Коли у 1939-му в Західну Україну
прийшла радянська влада, то вона
арештувала частину активістів, які
допомагали українцям під час
Голодомору 1932-33 років. Про це під час презентації у Львові
книги "Людяність у нелюдяний час"
розповів кандидат історичних наук,
автор монографії "Західна Україна і
Голодомор 1932-1933 рр." Ярослав
Папуга. На початку 1930-х років із Західної
України ще можна було пересилати
посилки з продуктами для
наддніпрянців. Але під час
Голодомору політика радянської
влади змінилась – вона вирішила заробити на людському горі. За словами історика, для того, щоб
переслати посилку, треба було
доплатити ще велику суму грошей.
Пересилали й готівку – американські
долари чи польські злоті, за які у
спеціальних магазинах за завищеними цінами можна було
купити продукти. Історик наголосив, що у липні 1933
році у Західній Україні було створено спеціальний громадський комітет для допомоги голодуючим. "До кінця року комітет збирав кошти.
Частину з них було витрачено на
міжнародну діяльність, щоб донести
інформацію про Голодомор до світу, -
зазначив Папуга. - Більшу частину
переслали голодуючим. Подібні комітети були створені практично
всюди, де була українська діаспора –
у Франції, Великобританії, Бельгії та
ін. Координатором їхньої діяльності
був саме львівський комітет". Були випадки, коли голодуючим із
Української соціалістичної
радянської республіки вдавалось
утекти на Західну Україну через
радянсько-польський кордон. Українці, які жили у цій
прикордонній зоні, вимагали від
польської влади, щоб вона
дозволила наддніпрянцям
залишитись. У більшості випадків
польська влада лояльно до цього ставилась, хоча були випадки, що і
перешкоджала українцям. Особливо, коли було заплановано на
29 жовтня 1933 р. День жалоби і
протесту – у цей день по всьому світі
українці виступали проти
Голодомору. У деяких місцевостях
були випадки, що за кілька днів до цього польська влада затримувала
українських активістів, а після
проведення заходу випускала їх на
волю. Теодор Данилів із Бучацького повіту
Тернопільського воєводства у своїх
спогадах згадував, що коли його у
1939 році викликали у міліцію на
допит, то основним звинуваченням
була антирадянська пропаганда у 1933 р. Коли у концтаборах він
розповідав наддніпрянцям про
допомогу із Західної України – вони
навіть не знали, що робились такі
спроби їх порятувати. Допомога із Західної України під час
Голодомору частині людей все ж
таки допомогла. Ярослав Папуга
розповідає, що у архівах
зберігаються тогочасні листи, де
наддніпрянці дякують своїм братам з правого берега р.Збруч за допомогу,
яка дала їм можливість вижити.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
