сложившимися до вступления в силу Законом № 2297.
Если работник отказывается предоставлять согласие на обработку его персональных данных, Государственная служба Украины по вопросам защиты персональных данных рекомендует обрабатывать его данные в пределах, определенных трудовым законодательством. Если действия владельца по обработке персональных данных работника выходят за пределы трудового законодательства, должно быть получено согласие от работника, т. е. любое документированное, в частности письменное, добровольное волеизъявление работника о предоставлении разрешения на обработку его персональных данных в соответствии со сформулированной целью их обработки.
3. В базах персональных данных уничтожению подлежат персональные данные в случаях, определенных статьей 15 Закона № 2297 (в частности, истечения срока хранения данных, определенного согласием субъекта персональных данных на обработку этих данных или законом; прекращения правоотношений между субъектом персональных данных и владельцем или распорядителем базы, если иное не предусмотрено законом; вступления в законную силу решения суда об изъятии данных о физическом лице из базы персональных данных и др.), и в порядке, установленном в соответствии с требованиями закона.
Следует помнить, что состав и содержание персональных данных работника должны быть не больше по отношению к определенной цели их обработки и не должны храниться дольше, чем это необходимо в соответствии с их законным назначением.
Вместе с тем в соответствии с Перечнем типовых документов, которые образуются в деятельности органов государственной власти и местного самоуправления, других предприятий, учреждений и организаций, с указанием сроков хранения документов, утвержденным приказом Главного архивного управления при Кабинете Министров Украины от 20 июля 1998 года № 41, личные дела работников, а также дела, содержащие личные карточки работников предприятия, и некоторые другие кадровые документы, хранятся 75 лет – «В».
Кадровым службам стоило бы объяснить работнику, требующему уничтожить его персональные данные, что хранение персональных данных необходимо для того, чтобы при потребности работник мог получить архивные справки, копии документов, содержащих сведения о нем, которые могут быть использованы при оформлении пенсии, для подтверждения трудового стажа и т. д.
Кроме того, субъект персональных данных согласно статье 8 Закона № 2297 имеет право предъявлять мотивированное требованиеотносительно изменения или уничтожения своих персональных данных любым владельцем и распорядителем этой базы, если эти данные обрабатываются незаконно или являются недостоверными.
Татьяна Степаненко
Сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о гражданине без его согласия является вмешательством в его личную и семейную жизнь и допускается только в случаях, предусмотренных законом.
«Сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о лице без его согласия государством, органами местного самоуправления, юридическими или физическими лицами является вмешательством в ее личную и семейную жизнь», - говорится в решении суда.
При этом вмешательство допускается исключительно в случаях, предусмотренных законом, и лишь в интересах национальной безопасности, экономического благополучия и прав человека.
КС решил, что к информации о личной и семейной жизни лица относится какие-либо сведения об отношениях неимущественного и имущественного характера, обстоятельствах и событиях, отношениях, связанных с лицом и членами его семьи, кроме предусмотренной в законе информации, связанной с исполнением функций государства или органа местного самоуправления, должностных или служебных полномочий.
«Информация о лице, работающем в государственных органах и органах местного самоуправления, также является конфиденциальной, однако публичный характер работы требует обнародования определенной информации о них для формирования общественной мнения», - говорится в сообщении КС.
Информация, которая подлежит разглашению в отношении лиц, которые занимают такие должности, регулируется законом, поскольку неконтролируемое разглашение может привести к обнародованию данных о членах их семьи, что нарушит права их родных.
В суд по данному вопросу обратился Жашковский районный совет Черкасской области, который в своем представлении просил дать официальное толкование положений частей первой, второй статьи 32, частей второй, третьей статьи 34 Конституции Украины.
Как сообщается, Жашковский райсовет просил разъяснить, что следует понимать под информацией о семейной жизни, и относится ли такая информация к конфиденциальной, и является ли сбор, хранение и использование информации о лице вмешательством в ее личную и семейную жизнь.
Источник: bigmir.net
