27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Война и россия
Российская пропаганда сформировала в странах Европы и Северной Америки достаточную пятую колонну, готовую наносить удары изнутри.
Минуло 22 июня. Годовщина нападения гитлеровской Германии на своего до того верного союзника — сталинский СССР. В России официально это — день скорби и памяти. Вот только, в отличие от 9 мая с его победобесием, в большинстве российских СМИ в этот день — разве что короткие формальные сообщения. Красноречивое сопоставление пропагандистского оформления двух дат: гордость за победу державы — через край, память о согражданах — pro forma. Государство — всё, люди — ничто, — именно к такой расстановке приоритетов методично приучает россиян их пропаганда. В России невозможно представить что-либо подобное Дню памяти жертв Голодомора в Украине или Дню памяти жертв Холокоста в Израиле. Смысл роспропаганды: гордиться, гордиться и ещё раз гордиться — а простые человеческие чувства, в том числе память и сопереживание, пусть атрофируются.
А ещё на русскоязычных страницах соцсетей давно и упорно распространяется список взятых в советский плен по принадлежности к странам. В нём акцентировано наличие шведов, поляков, граждан других оккупированных Германией либо нейтральных стран. И делается вывод: против СССР воевала вся Европа; вся Европа, весь Запад были заодно с Гитлером. При этом не задаются два ключевых вопроса. Первый: приведённые цифры шведов, голландцев, французов, поляков — это много или мало в сравнении с населением этих стран? В конце концов, на стороне Гитлера воевало совсем не мало граждан СССР — так почему же их в этом списке нет? Может, и в данном случае речь идёт о предателях, причём процентно малом количестве таковых? И второй вопрос: а при каких обстоятельствах они были взяты в плен? Судьба жертв Катыни, судьба Рауля Валленберга не позволяют быть уверенными, что речь идёт именно о тех, кто воевал в союзе с Гитлером.
Российская пропаганда настойчиво, без широкой огласки (благо, ныне для этого — множество технических возможностей) внушает: Гитлер был выразителем интересов всего Запада, 22 июня 1941 года на СССР якобы напал коллективный Запад, и его намерения с тех пор якобы не изменились. Иными словами, Запад — враг, и россия должна его одолеть.
На Западе не осознают масштаба опасности. По словам очевидцев, которым я могу доверять, многие и очень многие российские иммигранты в Соединённых Штатах Америки провозглашают: «россия ведёт с Западом войну не на жизнь, а на смерть, и должна победить или погибнуть». Интересна в данном случае логика: эти люди уверены, что в случае гипотетической победы России над США они сами, привыкшие к американскому уровню и американским стандартам жизни, ничего не потеряют. Да, это было бы возможно, если бы благосостояние США имело ту же природу, что и относительное благосостояние России, — то есть основывалось бы на ресурсах: мол, после победы России над Америкой «станет больше в ней лесов, полей и рек», и заживёт она счастливо. Но природа богатства США — совсем другая, и живущие в США российские иммигранты должны бы это знать.
И здесь возникают прямые параллели с ИГИЛ: российская пропаганда сформировала в странах Европы и Северной Америки достаточную пятую колонну, готовую наносить удары изнутри. (А один из упомянутых очевидцев по собственным наблюдениям уверен: в США и Канаде российская пропаганда действует эффективнее, чем в Европе). Сформировала социальную среду, которая внешне выглядит вполне интегрированной в общества своих стран, но на самом деле таковой не является. Здесь уместно вспомнить показанный как-то в выпуске новостей синхрон бельгийской арабки, чей сын увлёкся идеями ИГИЛ: вполне европейского вида и европейских манер интеллигентная женщина, даже не без шарма, которую на взгляд от коренной бельгийки не отличить. Дело не только в том, что иммигранты из арабских стран не интегрируются в западные общества. Дело в том, что под влиянием пропаганды ИГИЛ западные общества дезинтегрируются, и дети вполне интегрированных родителей маргинализируются. Ровно того же самого добивается российская пропаганда. Опять же: лично был знаком с крымчанами, вполне лояльными к Украине, чьи дети возраста 20+ — пламенные сторонники «русского мира».
Очень может быть, что нынешняя воинственность российской пропаганды — на самом деле во многом побочный эффект. Неизбежный, запрограммированный, но побочный — который с некоторых пор стал превалировать над основным. Поначалу внушаемая россиянам идея осаждённой крепости, убеждённость в том, что Запад только и стремится, что захватить и поработить Россию, имела вполне прагматическую цель — скрыть от россиян степень отсталости их собственной страны. Пропаганда просто внушала им убеждённость: Запад живёт за счёт того же самого, что и россия, — за счёт природных ресурсов; не создаёт своё богатство трудом, а так же, как и россия, выкапывает его из земли. Но Запад, по убеждению россиян, ресурсами беден, а то и вовсе их лишён. (И если бы не эта убеждённость, пропаганда не смогла бы заставлять россиян считать свою страну самой богатой ресурсами — а значит, и самой богатой в прямом смысле.) Остаётся одно-единственное объяснение: Запад богат потому, что грабит весь прочий мир и, разумеется, нацелен на «самую богатую» Россию — а как же иначе: странно было бы, если бы не был нацелен, нелогично было бы.
