Мені, як грамнацисту, важко писати без розділових знаків, бо виникає побоювання, що читачі не зможуть нормально сприймати зміст. Пунктуація дає змогу одразу чітко бачити словосполучення і речення, а без неї виходитиме «стратити не можна помилувати»

Треба мати інтуїцію й емпатію 80 lvl, аби правильно вгадувати, що ж я там мав на увазі. Але гаразд, я опускатиму розділові знаки, тільки пообіцяй, що ти вказуватимеш мені, коли в мене без розділових знаків виходитиме щось туманне. Гаразд?
А до ФБ в мене особиста неприязнь. Мене там кілька разів банили, останньою краплею був випадок, коли якраз на День Незалежності забанили за слово «*******». (Хоча навіть у СРСР це слово було літературним.) Ну і взагалі, там цензура давно зашкалила за рамки здорового глузду. В таких умовах зовсім не хочеться писати нічого позитивного. Може, пам‘ятаєш,
у мене був конфліктик із Вибрам42 (R.I.P.) якраз через те, що я відверто висловив (у поетичній формі, бгг) своє ставлення до Фейсбука. Ти ще нагадала про свою опцію видаляти пости, і в мене надовго зникло бажання заходити в «Зазеркалье»

Бо ця тема дуже концептуальна, а я люблю контрасти, і в рамках тутешньої концепції мені буває тісно. Але зараз тут іде така гарна поетична хвиля (причому жива!), що я не втримався від розкоші пірнути й собі. Знаєш, для мене харківські поети – це такий само бренд, як і бразильські футболісти чи чи японські інженери

Інша справа, що харківська поетична школа в мене асоціюється насамперед із Жаданом і Полежакою (Полежака – це взагалі мій еталон), котрі в концепцію Задзеркалля не вписуються зовсім. Але я спробую

Наразі мені бачиться оптимальним варіантом те, що вже маємо: ті користувачі, яким вистачає нервів на ФБ, перепощують сюди кращі пиріжки/порошки із фб-групи, а ти закидаєш у групу тутешні пиріжки/порошки, які вважаєш за доцільне.