У Фейсбучику чи повністю? Повністю тут думаю ніхто не перейшов. 🙂
Ну хоч якось. Просто цікаво стало - чи людина тільки цитати пише, чи ще й намагається розмовляти. А він що - з Харкова, той твій знайомий?
Насправді харків'янам перейти на мову важко. Справді. І я навіть не кажу про тих, хто нею не розмовляв, бо розуміти і почати розмовляти - це не одне й те саме. Бо кожне слово доведеться згадувати по 10 хвилин і хз чи воно згадається. Мені і самій важко, хоча половину слів я використовую автоматом, бо у селі розмовляють суржиком.
Але якщо брати тих, хто хоча б якось володіє, але не розмовляв - то є психологічний бар'єр. Якщо ти 20-30 розмовляв рос і раптом заговорив мовою, то у всіх твоїх знайомих будуть квадратні очі. І не всі мають такий характер, щоб протиставити себе оточуючим.
Можу сказати про себе, що коли я влітку поїхала до Харкова і почала говорити українською, то не почувала себе комфортно. Бо я не знаю як люди (мої сусіди, мій лікар чи просто незнайомі) поставляться до цього і ,відповідно, до мене. Бо в Харкові усі (майже) розмовляють рос, а хто українською - то приїхало "село неасфальтоване". Принаймні раніше таке було.
Але я зараз через цей бар'єр переступила, тепер вже не так складно, тим більш, що я людина принципова і вперта.
Навесні в мене було сильне бажання покинути Харків, переїхати жити кудись, де розмовляють українською (маю на увазі - після перемоги). І тут зіткнулися два важливих для мене питання: те, що я звикла до Харкова, там все знайоме, і я взагалі не мандрівник і нове місце - це жахіття, а з іншого боку - як я зможу жити в Х., якщо навколо сама руzька мова, думка про це мене вибивала з колії
Але зараз емоції трохи вгамувалися, думки додумалися, картинка мого майбутнього життя більш-менш вималювалася. І я знайшла собі причину залишатися в Харкові
А причина проста: хтось же має займатися українізацією. Нас там буде дуже мало таких, хто розмовлятиме українською, але все ж таки будуть. І, сподіваюся, потроху ставатиме більше. Тож тепер, коли в мене є мета, я з людини, яка змушена жити в неприємному середовищі, перетворилася на людину, яка принципово буде жити в такому середовищі, а неприємно хай буде тим, кого дратує українська. Отак.
P.S. Ну, звичайно, мене підтримує те, що зі створенням групи в ФБ я знайшла багато людей зі схожими поглядами і зараз більшість стрічки в мене заповнена українською. Дехто з них харківці, тож сама я не залишуся )))
