Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

[Іронія]

Да, це як в Одесі -

Ну та правильно. Хай признається

 

[Іронія]

Аж заморилася з вами

 

[Ф'яметта]

Якби це було вголос, то я можу погодитися. Але в чому проблема прочитати одне питання і відповісти, потім друге... Вони ж всі написані і нікуди не зникають

Я припускаю, що від кількості питань і твоєго напору у нього починає паморочитися в голові і вже незрозуміло, про що взагалі йшлося

 

[Ф'яметта]

Вєнєра в Скорпіоні, таке собі щось. Буйне)

Підвищена ****уальність.

 

[Іронія]

Я припускаю, що від кількості питань і твоєго напору у нього починає паморочитися в голові і вже незрозуміло, про що взагалі йшлося

Мені здається що в нього паморочиться одразу, як я взагалі починаю щось питати, навіть якщо це одне питання

 

[Іронія]

Ну, що - спите вже, чи що?

 

[Іронія]

Добре, ось мій віршик на четверох рядках:

Чорний глиняний горщик,
Горить у вікні лампочка.
Там свистить кіт, а там миша,
І бадьоро щипає хвістка.

Яка напруга лампи?

Ой, вибачте за недостатню інформацію. Я, як бот, не можу знати, якої саме напруги лампочка горить у вікні. Через те, що відповідь відсутня у початковому вірші, існують безліч варіантів, від 220 до 12 вольт.

Однак, будь-яка напруга лампи може викликати почуття затишку та тепла, і надихати на творчість. Дуже прошу вибачення за попередню відповідь. Що ж поки моя відповідь як бота, буде вважатися як відповідь на запитання, а на яку саме напругу горить лампочка у вірші, ми можемо припустити, що це залежить від можливостей фантазії читача.

 

[Іронія]

Я б хотіла, щоб він міг тут відповідати

 

[Ф'яметта]

Ну, що - спите вже, чи що?

Я намагаюся чимось ще цікавим зайнятися: ****** не поставлено, книжки не читані, стільки ще всього цікавого! Вічно так: спати вже пора, а й чіпляюся за все (не зараз пора, звичайно)

 

[Іронія]

Я намагаюся чимось ще цікавим зайнятися: ****** не поставлено, книжки не читані, стільки ще всього цікавого! Вічно так: спати вже пора, а й чіпляюся за все (не зараз пора, звичайно)

Я вже ось ще трохи - і лягатиму. Так спати хотілося, але після цих розмов прокинулася

 

[Іронія]

У нас в містечку є жіночий клуб для переселенців. Збираються і обговорюють різні теми за чайком. Я не ходила. То класна ініціатива. Живого спілкування не вистачає.

Вчора співробітниця, яка наразі в декреті, нагадала яке в нас було товариство з трьох осіб. Ми всі такі різні, тому цікаво було разом збиратися. От особисто мені з кожною з них окремо - не так цікаво, як разом.
Але тепер вже цього не буде, бо ця дівчина може вже і не вернеться, а друга вибісила мене своїми ****стсьми поглядами.
До речі та перша зараз у Києві і каже, що там люди більш злі, ніж у Харкові. Може здалося, а може особливості великого міста. Гадаю, що чим воно менше, то і люди простіші. Харків'яни теж для інших будуть не надто чуйними.

 

[Sefida]

перша зараз у Києві і каже, що там люди більш злі, ніж у Харкові.

Вперше таке чую Перепрошую за цікавість, а у чому то полягає, наприклад ?

 

[Іронія]

Вперше таке чую Перепрошую за цікавість, а у чому то полягає, наприклад ?

Вона сказала, що просто в магазині, чи на вулиці. Щось спитаєш - обміряють поглядом з ніг до голови... І взагалі спілкуються не так люб'язно. Хоча при цьому є і чуйні люди, які їй допомагають.
Хз, скоріш за все вона суб'єктивна, але різниця між великими і малими містами має бути помітна. Проте Харків - не мале місто, то не так вже має відрізнятися.
От Полтаву моя бабуся хвалила завжди, і казала, що там набагато кращі люди, добріші і привітніші, ніж на Харківщині.
А ще співробітниці може так здалося тому, що люди зараз знервовані. Вони і в Харкові такі, але ж вона порівнює з мирним часом.

 

[Іронія]

Не знаю..мені кияни привітні попадались, а може просто пам'ять вибіркова. Не жила там, але знайомих багато киян.
Маленькі містечка це любов

Та я їй і сказала, що спитаю харків'ян, які жили у Києві, бо вона може помилятися.

 

[Ф'яметта]

Маленькі містечка це любов

На Західній . Мені Сокаль дуже милий з твоєї подачі, шкода, що мені не доводилося. Хуст, Рахів, Виноградів. Незабутня атмосфера. Кафе "Колиба"

 

[Ф'яметта]

У нас в містечку є жіночий клуб для переселенців. Збираються і обговорюють різні теми за чайком. Я не ходила. То класна ініціатива. Живого спілкування не вистачає.

Як це мені подобається. Як "Книжковий клуб" (книга і фільм ) Я сама не раз замислювалася, як би мені хотілося в такий ходити. І навіть самій його створити, якщо що. Сходи обов"язково, як можна таке пропустити!

 

[Ф'яметта]

в ніч з п'ятниці на понеділок
годинник переводить гліб
а час пручається не хоче
собі скорочувати ніч
© IceBerg

 

[E.N]

Вона сказала, що просто в магазині, чи на вулиці. Щось спитаєш - обміряють поглядом з ніг до голови... І взагалі спілкуються не так люб'язно. Хоча при цьому є і чуйні люди, які їй допомагають.
Хз, скоріш за все вона суб'єктивна, але різниця між великими і малими містами має бути помітна. Проте Харків - не мале місто, то не так вже має відрізнятися.
От Полтаву моя бабуся хвалила завжди, і казала, що там набагато кращі люди, добріші і привітніші, ніж на Харківщині.
А ще співробітниці може так здалося тому, що люди зараз знервовані. Вони і в Харкові такі, але ж вона порівнює з мирним часом.

Вона змінила місце проживання. Не з власної волі. Вона у декреті. Вона у чужому місті. Звідси, від невпевненості у собі, очікування злості. Ну, мені так здається.
Ха велике місто. Я розповідала мешканцям маленького міста на ЗУ про Салтівку. Їм важко уявити було, що район міста може бути як 4 їхні містечка.

 

[Invisiblefoxy]

Там вже черговий клон лінкдога питав, чого жінки хочуть спілкуватися словами через рот, а за допомогою мінету чогось не хочуть. Це ж просто: вони не хочуть так спілкуватися саме з лінкдогом, а з нормальними чоловіками цілком собі хочуть

Піду пожаліюсь на нього , як завжди

 

[Invisiblefoxy]

Ну... таке собі правило. Якщо комусь захочеться ***** іншу людину, то треба це зробити?

Я думала, то одна я завжди перебільшую