14:39 У трамвай забігає парочка. Мужик із пакетом, дамочка в нього цей пакет бере:
- Ну ось, йогурт купити забув! А олію, треба ж було брати із зеленою смужкою, а не синьою, знежирену... О! Я ж сто разів тобі казала, що не їм шоколад з усякими там горіхами і родзинками! А ти знову купив! Я божеволію!!!
Мужик вихоплює шоколадку і в серцях жбурляє її у вікно.
14:40 У зустрічний трамвай заходить хлопець. І бачить дівчину невимовної краси, яка сидить біля вікна. Кращу, ніж у його найсміливіших, але пристойних, фантазіях. Його прошибає ніби струмом. Ось вона, його доля і кохання, з першого погляду і до останнього подиху. Але треба діяти. А його від почуттів та емоцій переклинило. Мозок відмовив, м'язи теж. Але почуття, що спалахнуло, вже сильніше за нього самого.
І він, ходою глибоководної каракатиці, різко піднятої на поверхню, підходить до своєї обраниці. Він хотів опуститися на коліно, як лицар, але каракатиці не мають колін, тому, стоячи в природній для каракатиць позі, але дивній для людини, він почав:
- Пані, Ви дуже красиві. Можна з Вами познайомитися? Мене Сергій звати.
Дівчина обернулася. Хлопець симпатичний і їй одразу сподобався. Те, що вона теж справила на нього враження, вона одразу здогадалася, за його дивною напруженою позою каракатиці. Але жінка є жінка. Вона має переконатися в серйозності намірів претендента. Маленька, дріб'язкова, майже формальна матеріальна жертва має бути. Хоча на язиці вже крутилося, і бажало якнайшвидше з нього злетіти, слово: "Так!!!" Бачачи, що перед нею жебрак-студент, вона опускає планку до мінімуму і кокетливо вимовляє:
- А я без шоколадки не знайомлюся.
У хлопця в голові черговий вибух, майже справжній. Він справді злиденний студент і в кишені, крім проїзного, - нічого. Перша ідіотська думка, спробувати подарувати їй замість шоколадки свої майже нові кросівки 44 розміру. Але навіть мізків каракатиці вистачило, щоб від неї відмовитися. Паніка. Думки скачуть. І головна: невже через якусь шоколадку він позбудеться кохання всього свого життя і буде приречений на вічні страждання і муки. Він не знає, що робити. Він у сум'ятті. Він подумки кричить: "Допоможіть!!! Будь ласка, допоможіть!!! "
Повз проноситься зустрічний трамвай, і у вікно влітає плитка шоколаду з горіхами та родзинками. Вдарившись хлопцеві в груди, вона падає дівчині на коліна. Обидва розпливаються в усмішці. Початок їхньому щастю покладено. Вони навіть не задумалися, звідки взялася шоколадка. А вона обов'язково звідки-небудь би взялася. Щастя не повинно зриватися через дрібниці!