Российская пропаганда просто экстраполировала на Запад сугубо российский modus vivendi. Но длительное пребывание россиян в пропагандистской осаждённой крепости с неизбежностью вызвало к жизни то самое «дедывоевали»: мол, «деды» отстояли страну, отстоим и мы. Да и пропаганда вынуждена была постоянно наращивать обороты, постоянно усиливать ощущение опасности: советский опыт убеждал, что в противном случае пропаганде перестают верить. Пропаганда просто не могла себе позволить постоянно внушать оборонные настроения и не перейти к внушению наступательных — опять же, иначе ей перестали бы верить.
И если это так, то логика пропаганды запрограммировала логику развития реальных событий. Пропаганда запрограммировала реальность.
Любая пропаганда продуцирует те или иные филии и фобии. Российская пропаганда продуцирует манию, безумство. Перепечатанная «ИноСМИ. Ру» статья из украинского интернет-издания, смысл: россияне боятся, что Америка только и мечтает захватить и поработить Россию — но какой Америке резон захватывать Россию, зачем ей это; у неё что, других проблем нет? Комментарии российских читателей, множество комментариев — и в основном в духе: «Такой резон, что только россия может помножить Америку на ноль». «Помножить кого-то на ноль» как сверхзадача, сверхмечта, как цель и смысл существования — и при этом авторы комментариев искренне верят, что все вокруг — сплошь агрессоры, тогда как россия — оплот добра.
«Евросоюз вот-вот распадётся» — ещё одна внушённая пропагандой российская сверхмечта. И в ней отчётливо просматривается обыкновенное злорадство: наш СССР рухнул — так пусть и ваш ЕС развалится. Злорадство как основа коммуникации с внешним миром. Но ладно, предположим: настал долгожданный день, и ЕС распался. Боюсь, россияне будут крепко разочарованы. Потому что никто — ну или почти никто — в Европе не станет плакать и убиваться по поводу распада ЕС. Тем более не станет тужить за ним на протяжении четверти века, как большинство россиян за СССР. И уж тем более не будет ничего подобного тому, что происходит в России — когда едва ли не больше всех тужат и страдают по СССР люди, родившиеся и выросшие уже после его распада. Люди, с самого детства формировавшиеся как личности с осознанием «отнятой коварным Западом великой родины».
И на вопрос: «Из какой вы страны?» — европейцы не станут отвечать, в том числе спустя четверть столетия: «Из бывшего Евросоюза». Потому что Евросоюз для европейцев — это не страна. Это что угодно: вещь, полезная в практическом плане, клуб единомышленников с общими ценностями, окно в мир. Что угодно, но только не нечто сакральное, не «наша великая родина». Родиной для каждого европейца остаётся его страна — Италия, Финляндия, Мальта, Румыния. Российская пропаганда так старательно внушала, что ЕС создан по образу и подобию СССР, что, кажется, сама в это поверила.
А на самом деле? Распадётся ЕС — и европейцы тут же возьмутся за поиск других, больше отвечающих ситуации форм сотрудничества, вот и всё. Без стенаний и рванья на себе волос.
Но главное в другом: хорошо, распадётся ЕС — но России-то от этого какая будет польза? Чувство глубокого удовлетворения? Возможно, но не слишком ли мелким будет этот выигрыш? Если Европа обеднеет, станет ли от этого россия богаче — не в сравнительных, а в абсолютных величинах? Сверхмечта — безумная и бессмысленная.
Сея ненависть к Америке и всему Западу, грозя «превратить Вашингтон в ядерный пепел», российская пропаганда не обещает россиянам никаких материальных выгод от этого. Одно лишь чувство глубокого удовлетворения — и ничего больше. Насилие ради удовольствия — как это, вообще-то, называется?
Автор: Борис Бахтєєв
Российская пропаганда сформировала в странах Европы и Северной Америки достаточную пятую колонну, готовую наносить удары изнутри.
Минуло 22 июня. Годовщина нападения гитлеровской Германии на своего до того верного союзника — сталинский СССР. В России официально это — день скорби и памяти. Вот только, в отличие от 9 мая с его победобесием, в большинстве российских СМИ в этот день — разве что короткие формальные сообщения. Красноречивое сопоставление пропагандистского оформления двух дат: гордость за победу державы — через край, память о согражданах — pro forma. Государство — всё, люди — ничто, — именно к такой расстановке приоритетов методично приучает россиян их пропаганда. В России невозможно представить что-либо подобное Дню памяти жертв Голодомора в Украине или Дню памяти жертв Холокоста в Израиле. Смысл роспропаганды: гордиться, гордиться и ещё раз гордиться — а простые человеческие чувства, в том числе память и сопереживание, пусть атрофируются.
