Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

Нужно подумать сказав(ла):
У нас резко упал уровень свободы. Причем, внутренней, личной. Обратно тому, что было при союзе. Там проблемы были с общественной свободой.
Причем, человек играет добровольно по этим новым правилам, а потом вдруг просыпается - да что же это?
Если так дальше пойдет, мы начнем есть друг друга. Вначале, как сейчас, порохоботы зелеботов и наоборот, а дальше дойдет до полной атомизации, когда человек, родившийся 15 декабря будет жрать родившегося 16-го или 14-го.
Натисніть, щоб розгорнути...
Мені по барабану, шо думаю те і говорю.
Сефідоподібні хомяки хай телемарафон курять якшо мізків нуль.
 
Айвенgо сказав(ла):
Мені по барабану, шо думаю те і говорю.
Сефідоподібні хомяки хай телемарафон курять якшо мізків нуль.
Натисніть, щоб розгорнути...
Видимо, у меня нервная система не настолько стабильна. :)
Потому что после моего объявления о том, что остается только ***** аккаунт, пришло следующее от какого-то преведа - мол, нечего писать о том, что там в Зимбабве. Это сошлось в одно. Мысли о беспомощных стариках без связи и об Израиле, где у меня много знакомых, да и вообще две войны для мира связались вместе.
И я нажала на кнопку Удалить аккаунт и сделала, что там просили.
Меня выбросил на ХФ для гостей. Читать С НОУТА я могла то, что имело для меня значение.
Но! В смартфоне меня встретила черная стена и сообщение - у вас неделя на размышление.
Открыть ХФ в качестве гостя нельзя.
А вот это уже был печально. Я не знаю - а вообще пускают сейчас гостей на ХФ или нет? Ведь там полезной информации для жизни в городе много - тарифы там, ЖКХ и прочий киевстар. Пришлось вернуться и свить себе гнездо в этом разделе.
Может. и здесь найдут. Степеней свободы все меньше.
 
Там Храм Святого Духа в Рогатине сопровождало Адажио Альбинони в видео. Гениальная музыка. Пусть будет одно из исполнений..

 
Как упростился мир за мою жизнь. Сколько в голове звуков, строк. слов... Сколько архитектуры и красного харьковского кирпича.
Все это в прошлом. ****ство стали считать красотой, графоманию литературой, рифмование поэзией, сундуки архитектурой.
 
Но мою аватарку чем-то похожа. :)

nc_ohc=slsngNlYcLgAX-CyCh2&_nc_ht=scontent.fdnk1-4.webp
 
Quo vadis, Domine?

В переносном смысле фраза «Камо грядеши?» (Quo vadis) является предложением (в форме вопроса) задуматься, правильно ли человек живёт, туда ли идёт в своей жизни, верны ли его жизненные цели, ценности и т. п. Используется также в прямом смысле, как шутливо-торжественная форма вопроса о конечной цели чьего-либо движения.

«Ка́мо гряде́ши?» (польск. Quo vadis: Powieść z czasów Nerona, буквально: «Quo vadis: роман о временах Нерона») — исторический роман польского писателя Генрика Сенкевича, действие которого разворачивается в правление римского императора Нерона.
 
Из утреннего Фейсбука ко многим ситуациям применимая фраза.

Когда говорят, что я нетерпим к дуракам, я обычно отвечаю, что был бы совершенно к ним равнодушен, если бы они жили в среде, ими же созданной.
Но - нет. Они живут в среде, созданной интеллектом, и, при этом, живут так, что эту среду разрушают:
(Станислав Лем)
 

«Театром Дантеса бути не хотілося б»: як змінюється колишній театр Пушкіна у Харкові​


Режисер та актор Сергій Москаленко:

Я думаю, що мізки дуже сильно прочищаються, твоє власне усвідомлення того, що є правда, що є добро, що є зло, дуже змінюється від того, коли ти пару ночей проводиш у підвалі.
Я можу сказати про себе. Я російськомовна людина, вихований у російськомовній родині. Я дуже люблю, любив — я навіть не знаю, як зараз сказати — російську літературу, як людина мистецтва... Це не означає, що я ніколи не любив українську культуру! Це просто означає, що я і сам зараз до кінця не зовсім розумію, а що мені з цим усім робити. Цей пошук, мені здається, саме і мусить розпочати театр. Ми мусимо знайти для себе найважливіші відповіді.

Художній керівник театру Ігор Арнаутов:

Справа в тому, що в Україні немає жодного театру ім. Квітки-Основ'яненка. Жодного! А чому, як не в Харкові, мати такий театр? Імені нашого земляка, драматурга, літературознавця, людини широких поглядів, культурно освіченої... Його називали ще «батьком українського театру». Зараз відмічається його 245-річчя. І випадає певний історичний шанс.
Ім'я у театру мусить бути! Можливо, це буде винесено нами на маленький референдум в самому театрі. Якщо колектив більшістю голосів прийме рішення, то ми будемо клопотати перед владними структурами про те, щоб назвати іменем Григорія Федоровича наш театр. Дуже хотілося б, щоб театр мав ім'я. «Колишній Пушкіна» не підходить. І «Дантеса» теж не хотілося б, щоб називали.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Прост красиво. :)

Женщина у окна. Карл Вильгельм Холсё (1863-1935), датский художник

nc_ohc=veNhFWtirM4AX-nI_wO&_nc_ht=scontent.fdnk1-3.webp
 
Айвенgо сказав(ла):
Шось взагалі не туда.
Натисніть, щоб розгорнути...
Це взагалі не про конкретну людину.
Це скоріше про суспільство і новітні ДОГМАТИ. :(
Війна затягується, і ми потихеньку повертаємось до якогось тоталітаризму.
Кому нічого робити, а на війну не тягне, починає "шаритись" по соціальних мережах і відшукувати ворогів.
І якби ж тих, хто виправдовує війну, або шукає привід для її виправдання.
Але скоро будуть карати за незручні питання.

