Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Нагадала - треба хоч цикорію попити, купила два тижні тому і ще не розпечатала :)
Іро, мені страшно заходити до ФБ. У мене стрічка сповнена Риммою :D Не знаю, чому так. Але це не найстрашніше! Він же взагалі, що хоче те й підсовує! Навіщо мені знати, як виглядають актори 30-річної давності? Чому треба знати, що нардеп Микола Тишенко розлучився? В ім'я богів, навіщо це мені? Єдине що я хочу знати про "Колю-котлету" так це те, що він покусав нардепа Гончаренка і обидва потрапили до лікарні - один зі сказом від укусу, інший з важким отруєнням тому, що вкусив гидоту!
Бісівське місце цей ФБ, ну його до дідька! :D
 
Останнє редагування:
Іро, мені страшно заходити до ФБ. У мене стрічка сповнена Риммою :D Не знаю, чому так. Але це не найстрашніше! Він же взагалі, що хоче те й підсовує! Навіщо мені знати, як виглядають актори 30-річної давності? Чому треба знати, що нардеп Микола Тишенко розлучився? В ім'я богів, навіщо це мені? Єдине що я хочу знати про "Колю-котлету" так це те, що він покусав нардепа Гончаренка і обидва потрапили до лікарні - один зі сказом від укусу, інший з важким отруєнням тому, що вкусив отруту!
Бісівське місце цей ФБ, ну його до дідька! :D
Єдине спасіння від стрічки ФБ - не читати стрічку ФБ :) Заходити безпосередньо в ті групи які цікавлять, і усе :)

Хоча, люба моя, адже ж ти ніколи не була замкнутою на 1-2 інтересах :) Ну ось, наприклад, ХФ. Ти ж ніколи не сиділа в єдиній-однісінькій темі, ти завжди читала Головний і завжди була в курсі форумних новин :клас: - завжди могла і мені щось підказати, коли я щось цікавеньке не побачила :)
 
  • Це смішно!
Реакції: E.N
Мене зараз Наталя Бачукова вразила глибинною мудрістю :-) "Всьо в єтой жізні для того чтобі віжіть в следующей" :)
А якшо не виживеш, то таки все одно в наступній продовжиш жити. Виходить смисл намагання вижити втрачається.
 
Іро, мені страшно заходити до ФБ. У мене стрічка сповнена Риммою
Воно показує те, що найчастіше дивилася. Можна відписатися від Римми, натиснути, щоб не показувало.
А загалом якщо не хочеш бачити, то Ф'ям правильно сказала - не дивись стрічку. Там можна натиснути "групи" і тоді дивитимешся у стрічці лише дописи з груп, на які підписана. Ну і інколи реклама інших - куди ж без цього :) Але заходити треба, бо як же у флешмобах брати участь :ги:
 
Напиши смішний вірш, де буде кілька разів згадуватися слово "миш'як".
Хочу звернути увагу, що миш'як - це не миш, а отрута.
У старенькому будиночку
Розповідають байку,
Про мишенят, що немасть труду,
Та трохи їхньої миш'яку.

Вуха малят хитро шепчуть,
"Миш'як там! Миш'як тут!"
Але як його добути,
Без будь-якого нерозуму?

Присіли, задумались,
Мишата вже не миш'як слос.
Пішли вони на пошуки,
Хочуть знайти гарну фарбу.

Даремно шукали та мріяли,
Миш'як їм не загадка.
Адже миш'як це не миша,
Це ж чудова матерія!

Оточений страхом й жалем,
Мишеня знайшло відвагу,
Стало мурашкою миш'як в нього,
Щоб не стричило пошкоду.

Тепер мишки вбирають світло,
Лишивши забуту отруту.
Весело писклять та сміються,
Бо від миш'яку усіх обручку.

Так кожен раз, коли чуєш,
Слово "миш'як" відтепер,
Підсміхнись і жартуй тихенько,
Тепер це слово з тебе смерек!
 
А якшо не виживеш, то таки все одно в наступній продовжиш жити. Виходить смисл намагання вижити втрачається.
Я переформулюю "Це життя треба жити так, щоб наступне було хоча б не гірше". "Віжіть в следующей" розумію так. Оскільки уж приперлися на Землю і з цього підводного човна все одно никуди не дітися, нема смислу влаштовувати кожну інкарнацію найбільш неприємним засобом. Хоча, це на смак. Може, комусь до смаку кожну інкарнацію влаштовувати так: народився - і якомога терміновіше помер, бо що ото там розпатякувати, коли кінець один.
 
