«Фронт не впаде» — це єдине що цікавить совкових персонажів у штабах. Не перемога, не закінчення війни.
Щоб війна завжди продовжувалась, бюджет на армію був безлімітний і «правильно» освоювався, щоб мясо з вулиць тягнулось безкінечно.
Впаде, бо безкарне катування, вбиства військових та цивільних, мобікі-одноразки, та перетворення Ї України на міні-россію, малоросію в вишиванках, поставить питання — а нахуя таку країну захищати?
Людям на того Мішаню в цілому срати, вони протестують проти совка в армії.
Всі провладні наративи щодо цього питання, починаючи від спіча Зеленського, можна звести до води, загальних фраз, розмиття відповідальності, заспокоювання. Не бійтеся, фронт не впаде. Ну... навіть без цього мова може йти про ефективність бойових дій, а це втрати, це обсяги корупції, ... Крізь читається підтекст: не чипайте нас, дайте нам творити що хочемо, не лізьте. Тому мова йде ще про те, наскільки населення України може впливати на дії влади. У передвиборній програмі Зеленського на кожен чих був референдум: як люди вирішать. Так зроби хоча б опитування, кого більше підтримують, Сирського чи Федорова. Хоча б в армії.
Живемо у вільній країни, можу висловити свою думку якось швидко закінчуєтся, коли висловлюється думка або критика проти влади. Так, хтось може сказати, що можна розпустити ТЦК, фронт від цього не впаде. Але відразу почує рука кремля, корисний ідіот, тощо. Фронт не впаде, якщо звільнити Сирського, розпустити Скелю, ...
Цей протест також можна розглядати як спробу суспільства висловити величезне незадоволення, яке накопичилося всередині. Спроба висловити його хоч у якійсь формі, яка ще не суперечить нинішній цензурі й не таврується як «зрада» автоматично. dou