А ещё на русскоязычных страницах соцсетей давно и упорно распространяется список взятых в советский плен по принадлежности к странам. В нём акцентировано наличие шведов, поляков, граждан других оккупированных Германией либо нейтральных стран. И делается вывод: против СССР воевала вся Европа; вся Европа, весь Запад были заодно с Гитлером. При этом не задаются два ключевых вопроса. Первый: приведённые цифры шведов, голландцев, французов, поляков — это много или мало в сравнении с населением этих стран? В конце концов, на стороне Гитлера воевало совсем не мало граждан СССР — так почему же их в этом списке нет? Может, и в данном случае речь идёт о предателях, причём процентно малом количестве таковых? И второй вопрос: а при каких обстоятельствах они были взяты в плен? Судьба жертв Катыни, судьба Рауля Валленберга не позволяют быть уверенными, что речь идёт именно о тех, кто воевал в союзе с Гитлером.
Российская пропаганда настойчиво, без широкой огласки (благо, ныне для этого — множество технических возможностей) внушает: Гитлер был выразителем интересов всего Запада, 22 июня 1941 года на СССР якобы напал коллективный Запад, и его намерения с тех пор якобы не изменились. Иными словами, Запад — враг, и россия должна его одолеть.
На Западе не осознают масштаба опасности. По словам очевидцев, которым я могу доверять, многие и очень многие российские иммигранты в Соединённых Штатах Америки провозглашают: «россия ведёт с Западом войну не на жизнь, а на смерть, и должна победить или погибнуть». Интересна в данном случае логика: эти люди уверены, что в случае гипотетической победы России над США они сами, привыкшие к американскому уровню и американским стандартам жизни, ничего не потеряют. Да, это было бы возможно, если бы благосостояние США имело ту же природу, что и относительное благосостояние России, — то есть основывалось бы на ресурсах: мол, после победы России над Америкой «станет больше в ней лесов, полей и рек», и заживёт она счастливо. Но природа богатства США — совсем другая, и живущие в США российские иммигранты должны бы это знать.
И здесь возникают прямые параллели с ИГИЛ: российская пропаганда сформировала в странах Европы и Северной Америки достаточную пятую колонну, готовую наносить удары изнутри. (А один из упомянутых очевидцев по собственным наблюдениям уверен: в США и Канаде российская пропаганда действует эффективнее, чем в Европе). Сформировала социальную среду, которая внешне выглядит вполне интегрированной в общества своих стран, но на самом деле таковой не является. Здесь уместно вспомнить показанный как-то в выпуске новостей синхрон бельгийской арабки, чей сын увлёкся идеями ИГИЛ: вполне европейского вида и европейских манер интеллигентная женщина, даже не без шарма, которую на взгляд от коренной бельгийки не отличить. Дело не только в том, что иммигранты из арабских стран не интегрируются в западные общества. Дело в том, что под влиянием пропаганды ИГИЛ западные общества дезинтегрируются, и дети вполне интегрированных родителей маргинализируются. Ровно того же самого добивается российская пропаганда. Опять же: лично был знаком с крымчанами, вполне лояльными к Украине, чьи дети возраста 20+ — пламенные сторонники «русского мира».
Очень может быть, что нынешняя воинственность российской пропаганды — на самом деле во многом побочный эффект. Неизбежный, запрограммированный, но побочный — который с некоторых пор стал превалировать над основным. Поначалу внушаемая россиянам идея осаждённой крепости, убеждённость в том, что Запад только и стремится, что захватить и поработить Россию, имела вполне прагматическую цель — скрыть от россиян степень отсталости их собственной страны. Пропаганда просто внушала им убеждённость: Запад живёт за счёт того же самого, что и россия, — за счёт природных ресурсов; не создаёт своё богатство трудом, а так же, как и россия, выкапывает его из земли. Но Запад, по убеждению россиян, ресурсами беден, а то и вовсе их лишён. (И если бы не эта убеждённость, пропаганда не смогла бы заставлять россиян считать свою страну самой богатой ресурсами — а значит, и самой богатой в прямом смысле.) Остаётся одно-единственное объяснение: Запад богат потому, что грабит весь прочий мир и, разумеется, нацелен на «самую богатую» Россию — а как же иначе: странно было бы, если бы не был нацелен, нелогично было бы.
Российская пропаганда просто экстраполировала на Запад сугубо российский modus vivendi. Но длительное пребывание россиян в пропагандистской осаждённой крепости с неизбежностью вызвало к жизни то самое «дедывоевали»: мол, «деды» отстояли страну, отстоим и мы. Да и пропаганда вынуждена была постоянно наращивать обороты, постоянно усиливать ощущение опасности: советский опыт убеждал, что в противном случае пропаганде перестают верить. Пропаганда просто не могла себе позволить постоянно внушать оборонные настроения и не перейти к внушению наступательных — опять же, иначе ей перестали бы верить.
И если это так, то логика пропаганды запрограммировала логику развития реальных событий. Пропаганда запрограммировала реальность.