- А ну віддай м'ячик!
 
звабливо пахне серед ночі
кільце смачної ковбаси
і змій шепоче ну ж бо єво
вкуси
© Олівець

🤣
 
У старенькому будиночку
Розповідають байку,
Про мишенят, що немасть труду,
Та трохи їхньої миш'яку.

Вуха малят хитро шепчуть,
"Миш'як там! Миш'як тут!"
Але як його добути,
Без будь-якого нерозуму?

Присіли, задумались,
Мишата вже не миш'як слос.
Пішли вони на пошуки,
Хочуть знайти гарну фарбу.

Даремно шукали та мріяли,
Миш'як їм не загадка.
Адже миш'як це не миша,
Це ж чудова матерія!

Оточений страхом й жалем,
Мишеня знайшло відвагу,
Стало мурашкою миш'як в нього,
Щоб не стричило пошкоду.

Тепер мишки вбирають світло,
Лишивши забуту отруту.
Весело писклять та сміються,
Бо від миш'яку усіх обручку.

Так кожен раз, коли чуєш,
Слово "миш'як" відтепер,
Підсміхнись і жартуй тихенько,
Тепер це слово з тебе смерек!
В тебе у цьому вірші купа неіснуючих слів. Та й зміст якийсь незрозумілий.
Давай новий смішний вірш про миш'як.
 
В тебе у цьому вірші купа неіснуючих слів. Та й зміст якийсь незрозумілий.
Давай новий смішний вірш про миш'як.
У маленькій хатинці мишата жили,
Хитренькі та веселі, маленькі і сміли.
А одного разу, в далекий час минулий,
Вони про миш'як собі розмови вели.

"О, миш'як, миш'як!" - шептали назавжди,
"Без нього життя наше просто немиле!
Треба знайти миш'як, тоді все буде добре,
Будемо його мати, і наше життя - чудове!"

Почали мишки шукати, досліджувати,
Отруту цю велику хочуть вони мати.
Шукали в скриньках, коморах і світлицях,
Але ніде миш'як не знайшли вони таких.

Тоді одна мишка, дуже мудра й хитра,
Запропонувала план, що всіх потішить.
"Давайте, друзі, самі миш'як зробимо,
Зі сміху потім всі разом витрубимо!"

І так мишки взялися до роботи,
Зібрали всі продукти, що можуть знайти.
Подрали баранку, зліпили тісто,
З'їли ковбаску - це був їхній миш'як-місто!

Попри усі перешкоди та труднощі,
Мишки зробили свій миш'як з натуральних речей.
І з тих пір щасливо живуть вони разом,
Смішаться, гуляють і смажать пиріжки гарно.

Тож нехай цей вірш про миш'як тебе розвеселить,
І насмішить, і на мить забудеш про турботи.
Їж ковбаску, роби смішні та незвичайні речі,
І хай усе життя буде повне щастя й сміху тебе!
 
Ну давай ще один віршик на ніч - абсурдний.
У морознім хатинці, серед зимового снігу,
Жив собі єнотик Хлоп'ята і зайчик - Шмігу.
Вони не любили звичайні речі та плітки,
Вони займалися самим абсурдним поетики.

Хлоп'ята мав шапочку з кукурудзяних шелестків,
Що шуміли при русі, наче вітер на переліт,
А Шміга штани рожеві мав, з рисунком хмаринок,
Що зненацька з гори скидалися, малі та білі.

Разом вони танцювали на даху маленькім,
Храючи на незвичних інструментах металічних.
Хлоп'ята з вільхового листочка мелодії витворяли,
А Шміга на вугликах сірійших ритми створював.

Їхні пісні не мали сенсу, не розуміли їх люди,
Але це не мало значення, бо були вони щасливі.
Вони жартували про скарби, що ховали коти в мішки,
Про яблука без кісточок та про каченят на риштувках.

Так закружляли вони, серед зірок блискучих,
І несли світло абсурду в світ, що там затих.
Тут віршик закінчився, чи не абсурдний він був?
Але хай він розвеселить тебе, до ранку, до хмари!

 
Назад
Зверху Знизу