А была ли когда-нибудь Украина моноязычная?

[Burnash]

Ну на счет суржика пока не выяснено, диалект это или смешанный язык. Хотя большинство лингвистов склоняются к тому, что да, это смешанный язык.

 

[Сева]

Я считаю, что прошло незамеченным очень интересное событие в Европпе!

Если кто заметил, на Новый Год какая-то рок группа удивила всех франко-английским суржиком. Эту песню пели взахлёб! Удивительно! языки-то не близкие...
Что это? Деградация или прогресс?

 

[Burnash]

Это естественное следствие евроинтеграции - формирование нового языка. Слова деградация или прогресс тут не подходят.
З.Ы. На научных конференциях в Европе в кулуарах можно слышать такой аццкий англо-германо-франко-испанский суржик, что потом ничему не удивляешься.

 

[Зануда]

З.Ы. На научных конференциях в Европе в кулуарах можно слышать такой аццкий англо-германо-франко-испанский суржик, что потом ничему не удивляешься.

По ссылкам olku - это не суржик, а

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

или Посилання видалено

 

[Ailias]

По ссылкам olku - это не суржик, а

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

или Посилання видалено

Піджини - наступна стадія розвитку суржику. Деякі піджини стали навіть державними мовами.

 

[Зануда]

Піджини - наступна стадія розвитку суржику. Деякі піджини стали навіть державними мовами.

Уважаемый olku, я знаю проблему поверхностно. Вы же, насколько я помню, филолог по профессии.
Поэтому - не в плане наезда, а токмо с целью получить более глубокое представление ...

Википедия считает, что "суржик не может быть назван Посилання видалено, так как пиджины возникают в экстремальной ситуации межэтнических контактов при острой необходимости достичь взаимопонимания (то есть при контакте двух близкородственных и взаимопонятных языков пиджин возникнуть не может)."
Итак, суржик пиджином быть не может по определению. Так?
Или не так?

 

[Ailias]

Уважаемый olku, я знаю проблему поверхностно. Вы же, насколько я помню, филолог по профессии.
Поэтому - не в плане наезда, а токмо с целью получить более глубокое представление ...

Википедия считает, что "суржик не может быть назван Посилання видалено, так как пиджины возникают в экстремальной ситуации межэтнических контактов при острой необходимости достичь взаимопонимания (то есть при контакте двух близкородственных и взаимопонятных языков пиджин возникнуть не может)."
Итак, суржик пиджином быть не может по определению. Так?
Или не так?

Я не спеціаліст по діалектології і піджинознавству. Як на мене, йдеться про загальний принцип. Тобто суржик може стати піджином, а не конче мусить ним стати. Але певні ознаки існують - якщо суржик стає рідною мовою, то це вже крок до утворення т.зв. креольської мови. Суржик і піджин - все ж таки явища штучні, а не природні.

 

[Зануда]

Я не спеціаліст по діалектології і піджинознавству.

А я тем более

Як на мене, йдеться про загальний принцип. Тобто суржик може стати піджином, а не конче мусить ним стати.

Вики (по вашей ссылке) считает, что пиджин и суржик суть принципиально разные вещи.
Суржик принципиально не может быть пиджином.
И я не увидела доказательств того, что суржик - не диалект.

Допускаю, что вам скучно это обсуждать... если так - закончим на этом...

 

[Ailias]

А я тем более

Вики (по вашей ссылке) считает, что пиджин и суржик суть принципиально разные вещи.
Суржик принципиально не может быть пиджином.
И я не увидела доказательств того, что суржик - не диалект.

Допускаю, что вам скучно это обсуждать... если так - закончим на этом...

Які докази вам потрібні? Я ж писав, що суржик - штучне утворення (виявляється на різних рівнях - лексічному, фонетичному, морфологічному, синтаксичному тощо). ТОбто суміш двох мов - дуже подібне до піджину. Діалект - інваріант мови (утворюється природно), теж виявляється на тих самих рівнях, але вони, як правило, вкладаються в систему мови, і піддається класифікації, на відміну від суржика. Наприклад, на діалекті "Піду си подивйу" - літ. Піду подивлюся - тільки так, а не інакше незалежно від того, хто говорить. На суржику може бути кілька варіантів, залежно від того хто говорить, а й навіть одна й та сама людина може сказати щоразу по-іншому%
Пайду пасматрю, Пайду падивлюся, Піду пасматрю тощо і тощо. Якщо дуже цікаво, я пошукаю в неті більш грунтовні дослідження і вам в лічку.