Любая пропаганда продуцирует те или иные филии и фобии. Российская пропаганда продуцирует манию, безумство. Перепечатанная «ИноСМИ. Ру» статья из украинского интернет-издания, смысл: россияне боятся, что Америка только и мечтает захватить и поработить Россию — но какой Америке резон захватывать Россию, зачем ей это; у неё что, других проблем нет? Комментарии российских читателей, множество комментариев — и в основном в духе: «Такой резон, что только россия может помножить Америку на ноль». «Помножить кого-то на ноль» как сверхзадача, сверхмечта, как цель и смысл существования — и при этом авторы комментариев искренне верят, что все вокруг — сплошь агрессоры, тогда как россия — оплот добра.
«Евросоюз вот-вот распадётся» — ещё одна внушённая пропагандой российская сверхмечта. И в ней отчётливо просматривается обыкновенное злорадство: наш СССР рухнул — так пусть и ваш ЕС развалится. Злорадство как основа коммуникации с внешним миром. Но ладно, предположим: настал долгожданный день, и ЕС распался. Боюсь, россияне будут крепко разочарованы. Потому что никто — ну или почти никто — в Европе не станет плакать и убиваться по поводу распада ЕС. Тем более не станет тужить за ним на протяжении четверти века, как большинство россиян за СССР. И уж тем более не будет ничего подобного тому, что происходит в России — когда едва ли не больше всех тужат и страдают по СССР люди, родившиеся и выросшие уже после его распада. Люди, с самого детства формировавшиеся как личности с осознанием «отнятой коварным Западом великой родины».
И на вопрос: «Из какой вы страны?» — европейцы не станут отвечать, в том числе спустя четверть столетия: «Из бывшего Евросоюза». Потому что Евросоюз для европейцев — это не страна. Это что угодно: вещь, полезная в практическом плане, клуб единомышленников с общими ценностями, окно в мир. Что угодно, но только не нечто сакральное, не «наша великая родина». Родиной для каждого европейца остаётся его страна — Италия, Финляндия, Мальта, Румыния. Российская пропаганда так старательно внушала, что ЕС создан по образу и подобию СССР, что, кажется, сама в это поверила.
А на самом деле? Распадётся ЕС — и европейцы тут же возьмутся за поиск других, больше отвечающих ситуации форм сотрудничества, вот и всё. Без стенаний и рванья на себе волос.
Но главное в другом: хорошо, распадётся ЕС — но России-то от этого какая будет польза? Чувство глубокого удовлетворения? Возможно, но не слишком ли мелким будет этот выигрыш? Если Европа обеднеет, станет ли от этого россия богаче — не в сравнительных, а в абсолютных величинах? Сверхмечта — безумная и бессмысленная.
Сея ненависть к Америке и всему Западу, грозя «превратить Вашингтон в ядерный пепел», российская пропаганда не обещает россиянам никаких материальных выгод от этого. Одно лишь чувство глубокого удовлетворения — и ничего больше. Насилие ради удовольствия — как это, вообще-то, называется?
Автор: Борис Бахтєєв
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ВІДБУЛИСЬ ПОЛКОВІ ЗМАГАННЯ НА КРАЩУ ГРУПУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
На Хмельниччині в окремому полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України пройшли змагання на кращу групу спеціального призначення.
- Участь у першості нашої військової частини взяли чотири команди, які змагались на дев’яти різних етапах, - наголосив командир полку. - Зокрема – планування і перевірка теоретичних знань, десантування груп у тил противника для виконання спеціальних розвідувально-диверсійних завдань, подолання водної перешкоди, рух за азимутами, пошук об’єктів в районі місцевості, проведення засідки, подолання інженерних загороджень, бойова стрільба групи в нальоті, марш-кидок тощо, - підкреслив командир.
За підсумками триденних змагань перемогу здобули військовослужбовці 2 загону, які представлятимуть свою військову частину на першості груп спеціального призначення Сил спеціальних операцій, яка відбудеться в кінці липня на Житомирщині.
Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Фото/текст: Андрій Агєєв
Фото тут :
На Хмельниччині в окремому полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України пройшли змагання на кращу групу спеціального призначення.
- Участь у першості нашої військової частини взяли чотири команди, які змагались на дев’яти різних етапах, - наголосив командир полку. - Зокрема – планування і перевірка теоретичних знань, десантування груп у тил противника для виконання спеціальних розвідувально-диверсійних завдань, подолання водної перешкоди, рух за азимутами, пошук об’єктів в районі місцевості, проведення засідки, подолання інженерних загороджень, бойова стрільба групи в нальоті, марш-кидок тощо, - підкреслив командир.
За підсумками триденних змагань перемогу здобули військовослужбовці 2 загону, які представлятимуть свою військову частину на першості груп спеціального призначення Сил спеціальних операцій, яка відбудеться в кінці липня на Житомирщині.
Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Фото/текст: Андрій Агєєв
Фото тут :
Генеральний штаб ЗСУ
4 год ·
«#ПівнічнаФортеця2018» - в режимі «реального часу»
Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко спостерігав за перебігом практичної фази перших експериментальних тактичних навчань із територіальної оборони «Північна фортеця-2018» на Гончарівському полігоні, що на Чернігівщині.
Головнокомандувач ЗС України відзначив злагодженість дій підрозділів резервістів, які в режимі «реального часу» відпрацьовують завдання із прикриття ділянки державного кордону, забезпечення руху військових колон, ізоляції району бойових дій, оборони важливих об’єктів.
Також резервісти виконують комплексну тактичну вправу з веденням бойових дій як у місті, так і лісі щодо протидії диверсійно-розвідувальним силам противника.
Фото тут :
4 год ·
«#ПівнічнаФортеця2018» - в режимі «реального часу»
Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко спостерігав за перебігом практичної фази перших експериментальних тактичних навчань із територіальної оборони «Північна фортеця-2018» на Гончарівському полігоні, що на Чернігівщині.
Головнокомандувач ЗС України відзначив злагодженість дій підрозділів резервістів, які в режимі «реального часу» відпрацьовують завдання із прикриття ділянки державного кордону, забезпечення руху військових колон, ізоляції району бойових дій, оборони важливих об’єктів.
Також резервісти виконують комплексну тактичну вправу з веденням бойових дій як у місті, так і лісі щодо протидії диверсійно-розвідувальним силам противника.
Фото тут :
Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Українські ССО готові діяти як на землі так і у воді.
На морському узбережжі України, в рамках навчань, спецпризначенці здійснили стрибки на воду з *****утом з подальшим виконанням бойового завдання.
Прес-служба Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Українські ССО готові діяти як на землі так і у воді.
На морському узбережжі України, в рамках навчань, спецпризначенці здійснили стрибки на воду з *****утом з подальшим виконанням бойового завдання.
Прес-служба Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
ЩО АРМІЯ ПРИЙНЯЛА НА ОЗБРОЄННЯ В 2017?
У 2017 році Збройні сили України прийняли на озброєння 21 зразок військової техніки. Про це йдеться у “Білій книзі-2017”. Так, зокрема, армія прийняла:
– командирську версію БТР-4Е;
– тренажер екіпажу бронетранспортера БТР-4;
– бронеавтомобіль “Козак-2”;
– 30-мм автоматичну гармату ЛВГ-30;
– безпілотний авіаційний комплекс “Fly Eye” (США);
– екранновихлопний пристрій “Адрос” АШ-01В та інші;
– радіорелейні станції Р-414МУ та Р-402;
– автоцистерну АЦ-12-63221;
– переносний ракетний комплекс “Корсар”;
– 40-мм автоматичний гранатомет УАГ-40;
– 5,45-мм та 7,62-мм спеціальні автомати “Вулкан”;
– 7,62-мм снайперські гвинтівки UAR-10 та UAR-008;
– реактивний піхотний вогнемет РПВ-16;
– сигнальну міну СМ-Ш
До експлуатації в Збройних силах було допущено понад 50 зразків озброєнь та військової техніки: БРДМ-2Т, 60-мм міномет М57, 82-мм міномет УПІК 82, 40-мм підствольний гранатомет ГП-25У, похідний автоклуб-друкарню ПАК-Д, безпілотні авіаційні комплекси “SpyArrow”, ASU-1 “Валькірія”, “HAWK” та “UA-БЕТА”, апаратуру внутрішнього зв’язку та комутації “FONET”, кабінет рухомий рентгенівський на базі автомобіля КрАЗ, автомобіль підвищеної прохідності КрАЗ, обладнаний двигунами WEICHAI POWER, кабінет рухомий хірургічний на базі автомобіля КрАЗ, автомобіль спеціальний “Богдан 2351 1/ М”, автомобіль санітарний “Богдан 2251” на шасі Great Wall та інші.
У 2017 році закуповувалися наступні зразки техніки:
– легкі переносні ракетні комплекси “Корсар” та ПТРК “Стугна”;
– бронетранспортери БТР-4Е та БТР-3ДА;
– броньовані санітарні машини БММ-4С та МТ-ЛБ-С;
– автомобілі КрАЗ, автомобілі санітарні “Богдан”, автобуси “Отаман”;
– радіолокаційні станції П-18 “Малахіт”, 35Д6М, РЛС кругового огляду 79К6;
– радіорелейні станції Р-402 (01,02), Р-414МУ та Р-425С3;
– модернізовані літаки МіГ-29, Су-27С (П, УП, УБ)1М, Су-25 та Л-39 М1;
– модернізовані вертольоти Мі-8МСБ-В та Мі-24 ПУ1;
– безпілотні авіаційні комплекси “Sparrowˮ, А1-СМ “Фуріяˮ, “Лелека-100ˮ;
– малі броньовані артилерійські катери;
– станції перешкод Р-330ТRC та Р-330УВ1;
– автоцистерни АЦ-12-63221;
– автомобільні крани КТА-18 та екскаватори ЕОВ-650А;
– навігаційна апаратура СН-3003МН;
– комплекси створення завад роботі засобів наземної та повітряної розвідки, прилади прицілювання та розвідки;
– ракети до ПТРК – близько 350 шт.;
– сигнальні міни – понад 4 600 шт.;
– боєприпаси до стрілецької зброї – близько 22 000 шт.;
– дозиметри гама-випромінювання індивідуальні – близько 500 од.
