Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Голосуем за ВО Свобода?

  • Автор теми Автор теми Egorko
  • Дата створення Дата створення
ТС написал пост на русском. А "Свобода" уже негодуе!!! А вообще безнадежная партия неспособная что-либо делать кроме нытья, организации рейдерских захватов и пропаганды никому ненужной украинской культуры и языка.
Я так понял, вам не нужны украинские язык, культура, развитие украинского народа, а нужна только Украинская земля, что бы с нее жрать и в нее ****ь...Так это паразитизм !
И при этом вы хотите комфортных условий, и чем то еще перебираете...не занадто???
 
Відродження бандерівського краю
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


«Україні потрібні нові Бандери, Шухевичі і Коновальці»
«…українці створили Українську повстанську армію, завдяки якій ми маємо сьогодні незалежну Україну».

Із політичної реклами кандидата в народні депутати по виборчому округу №165 Тернопільської області Володимира Болєщука («Нова Тернопільська газета», №38, 2012 р.).

Провал у памяті? Завал!

Вчора…

«ОУН має діяти так, що усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати! Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай із 40 мільйонів українського населення залишиться половина – нічого страшного в цьому немає».
Роман Шухевич

«Наша влада повинна бути страшною для ворогів України!»
«…за об’єкт своєї політичної праці беремо усю народну масу».
«Хоч які великі жертви – боротьба конечна».
Степан Бандера

«Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».
«Шлях до Львова лежить через Київ».
Євген Коновалець

«Найважливішим для поневоленої нації є плекання культу зброї, а друге – культу влади».
Ярослав Стецько

«Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Нашої – так само. Кров’ю чужою і своєю. Ворожою і рідною».
Симон Петлюра

Сьогодні…

«Єдиною помилкою Є. Коновальця у ті дні було те, що разом із більшовицькою заразою він не очистив Київ і всю Україну від зарази винниченківської» (А. Іллєнко, ВО «Свобода»).

«Ім’я Бандери дамоклевим мечем висить над учорашніми оккупантами. Висить як попередження, що терпець Нації, яка сто років тому народила Бандеру, рано чи пізно таки увірветься. … легендарна Гілляка ще не всохла і її ще можуть використати за призначенням. Бо Бандера через покоління залишається зразком для послідовників» («Свобода», №31, 2009 р.).

У листопаді 2010 року на львівському телеканалі «ZIK» один із лідерів «Свободи» Юрій Михальчишин заявив, що через три-чотири роки в Україні розпочнеться громадянська війна, оскільки при владі не українці: «І нам залишається цю війну виграти… Ми готові, якщо потрібно, воювати». У перемозі він не сумнівається, бо «ми перейшли Збруч і форсували Дніпро. Тому що наші побратими представлені в Київській обласній раді».

«Наша земля сьогодні окупована ворогом. Гидким, смердючим, збоченим, пархатим. І нам потрібно, з Божою допомогою, його звалить. А наша небесна Матір і Заступниця Марія нам у цьому допоможе», – проповідує о. Петро Буряк, він же – сотник, головний капелан ВО «Тризуб» ім. С. Бандери («Бандерівець», №3, 2010 р.). І ця боротьба, запевняє священнослужитель, «є святою і праведною. Тому позбудьмося страху, байдужості, пацифізму! І коли треба йти – йдемо, коли треба бити – биймо, коли треба стріляти – стріляймо влучно. …Поступаймо так і перед нами відкриються Небеса» («Бандерівець», №2, 2010 р.).

«Свобода, за яку не пролили жодної краплі крові, не має вартости. Потрібна свіжа кров. Потрібна війна – з будь-якого приводу. Війна … скропить націю кров’ю і злютує її в один міцний кулак. Схід і захід повинні стати одним цілим. Без війни цього добитися неможливо. І не треба чекати» (Ю. Винничук, роман «Мальва Ланда»). Однак він жалкує, що нинішні ура-патріоти неспроможні до рішучих дій, скроплених свіжою кров’ю: «Націоналістів в Україні нема. Марші із смолоскипами, викидання правиць вгору і скандування гасел – це дитячі забави. До війни в Галичині оунівці маршами не ходили, а робили конкретну справу. Організовували бойкот польських крамниць і польських товарів, виганяли корчмарів із сіл, влаштовували гучні політичні замахи і вбивства. А що ми бачимо зараз? Відбитий ніс у Леніна?» («Пост Поступ», №9, 2009).

Ту ж тугу-печаль за колишніми справжніми галичанами співає і Є. Баран, додаючи мінору: «Галицьке покоління 30–40-років знало і робило так, як належиться робити: било ворога (свого і чужого) по морді і вмирало, бо вірило се покоління в Божі істини і Боже проведіння. Сьогодні цього покоління вже нема. І вже ніколи не буде. Навіть на Галичині. Бо тут, поряд із прихованим чужинцем, краде і вбиває віру у правду і справедливість (курсив Є. Барана) свій, рідний патріот. А нарід або спивається, або скурвлюється, або запорпується у свою мушлю-роботу чи мушлю-хату і не підносить голови, збайдужівши до всього, крім хліба і короткочасних розваг» («Тернопільський оглядач», №33, 2009р.).

Оптимізму додає голова Львівської облради Олег Панькевич, заявивши під час вшанування пам’яті Р. Шухевича, що відходить те покоління, яке долучилося до національно-визвольної боротьби і якому ми завдячуємо тим, що є Україна. Однак сьогодні також іде боротьба за Україну, але не боротьба зі зброєю, а інформаційна війна. «Сьогодні потрібне УПА, яка буде боротися ідеологічною зброєю».