 

[Зануда]

Які докази вам потрібні?

Разумеется, не те, что требуют в суде.
Обычно классифицируют, исходя из каких-то принципов, пользуясь какими-то критериями.
Там какие-то списки Сводеша существуют, совпадения в идиомах считают... Существуют такие исследования для суржика? Какой процент совпадений с украинским и русским?

Я ж писав, що суржик - штучне утворення (виявляється на різних рівнях - лексічному, фонетичному, морфологічному, синтаксичному тощо).

Искусственное, значит...
Но Вики пишет: "суржик образовался в среде сельского населения в результате смешения украинских говоров с русским разговорным языком"
"Многочисленные ранние письменные памятники суржика относятся к XVIII веку (то есть предшествуют появлению литературного украинского языка, первое произведение на котором появилось в 1798 году)"
Искусственное образование, возникшее естественным путем, причем раньше, чем один из родителей...
Мне это не вполне понятно...

Якщо дуже цікаво, я пошукаю в неті більш грунтовні дослідження і вам в лічку.

Буду очень благодарна.
А если это будут скорее популярные, чем научные публикации - моя благодарность еще увеличится!
Я тоже ищу, но пока результаты скромные...

 

[Ailias]

Буду очень благодарна.
А если это будут скорее популярные, чем научные публикации - моя благодарность еще увеличится!
Я тоже ищу, но пока результаты скромные...

Суржик (буквально — «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику.
Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення - на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.
За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення різних регіонів України становила від 2,5% (Західний регіон) до 21,7% (Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12%. Але варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою» україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише приблизними.

Соціально-історичні причини політизованого сприйняття суржику
На територіях, де існують діалектні континууми, природним є й існування перехідних діалектних форм між спорідненими мовами сусідніх народів — наприклад, між українською мовою та російською, білоруською, польською або словацькою. Одним з природних механізмів розвитку мови є також запозичення елементів інших мов в результаті мовних контактів. Однак розвиток і розповсюдження українсько-російського суржику в Україні пов'язані з тривалим співіснуванням цих двох мов на одній території у нерівному соціально-політичниму статусі. У період належності українських територій до Російської імперії, російська мова була мовою вищих соціальних верств і, за державної підтримки, обслуговувала потреби державного апарату, науки, техніки, освіти, армії та флоту тощо, а функції української мови (або рос. «малороссийского наречия») переважно обмежувалися побутовим спілкуванням, фольклором або художніми творами здебільшого про сільське життя. Такі умови сприяли формуванню відношень диглосії з російською мовою у ролі «вищої», а розмовної української (або її місцевих діалектів, або суржику) — у ролі «нижчої» (за іншою термінологією, мов відповідно «високої культури» та «низької культури»). В умовах диглосії, форми і лексика з «вищої» мови часто «просочуються» до «нижчої», але у дещо адаптованій формі.

У період існування СРСР українська мова дістала певну державну підтримку (особливо в роки так званої «украінізації»), але загалом теж виконувала другорядні функції порівняно з загальнодержавною російською мовою, яка домінувала у сфері науки, техніки, економіки, вищої освіти, державного управління, у партійно-державному апараті і силових структурах, у засобах масової інформації і книговидавництві, а також була «мовою міжнаціонального спілкування». Вплив російської мови на інші мови у СРСР посилювався також через впровадження загальної освіти, розвиток економіки, урбанізацію, мілітарізацію, міграцію населення (у тому числі вимушену) та інші радикальні соціальні перетворення. У самій Росії до 2-ї половини XX ст. практично зникли територіальні діалекти російської мови у їх «незайманому» вигляді, поступившись місцем напівдіалектним формам мови або майже правильній літературній мові з деякими регіональними особливостями.

З урахуванням цих історичних факторів, у багатьох публікаціях суржик розглядається і оцінюється не у суто лінгвістичному аспекті, а у соціально-політичному, у контексті політичної боротьби за роль і статус української та російської мов в Україні, процесів русифікації або, навпаки, українізації. З одного боку, суржик характеризується як мовлення сільських жителів, що пристосовуються до російськомовних мешканців міста; як проміжна субмова, що виконує роль перехідного етапу в асиміляційному процесі витіснення української мови російською: «За умови виключно російськомовної школи, церкви…, адміністрації, війська, комерції тощо перехід до вищої верстви означав для українця й зміну мови… А з огляду на те, що до 80 відсотків селян були неписьменними, такий перехід до російщини відбувався через перехідну стадію суржику»; як продукт «засмічення» чистої української мови русизмами або навіть як «хворобливе явище, що загрожує українській мові внутрішньою руйнацією усіх її рівнів». Згідно з альтернативною точкою зору, суржик є цілком природним явищем; деякі публіцисти взагалі називають суржик справжньою «народною» формою мови, а сучасну літературну українську мову — «штучним галицьким новоязом», нав'язуваним народу «націоналістами».