Крім цього, в рамках надання технічної допомоги Збройним Силам України, у військові частини постачено понад 80 од. основних зразків ОВТ та понад 1 400 од. приладів нічного бачення, засобів зв’язку та іншого майна, у тому числі: автомобілів – понад 80 од., інженерного обладнання – до 10 од., засобів зв’язку – понад 1 300 од., приладів нічного бачення – до 60 од., спеціальної обчислювальної техніки та комплектуючих до неї – понад 350 шт.
У 2017 році Збройні сили України прийняли на озброєння 21 зразок військової техніки. Про це йдеться у “Білій книзі-2017”. Так, зокрема, армія прийняла:
– командирську версію БТР-4Е;
– тренажер екіпажу бронетранспортера БТР-4;
– бронеавтомобіль “Козак-2”;
– 30-мм автоматичну гармату ЛВГ-30;
– безпілотний авіаційний комплекс “Fly Eye” (США);
– екранновихлопний пристрій “Адрос” АШ-01В та інші;
– радіорелейні станції Р-414МУ та Р-402;
– автоцистерну АЦ-12-63221;
– переносний ракетний комплекс “Корсар”;
– 40-мм автоматичний гранатомет УАГ-40;
– 5,45-мм та 7,62-мм спеціальні автомати “Вулкан”;
– 7,62-мм снайперські гвинтівки UAR-10 та UAR-008;
– реактивний піхотний вогнемет РПВ-16;
– сигнальну міну СМ-Ш
До експлуатації в Збройних силах було допущено понад 50 зразків озброєнь та військової техніки: БРДМ-2Т, 60-мм міномет М57, 82-мм міномет УПІК 82, 40-мм підствольний гранатомет ГП-25У, похідний автоклуб-друкарню ПАК-Д, безпілотні авіаційні комплекси “SpyArrow”, ASU-1 “Валькірія”, “HAWK” та “UA-БЕТА”, апаратуру внутрішнього зв’язку та комутації “FONET”, кабінет рухомий рентгенівський на базі автомобіля КрАЗ, автомобіль підвищеної прохідності КрАЗ, обладнаний двигунами WEICHAI POWER, кабінет рухомий хірургічний на базі автомобіля КрАЗ, автомобіль спеціальний “Богдан 2351 1/ М”, автомобіль санітарний “Богдан 2251” на шасі Great Wall та інші.
У 2017 році закуповувалися наступні зразки техніки:
– легкі переносні ракетні комплекси “Корсар” та ПТРК “Стугна”;
– бронетранспортери БТР-4Е та БТР-3ДА;
– броньовані санітарні машини БММ-4С та МТ-ЛБ-С;
– автомобілі КрАЗ, автомобілі санітарні “Богдан”, автобуси “Отаман”;
– радіолокаційні станції П-18 “Малахіт”, 35Д6М, РЛС кругового огляду 79К6;
– радіорелейні станції Р-402 (01,02), Р-414МУ та Р-425С3;
– модернізовані літаки МіГ-29, Су-27С (П, УП, УБ)1М, Су-25 та Л-39 М1;
– модернізовані вертольоти Мі-8МСБ-В та Мі-24 ПУ1;
– безпілотні авіаційні комплекси “Sparrowˮ, А1-СМ “Фуріяˮ, “Лелека-100ˮ;
– малі броньовані артилерійські катери;
– станції перешкод Р-330ТRC та Р-330УВ1;
– автоцистерни АЦ-12-63221;
– автомобільні крани КТА-18 та екскаватори ЕОВ-650А;
– навігаційна апаратура СН-3003МН;
– комплекси створення завад роботі засобів наземної та повітряної розвідки, прилади прицілювання та розвідки;
– ракети до ПТРК – близько 350 шт.;
– сигнальні міни – понад 4 600 шт.;
– боєприпаси до стрілецької зброї – близько 22 000 шт.;
– дозиметри гама-випромінювання індивідуальні – близько 500 од.
Крім цього, в рамках надання технічної допомоги Збройним Силам України, у військові частини постачено понад 80 од. основних зразків ОВТ та понад 1 400 од. приладів нічного бачення, засобів зв’язку та іншого майна, у тому числі: автомобілів – понад 80 од., інженерного обладнання – до 10 од., засобів зв’язку – понад 1 300 од., приладів нічного бачення – до 60 од., спеціальної обчислювальної техніки та комплектуючих до неї – понад 350 шт.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Підсумки візиту до Варфоломія: автокефалія Української православної церкви неминуча
Процес надання Томосу про автокефалію запущено - і він не буде скасований. Питання полягає не в тому, чи буде Томос про автокефалію, чи не буде, а в тому - станеться це трохи швидше чи трохи пізніше, з підтримкою рішення Вселенського Патріарха з боку більшого числа Помісних Церков чи меншого.
Про це заявив керівник Інформаційного відділу Київської патріархії Євстратій Зоря.
