И снова аргумент в стиле "я юрист, а вы тупые"... Еще раз: я процитировал статью уголовного кодекса Украины, в п.3 которой указано
Вы можете объяснить, что не так с этим пунктом, применив какой-то иной аргумент, кроме "я учился 5 лет на юр-факе, а вы все равно никто не поймете, нехрен спорить" ?
Я честно говоря вообще не понимаю, какую позицию уже третий юрист пытается донести... Окромя того, что вы (втроем) продолжаете свою мантру "яжюрист!", никаких тезисов не высказывается, собственно...
Я просто Вам объяснил почему люди так говорят, только и всего. И это очень важно.
Что касается понятия наказания и почему не юристы могут неправильно понимать эту норму... Давайте разберемся вместе что это по сути.
Стаття 50. Поняття покарання та його мета
1.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом
обмеженні прав і свобод засудженого.
Забегая вперед скажу, что да:
ч 3 ст50. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Потому что "мета покарання" полягає в карі за вчинений злочин, перевиховання та недопущення нових злочинів, это четко указано в ч. 2 ст 50.
А теперь главный вопрос -
во время відбування покарання особа відчуває моральних страждань і відчуття приниження людської гідності чи не відчуває? Відчуває конечно, но только юрист понимает, что мета покарання не в том, чтобы человек чувствал унижение, а в перевоспитании и недопущении повторных преступлений. Обычные граждане наоборот считают, что это как-бы общественная месть за правонарушение, которая именно и заключается в длительном моральном, физическом страдании, унижении.
Міжнародно-правові акти, Конституція України визначають, що кожен має право на повагу до його гідності і ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Тому покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, хоча засуджений, відбуваючи покарання, відчуває певний дискомфорт і переживає, відповідно до виду покарання, страждання морального характеру.
Но в тоже время:
Зміст покарання становить кара - позбавлення або обмеження прав і свобод особи, засудженої за вчинення злочину. Таке позбавлення або обмеження має конкретний вираз (статті 52 - 64) і повинно бути належним чином обґрунтованим. Зокрема, засуджена особа може бути піддана обмеженням: волі, права на працю, права на заробітну плату, права просування по службі (щодо військовослужбовців). В певних випадках вона позбавляється: права власності (на певне майно - частково або повністю); волі (на певний строк або довічно), військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Засуджений зобов'язаний перетерпіти ті позбавлення й обмеження, що пов'язані із застосуванням до нього покарання. При цьому має бути забезпечений належний захист його законних прав і свобод. Водночас КК (статті 389, 390, 393) передбачає відповідальність за ухилення від покарання та його відбування.