Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Слухаю Вінніченко " Та немає гірш нікому"
 
Начебто гарний. Щось вона таке казала, що він її дуже підтримував, гарно про нього відзивалася. Я подумала чи не він бува, той психолог, який витягнув її з її проблем? Бо вона розповідала, що спочатку їй трапився поганий, а потім гарний... Не пам'ятаю всього, але чомусь так подумала.
Я згодна, що ситуації можуть бути різні, і психологи теж люди. Але тим, хто б хотів від неї поради у особистих стосунках, це не сподобається.
Якби ще вона сказала: так сталося, почуття зникли, це було взаємне рішення - то це одно. А вона відмінила всі прийоми і відсторонилася від усього. Схоже, що для неї це був стрес.
Зрозуміло .
 
Я ще одну психологією дивлюсь, вона про психопатів розповідає. Цікаво. Ну це жорстокі люди
 
Розлучилася Стрельцова два роки тому. А її чоловік - психолог, ось чому я подумала, що він той, що їй допоміг. У ролику, де її хейтять, кажуть що вона зрадила, але тому ролику довіряти не можна ж.
До речі, вона не українка, то просто жила з чоловіком в Києві.
 
Мені дивно, як за дуже короткий час, ми опинилися серед такого, що раніше описувалося фантастами (компи, мобільники, інтернет і ось будь ласка ШІ у широкому доступі).
Але це напевно питання до фізиків, що вони там з часом створили:)
 
Про новітню психологію відносин М і Ж віж Іванни Скиба-Якубової, не ставиться посилання.
***
Десь під кінець літа чи шо, був, здається у Ганни Улюри (а може й ні) пост про чоловіка і жінку: він відправив дружину кудись за кордон, вона теж з якихось причин була сама, і вони ходили разом саджати, а тоді сапати картоплю під обстрілами, десь там падали в куширі, як гатило, шось там поміж ними відбувалося, завертілося, але й дружина закордоном, звісно, нікуди не ділася, і пост закінчуввся словами про те, шо, мовляв, **** ти ****, вас же ніц не об'єднує крім того копання картоплі.
Я внутрішньо дуже вибісилась.
Бо, знаєте, а не так уже це й мало, якщо подумати. Оце спільне копання картоплі, під обстрілами.
І ці «оргазми під вихода».
І ця спільна непевність ранку.
З тяглістю же війни я скажу вам інакше.
Оця спільність копки картоплі під вибухами — вона стає домінантною. І відступає «а пагаваріть?» — бо а власне, а пагаваріть?
Well, я не універсалізую досвід, але все частіше ми говоримо з подругами про те, що хтозна чи ми, жінки, які прожили війну у (при)фронтових містах, ще будь-коли зможемо мати справжні стосунки з чоловіками, які прожили її в більш-менш безпечних місцях.
Господи збав, не тому шо в чомусь їх звинувачуєш чи недооцінюєш,
просто хто зможе жити поруч з цим досвідом, вкоріненим в наші тіла, втатуйованим нам під шкіру, не маючи його сам? Хто наважиться жити поруч з жінкою, яка через кому за чаєм говорить про одірвану ногу і накладає в тарілку далі, переходячи до вибору сукні? Яка давно не боїться там, де треба боятися, і може натомість розплакатись від звуку літака в небі Берліна. Яка серед ночі може скинути тебе з ліжка, бо їй наснився прильот. Яка так сильно хоче на ручки і вже навряд чи дозволить, шоб її по-справжньому на них узяли, яка приймає рішення швидше, ніж ви встигаєте усвідомити виклик, яка за замовчанням буде «за головного», за якою завжди стоятиме тінь, і в очах буде тінь, і у якої маршрути по sightseeings — це «хочеш, я покажу тобі блакитну колиску в селі під Ізюмом»
При цьому мені здається, що чоловіки, які проживають війну тут, якраз спокійно ризикнуть на стосунки з жінками з тилів, і тут я залишу мої прогнози при собі.
UPD я зі своєї тимчасово гетеросексуальної оптики написала про чоловіків із жінками, але звісно це стосується і всіх інших комбінацій
 
Коротше кажучи, треба таку професію, в якій тебе не зможе замінити цей інтелект. Принаймі, найближчі роки. Це щось повязане з живим спілкуванням, бьюті. Таке.
Це типу нарощування бровей, массаж обличчя?
 
Про новітню психологію відносин М і Ж віж Іванни Скиба-Якубової, не ставиться посилання.
***
Десь під кінець літа чи шо, був, здається у Ганни Улюри (а може й ні) пост про чоловіка і жінку: він відправив дружину кудись за кордон, вона теж з якихось причин була сама, і вони ходили разом саджати, а тоді сапати картоплю під обстрілами, десь там падали в куширі, як гатило, шось там поміж ними відбувалося, завертілося, але й дружина закордоном, звісно, нікуди не ділася, і пост закінчуввся словами про те, шо, мовляв, **** ти ****, вас же ніц не об'єднує крім того копання картоплі.
Я внутрішньо дуже вибісилась.
Бо, знаєте, а не так уже це й мало, якщо подумати. Оце спільне копання картоплі, під обстрілами.
І ці «оргазми під вихода».
І ця спільна непевність ранку.
З тяглістю же війни я скажу вам інакше.
Оця спільність копки картоплі під вибухами — вона стає домінантною. І відступає «а пагаваріть?» — бо а власне, а пагаваріть?
Well, я не універсалізую досвід, але все частіше ми говоримо з подругами про те, що хтозна чи ми, жінки, які прожили війну у (при)фронтових містах, ще будь-коли зможемо мати справжні стосунки з чоловіками, які прожили її в більш-менш безпечних місцях.
Господи збав, не тому шо в чомусь їх звинувачуєш чи недооцінюєш,
просто хто зможе жити поруч з цим досвідом, вкоріненим в наші тіла, втатуйованим нам під шкіру, не маючи його сам? Хто наважиться жити поруч з жінкою, яка через кому за чаєм говорить про одірвану ногу і накладає в тарілку далі, переходячи до вибору сукні? Яка давно не боїться там, де треба боятися, і може натомість розплакатись від звуку літака в небі Берліна. Яка серед ночі може скинути тебе з ліжка, бо їй наснився прильот. Яка так сильно хоче на ручки і вже навряд чи дозволить, шоб її по-справжньому на них узяли, яка приймає рішення швидше, ніж ви встигаєте усвідомити виклик, яка за замовчанням буде «за головного», за якою завжди стоятиме тінь, і в очах буде тінь, і у якої маршрути по sightseeings — це «хочеш, я покажу тобі блакитну колиску в селі під Ізюмом»
При цьому мені здається, що чоловіки, які проживають війну тут, якраз спокійно ризикнуть на стосунки з жінками з тилів, і тут я залишу мої прогнози при собі.
UPD я зі своєї тимчасово гетеросексуальної оптики написала про чоловіків із жінками, але звісно це стосується і всіх інших комбінацій
Десь недавно чула, що після війни люди швидко відновлять психіку, це 70 проц. 20 потребуватиме психолога і 10 не зможуть справитись. Думаю, це буде важче. І для хлопців, які повернуться додому і для багатьох людей , хто пережив війну вдома.
 
Назад
Зверху Знизу