“Якби Константинопольський Патріархат не розраховував на те, що зможе довести справу Томосу про автокефалію до логічного завершення - він би не починав цього процесу. Істерики з боку Московського Патріархату (цілком очікувані) не зупинять справу - як не зупинили вони скликання і проведення Всеправославного Собору. Бо відступити під тиском Москви в обох випадках не можна, адже це — поразка”, - йдеться у повідомленні речника УПЦ КП.
Євстратій Зоря також прокоментував поїздку в Стамбул Вадима Новинського та його оточення, які, за словами речника УПЦ КП, не отримали те, за чим їхали - запевнень, що «автокефалії не буде», що «визнається лише одна канонічна Церква» (тобто МПвУ), «засудження розкольників», тощо. Навпаки - почули про те, що раз за майже три десятиліття в Україні ієрархи МП не змогли вирішити проблему церковного розділення - Вселенський Патріархат не може далі не діяти у цій справі, бо порушений порядок у цілому Православ‘ї, а справа стосується мільйонів віруючих, які звертаються до Патріарха Варфоломія з проханням діяти.
“Те, що Москва дозволила В. Новинському з оточенням поїхати на Фанар для переговорів (без дозволу Москви жоден з делегатів би цього не зробив) - ознака усвідомлення того, що Томос наближається, а всі попередні дії МП не змогли зупинити процес”, - зауважив Євстратій Зоря.
Речник УПЦ КП також окреслив три ймовірні шляхи реагування Москви на українську автокефалію:
1. Надалі торпедувати процес погрозами про «велику схизму», готуватися до розриву відносин з Константинополем та гуртувати навколо себе всі можливі сили;
2. Максимально затягувати процес, граючи з Фанаром у «поганого і доброго поліцейського», тобто то лякаючи «схизмою», то пропонуючи якусь форму згоди на автокефалію, але «колись пізніше». Мета - дотягти до виборів в Україні в надії, що після них можна буде вже з боку сподіваної про-російської влади також торпедувати процес (у Москві, як і в Оппоблоці, сподіваються на виборчу перемогу чи хоча б «золоту акцію» про-російських сил). Цей варіант, судячи з коментарів з боку МПвУ після поїздки - найбільш вірогідний;
3. Спробувати «очолити» процес, запропонувавши через МПвУ якийсь алгоритм, за яким би автокефальна Українська Церква була би створена на базі МПвУ та залишилася б сателітом Москви (як ними є зараз кілька інших Помісних Церков). Хоча зовсім не зрозуміло, навіщо Константинополю власними руками створювати для Москви додаткового сателіта?
“У підсумку - залишаємося обережними оптимістами, працюємо та далі молимося Богу за успіх справи”, - завершив свій допис Євстратій Зоря.
Процес надання Томосу про автокефалію запущено - і він не буде скасований. Питання полягає не в тому, чи буде Томос про автокефалію, чи не буде, а в тому - станеться це трохи швидше чи трохи пізніше, з підтримкою рішення Вселенського Патріарха з боку більшого числа Помісних Церков чи меншого.
Про це заявив керівник Інформаційного відділу Київської патріархії Євстратій Зоря.
“Якби Константинопольський Патріархат не розраховував на те, що зможе довести справу Томосу про автокефалію до логічного завершення - він би не починав цього процесу. Істерики з боку Московського Патріархату (цілком очікувані) не зупинять справу - як не зупинили вони скликання і проведення Всеправославного Собору. Бо відступити під тиском Москви в обох випадках не можна, адже це — поразка”, - йдеться у повідомленні речника УПЦ КП.
Євстратій Зоря також прокоментував поїздку в Стамбул Вадима Новинського та його оточення, які, за словами речника УПЦ КП, не отримали те, за чим їхали - запевнень, що «автокефалії не буде», що «визнається лише одна канонічна Церква» (тобто МПвУ), «засудження розкольників», тощо. Навпаки - почули про те, що раз за майже три десятиліття в Україні ієрархи МП не змогли вирішити проблему церковного розділення - Вселенський Патріархат не може далі не діяти у цій справі, бо порушений порядок у цілому Православ‘ї, а справа стосується мільйонів віруючих, які звертаються до Патріарха Варфоломія з проханням діяти.
“Те, що Москва дозволила В. Новинському з оточенням поїхати на Фанар для переговорів (без дозволу Москви жоден з делегатів би цього не зробив) - ознака усвідомлення того, що Томос наближається, а всі попередні дії МП не змогли зупинити процес”, - зауважив Євстратій Зоря.
