І тобі нагрібають в пакет того тіста. Воно вередує, намагається вилізти, мабуть теж думає, що ти дурне ледащо. Але ти теж, перепрошую, не пальцем роблена, і знаєш як з ним поводиться. Головне – додому донести. А вдома вже можна ліпити з нього що хочеш. Хочеш – вареники з солоним сиром, хочеш – пиріжки з капустою, хочеш – булочку з маком. Все смачне буде.
Сміх сміхом, а моїй колишній сусідці того тіста там ніколи і не продали. Бо ритуалу не знала
А сьогодні, 124 лютого, там були тільки лаваш товстий та лаваш тонкий, шашлик, адигейський сир і червоний гострий соус. Я купила тонкий лаваш. Не тому, що мені його закортіло, а тому що могла. І щоб підтримати їх у перший день роботи.
А ще прямо біля дому вже з тиждень працює овочевий кіоск. Любила його до війни. Якісний товар, дешевший ніж будь де інде, привітні продавчині, і йти півтори хвилини від під'їзду. Що ще треба? Зараз асортимент не дуже великий, та і колишньою дешевизною навіть не пахне. Ціни такі, як всюди.
- Здрастуйте! Рада вас бачити! Що сьогодні буде у меню?
- Мені, будь ласка, два огірка і малеееньку капустину
- Маленьких вже немає, розхватали одразу. Середні і великі залишились
- Тоді саму маленьку з середніх
- Ось дивіться, яка гарна! – капустина падає на ваги. - Рівно 1000 грам! І два огірка ваших. Ще щось?
- Ех, гуляти так гуляти! І два кабачка!
- Ото вже розгулялися! - сміється. – Візьміть ще картоплі молодої. Смачна. Ми вчора з дітьми у духовці запікали.
- Та нє, ще не сезон, - тепер сміюсь я. – Трохи згодом
Вдома зустрічає набурмосений Кот. Він завжди психує, коли я йду з дому у якусь невідому страшну далечінь. Я теж зараз боюся йти з хати і залишати його самого. І це проблема, яку після перемоги потрібно буде лікувати у психіатра.
сил и здоровья ему побольше
