Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

Щоб думку не втратити. :)
Зрозуміла, чому віддаю перевагу більш старшим авторам, хто ближче до подій стояв і взагалі до минувщини.
Тоді кінематографа не було або майже не було. :)
І ти поринаєш в текст - відчуваєш пахощі природи, тобі цікавий психологізм, маєш в уяві навіть портрети героїв.
Чим глибже поринаєш, чим більш схильна до уяви, то навіть сюжетні лінії компонуєш по-своєму, по-читацьки.
А сучасні книги більш сюжетні.
Таке враження, що автори підсвідомо бачать екранізації, де за них все створить режисер. :)
Це я Андрія Кокотюху читаю. Чорний ліс.
Добре, що історичний фон мені вже знайомий з попереднього читання.
Але з'єднання з текстом не виходить. Для уяви нема грунту.
Хоча сюжет гострий. :)
 
А мені цей Чорний ліс трішки нагадав Жеглова-Шарапова.
У книзі хорунжий УПА псевдо Хмара і бувший міліціонер з Миргороду псевдо Східняк.
Эра милосердия на українському грунті.
Кажуть. Кокотюха зараз популярний у читачів бібліотек.
Тре' пильніше придивитись, бо сюжети захоплюючі.
Завтра у бібліотеках вихідний.
Взялась читати Наталену Королеву. Почну з Без коріння.
 
Tierchen сказав(ла):
:) То ви так і до Василя Шкляра скоро доберетесь.
Натисніть, щоб розгорнути...
Добралась!
Тільки-но Трощу дочитала.
Оце книга...
Дуже цікаво було про есбістів читати. Мороз шкірою... :(
Як сама на допитах побувала.
Які ж часи трагедійні...
 
Записую Василя Шкляра до особистого сонму достойників українського красного письменства.
Читаю Чорний ворон про холодноярців, дочитала до сторінок, присвячених Петру Болбочану.
Це просто містика - живу недалеко від вулиці його імені.
Яка була людина, яка велична постать...
І що той Петлюра поряд з ним, який убив Болбочана і довів Україну до страшної поразки.
А мене хтось там у Головному ще звинувачує у графоманії.
Ага... нехтують історією, потім дивуються.
 
Читаю "Самотній вовк" Василя Шкляра. Там про Чечню років війни.

"Свого часу була серйозна спроба екранізувати роман "Елементал", який для кіношного життя дістав другу назву "Самотній вовк". Проект зупинила одвічна засторога: не псуйте відносин з братнім народом. Нині, у час російсько-української війни, настала пора й "Самотнього вовка" (Василь Шкляр).

До видання 2019 року.
 
Книжка кінематографічна до нестями.
Але найцікавіше в ній - це оті слова Шкляра на її обкладинці.
Аби не вийшло, що ідея Адінмляврот знову не захопила свідомість.
До того, що й війни ніякої не було, як не було... читай фінал роману.
 
Світає пустеля в листку подорожника,
Та хто знайде ключ
Від його мовчання?
Визбируй моє обличчя по зернині
Із чужих лиць,
із чужих вуст,
Що так схожі на човен у мороці ночі.

Якщо це сам Василь Шкляр є автором пречудового вірша з неймовірною фонетикою в романі "Ключ", то я в такому захваті... :)

Оце Ч... Ч... Ч...
"Човен у мороці ночі..."
А до Ч - К і З.
 
Верлібр :) який же гарний.
І оці С і Т..

Світає пустеля в листку...
 
Це мабуть у бувшому кінотеатрі Юність, який ще раніше був університетською, звісно Татьянівською церквою.
А зараз вхід заростає сміттям і травою.
 
Історія наступного гетьмана Івана Виговського взагалі цікава.
Там таке розпорошення було і сутички з приводу будучини України.
 
Петлюра таки був запроданець.
Читаю Марусю. Не можу прийти до тями, як за три роки розвалити щойно посталу державу.
 
Як про наше сьогодення.
Хоч писав Василь Шкляр Марусю протягом 2009-2014 років. Події 1919 року.

- Тільки пам'ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй - коли ******* пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе обов'язково...
 
Читаю "Репортажі з Карпатської України" Уласа Самчука про передостаннє намагання створення державності вже на шматку території у 1938-1939 роках. Про березневий крах цієї спроби.
Це стрсшне. Самчук згадує події 1917-1920 років, бачучи, до чого йдеться. Причини і наслідки ті ж самі. З них основний - ігнорування армії і оборони.
А ще вороги внутрішні, зовнішні, "брати-слов'яни" встромляють ніж у спину, москвофільство навкруги ззовні і усередині.
І що! Чи зробили вже наші висновки з історії попередників? Ага!
Одні взялись за атрибути, інші розкрадали все що можна.
Влада протягом 33 років розвалювала оборону і армію.
Буду читати і цитувати Самчука, бо це таки страшне і здається невідворотне.
 
Tierchen сказав(ла):
Це про битву на Красному полі? Березень 1939
Натисніть, щоб розгорнути...
Там про битву немає. Самчук пише про події, свідком яких був.
Від автономії Карпатської України до проголошення державності 16 березня 1939 року під вступ мадярських військ у Хуст, який був столицею КУ.
 
ЧОРNЕ СОNЦЕ Василя Шкляра про полк Азов і Маріуполь 2014 року. Видання 2015 року.
Як тяжко про все це читати, знаючи, чим все скінчилось.
І про Іловайськ там трішки є.
 
"Вони не люблять нашої любові. Вони бояться навіть тіней наших предків".

З іншого приводу сказано у Ностальгії Василя Шкляра.
Але як влучно.
 
Чий це човен у розпачі ночі?

Це вже я сама бавлюсь звуками. :)
Який же неймовірний цей Шкляр!
 
Зовсім іншого напрямку автор для мого читання. :)
Це як крутило-крутило у хвилях історичних подій і викинуло на берег знесиленою.
Послідовник мудрості Сковороди МИРОСЛАВ ДОЧИНЕЦЬ.
Зараз "Світло семи днів. Маленькі історії для душі".
Видано у Мукачеві, як і ще декілька книжок. Він тамтешній.
Плесо спокійної річки... :)
Десь так. Дуже незвичне читання і корисне для душевного спокою.
 
Tierchen сказав(ла):
Обожє
Прям йдете моїми стежками :D на стезі читання і вибору авторів
Натисніть, щоб розгорнути...
"Потрібне чтиво приходить у потрібний час".
Це написано на обкладинці книжки серед інших відозв.
А я сама до цього дійшла.
Кажу днями своєму приятелю - я люблю книги, а вони мене. Будь-яка до мене не приходить. Тільки та, яку я буду любити.
 
001.webp
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу