Re: Зазеркалье
Клєр Захаровна
Посварилась з Боніфацієм...
Хто не в курсі - Боніфацій це сіра товста нахабна ***** 7 років з народження, скотіш-фолд, ну дуже ссссссскотіш, отак би ляпнула ганчіркою під хвостяку, отаке сссскотіш, шкодяка котяча!!!
Я безхатько і ось уже 7 років мешкаю у цього сссскотіша, прибираю, доглядаю за всім живим і неживим і всіляко прислужую, я кріпосна.
Разом з Боніфацієм ми мешкаємо у Вєніаміна, йому 10, Вєніамін пєрс і Слава Його Величній Препухнастості, Вєнік не знає, що у нього є нерухомість, йому чхати на всьо і всіх.
Пузік набитий? Набитий. Значить спимо 24/7 і прокидаємось виключно щоб відкласти личинку і оросити своєю шляхетною сечею пісочок, зміряти нищівним поглядом жалюгідного Боніфація, а іноді і заїхати йому лапою по морді: сссссалага.
Вєніамін не знає, що у нього є суборенда, тому не вимагає якогось олл-інклюзіва, але іноді в ньому прокидається дєд і в хаті квітне дідовщина - Боніфацій літає як драний віник, аж клочча летять, але це буває напрочуд рідко, бо Вєнік дуже мирний та ласкавий котик-пофігіст. Йому пофіг чи прийшла ти, чи пішла, він собі валяється у своєму кото-диванчику, або спить в кото-будиночку і я іноді, дивлячись на Вєніка вдячними очима повними сліз думаю, що якби цей котик був іншим, то б літала по хаті і я.
Поки Вєнік спить, Бонік проявляє свій припадочний і психічний характер.
Вийти мені з дому?
Ага, щазззз! Треба довго відпрошуватись, я ж кріпосна.
А як випускає, то перед тим так жалібно жаліється на своє важке життя, що я з розірваним в шмату серцем йду по справам і лечу кулею додому. Отак лягає на спину, включає турбо-режим кітБаюн 2.0 і співає сирітським голосом жалібну пісню про своє знедолене життя.
А вчора сталось страшне: режим кітБаюн поламався і цар наклав вето на мій вихід з хати прямо мені на сумку. Знаєте, є такі сумки з атебешечки "Нас торбує довкілля" кольору дизентерійної діареї? От на неї він і напудив.
Я звісно теж псіханула і кричала, що кіт оборзів до ручки, обзивала Боніфація сссссскотішом і скатіною, але мене ніхто не слухав, тільки одним оком підглядав за мною в дверний отвір і ржав: ну-ну, псєш-псєш, так тобі і треба, ще раз куди висунешся, то я й насру.
Прийшла додому, а цей гад зі мною не балакає, уявляєте?
Цар вийшли з кімнати і як Клавдія Шифєр продефілювали мимо і навіть морду не повернув!
Всю ніч спав, як сирота в кріслі, зранку пожер демонстративно корму, хоча полюбляє і плавленого сирка жерунькнути і сиренького м'ясця і вітамінкою полірнути, а тут сухо і жорстко похрустів, попив води і лежить з страждальною мордою в кріслі, а на тій морді вся всесвітня скорбота.
От що робити?
Пробачення просити?
Так хто ж попісяв? (і там таки було не попісяно, а насцяно, бо стільки ж не пісяють!!!)
Так хто ж насцяв?
До вечора я мабуть вже і сумніватись буду хто насцяв, а завтра думатиму що це я і таки стану підлизуватись до кота, бо оця жорстока кара не для мене.
Це тортури, шляхта, ахтунґ!
Це витончена котяча інквізиція
Згадалась пісня Бумбокса
"Хто наклав у Бобік, невже це яаааааа...
у міліцейський бобік..."
Сиджу співаю, дожилась...
Нда...
. Ненатурально пахнет.
поэтично. 
Корабли в моей гавани жечь..
Бррр.. Всю ночь был жуткий ветер - нагоняло холодину 