Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

Re: Зазеркалье

Жена Александра Невзорова

Лидия, в девичестве Лидия Алексеевна Маслова, родилась в 1973 году 29 марта в Ленинграде. Ее папа, довольно известный художник, с раннего детства пытался привить дочери любовь к живописи и дал ей блестящее художественное образование. Но, не обнаружив в себе достаточно таланта и желания, чтобы заниматься живописью, она стала проектировщиком и дизайнером интерьеров, в чем впоследствии весьма преуспела. Это занятие было ее второй страстью, после лошадей, и заняло больше десяти лет жизни. За это время Лидией было создано множество прекрасных проектов. Но самые значительные из них по степени своей уникальности — это, конечно же, семейная конюшня и манежный съемочный павильон.

Лидия и Александр Глебович: история знакомства

Когда Лидия Невзорова была маленькой, она мечтала, что будет жить за городом в большом доме и у нее будет много животных. Она думала, что замуж выйдет поздно.

Она была восемнадцатилетней студенткой художественного училища, когда выехала за город на дачу, чтобы писать осенние пейзажи. Именно за этим увлекательным занятием ее и застал Александр Невзоров, объезжавший окрестности на своем арабо-буденовце по кличке Перст.

Хрупкая белокурая девушка сразу понравилась Александру. В своей обычной манере говорить прямо, не теряя зря времени, он тогда безапелляционно заявил Лидии, что у них будет бурный роман, но жениться на ней он не обещает. Надо сказать, что Александру на тот момент было хорошо за тридцать, и он на 15 лет был старше Лидии.

Александр Глебович в одном из своих интервью рассказывал, как однажды устроил своей будущей молодой жене своеобразную проверку на прочность. Он на несколько дней увез девушку на свою дачу в Александровке и оставил там вместе с двумя щенками, за которыми необходимо было ухаживать. Дача была красивая, но очень запущенная. Надо было приложить немало усилий, чтобы привести в порядок дом и сад. Удобств там никаких не было, ни электричества, ни воды. Но девушка со всем справилась.

Лидия: начало семейной жизни

Лидия Невзорова и Александр Невзоров начинали свою семейную жизнь в спартанских условиях. Для девушки, привыкшей к комфортной жизни в родительском доме, это был нелегкий период. Александр Глебович уезжал на работу в 6 часов утра, а возвращался около полуночи. И Лидия оставалась один на один с нескончаемыми бытовыми трудностями и неустроенностью. Она вспоминает, что дом, в котором им с мужем приходилось жить, был практически картонным. Из электричества там работала только одна лампочка. Молодая женщина была абсолютно счастлива, когда в доме появился газовый баллон. До этого чудесного события ей приходилось ходить к соседу, чтобы готовить еду для себя и супруга. Сосед был человеком предприимчивым, и пускал Лидию готовить за пряники, которые он, по всей вероятности, очень любил.

Книги, написанные Лидией Невзоровой

«О чем молчат ветеринары»
«Трактат о кормлении лошадей»
«Как достичь баланса». Книга серии «Лошадиный менеджмент»
«Все о попонах»
«Как обустроить конюшню»
 
Re: Зазеркалье

німеччина нам обіцяє
багато зброї саме так
миколі галя обіцяє
і третій місяць не дає

(с)Oleh Cartmanenko

зi. обiцянки-цяцянки.. :rolleyes:
 
Re: Зазеркалье

Пан Коцький. Коти і котячі

Галина Гребенюк · 45 мин. ·

Про Кота тут зовсім мало, просто хочу поділитися з вами своєю новою нетлінкою :-)
100-й день війни. Харків, десь на Салтівці. На базарі біля мого дому відкрився грузинський магазинчик
До війни я купувала там хінкалі. І які то були хінкалі, скажу я вам! Великі, пухкі, м'ясні, соковиті, просочені всіма пахощами Кавказу. Ніякого порівняння з тим жалюгідним неподобством, який пропонують нам великі полуфабрикатні компанії.
А сулугуні! Це просто свято живота, коли за кожен покладений до рота шматочок всі твої смакові рецептори кажуть "дякую, дуже дякую, дай ще!" Там же я купила перше в житті мацоні. До того про мацоні я тільки в книжках читала і дуже мені хотілось скуштувати. І це була любов з першого ковтка. От їж те мацоні і розумієш, звідки на Кавказі так багато довгожителів. Це ж еліксир молодості!
Ще там можна було купити вже готове дріжджове тісто. Тільки для цього треба було дотриматися певного ритуалу: спочатку скромно постояти у кутку, пропускаючи всіх покупців, потім зворушливо зазирнути в очі красивій грузинській жінці і дуже ввічливо, навіть десь лестиво, попросити продати два кг тіста бо дуже треба, а часу немає.
Красива грузинська жінка огляне тебе з голови до ніг і з ніг до голови, бурмочучи щось про ледарку загляне у велику миску з тістом і скаже: "Два не дам, один бери". Тут треба починати кивати головою і казати, що велике спасибі, дай боже здоров'я, мені і одного вистачить (а тобі і потрібен був один, це частина ритуалу). Тоді вона своїй онучці, чи навіть правнучці, скаже: "можна".
І тобі нагрібають в пакет того тіста. Воно вередує, намагається вилізти, мабуть теж думає, що ти дурне ледащо. Але ти теж, перепрошую, не пальцем роблена, і знаєш як з ним поводиться. Головне – додому донести. А вдома вже можна ліпити з нього що хочеш. Хочеш – вареники з солоним сиром, хочеш – пиріжки з капустою, хочеш – булочку з маком. Все смачне буде.
Сміх сміхом, а моїй колишній сусідці того тіста там ніколи і не продали. Бо ритуалу не знала :D
А сьогодні, 124 лютого, там були тільки лаваш товстий та лаваш тонкий, шашлик, адигейський сир і червоний гострий соус. Я купила тонкий лаваш. Не тому, що мені його закортіло, а тому що могла. І щоб підтримати їх у перший день роботи.
А ще прямо біля дому вже з тиждень працює овочевий кіоск. Любила його до війни. Якісний товар, дешевший ніж будь де інде, привітні продавчині, і йти півтори хвилини від під'їзду. Що ще треба? Зараз асортимент не дуже великий, та і колишньою дешевизною навіть не пахне. Ціни такі, як всюди.
- Здрастуйте! Рада вас бачити! Що сьогодні буде у меню?
- Мені, будь ласка, два огірка і малеееньку капустину
- Маленьких вже немає, розхватали одразу. Середні і великі залишились
- Тоді саму маленьку з середніх :)
- Ось дивіться, яка гарна! – капустина падає на ваги. - Рівно 1000 грам! І два огірка ваших. Ще щось?
- Ех, гуляти так гуляти! І два кабачка!
- Ото вже розгулялися! - сміється. – Візьміть ще картоплі молодої. Смачна. Ми вчора з дітьми у духовці запікали.
- Та нє, ще не сезон, - тепер сміюсь я. – Трохи згодом
Вдома зустрічає набурмосений Кот. Він завжди психує, коли я йду з дому у якусь невідому страшну далечінь. Я теж зараз боюся йти з хати і залишати його самого. І це проблема, яку після перемоги потрібно буде лікувати у психіатра.
:кот:
 
Re: Зазеркалье

танунах..
мне черешни и той шо завязалась поесть хватит..

абрикосы - подождут..

я просто рассказываю что будет, а чего нет.. из своего.
в этом сезоне.

Теж інформую про наявність продуктів на інших напрямках :)
 
Re: Зазеркалье

4 червня, у світі відзначають Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії.

За медійними даними, 261 дитина загибла в Україні на сьогодні.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
Re: Зазеркалье

Краще вже льодяники робити :-)
Чого? Вони із самого цукру, а тут половина горіхів: і смачніше і корисніше. Щоправда і з'їдаєтьмя більше.

Звичайно солодюче. Насипала ж пів-пакета цукру.

Пів кіло :увага:
 
Re: Зазеркалье

Вчора був дощ :дощ: вигуляла улюблену парасолю. Тут дощить частіш, ніж вдома.

009.jpg


67.jpg


Краплі на квітках

kvit.jpg


nx.jpg
 
Re: Зазеркалье

В нас вчора шлешмоб пройшов дуже вдало. Народ ледве змогла зупинити. Вже й коменти закрила, а вони давай новими постами писати :іржач: Але, гадаю, це тимчасове явище - такий ажіотаж, просто автори скучили, не робили таких конкурсів з початку війни, і всі змогли розслабитися.
 
Re: Зазеркалье

Складаємо віршика, який починається зі слів:
коли я був котом я бачив :)

Ось в мене є віршик -

коли я був котом я бачив
присівши в хаті під столом
клубився там туман неначе
неначе був землі розлом

і звідти миттю виринали
вам людям невідомі речі
яскравим спалахом сідали
в вечірнім мареві на плечі

коли я був котом я чув
помножено чутливим вухом
із місця цього дивний гул
і шорохи таємних духів

тепер не котик я давно
та фантазую все-одно

3gJ0t6E.jpeg
 
Re: Зазеркалье

Знайшла підробітку - готувати матеріали по харчуванню українською.
Сьогодні дали тему - що їсти при стресі.
Поки читала англомовні джерела, згадала, що давно не купувала риб'ячий жир.
А коли купувала, то харківського виробництва, він дешевий і класний був.
Нагуглила зараз трохи інший, але теж харківський :) Здравофарм, десь за Кулінічами виробництво
(не пишу було, сподіваюсь що воно живе або евакуйоване).
Купила.
Всім спокійного тижня. :кава:

п.с. Помітила що впн мені кожного разу дає адресу US - це типу натяк що треба підтягнути англійську.
На прометеусі був курс, я й починала проходити...вже забулось. Для початківців.
Треба глянуть знов.

Моя племінниця з дітьми в Ірландію поїхала, бо класно знає анлійську і з цих міркувань вибрала країну.
Як мінімум, однією проблемою вже менше, не треба з вивченням мови махатись.
 
Re: Зазеркалье

Моя племінниця з дітьми в Ірландію поїхала, бо класно знає анлійську і з цих міркувань вибрала країну.
Як мінімум, однією проблемою вже менше, не треба з вивченням мови махатись.
Она нашла принимающую семью (спонсоров) или по какой-то другой программе поехала?
И если не секрет в какой город ? Не слишком глухая глубинка? ))
 
Re: Зазеркалье

Она нашла принимающую семью (спонсоров) или по какой-то другой программе поехала?
И если не секрет в какой город ? Не слишком глухая глубинка? ))

Этого не знаю, мы не очень тесно общаемся. :)
Но я так поняла, что для харьковчан там везде глубинка кажется :D аграрная, спокойная, зеленая страна.
 
Re: Зазеркалье

Этого не знаю, мы не очень тесно общаемся. :)
Но я так поняла, что для харьковчан там везде глубинка кажется :D аграрная, спокойная, зеленая страна.
Просто в трудный момент может показаться, что везде хорошо, где войны нет.
Тем более Ирландия не очень хорошо известна в Украине. Но потом быстро может наступить скука и разочаровние.
Зависит от человека и его характера :незнаю:
Не всем тихая деревенская жизнь поравится, особенно если надолго )))

Но пусть племяннице будет всё по вкусу)
 
Назад
Зверху Знизу