Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Фьяметта сказав(ла):
А мені норм, бо це ж нормально: коли щось не потрібне прямо зараз, воно в чохлі. За потребою дістається :-)
Натисніть, щоб розгорнути...
Я відчуваю як тим крилам незручно. І таке враження, що вони просто обмотані довгою тканиною, тобто розгортати їх довго, якщо раптом виникне термінова потреба. Коли я дивлюся на неї, відчуваю, що моїм плечам затісно :)
 
Почала читати:
zhinka-v-berlini-eine-frau-in-berlin-uk_748175.jpg

Аннотація. Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті.

Передмова: Оксана Луцишина. Приведу фрагмент.
"Авторка розуміє, що єдиний спосіб уникнути групових або неперервних зґвалтувань — це знайти собі офіцера, на «власність» якого (тобто жінку) солдати не сміли би зазіхнути. І знаходить.
Майор упритул запитує авторку, чи він їй подобається — мовляв, якщо ні, він зараз же піде. І можливо, в контексті якого-небудь лицарського роману ця сцена могла би навіть потягнути на романтичну, проте в розгромленому Берліні, де на кожну жінку полюють орди ґвалтівників, подібне звучить як мінімум лицемірно. Але найсмішніше, що власного лицемірства майор не зауважує."
 
"Так, війна суне на Берлін. Те, що вчора було тільки далеким гулом, нині переросло в безперервний гуркіт. Люди вдихають рев зброї. Вухо глухне і чує тепер тільки постріли найбільшого калібру. Вже давно не розрізнити, куди стріляють. Ми живемо, затиснуті в кільце збройних дул, яке щогодини звужується.

А поміж тим — години зловісної тиші. Несподівано настає весна. Чорні згарища поселень раптом накривають ароматні хмари бузку з покинутих садів. Акацієвий пеньок перед кінотеатром піниться зеленню. Мабуть, якось між сигналами тривоги власники зуміли дістатися до своїх земельних ділянок, адже вздовж Берлінерштрассе то тут, то там видно свіжоскопану землю. Тільки птахи не довіряють цьому квітневі: на ринвах нашого дому — жодного горобця.. "
 
Фьяметта сказав(ла):
Почала читати:
zhinka-v-berlini-eine-frau-in-berlin-uk_748175.jpg

Аннотація. Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті.

Передмова: Оксана Луцишина. Приведу фрагмент.
"Авторка розуміє, що єдиний спосіб уникнути групових або неперервних зґвалтувань — це знайти собі офіцера, на «власність» якого (тобто жінку) солдати не сміли би зазіхнути. І знаходить.
Майор упритул запитує авторку, чи він їй подобається — мовляв, якщо ні, він зараз же піде. І можливо, в контексті якого-небудь лицарського роману ця сцена могла би навіть потягнути на романтичну, проте в розгромленому Берліні, де на кожну жінку полюють орди ґвалтівників, подібне звучить як мінімум лицемірно. Але найсмішніше, що власного лицемірства майор не зауважує."
Натисніть, щоб розгорнути...
Фільм зняли на основі цього щоденника. "Безіменна - самотня жінка в Берліні". Непоганий, але важкий.
 
Фьяметта сказав(ла):
Почала читати:
zhinka-v-berlini-eine-frau-in-berlin-uk_748175.jpg

Аннотація. Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті.

Передмова: Оксана Луцишина. Приведу фрагмент.
"Авторка розуміє, що єдиний спосіб уникнути групових або неперервних зґвалтувань — це знайти собі офіцера, на «власність» якого (тобто жінку) солдати не сміли би зазіхнути. І знаходить.
Майор упритул запитує авторку, чи він їй подобається — мовляв, якщо ні, він зараз же піде. І можливо, в контексті якого-небудь лицарського роману ця сцена могла би навіть потягнути на романтичну, проте в розгромленому Берліні, де на кожну жінку полюють орди ґвалтівників, подібне звучить як мінімум лицемірно. Але найсмішніше, що власного лицемірства майор не зауважує."
Натисніть, щоб розгорнути...
Не думаю, що зможу колись таке читати. Це дуже важко.
 
Tierchen сказав(ла):
Фільм зняли на основі цього щоденника. "Безіменна - самотня жінка в Берліні".
Натисніть, щоб розгорнути...
Я в курсі.. :пиво: Але ж фільм завжди гірше книги, ну що можна фільмом передати, які нюанси переживань, роздумів героїв? Тож наливаю кавусю і продовжую .. :кава: :)
 
Іронія сказав(ла):
Не думаю, що зможу колись таке читати. Це дуже важко.
Натисніть, щоб розгорнути...
А мені дивитися на візуалізацію деяких книг важко, а читати ще так-сяк. Бо не бачиш все ж таки.

Наприклад, якось добила "100 днів содома" маркиза де Сада. А такий фільм зняли, причому перенесли дію у ******ську Німеччину. Ось дивитися таке я нізащо б не стала.. Коли читала, не особливо переймалася, бо воно написано спеціально як несправжнє, щось таке "сферичне в вакуумі", жертви схожі на механічних ляльок. А ось фільм напевно ж жахливий.
 
Фьяметта сказав(ла):
А мені дивитися на візуалізацію деяких книг важко, а читати ще так-сяк. Бо не бачиш все ж таки.

Наприклад, якось добила "100 днів содома" маркиза де Сада. А такий фільм зняли, причому перенесли дію у ******ську Німеччину. Ось дивитися таке я нізащо б не стала.. Коли читала, не особливо переймалася, бо воно написано спеціально як несправжнє, щось таке "сферичне в вакуумі", жертви схожі на механічних ляльок. А ось фільм напевно ж жахливий.
Натисніть, щоб розгорнути...
Я раніше не дивилась взагалі, фільми про війну. Бабуся була поранена в війну, дитиною їй відірвало ногу і вона багато про війну розповідала. Літаків боялась до смерті. Зараз для мене війну це дежавю. Страшний сон , але багато страхів з війною пішло геть. У порівнянні з тим, що в Україні то ті фільми так собі. В нас вчора тренування перемоги було. Салют 1.5 години...
 
Шо з людьми в Харкові робиться. Мій шеф колишній в Фейсбучику цитати Стуса перепощує, а в 14 році казав шо йому без різниці росія буде чи Україна, тут форум уже про вишиванки. Це всього навсього для цього війну треба було. Головне шоб потім назад не попустило.
 
Айвенgо сказав(ла):
Шо з людьми в Харкові робиться. Мій шеф колишній в Фейсбучику цитати Стуса перепощує, а в 14 році казав шо йому без різниці росія буде чи Україна, тут форум уже про вишиванки. Це всього навсього для цього війну треба було. Головне шоб потім назад не попустило.
Натисніть, щоб розгорнути...
Нажаль так ...
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу