- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Кол –
1) кіл (р. кола́), ум. ко́лик, кіло́к (-лка́), ув. коля́ка, (свая) па́ля, (небольшой) па́кіл (-кола), соб. кі́лля, па́кілля; специальнее (с заострённым концом) (г)острокі́л (-ко́ла); (прикол) при́кіл (-кола), при́колень (-льня); (для привязки животных) припі́н (-по́ну), при́корень (-рня); (дубина) дрю́[у]к (-ка), дрю[у]чо́к (-чка́), пати́к (-ка́); (из тына, плетня) кіло́к, тини́на. [Дурно́му хоч кіл на голові́ теши́ (Номис). Напи́вся п’я́ний та й хе́кнув коля́кою по голові́ (Грінч.). Аж язи́к патико́м став (Номис). Гля́ньте сюди́: Гараси́м яко́го кі́лля понапи́сував (Васильч.). Воро́та запе́рті, з то́го бо́ку, із подві́р’я остроко́лом підпе́рті (Чуб. V)].
• Сесть, засесть, сидеть -ло́м – сі́сти, засі́сти до чо́го, за що, сиді́ти коло чо́го, над чим, ка́менем сі́сти.
• Где он -ло́м сел? – куди́ він поді́вся?
• Лощадь ходит на -лу́ – кінь хо́дить на при́колі (на припо́ні), коло кілка́.
• Падать -ло́м, см. Ка́мнем падать (под Ка́мень 1).
• У него ни -ла́, ни двора – у йо́го ні кілка́, ні дрючка́ (ні ґу́дзика).
• Садить, посадить на кол – саджа́ти, посади́ти на па́лю (на кіл), (о мног.) посади́ти, понабива́ти (Куліш) на па́лю кого́.
• Кол сажальный – сади́льний па́кіл.
• Кол землемерный – мі́рницький (землемі́рний) кіл;
2) (школьн.: единица) кіл (р. кола́), коля́ка, одини́ця, є[ї]дини́ця;
3) (конский клык) кіло́к (-лка́);
4) астр. – поля́рна (бігуно́ва) зоря́ (зі́рка).
- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору
Кол – кіл (род. кола́).
- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору
Кол – кіло́к (-лка́);
• к. причальный (деревян.) – ра́ло;
• (оков. жел.) – гарпуле́ць (-льця́);
• к. цепной – к. ланцюго́вий.
- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору
Кол
• Вбить, забить осиновый кол во что (разг.) – забити осиковий кілок (осику, осичину) у що; зробити кінець чому.
• Влепить, припаять кол (арго) – уліпити (ушкварити, шкварнути) одиницю; всадити палю (кіл, коляку).
• Ни кола, ни двора – ні кола, (а)ні двора. Пр. Ані печі, ані лави. Пр. Ні кілка, ні дрючка. Пр. Ні миски, ні ложки. Пр.
• Посадить на кол кого – посадити (настромити) на палю (на кіл) кого.
• Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Хоч в око (в очі) стрель. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр.
- Російсько-український словник правничої мови 1926р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші) Вгору
Кол – кіл (р. кола), кілок, дрюк, дрючок, паля. Посадить на кол – посадити (настромити) на палю.
- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору
*Кол — кіл (кола́), кіло́к; К. анкерный — а́нкерний кіло́к; К. коновязный — конов’я́зний кіло́к; К. цепной — кіло́к ланцюга́.
*Коновязный кол — коно́в’я́зний кіло́к.
- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Колъ = 1. кіл, здр. кіло́к, кіло́чок, поб. коля́ка, зб. кі́лля, па́кіл, па́ля, (забитий, щоб припинати) — при́кол, при́колень, (дуже загострений) — гострокі́л, (тонкий, невеличкий) — пати́к, пати́чок, (тонкий та високий) — ти́чка, тичи́на, тичи́нка, (замісць вил) — штиль, (в санках) — роже́н, (з тину) — кіл, коля́ка, тини́на, (що до його привъязують порон або пліт) — ра́ло. — Серця на приколень не припнеш. н. пр. — Штилї, що солому носять. Номис. С. З. — А довбня, як скоче з штиля, та її по потилицї. Сп. — Хіба рожна ти захотїв? Кот. — Чи не той то хміль, що по тичинї вьєть ся? н. п. — А в мого двора нема нї кола, тільки росте один кущ калини, та й та не цьвіла. н. п. — Посади́ть на́ колъ = посади́ти, настроми́ти на па́лю. — Розбишак посадили на палю. С. З. 2. кіло́к, сїка́ч (С. Пар.).
"Кол" с рус.-кіл, кол; кілок, как "колышек" и т.п.