«Потрібно здійснити практичні заходи до спонукання заблудлих російськомовних і російсько ідейних українців ідентифікувати себе з національним українством. … ці люди генетично належать до українського етносу і їх треба врятувати. Це святий обов’язок нації» (І. Белебеха, «Нація і держава», 08.07.08).

Завтра…

У Конституції України – зміни. Не «Український народ – громадяни України всіх національностей», а «Український народ – українці України і української діаспори». Замість «Територія України в межах існуючого кордону є єдиною, цілісною і недоторканною» – «Третина території України: частина Лемківщини, Берестейщина, Проскурівщина, Стародубщина та Кубань перебувають під окупацією сусідніх держав». Замінити текст статті 17 «Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова» на «Українська національна ідея… є обов’зковою на всій території України». Не залишена у спокої і мовна проблема: «Упустити абзац, який гарантує застосування в Україні окупаційних мов: монгольської, турецької, польської, румунської, мадярської, російської і німецької». («Нація і держава», 13.10.09).

«У структурах влад (державної і представницької) має бути суворо дотримана пропорційність до питомої ваги етносів у суспільстві. У нашому прикладі 78% українців мають перебрати представництво у всіх владних органах; приватизація мала б бути здійснена за цим же принципом (78%... – українцям, а 22% – представникам національних меншин); те саме стосується інших сфер державного і суспільного життя» (І. Белебеха, «Нація ідержава», 08.07.08).

Однак не кожний українець матиме право бути справжнім українцем. «Західник» і «східняк» – це не два чоботи пара. «Наш обов’язок – зробити так, щоб усі жителі України були настільки ж українськими, як жителі Львова», – заявив мер Львова Андрій Садовий («Wprost», Польща, 08.11.06).

Володимир ФРОЛЕНКОВ

Ознакомьтесь с высказываниями, которые можно считать программными, националистических лидеров вчерашних, сегодняшних и с тем, что сегодняшние хотят уготовить вам на завтра.
Как тогда, так и сейчас одно и то же: война, кровь, Украина для украинцев, где будет "титульная" нация со всеми возможными правами и остальные фактически бесправные "представники національних меншин", "приховані чужинці", яких треба спонукати забути свою культуру, позбавити рідної мови та історичних коренів...

Хотите такой Украины, голосуйте за "Свободу"!
 
Без нього на цій землі не буде ладу.
опять Рорика с Хельгом позовете, ладу давать?

убери гуманитарную политику - мову, бандеру...
назови кто может управлять экономикой и государством?
Ф продал свой ник под выборы, надеюсь он не пропил эти 3 гривны?
 
Юрій Іллєнко: Ген свободи або Висхідна траєкторія української ідеї

Українська ідея формувалася століттями під потужним впливом як зовнішніх так і внутрішніх чинників. Внутрішні багатовікові чинники зводяться до одного головного – виживання етносу, який починає усвідомлювати себе нацією на Богом даній землі, бо вижити етнос може лише згуртувавшись в націю, а не поодинці. Багатовекторні зовнішні чинники теж легко звести до головного – знищення загарбниками етносу, який починає усвідомлювати себе господарем на своїй, Богом даній землі, і зачистка тої землі для заселення.

Нація формується мовою, яка народжується в певних кордонах етнічної культури і спільної території, окультуреної етносом. Мова стає кордоном, законом, мораллю і конституцією нації – тобто суспільним договором, народженим нацією в борні, праці і любові, і націленим на виживання і процвітання. Тому порушення мовного і територіального статусу нації неодмінно призводить до її занепаду, а то й до зникнення. Якщо загарбник не спроможний знищити мову і повністю контролювати територію, тоді він вдається до останнього способу – знищення носія мови і господаря землі (території).

Тому українська ідея не потребує розшифровки, тлумачення, жодного пояснення – як того вимагають наші ідейні вороги; українська ідея – це аксіома виживання і процвітання нації на своїй землі, на якій ця нація постала в борні, праці, вірі, надії і любові.

Так само, як не потребує роз'яснення жодна інша національна ідея – чи то французька, чи то японська, чи то єврейська – вільне життя і процвітання на землі обітованій.

Якщо аксіома української ідеї не потребує трактувань, і приймається як даність, то чому й досі українська ідея не втілена в життя? Це треба зрозуміти. А зрозуміти це можливо, якщо дослідити історичну траєкторію становлення, розвитку і зламів української ідеї на тлі тих історичних катаклізмів, які випали на долю української нації.

Історія, перед тим, як стати історією, є звичайнісіньким життям, таким, як і наше. Життя має незліченні форми втілення, а історія фіксує лише ті моменти життя, які на думку історика мають значення для реалізації певної ідеї, яку сповідує історик.

Читаючи будь-яку писану історію, легко прослідкувати ідею, яка водила пером історика.

Біблійне п'ятикнижжя – від першої до останньої літери – це ствердження ідеї богообраності єврейського народу – "Блажен ти, Ізраїль! Хто подібний до тебе, народе, бережений Господом, котрий є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої плазують перед тобою…."

Геродот – це ідея еліноцентризму, у нього всі інші народи – варвари.

Будь-яка московська історія просякнута ідеєю монаха-місіонера Філофея – "Москва – третій Рим, а четвертому не бувати".

Постає питання, а яку ідею обслуговує той, чи ті, хто писали історію української ідеї? Якщо перечитати все написане на нашій землі, і не лише на нашій землі, про українську історію ("Повість минулих літ – звідки почала бути земля руська", або "Літопис самовидця", або "Історію України-Русі" Грушевського, або Карамзиних-Соловйових, або краткий курс історії ВКП(б), або історію Європи, писану в Канаді, чи будь-що інше), то в тих писаннях про українську ідею практично не йшлося, хоча саме українська ідея є стрижнем становлення української державності і каменем спотикання Євро-Азійської історії.