Речник УПЦ КП також окреслив три ймовірні шляхи реагування Москви на українську автокефалію:
1. Надалі торпедувати процес погрозами про «велику схизму», готуватися до розриву відносин з Константинополем та гуртувати навколо себе всі можливі сили;
2. Максимально затягувати процес, граючи з Фанаром у «поганого і доброго поліцейського», тобто то лякаючи «схизмою», то пропонуючи якусь форму згоди на автокефалію, але «колись пізніше». Мета - дотягти до виборів в Україні в надії, що після них можна буде вже з боку сподіваної про-російської влади також торпедувати процес (у Москві, як і в Оппоблоці, сподіваються на виборчу перемогу чи хоча б «золоту акцію» про-російських сил). Цей варіант, судячи з коментарів з боку МПвУ після поїздки - найбільш вірогідний;
3. Спробувати «очолити» процес, запропонувавши через МПвУ якийсь алгоритм, за яким би автокефальна Українська Церква була би створена на базі МПвУ та залишилася б сателітом Москви (як ними є зараз кілька інших Помісних Церков). Хоча зовсім не зрозуміло, навіщо Константинополю власними руками створювати для Москви додаткового сателіта?
“У підсумку - залишаємося обережними оптимістами, працюємо та далі молимося Богу за успіх справи”, - завершив свій допис Євстратій Зоря.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
«Північна Фортеця 2018» — в режимі «реального часу»
Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов, Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України генерал армії України Віктор Муженко та Командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Сергій Попко спостерігали за перебігом завершального етапу практичної фази перших експериментальних тактичних навчань із територіальної оборони «Північна фортеця-2018». Навчання тривають на Гончарівському полігоні, що на Чернігівщині, на яких були присутні також голови обласних держадміністрацій.
Як зазначив Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак, створення в областях бригад територіальної оборони підвищить боєздатність України мінімум вдвічі.
Присутні відзначили значення системи територіальної оборони для підвищення обороноздатності України та етапи створення бригад територіальної оборони в кожній області. Така форма організації і військової підготовки патріотично налаштованого населення дасть можливість сформувати пояс безпеки в Україні та гарантувати мирне життя і захист мирного населення.
Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко відзначив злагодженість дій підрозділів резервістів, які в режимі «реального часу» відпрацьовують завдання із прикриття ділянки державного кордону, забезпечення руху військових колон, ізоляції району бойових дій, оборони важливих об’єктів.
Також резервісти виконали комплексну тактичну вправу з веденням бойових дій як у місті, так і лісі щодо протидії диверсійно-розвідувальним силам противника.
Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України
Фото тут :
Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов, Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України генерал армії України Віктор Муженко та Командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Сергій Попко спостерігали за перебігом завершального етапу практичної фази перших експериментальних тактичних навчань із територіальної оборони «Північна фортеця-2018». Навчання тривають на Гончарівському полігоні, що на Чернігівщині, на яких були присутні також голови обласних держадміністрацій.
Як зазначив Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак, створення в областях бригад територіальної оборони підвищить боєздатність України мінімум вдвічі.
Присутні відзначили значення системи територіальної оборони для підвищення обороноздатності України та етапи створення бригад територіальної оборони в кожній області. Така форма організації і військової підготовки патріотично налаштованого населення дасть можливість сформувати пояс безпеки в Україні та гарантувати мирне життя і захист мирного населення.
Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко відзначив злагодженість дій підрозділів резервістів, які в режимі «реального часу» відпрацьовують завдання із прикриття ділянки державного кордону, забезпечення руху військових колон, ізоляції району бойових дій, оборони важливих об’єктів.
Також резервісти виконали комплексну тактичну вправу з веденням бойових дій як у місті, так і лісі щодо протидії диверсійно-розвідувальним силам противника.
Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України
Фото тут :
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.10.2006
Повідом.: 9070
Реєстрація: 02.10.2006
Повідом.: 9070
Нахуя постить эту гомнянную простыню...это ложь , потому что Гриценко в априори этот чмошник, который участвовал в развале армии не может быть на втором месте...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.10.2006
Повідом.: 9070
Реєстрація: 02.10.2006
Повідом.: 9070
А кто же делал опрос такой интересный...
"Киевский международный институт социологии (КМИС) — одна из ведущих исследовательских компаний в Украине, которая предоставляет своим клиентам полный комплекс исследовательских решений"
Опросики шмаляет своим клиентам я думаю не бесплатно...
А в клиентах 1+1 , ICTV....
"Киевский международный институт социологии (КМИС) — одна из ведущих исследовательских компаний в Украине, которая предоставляет своим клиентам полный комплекс исследовательских решений"
Опросики шмаляет своим клиентам я думаю не бесплатно...
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
А в клиентах 1+1 , ICTV....
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29176
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29176
Я думаю, что активно готовится новый "оранжевый" майдан. А эти "рейтинги"- это всего лишь малая часть подготовки.
Представьте: Выборы. Скажем, Порошенко побеждает. И тут же на Майдан выходят "возмущённые граждане", которые объявляют выборы сфалицифицированными на основании вот этих самых "рейтингов".
"Ганьба и Юле Волю!!!"
У меня такое чувство, что это будут не выборы президента, а выборы Украины.
От этих выборов зависит, выберут ли люди Украину, или нет.
Мне всё равно, будет ли президентом Порошенко, или кто-то другой.
Главное- чтобы президентом Украины не стал путин. А он может. Его шансы высоки. Слишком...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18068
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18068
О, дочитав до этого места, понял - что за куету читал! Гриценко, блё...