«Як ЗСУшники з Правосеками - м**калів готували»
Ми сиділи з другом Кулібіним в самому лігві Правосеків.
Там спеціальна лавочка є, для роздумів і злісних задумів. Вона любовно вистругана рабами з того ж дерева, з якого роблять маленькі, затишні, індивідуальні вагончики, в яких повертаються додому російські заблукавші «відпускники». Модель «Труна Експлорер».
Сиділи ми, думали кожен про своє. Медітували. Я ліниво оглядав околиці.
Хлопчик, нашвидку розп'ятий на дошці «Оголошення, інформація, розстріли», відверто нудьгував, і просив у всіх, хто йшов, закурити.
Дві бабусі біля входу безуспішно чіплялися до укропських злиднів, що йшли повз - «Погвалтуємося, красунчику?» А третя, лежачи на акуратно розстеленому дуже ватяному матраці, старанно зображувала епілептичний напад, іноді підглядаючи в довідник по неврології.
Над дверима в підвал висіла акуратна вивіска на двох мовах «Катувальня - Пытошная». Її двері відчинилися, заскреготавши перші ноти похоронного маршу, і на порозі з'явився бородатий усміхнений кат, в фартусі заляпаному кров'ю і кавою.
- Друже Лентяй? Тобі кров в каву додавати, або як зазвичай?
- Як зазвичай, просто подвійну кров! - відповів я, і зіштовхнув з колін кота Жмурзіка з недоїденим снігуром в зубах. Кіт невдоволено проковтнув снігура, і прошипів «Шлемазл!» став точити кігті об шибеницю, не звертаючи увагу на гойдаючийся труп, з табличкою «Соціальний ліфт ДНР».
Друже Кулібін прокинувся від приємних думок, і сказав:
- Друже Лентяй, а двох тон вибухівки, як ти казав, все ж буде мало. Тре п'ять.
- Ти маєш рацію, друже. Ми ж гуманісти. Давай сім?
- Ну давай. Щоб у них, нарешті, хоч що-небудь добре злетіло ...
Ми помовчали.
- А що думаєш, друже Кулібін. Побачать нас м**калі з во-оон того безпілотника, що скажуть?
- Скажуть - ВСУ з правосеками, як разом зберуться, так з двох кошмарів один гаплик виходить. І один оператор того безпілотника, іншому такий каже - «П ** а нам, куме»
Звідки то зверху долинув здавлений писк, і повз нас пронісся Жмурзік з коптером в зубах. Коптер конвульсивно бив гвинтами і підвивав.
- А не відзначити нам зустріч, друже?
- Як же не відзначити? Відзначимо! Котлет хочеш?
- Не хочу. У вас на м'ясорубці написано «Путін введи!»
- Може шашлику насмажити?
- Це діло! А м'ясо є?
- Є звичайно. Наші тут м***лську беху засікли. Підемо запалимо?
- Тільки це не шашлик буде, а барбекю.
- А якщо ми перед цим в них шампурів наштрикаємо?
- Ти маєш рацію!
Кулібін поправив рацію, і потягнувся до купи заточеної арматури. Тут до нас підбіг захеканий нелюд в білому маскувальному костюмі.
- Друже Кулібін, там це ... м**калі вже того ... запалилися.
- Що, ОБСЄ їх засікло?
- Ні, по-справжньому!
- Я ж просив без нас не починати!
- Так вони того, самі ...
- Вони у вас завжди «самі»!
- Та ні, цього разу правда самі. Обід розігрівали. Рукодупі потвори, май фюрер ...
- Ну ладно, що там у нас в погребі є? ..
Через годину посеред похмурого залу з портретом Бандери на стіні, стояв величезний антикварний казан зі свастикою. У ньому сиділи три відгодованих м**каля. Один швидко нарізав цибулю і моркву. Другий майстерно ліпив галушки. Третій ретельно посипав перших двох сіллю і спеціями.
Неподалік метушилися ще двоє. Один тягав воду, другий складав під котел дрова.
- Бачиш, друже Лентяй, як у нас справа поставлена? М**калів готувати, навіть, не треба. Самі готуються. Вони ж чотири роки лізуть і лізуть - досвід величезний.
Ну, пішли, по люльці викуримо, і що-небудь висадимо в у повітря, для апетиту.
Не будемо заважати. Нехай м**калі готуються.
Ось так час і провели. Разом ми, запам'ятайте! Що б якась падла не казала.
Я ще сказати щось хотів, не пам’ятаю? А, так!
Готуйтеся, м**калі!
Oleg Kuzko.
цікаво чи правда....
