Вже кілька днів розмірковую, нема з ким і обговорити... З Айвенго важко бесіди вести, а Ф'ям ця тема набридла. Ок, писатиму в нікуди

Так от... А чому ви впевнені, що ми - саме частки від бога, а не душі, які бог створив?
І якщо ми і є Бог, то через мораль і таке інше нікому не варто заморочуватися. Адже це все гра. Айвенго казав щось по типу, що людина на певному рівні розуміє, що оті всі речі, які у нас вважаються гріхом чи злом, людині не треба (якщо я правильно зрозуміла та правильно висловилася). Звісно, зла чи добра не існує з точки зору Всесвіту. Але якщо це все гра, то все прийнятне, адже всього цього не існує. І чому людина має вийти на той рівень, коли їй не потрібні певні дії? Може вона практикуватиме дзен, і при цьому отримуватиме задоволення від вбивства. Побула в гармонії з всесвітом, отримала певні відчуття, потім отримає задоволення від гріха

Я розумію, що просвітленим не треба нічого, це вже найвища ступінь. Але навіщо люди хочуть її отримати? Тим більше, що хотіти - це вже виходити за межі вчення. Ну хай воно само собою вийшло. І що? Хіба це добре - все життя нічого не хотіти? Навіть не хотіти існувати.
З мого погляду у цій теорії про людей - часки боги якісь нестиковки. Та і звідки відомого, що воно саме так? Зі слов просвітлених, які, можливо, отримують саме ту інформацію, яку їм дозволяють отримувати. Чергова гра бога, який хоче, щоб вони вважали саме так.