В сучасних умовах може діяти і «зворотній» механізм утворення суржику: як проміжного етапу засвоєння російськомовними міськими жителями української мови. У зв'язку з цим, у публіцистичних статтях висловлюється і точка зору, що боротьба з суржиком є шкідливою, «бо вона зменшує коло наших союзників, замість того, щоби завойовувати нових», і що боротися треба не з суржиком, а за перехід російськомовних «спочатку хоча б на суржик».


Типізація і деякі характерні прояви суржику
Суржик існує у різноманітних формах. Намагаючись типізувати суржик, деякі дослідники виділяють суржик «на основі української мови» і «на основі російської мови», а також «слабку» та «сильну» форми суржику, залежно від концентрації порушень лексичного стандарту української або російської мови (від 10-15% до 25%).

Деякі характерні прояви суржику (порівняно з нормативною українською мовою):

• вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже, да, нєт, када, нє нада, єлє, щас/січас, всєгда, нікогда, чуть-чуть, конєшно, навєрно, напримєр, допустім, мєжду, вмєсто, вродє, імєнно, будто, вроді, рядом, язик, больниця, циплята, предохранітєль, предсідатель, почтальйон і т.п.;
• "українізовані" форми російських дієслів - здєлав, длівся, унаслідував, получав, щитав, отдав, отключив;
• "українізовані" форми російських числівників - первий/перва, вторий/втора;
• змішування українських і російських форм невизначених займенників - хто-то, шо-то, як-то, які-то, який-то, чого-то, кой-шо, кой-які;
• порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком - по вулицям замість по вулицях, на російській мові замість російською мовою;
• утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови - самий головний, саме важне;
• утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком - відробивший, прийшовший, зробивший;
• слова і вирази, кальковані з російської - міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, до цих пір, так як, бувший у користуванні;
• у вимові - редукція ненаголошених голосних, оглушення дзвінких приголосних, заміна "дж" і "дз" на "ж" і "з", також відсутність чергування "к/ц", зсув наголосу за російським зразком (када, розгаварювать, росписуваться, звонять, нахожуся, жінкє, в восьмирічкі, говоря́ть), відсутність чергування "о/і" або "е/і" (корова/коров, голова/голов замість корів, голів)

У мові сучасних засобів масової інформації можна зустріти також численні помилки, що є результатом автоматичного перекладу з російської багатозначних слів: встановити залізничне повідомлення, допомагає від запалення бруньок, вібрація статевої дошки тощо (аналогічно і у зворотньому напрямку - перекручивание фактов, перебрал на себя і т.п.).

Використання суржику у художній мові
У художній мові суржик використовувався здебільшого як стилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту.

Наприклад, у п'єсі-опері Івана Котляревського «Наталка-Полтавка» (1819) Возний вживає комічно-"макаронічну" суміш української мови зі старослов'янською і російською, демонструючи цим свою вищість над простими селянами, які розмовляють полтавським діалектом.

Суржик або макаронічна мова використовувалися як засіб гумору й сатири також у творах Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та ін.

У двомовному дуеті популярних естрадних гумористів Тарапуньки і Штепселя, Штепсель у більшості ситуацій грав допоміжну роль подавача цілком банальних реплік «міською» російською мовою, на які Тарапунька мав відповідати дотепним «народним» суржиком.

Серед сучасних українських письменників, суржик займає помітне місце у творах Богдана Жолдака (серія оповідань «Прощавай, суржику!». Суржик і ненормативна лексика є також органічними компонентами популярних п'єс Леся Подерв'янського.

У сучасній українській літературі суржик або російськомовні вставки часто використовуються також для реалістичнішої передачі мовлення персонажів: якщо, на думку автора, у реальній ситуації такі персонажі розмовляли би суржиком, російською або перескакували з однієї мови на іншу, їх мовлення не перекладається нормативною українською мовою, а передається у вигляді, близькому до оригінального.