Українську ідею можна більше зрозуміти, якщо уважно читати таких різнорідних і не схожих поетів і філософів як Вольтер, Дефо, Байрон, Гюго, Зєєв, Жаботинський, Донцов, Міхновський, Липа, Липинський, Сціборський, Огієнко, Сосюра, Степан Бандера, або в сучасних студіях Всеукраїнського Об'єднання "Свобода" та у свободівському ідеологічному маніфесті – "Програма захисту українців".

Я маю партквиток ВО "Свобода" і пишу не історичний трактат, а заангажований політичний текст, тому траєкторія української ідеї, яку я видобув з історичних першоджерел, буде конспективно лаконічною. Щоб ні в кого не виникало сумнівів, я сповідаю ідею Великої Української Державності, балто-чорноморську вертикаль, яка замість каменя спотикання Євро-Азійських змагань, пропонує могутню поворотну вісь, опорний наріжний камінь Євро-Азійських зусиль для стабілізації культури, торгівлі, миру, освіти і процвітання цілого Євро-Азійського конгломерату з потужним центром впливу в Києві. Власне тисячолітня траєкторія української ідеї з цього і почалась, цю вісь першим закріпив Святослав Хоробрий між Царгородською брамою і Білою Вежею на Волзі і прямо на північ, аж до холодних хвиль Балтики, де з часом Петро І заснує свою столицю на кістках українців. Лише під мурами Ісакіївського собору лежать кістки шестидесяти тисяч моїх земляків з берегів Дніпра-Славути.

Тож Балто-Черноморська вертикаль – не виплід моєї буйної уяви, а реальність і ще не втілена місія української нації, яку, вона, моя нація має шанс реалізувати в ХХІ столітті.

Три головні складові для такої місії-впливу України: перша – географічне розташування на перетині двох геосилових ліній – з варягів у греки і у зворотному напрямку, з Азії в Європу і у зворотному напрямку – шовковий і кривавий шлях, на яких віддавна відбувалися грандіозні цивілізаційні новоутворення; друга – поширення ідеї про головний скарб земної кулі – найродючіші чорноземи планети, на яких, власне, й виплекана могутня культура, носієм якої є український етнос; третя – попри нескінченні збройні і підступні випробування з загарбниками, посіпаками, зрадниками і звабниками на перетині вищезгаданих геосилових ліній, початок яких сховано в пітьмі тисячоліть, український етнос здобув, зберіг і передав в сьогодення ген свободи.

І це головне. Руйнівною антитезою генові української свободи було створення російської імперії. Український інтелектуал Феофан Прокопович вдруге після Святослава Хороброго намагався реалізувати ідею Великої Державності з допомогою гетьмана Степана Мазепи, але не отримав від нього підтримки, тоді Феофан Прокопович подався в найми до Петра І, який став його слухняним учнем і почав успішно цю ідею втілювати в Російській Імперії.

Офіційна писана історія замовчує наявність як української ідеї, так і обґрунтованість Балто-Чорноморської вертикалі і, головне, – що настав час реалізації цієї ідеї. Зі всіх філософів історії лише один Тойнбі показав механізм дії історичних сил. Умови реального життя дають виклик, на який має відповісти певними діями той, кому його адресовано. Відповідь на виклик історії завжди має позитивний для нації вектор, негативну відповідь нація ніколи не дає. Часто-густо виклик залишається без відповіді і тоді розвиток подій йде хибним шляхом. Саме так сталося з Україною, після проголошення незалежності. Відповідь на виклик історії дав не український народ, а його гнобителі – секретарі ЦККПУ, комсомольські вожді і кадебісти, які свого часу знищували УПА. Секретарі ЦК почали з розпродажу всіх багатств України. З молотка пішов не лише чорноморський флот, а й увесь річковий. Виторг від оборудки, звичайно, осів в кишенях секретарів ЦК. Було здано в руки потенційному агресору атомну зброю. Було ліквідовано усе національне виробництво, натомість українцям було кинуто на стіл "ніжки Буша" і "заокеанську яловичину", якій більше років, ніж незалежності. Ліквідовано сільське господарство – Україна їсть імпортні помідори, яблука і купує за кордоном цукор. Така відповідь на виклик долі завела Україну в глухий кут. Вороги радісно потирають руки – держава не відбулася! Ви можете мені сказати, що я не всіх перезвав, серед тих, хто намагався дати відповідь. Так. Був ще РУХ. Але згадаймо, як він точно називався. Він називався РУХ за перебудову. Що таке перебудова? Сьогодні слово перебудова (перестройка) звучить інакше – перезавантаження – данина комп'ютерному часові. Це була відчайдушна спроба перезавантаження совкової системи, яка "заключила", зависла і більше не могла працювати. Рух намагався перезавантажити совкову систему – і не більше. Рух не ставив перед собою завдання дати відповідь на виклик долі – збудувати Національну Велику Державу. Тому і розколовся Рух на друзки, а його вожді сьогодні Яворівські, Лавриновичі, Мовчани, Костенки, Тарасюки перезавантажують Україну в кишені своїх ніби ідейних ворогів. Рух спроектували батьки перестройки для порятунку совкової системи. Ті, хто цього не зрозумів тоді, сьогодні зовсім розгублений – як всіх нас обкрутили круг пальця. З чим саме поздоровляє Україну Тарасюк? З двадцятиріччям рачкування, вкрай невдалого перезавантаження, чи топтання на місці, чи з тим, що з рухом ми все далі і далі від Великої України.

Проте ген свободи вибухав на Україні постійно. 16-те, 17-те, 18-те століття – повсякчасні козацько-селянські повстання, які спалахували по всіх кутках України – Самійло Кішка, Остряниця, Наливайко, Хмельниччина, Коліївщина. Перша половина 20-го століття – суцільне повстання по всій Україні – Холодний Яр, Медвин, Павлоград, це тільки найбільші. А фактично бунти були майже в кожному селі, перманентні, і як вивершення цих бунтів свободи постала ОУН – УПА.

Чому сперечаються, чи був голод 33-го року штучним, чи природним наслідком неврожаю? Чому всі мовчать про те, що це була відповідь комуністичного режиму на виклик українського гену свободи. Заможне селянство України не прийняло радянської влади і чинило їй шалений опір вже з того часу, який в радянській історії названо громадянською війною. В Україні громадянської війни не було. Був спротив більшовицьким загарбникам. Спротив чинили по всій території України. Заможні українці не хотіли нового комуністичного рабства. Медвин, Холодний Яр і Чучупака стали взірцем селянських озброєних повстань. Вони захищали свої родини, своє майно, свою землю від найжорстокіших окупантів за всю історію України – від більшовиків. Більшовики розпочали червоний терор. Тоді вперше Україна зрозуміла, що означає теорія випаленої землі. Ще більший спротив почався в період колективізації. Тут вирізали більшовицьких комісарів всіх до ноги, тих які намагалися розкуркулювати заможне українське селянство. Відповідь знову була страшною – мільйони трудівників зігнали з рідної землі і під конвоєм депортували у віддалені куточки Сибіру. Селянський спротив наростав. Ген свободи вибухав знову і знову з безпрецедентною силою. Не зламавши той спротив, вірний ленінець Сталін не зміг би побудувати свій репресивний соціалізм – індустріалізацію. Паралельно зі знищенням селянства сталінські сатрапи почали фізичне винищення української інтелігенції – носіїв української ідеї, носіїв гена свободи. В історію України ті криваві сторінки увійшли під грифом "совершенно секретно" – "Розстріляне відродження". Сотні тисяч ліпших із ліпших українських інтелектуалів і геніїв було розстріляно. Назву лише одне з тих сотень тисяч, але світової слави, імя – Лесь Курбас. Спротив досяг апогею, вся країна була готова повалити кривавий режим. Тоді й було здійснено штучний голодомор – аби не лише знищити українську ідею, а самий зародок тієї ідеї – українське селянство. Бо саме українське село споконвічно і було тим самим джерелом не лише добробуту на цій землі а й продуцентом патріотичної інтеліґенції. Український аграрій в кінці ХІХ на початку ХХ століття був найліпшим аграрієм світу, принаймні в Європі до 70% екологічно чистої як сльоза сільгосппродукції – збіжжя, м'ясо, молоко, мед – давало українське село, а цукру і поготів – до 90%. От вам і бездоганна діагностика причин геноциду українців – штучного голодомору. Кажуть не залишилося письмових документів про штучність голодомору. Але є радянська статистика скільки було переселено в повністю вимерлі українські села на родючі чорноземи господарств з Московії. Так створювала Москва на теренах України п'яту колонну. Потім таким самим чином переселяли на Західну Україну, але вже не селян, а кадебістів. От вам і Тойнбі з його "викликом – відповіддю". Виклик – вибух гена свободи, відповідь Сталіна – геноцид.

Гулаг став справжнім обличчям соціалізму з людським обличчям. Як не дивно, ген свободи вибухав і в Гулагу. Поки гулагівські табори не наповнилися вояками УПА, в таборах панувала кримінальна сила. Вони знущалися з засланих в Гулаг інтеліґентів і сталінських холуїв, аж поки не зіткнулися з вояками УПА. Ген свободи вибухнув в найсуворіших умовах концтаборів, порівняно з якими Майданек, Заксенгаузен і Освенцим можна вважати курортами. Хвиля бунтів прокотилася по всіх таборах Гулагу, коли в тих таборах опинилися вояки УПА.

Нині перед українською нацією вкотре фатальний виклик – реальна можливість зникнення або небачена звитяга. Зовнішні і внутрішні вороги діють за класичною схемою: земля, мова, геноцид-винищення гена свободи. Позитивна відповідь на виклик долі може бути лише одна – самоствердження своєї історичної місії – створення Великої Української Держави основи Балто-Чорноморської вісі. Всі політики і політологи, як папуги повторюють десятки всім набридлих прописних істин-стереотипів. Вони змушені так говорити, бо взагалі нічого не чують, крім голосу хижацького інстинкту самозбагачення, бо вони примітивні і застарілі, як гулагівський сортир, як маніфест комуністичної партії, який годиться лише на підтирку в тих сортирах, бо вони не знають правди, вони навіть не здогадуються, що правда існує поза їхньою свідомістю.

А правда в тому, що українська ідея дійшла до завершальної фази свого становлення, створення Великої Української Держави – довічного прагнення і історичної місії українського народу.

Те, що розігрують сьогодні на українській землі – зовсім не перманентні вибори чи то Президента, чи то Верховної Ради. Йдеться про виклик долі. І ген української свободи має дати гідну відповідь.


⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Ідея Нації проти бабла!
Сильні духом - переможуть!
 
Останнє редагування:
Ген свободи вибухнув в найсуворіших умовах концтаборів, порівняно з якими Майданек, Заксенгаузен і Освенцим можна вважати курортами.
Ну вот тебе и пожелаю отдохнуть от праци на ХФ в одном из таких санаториев.Может поумнеешь -если выживешь.
Шо вряд ли.
Или счас заголосишь-"А менэ то за щёё!!!".
 
папуги повторюють десятки всім набридлих прописних істин-стереотипів. Вони змушені так говорити, бо взагалі нічого не чують, крім голосу хижацького інстинкту самозбагачення, бо вони примітивні і застарілі, як гулагівський сортир, як маніфест комуністичної партії, який годиться лише на підтирку в тих сортирах, бо вони не знають правди, вони навіть не здогадуються, що правда існує поза їхньою свідомістю.
Ні, я відповім симетрично словами мого тезки, Великого Юрія Іллєнка.
 
Українська ідея формувалася століттями під потужним впливом як зовнішніх так і внутрішніх чинників. Внутрішні багатовікові чинники зводяться до одного головного – виживання етносу, який починає усвідомлювати себе нацією на Богом даній землі, бо вижити етнос може лише згуртувавшись в націю, а не поодинці. Багатовекторні зовнішні чинники теж легко звести до головного – знищення загарбниками етносу, який починає усвідомлювати себе господарем на своїй, Богом даній землі, і зачистка тої землі для заселення.

Нація формується мовою, яка народжується в певних кордонах етнічної культури і спільної території, окультуреної етносом. Мова стає кордоном, законом, мораллю і конституцією нації – тобто суспільним договором, народженим нацією в борні, праці і любові, і націленим на виживання і процвітання. Тому порушення мовного і територіального статусу нації неодмінно призводить до її занепаду, а то й до зникнення. Якщо загарбник не спроможний знищити мову і повністю контролювати територію, тоді він вдається до останнього способу – знищення носія мови і господаря землі (території).

Тому українська ідея не потребує розшифровки, тлумачення, жодного пояснення – як того вимагають наші ідейні вороги; українська ідея – це аксіома виживання і процвітання нації на своїй землі, на якій ця нація постала в борні, праці, вірі, надії і любові.

Так само, як не потребує роз'яснення жодна інша національна ідея – чи то французька, чи то японська, чи то єврейська – вільне життя і процвітання на землі обітованій.

Якщо аксіома української ідеї не потребує трактувань, і приймається як даність, то чому й досі українська ідея не втілена в життя? Це треба зрозуміти. А зрозуміти це можливо, якщо дослідити історичну траєкторію становлення, розвитку і зламів української ідеї на тлі тих історичних катаклізмів, які випали на долю української нації.

Історія, перед тим, як стати історією, є звичайнісіньким життям, таким, як і наше. Життя має незліченні форми втілення, а історія фіксує лише ті моменти життя, які на думку історика мають значення для реалізації певної ідеї, яку сповідує історик.

Читаючи будь-яку писану історію, легко прослідкувати ідею, яка водила пером історика.

Біблійне п'ятикнижжя – від першої до останньої літери – це ствердження ідеї богообраності єврейського народу – "Блажен ти, Ізраїль! Хто подібний до тебе, народе, бережений Господом, котрий є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої плазують перед тобою…."

Геродот – це ідея еліноцентризму, у нього всі інші народи – варвари.

Будь-яка московська історія просякнута ідеєю монаха-місіонера Філофея – "Москва – третій Рим, а четвертому не бувати".

Постає питання, а яку ідею обслуговує той, чи ті, хто писали історію української ідеї? Якщо перечитати все написане на нашій землі, і не лише на нашій землі, про українську історію ("Повість минулих літ – звідки почала бути земля руська", або "Літопис самовидця", або "Історію України-Русі" Грушевського, або Карамзиних-Соловйових, або краткий курс історії ВКП(б), або історію Європи, писану в Канаді, чи будь-що інше), то в тих писаннях про українську ідею практично не йшлося, хоча саме українська ідея є стрижнем становлення української державності і каменем спотикання Євро-Азійської історії.

Українську ідею можна більше зрозуміти, якщо уважно читати таких різнорідних і не схожих поетів і філософів як Вольтер, Дефо, Байрон, Гюго, Зєєв, Жаботинський, Донцов, Міхновський, Липа, Липинський, Сціборський, Огієнко, Сосюра, Степан Бандера, або в сучасних студіях Всеукраїнського Об'єднання "Свобода" та у свободівському ідеологічному маніфесті – "Програма захисту українців".

Я маю партквиток ВО "Свобода" і пишу не історичний трактат, а заангажований політичний текст, тому траєкторія української ідеї, яку я видобув з історичних першоджерел, буде конспективно лаконічною. Щоб ні в кого не виникало сумнівів, я сповідаю ідею Великої Української Державності, балто-чорноморську вертикаль, яка замість каменя спотикання Євро-Азійських змагань, пропонує могутню поворотну вісь, опорний наріжний камінь Євро-Азійських зусиль для стабілізації культури, торгівлі, миру, освіти і процвітання цілого Євро-Азійського конгломерату з потужним центром впливу в Києві. Власне тисячолітня траєкторія української ідеї з цього і почалась, цю вісь першим закріпив Святослав Хоробрий між Царгородською брамою і Білою Вежею на Волзі і прямо на північ, аж до холодних хвиль Балтики, де з часом Петро І заснує свою столицю на кістках українців. Лише під мурами Ісакіївського собору лежать кістки шестидесяти тисяч моїх земляків з берегів Дніпра-Славути.

Тож Балто-Черноморська вертикаль – не виплід моєї буйної уяви, а реальність і ще не втілена місія української нації, яку, вона, моя нація має шанс реалізувати в ХХІ столітті.