Ось я оприлюдню одне таке питання, яке стосується бібліотек і наявності там російськомовної літератури.
А вона неоднорідна.
Прозові книжки рсійських письменників радянської доби можна вилучати без застережень. Світ від цього нічого не втратить.
Але ж поезія! Багато російських поетів радянськоої доби давно померли. Більш того, багато з них були порядними людьми і померли в ту хвинину, коли як раз проголошували свою порядність. Як Юрій Левітанський, приміром (читай біографію).
Або ж перекладна іноземна література.

А головне - при наявності інтернету, хто захоче, той прочитає. А скільки людей, хто до тієї бібліотеки взагалі не дійде, бо не має у нього звички до бібліотек і читання книжок навіть в інтернеті.

Чому не діждатись, поки моє покоління - вони як раз відвідувачі бібліотек - не виздихає і не звільнить місця тим, кому це не потрібно?
Хай собі перечитує якась бабуся "Анну Кареніну", а якийсь дідусь "Преступление и наказание".
 
Це не про мене, щоб хто не подумав чого. Це про існування несвобідної людини.
ВАСИЛЬ СТУС трагічна постать української лятератури і взагалі українського суспільства.

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.
 
СВОБІ́ДНИЙ, а, е, заст. Вільний.
Вдень Ворони булиповними панами, кракали, сиділи по деревах і скалах,чули себе вповні свобідними (Іван Франко, IV, 1950, 96);
Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала (Микола Вороний, Вибр., 1959, 99);
В його мозку родилися прегарні картини вольної волі, свобідного ділання (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 55);
Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325);
 
Останнє редагування:
Враг написал, если что. :)

И никуда, никуда мне не деться от этого,
Ночь за окном, на дворе никого,
Только к утру станет зорькой рассветною
Остров Детства, детства моего.
 
Нужно подумать сказав(ла):
Це взагалі не про конкретну людину.
Це скоріше про суспільство і новітні ДОГМАТИ. :(
Війна затягується, і ми потихеньку повертаємось до якогось тоталітаризму.
Кому нічого робити, а на війну не тягне, починає "шаритись" по соціальних мережах і відшукувати ворогів.
І якби ж тих, хто виправдовує війну, або шукає привід для її виправдання.
Але скоро будуть карати за незручні питання.

Ось я оприлюдню одне таке питання, яке стосується бібліотек і наявності там російськомовної літератури.
А вона неоднорідна.
Прозові книжки рсійських письменників радянської доби можна вилучати без застережень. Світ від цього нічого не втратить.
Але ж поезія! Багато російських поетів радянськоої доби давно померли. Більш того, багато з них були порядними людьми і померли в ту хвинину, коли як раз проголошували свою порядність. Як Юрій Левітанський, приміром (читай біографію).
Або ж перекладна іноземна література.

А головне - при наявності інтернету, хто захоче, той прочитає. А скільки людей, хто до тієї бібліотеки взагалі не дійде, бо не має у нього звички до бібліотек і читання книжок навіть в інтернеті.

Чому не діждатись, поки моє покоління - вони як раз відвідувачі бібліотек - не виздихає і не звільнить місця тим, кому це не потрібно?
Хай собі перечитує якась бабуся "Анну Кареніну", а якийсь дідусь "Преступление и наказание".
Натисніть, щоб розгорнути...
Нема такого закону, за яким треба чи можна вилучити літературу рос мовою. На жаль. Я б вилучила. Ну може залишила б 10 % від фонду.
 
Іронія сказав(ла):
Нема такого закону, за яким треба чи можна вилучити літературу рос мовою. На жаль. Я б вилучила. Ну може залишила б 10 % від фонду.
Натисніть, щоб розгорнути...
Про закон не знаю, мо' була якась постанова або розпоряждення? Теж поки не знаю.
До широкомасштабного вторгнення, може ще й до ковіду почали вилучати різний непотріб.
Я переглянула стоси книг "на викидаацію", нічого цінного там не було.
Але зараз проходить поки що громадська акція щодо приватних бібліотек. Принеси туди або туди на макулатуру.
На балці і в букінистиці вже під час війни література російською була. Зараз не знаю, бо шукала одного українського автора, та не знайшла. І в магазинах нема, там все свіже, останніх років видання.

Зате у бібліотеках бачила стареньких бабусь, яким важно читати українською. Брали книжки російською.
 
Чи вони у ФБ підлгядають? :(
Тільки-но згадала Анну Кареніну, як у стрічці новин ФБ читаю:
"Во всемирно известном шедевре «Анна Каренина» Лев Николаевич Толстой через «мысль семейную» отразил жизнь русского общества в переломный период его развития. Роман, вышедший в 1878 году, сразу вызвал бурю обсуждений..."
 
Нужно подумать сказав(ла):
Про закон не знаю, мо' була якась постанова або розпоряждення? Теж поки не знаю.
Натисніть, щоб розгорнути...
Те, що хтось прийняв постанову, то нічого не змінює. Має бути закон, на основі якого можна вилучити. У нас заборонено списувати літературу з політичних міркувань.
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу