ГОЛОС КРОВИ
Интересная вещь, и где он формируется. Явно не в мозгах.
Меня всегда интересовала генеалогия -своя и чужая.
Могла слушать с огромным интересом. Даже от совершенно посторонних мне людей.
Но вот позавчера не слонов считала, чтоб быстро уснуть, а вдруг вспомнила своих предков по прямой линии...
Як дівчата на вечорниці ходили, у що вбирались, як парубків споглядали.
Як приходили до них свати, як вони піч колупали. Як вся вулиця гуляла на весіллі.
Та й взагалі -як росли, що в хаті було, що їсти готували...
Ось такі побутові речі... Бо чисто історично я з дитинства знала.
І стало мені аж погано, аж у серці відгукнулась ця спорідненість.
Вчора провела експеримент зі спогадами про генеалогію бувшого чоловіка.
Треба сказати, що ми з ним у добрих стосунках після розлучення. Він мені багато в чому допомагав, а коли хворіла, то міг велику сумку продуктів принести, ще й грошей підкинути на ліки.
Але коли згадувала вчора дуже цікаві історії з життя його рідні, цікавіші за мої, то мов би книгу читала Оте, що не в мізках, не відгукувалось. Серцю там теж було з чого боліти.
Але голос крові не в серці. Шукала відгуку отого потаємного, та не знайшла. З тим і заснула.
Ось пишу...