Три головні складові для такої місії-впливу України: перша – географічне розташування на перетині двох геосилових ліній – з варягів у греки і у зворотному напрямку, з Азії в Європу і у зворотному напрямку – шовковий і кривавий шлях, на яких віддавна відбувалися грандіозні цивілізаційні новоутворення; друга – поширення ідеї про головний скарб земної кулі – найродючіші чорноземи планети, на яких, власне, й виплекана могутня культура, носієм якої є український етнос; третя – попри нескінченні збройні і підступні випробування з загарбниками, посіпаками, зрадниками і звабниками на перетині вищезгаданих геосилових ліній, початок яких сховано в пітьмі тисячоліть, український етнос здобув, зберіг і передав в сьогодення ген свободи.

І це головне. Руйнівною антитезою генові української свободи було створення російської імперії. Український інтелектуал Феофан Прокопович вдруге після Святослава Хороброго намагався реалізувати ідею Великої Державності з допомогою гетьмана Степана Мазепи, але не отримав від нього підтримки, тоді Феофан Прокопович подався в найми до Петра І, який став його слухняним учнем і почав успішно цю ідею втілювати в Російській Імперії.

Офіційна писана історія замовчує наявність як української ідеї, так і обґрунтованість Балто-Чорноморської вертикалі і, головне, – що настав час реалізації цієї ідеї. Зі всіх філософів історії лише один Тойнбі показав механізм дії історичних сил. Умови реального життя дають виклик, на який має відповісти певними діями той, кому його адресовано. Відповідь на виклик історії завжди має позитивний для нації вектор, негативну відповідь нація ніколи не дає. Часто-густо виклик залишається без відповіді і тоді розвиток подій йде хибним шляхом. Саме так сталося з Україною, після проголошення незалежності. Відповідь на виклик історії дав не український народ, а його гнобителі – секретарі ЦККПУ, комсомольські вожді і кадебісти, які свого часу знищували УПА. Секретарі ЦК почали з розпродажу всіх багатств України. З молотка пішов не лише чорноморський флот, а й увесь річковий. Виторг від оборудки, звичайно, осів в кишенях секретарів ЦК. Було здано в руки потенційному агресору атомну зброю. Було ліквідовано усе національне виробництво, натомість українцям було кинуто на стіл "ніжки Буша" і "заокеанську яловичину", якій більше років, ніж незалежності. Ліквідовано сільське господарство – Україна їсть імпортні помідори, яблука і купує за кордоном цукор. Така відповідь на виклик долі завела Україну в глухий кут. Вороги радісно потирають руки – держава не відбулася! Ви можете мені сказати, що я не всіх перезвав, серед тих, хто намагався дати відповідь. Так. Був ще РУХ. Але згадаймо, як він точно називався. Він називався РУХ за перебудову. Що таке перебудова? Сьогодні слово перебудова (перестройка) звучить інакше – перезавантаження – данина комп'ютерному часові. Це була відчайдушна спроба перезавантаження совкової системи, яка "заключила", зависла і більше не могла працювати. Рух намагався перезавантажити совкову систему – і не більше. Рух не ставив перед собою завдання дати відповідь на виклик долі – збудувати Національну Велику Державу. Тому і розколовся Рух на друзки, а його вожді сьогодні Яворівські, Лавриновичі, Мовчани, Костенки, Тарасюки перезавантажують Україну в кишені своїх ніби ідейних ворогів. Рух спроектували батьки перестройки для порятунку совкової системи. Ті, хто цього не зрозумів тоді, сьогодні зовсім розгублений – як всіх нас обкрутили круг пальця. З чим саме поздоровляє Україну Тарасюк? З двадцятиріччям рачкування, вкрай невдалого перезавантаження, чи топтання на місці, чи з тим, що з рухом ми все далі і далі від Великої України.

Проте ген свободи вибухав на Україні постійно. 16-те, 17-те, 18-те століття – повсякчасні козацько-селянські повстання, які спалахували по всіх кутках України – Самійло Кішка, Остряниця, Наливайко, Хмельниччина, Коліївщина. Перша половина 20-го століття – суцільне повстання по всій Україні – Холодний Яр, Медвин, Павлоград, це тільки найбільші. А фактично бунти були майже в кожному селі, перманентні, і як вивершення цих бунтів свободи постала ОУН – УПА.

Чому сперечаються, чи був голод 33-го року штучним, чи природним наслідком неврожаю? Чому всі мовчать про те, що це була відповідь комуністичного режиму на виклик українського гену свободи. Заможне селянство України не прийняло радянської влади і чинило їй шалений опір вже з того часу, який в радянській історії названо громадянською війною. В Україні громадянської війни не було. Був спротив більшовицьким загарбникам. Спротив чинили по всій території України. Заможні українці не хотіли нового комуністичного рабства. Медвин, Холодний Яр і Чучупака стали взірцем селянських озброєних повстань. Вони захищали свої родини, своє майно, свою землю від найжорстокіших окупантів за всю історію України – від більшовиків. Більшовики розпочали червоний терор. Тоді вперше Україна зрозуміла, що означає теорія випаленої землі. Ще більший спротив почався в період колективізації. Тут вирізали більшовицьких комісарів всіх до ноги, тих які намагалися розкуркулювати заможне українське селянство. Відповідь знову була страшною – мільйони трудівників зігнали з рідної землі і під конвоєм депортували у віддалені куточки Сибіру. Селянський спротив наростав. Ген свободи вибухав знову і знову з безпрецедентною силою. Не зламавши той спротив, вірний ленінець Сталін не зміг би побудувати свій репресивний соціалізм – індустріалізацію. Паралельно зі знищенням селянства сталінські сатрапи почали фізичне винищення української інтелігенції – носіїв української ідеї, носіїв гена свободи. В історію України ті криваві сторінки увійшли під грифом "совершенно секретно" – "Розстріляне відродження". Сотні тисяч ліпших із ліпших українських інтелектуалів і геніїв було розстріляно. Назву лише одне з тих сотень тисяч, але світової слави, імя – Лесь Курбас. Спротив досяг апогею, вся країна була готова повалити кривавий режим. Тоді й було здійснено штучний голодомор – аби не лише знищити українську ідею, а самий зародок тієї ідеї – українське селянство. Бо саме українське село споконвічно і було тим самим джерелом не лише добробуту на цій землі а й продуцентом патріотичної інтеліґенції. Український аграрій в кінці ХІХ на початку ХХ століття був найліпшим аграрієм світу, принаймні в Європі до 70% екологічно чистої як сльоза сільгосппродукції – збіжжя, м'ясо, молоко, мед – давало українське село, а цукру і поготів – до 90%. От вам і бездоганна діагностика причин геноциду українців – штучного голодомору. Кажуть не залишилося письмових документів про штучність голодомору. Але є радянська статистика скільки було переселено в повністю вимерлі українські села на родючі чорноземи господарств з Московії. Так створювала Москва на теренах України п'яту колонну. Потім таким самим чином переселяли на Західну Україну, але вже не селян, а кадебістів. От вам і Тойнбі з його "викликом – відповіддю". Виклик – вибух гена свободи, відповідь Сталіна – геноцид.

Гулаг став справжнім обличчям соціалізму з людським обличчям. Як не дивно, ген свободи вибухав і в Гулагу. Поки гулагівські табори не наповнилися вояками УПА, в таборах панувала кримінальна сила. Вони знущалися з засланих в Гулаг інтеліґентів і сталінських холуїв, аж поки не зіткнулися з вояками УПА. Ген свободи вибухнув в найсуворіших умовах концтаборів, порівняно з якими Майданек, Заксенгаузен і Освенцим можна вважати курортами. Хвиля бунтів прокотилася по всіх таборах Гулагу, коли в тих таборах опинилися вояки УПА.

Нині перед українською нацією вкотре фатальний виклик – реальна можливість зникнення або небачена звитяга. Зовнішні і внутрішні вороги діють за класичною схемою: земля, мова, геноцид-винищення гена свободи. Позитивна відповідь на виклик долі може бути лише одна – самоствердження своєї історичної місії – створення Великої Української Держави основи Балто-Чорноморської вісі. Всі політики і політологи, як папуги повторюють десятки всім набридлих прописних істин-стереотипів. Вони змушені так говорити, бо взагалі нічого не чують, крім голосу хижацького інстинкту самозбагачення, бо вони примітивні і застарілі, як гулагівський сортир, як маніфест комуністичної партії, який годиться лише на підтирку в тих сортирах, бо вони не знають правди, вони навіть не здогадуються, що правда існує поза їхньою свідомістю.

А правда в тому, що українська ідея дійшла до завершальної фази свого становлення, створення Великої Української Держави – довічного прагнення і історичної місії українського народу.

Те, що розігрують сьогодні на українській землі – зовсім не перманентні вибори чи то Президента, чи то Верховної Ради. Йдеться про виклик долі. І ген української свободи має дати гідну відповідь.


⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Ідея Нації проти бабла!
Сильні духом переможуть!
:клас: Нація має бути впевненою в своєму майбутньому.
Але шановний, якщо ви не сам пан Іллєнко то радив би вам писати своїми словами, а не тільки цитувати. Але не можу погодитися що
сказане у статті можна назвати історичною місією української нації. Це буде лише зовнішній прояв максимальної реалізації нашого потенціалу. Нація це родина, а тому всеосяжне відродження української нації, становлення могутньої української держави буде каталізатором до відродження сімейних цінностей у християнському світі, об'єднання українських церков стане поштовхом до відродження християнської цивілізації.
 
Дякую за вашу турботу, але в радниках потреби не маю.
Я - самодостатня людина.
Ділюся знаннями/матеріалами з розумними людьми…
Ну а з тролями - розмова коротка в мене.

Вищенаведену статтю було написано 2009-го року, коли Юрій Іллєнко ще був живий…
До теми цей допис гляньте: https://www.kharkovforum.com/showpost.php?p=31797547&postcount=2834
 
Останнє редагування:
Какая хня про укрнацидею. Национальная идея - это то, что в ГЕНЕТИКЕ данного народа, чем сразу народ отличается и ВСЕГДА отличался от других народов. Укрнацидея типа в стремлении к свободе, к выживанию. Какая ХНЯ! Освободиться чтобы выжить или выжить, чтобы освободиться. Какая ХНЯ! С такой нацидее обречены на вечное низовое существование и на отсутствие будущего. Ваш Илленко таки *****, который переносит личную ущербность на народ и судит по себе. Это для него актуально было выжить и освободиться. Выжил. освободился ОТ. а что дальше? А дальше НИЧЕГО. ОИбо быть свободным ОТ мало, следует быть свободнм ДЛЯ. Свободным ДЛЯ ЧЕГО? А хрен вы объясните, нацики, ДЛЯ ЧЕГО вам так нужна свобода. Вы никогда не мыслили и не мыслили в таких категориях. И нет у вас сфрмулированной и понятной с двух слов нацидеи.
Наша национальная идея, нашего русского народа, который сейчас временно разделен на субэтносы, состоит в общежитии справедливости. Справедливость всегда была и есть присуща и двигает всем поведением наших людей. У каждого свое понятие, естественно, о справедливости, но есть и базовые понятия, на которых основано и христианство и большевистский коммунизм.
 
