Федоров був відверто не готовий до посади, хоча, звичайно, все його оточення і заступники переконували, що він геній і все добре
Федоров хотів в Міноборони десь року з 2023 як мінімум. Збивали всім двором, але у 2026 він таки своє отримав.
Здавалося б, за стільки років можна було б гарно підготуватися і вивчити матчастину. Але чомусь він цього не зробив. Єдина частина команди, яка працювала як годинник, — це PR. Вона розганяла будь-які його слова і вчинки та робила з них шалену "перемогу". Так з'явилися міфи про його "боротьбу з корупцією" та багато іншого. Зокрема, так він присвоїв собі багато воєнних здобутків, до яких мав доволі опосередковане відношення.
Якщо зняти рожеві окуляри й подивитися відео з його виступами та інтерв'ю, то вони доволі абстрактні, в стилі "за все хороше, проти всього поганого". На більшість конкретних питань, зокрема тих, які він нібито збирався вирішити швидко (як-от мобілізацію), йшов потік абстракцій, до яких захоплений слухач міг домалювати бажане, а слухач компетентний не чув там нічого конкретного.