Суржик у сучасному мережевому жаргоні
У багатьох україномовних інтернетівських форумах і блоґах вживаються різноманітні форми суржику, що містять значну кількість русизмів, а також російськомовні вставки, записані українськими літерами, нецензурна лексика і інші елементи ігор з мовою та орфографією. Крім традиції використання суржику у сучасній українській літературі, у таких випадках варто враховувати і можливий вплив форм сучасного російського мережевого жаргону, де використовується навмисно спотворена орфографія і специфічна лексика. В українському тексті слова, спотворені на «падонківський» манер, можуть виглядати схожими на русизми чи елементи суржику.

Навмисно-демонстративне вживання суржику, специфічного жаргону і нехтування офіційними нормами правопису (свого роду «штучна диглосія») підкреслює особливий неформальний характер віртуального мережевого спілкування, норми та звичаї якого є значно більш вільними та ексцентричними порівняно з листуванням чи спілкуванням у реальному житті, а також позначає дистанцію між реальною та віртуальною особистістю автора. Водночас, модифіковане написання нецензурних слів та виразів може певною мірою пом'якшувати шоковий ефект від використання табуйованої лексики та епатажного стилю поведінки.

Наприклад, відомий «журнал Братана», записи з якого було видано окремою книгою під назвою «Пісьма братана», хоч і написаний українськими літерами, але складається з практично повністю російськомовних текстів у примітивістському стилі, дещо схожому на «падонківський», з використанням нецензурної лексики. «Я тока вот щяс врубілся, шо література ета нє толька Бунін, Лєнін і Єсенін, ета їщьо і чіста нармальний пацан может раздупліцца і напісать».

Аналогічні явища в інших мовах
Подібне явище існує в білоруській мові та має назву "трасянка". У канадському варіанті французької мови - жоаль (joual), поширений у провінції Квебек, з численними відхиленнями від франко-канадських фонетичних і граматичних норм та запозиченнями з англійської мови.

 

[CesarGeorgiy]

Ну на счет суржика пока не выяснено, диалект это или смешанный язык. Хотя большинство лингвистов склоняются к тому, что да, это смешанный язык.

Які такі лінгвісти? Певно московські?

Половина лінгвістів взагалі не знають що таке суржик!!

 

[Ailias]

Ну на суржику навіть література існує, щоправда, доволі своєрідна. Про Леся Подерв'янського чули?

 

[CesarGeorgiy]

Ну на суржику навіть література існує, щоправда, доволі своєрідна. Про Леся Подерв'янського чули?

Цікаве питатання! Будемо полімізувати! (С)

 

[CesarGeorgiy]

Ну на суржику навіть література існує, щоправда, доволі своєрідна. Про Леся Подерв'янського чули?

На суржику мій підполковник розмовляв!! А люди від народження не можуть розмовляти суржиком!! Тай що таке той еталон - літературна мова? Це лише один з діалектів, який обрано за стандарт!! І можу всіх запевнити - далеко не полтавсько-київський, а скоріше подільський!!!

 

[Зануда]

Olku
Спасибо.
Сразу скажу, что мне хотелось бы оставить за скобками политизированные моменты.
Меня интересуют как можно более объективные вещи, то, что можно посчитать - проценты совпадений и отличий в парах украинский-суржик, русский-суржик, украинский-русский.
То, что я успела просмотреть о диглоссии, говорит, скорее, в пользу версии суржик=диалект.

Читаю дальше... все любопытственнее и любопытственнее...

 

[CesarGeorgiy]

То, что я успела просмотреть о диглоссии, говорит, скорее, в пользу версии суржик=диалект.

А вам не здається, що це треба слухати, а не читати? Бо написати це важко, це легше сказати.

 

[CesarGeorgiy]

А відповідь на питання ТС проста: україна завжди була україномовною.

 

[Burnash]

А люди від народження не можуть розмовляти суржиком!!

Да Вы что!
Как это не могут? А если они других языков и не знают?

По поводу пиджинов: я не думаю, что суржик (смешанный язык) может превратиться в пиджин. Смешанные языки сложнее пиджинов, и как правило не упрощаются до уровня пиджинов.

 

[CesarGeorgiy]

Да Вы что!
Как это не могут? А если они других языков и не знают?

Це не суржик, а діалект!! Ще раз: СУРЖИК це те, що виходить у російськомовних, коли вони намагаються щось українською сказати, незнаючи її!!