Какая хня про укрнацидею. Национальная идея - это то, что в ГЕНЕТИКЕ данного народа, чем сразу народ отличается и ВСЕГДА отличался от других народов. Укрнацидея типа в стремлении к свободе, к выживанию. Какая ХНЯ! Освободиться чтобы выжить или выжить, чтобы освободиться. Какая ХНЯ! С такой нацидее обречены на вечное низовое существование и на отсутствие будущего. Ваш Илленко таки *****, который переносит личную ущербность на народ и судит по себе. Это для него актуально было выжить и освободиться. Выжил. освободился ОТ. а что дальше? А дальше НИЧЕГО. ОИбо быть свободным ОТ мало, следует быть свободнм ДЛЯ. Свободным ДЛЯ ЧЕГО? А хрен вы объясните, нацики, ДЛЯ ЧЕГО вам так нужна свобода. Вы никогда не мыслили и не мыслили в таких категориях. И нет у вас сфрмулированной и понятной с двух слов нацидеи.
Наша национальная идея, нашего русского народа, который сейчас временно разделен на субэтносы, состоит в общежитии справедливости. Справедливость всегда была и есть присуща и двигает всем поведением наших людей. У каждого свое понятие, естественно, о справедливости, но есть и базовые понятия, на которых основано и христианство и большевистский коммунизм.
Вам ніколи не зрозуміти що свобода сама по собі є цінністю для будь якої живої істоти.
Щодо справедливості - у вас ніколи не було розуміння верховенство права, а без цього нема і справедливості. Ви очевидно кажете неправду.

100% самое достойное место для нацей.

Отправлено через Tapatalk
Ніколи націоналіст не каже так я кажуть несвідомі та нетямущі люмпени. Це тільки у вас бажання стратити або запхати у конц.табір. У націоналістів одне бажання - захистити українців.
 
Вам ніколи не зрозуміти що свобода сама по собі є цінністю для будь якої живої істоти.
Щодо справедливості - у вас ніколи не було розуміння верховенство права, а без цього нема і справедливості.
Свобода ОТ - это не свобода, это освобождение. Свобода ДЛЯ - это уже совсем по-другому расставляет приоритеты. Шо тут не зрозумило?

Верховенство права - такая же хня, которая НАКОГДА не работала у нас, почему же продолжать цепляться за то, что так и не доказало своей жизнеспособности. У нас работают ТОЛЬКО понятия что такое хорошо и что такое плохо. Даже самый последний вор понимает, что он делает плохо, но всегда может оправдать себя отсутствием для него необходимых прав на чужую собственность. Верховенство права работает там, где человек чувствует справедливость этого права. но так как право всегда есть присуще обществу, интерес которого всегада противоположен интересу индивида, то индивид никогда не признает право общества выше собственного права. Только в случае угрозы наказания - это и сдерживает индивида. Призхнавать частью нацидеи то, что сдерживает, то есть то, что сковывает свободу - это значит путать самомго себя. С одной стороны - мы за свободу, но в однор и то же время мы за сдерживание этой свободы насилием. потому вас,нациков и не понимают люди, да и сами вы путаетесь, если копнуть глубще. вам проще поверхностность и шаблоны. Пустота!
 
Свобода ОТ - это не свобода, это освобождение. Свобода ДЛЯ - это уже совсем по-другому расставляет приоритеты. Шо тут не зрозумило?
Та ви навіть декілька речень не можете без українських слів написати, а ще намагаєтесь пояснювати шановному панству щось про свободу.
Верховенство права - такая же хня, которая НАКОГДА не работала у нас, почему же продолжать цепляться за то, что так и не доказало своей жизнеспособности. У нас работают ТОЛЬКО понятия что такое хорошо и что такое плохо. Даже самый последний вор понимает, что он делает плохо, но всегда может оправдать себя отсутствием для него необходимых прав на чужую собственность. Верховенство права работает там, где человек чувствует справедливость этого права. но так как право всегда есть присуще обществу, интерес которого всегада противоположен интересу индивида, то индивид никогда не признает право общества выше собственного права. Только в случае угрозы наказания - это и сдерживает индивида. Призхнавать частью нацидеи то, что сдерживает, то есть то, что сковывает свободу - это значит путать самомго себя. С одной стороны - мы за свободу, но в однор и то же время мы за сдерживание этой свободы насилием. потому вас,нациков и не понимают люди, да и сами вы путаетесь, если копнуть глубще. вам проще поверхностность и шаблоны. Пустота!
Ви самі згадали справедливість. А право і є справедливість. Це у вашій ментальності ці поняття діаметрально протилежні. І вчиться лаконічності - ваше словесне непорозуміння могли б і не розписувати ніби це якісь трактат.
 
"Завдання нашого покоління полягає в тому, аби у Верховній Раді була перша в історії націоналістична фракція. Це буде торжество тих змагань, за які боролися наші з вами предки упродовж тисячоліть".

Анти та Склавини боролися за те, щоб ВО Свобода була в Верховній Раді?
 
Барин! Тока меня не гони!!! Всех прогони-меня оставь. А то век неучем буду!!Ы_ы-ы-ы!:плачу:
А ну припини. Я не над ким панувати не збираюся, а твоє самоприниження терпіти не буду.
Але твоє бажання вчитися схвалюю, отже з люмпена вийде нормальний громадянин.
 
Назад
Зверху Знизу