Andrey Moskalets
19 хв
#псевдопатріоти #ненаціоналісти #маргінальне_лайно #чорком #скотиняка #коханівський
Шануймося, панове!
Попереджаю усіх - літер буде дуже і дуже багато. Цільком може статися, що це буде взагалі найоб'ємніший та найзмістовніший мій пост за усі роки користування FB. Тому одразу приготуйтеся. Запасіться увагою, термосом чаю чи кави та годиною на читання й глибокі роздуми над кожним рядком.
Теза перша: Україна не може дозволити собі професійних політиків. Вона потребує лише(!) професіоналів, що стали політиками.
Пояснення: людина, що все своє зріле життя була лише політиком чи "активістом", не являючи собою професіонала із будь-якої економічної, наукової, мистецької чи військової галузі, не має права брати участь у політичному житті України. Адже така людине є першочергово лише професійним (та можливо навіть ідейним) демагогом. Популістом за своєю суттю. Така людина може бути лише оратором та "професійним ліваруціонером" із довічним комплексом Че Гевари. Але втілювати свою ідеї та заклики на практиці, ведучи Україну до розвитку, така людина просто філично та ментально не здатна. Вона цього не вміє. Тому комфортними умовами існування такого прошарку українського олітикуму є так звана "вічна революція". Постійна невизначеність й примара ворога. Найчастіше ворога внутрішнього.
Яскравий приклад професійного ліваруціонера-борцуна: Богдан Тицький, його рух ідейних корисних рашці *****ів під назвою Чорний Комітет. А також їхній годівник-посередник й кінцевий бенефіціар усіх "перформансів" Богдана - пан Коханівський.
Що являє собоє Богдан? Одразу відкинемо те, що кидається у лице - це підсвідоме прагнення буди схожим на Че Гевару. від зачіски та стилю борідки, до манери спілкування. Це другорядне, хоч і досить красномовне.
Найбільш значущим у особі Богдана є той факт, що хлопчина одразу після закінчення Університету ім. Т.Г. Шевченка пішов у політичні активісти. Ніякої кар'єри. Ніякого практичного фаху (окрім звісно фаху зміни покровителя. Із Олега "Скотиняки" Ляшка на Коханівського). Жодного розуміння фактичної роботи економіки, промисловості, науки, мистецтва. Взагалі будь-чого. Окрім публічної "політики перформансів". Чи може така людина виступати експертом із будь-яких питань? Чи може фахово оцінювати чиїсь дії та здобутки? Чи може навіть розібратися у юридичних тонкощах законів та реформ? Ні! Бо, окрім якоісь базової набутої ерудиції, Богдан не може спиратися хоч на якийсь вагомий фундамент, чи то практиче підгрунтя. Бо ніщо не може з'явитись нізвідки. На відміну від титулу "політичного аналітика Інституту проблем регіональної політики та сучасної політології". Не питайте мене що воно таке. Адже сам концепт таких фейкових збіговиськ запозичено у ****и.
У чому ж Богдана можна вважати професіоналом? У мистецтві свідомих маніпуляцій, перекручуванні фактів та інших інструментах професійного демагога. Так само, як і його поплічників (язик не повертається назвати тих покручів та покручинь побратимами). Yaroslava Paraka. Фаховий філолог. Та "журналіст" того самого Чорного Комітету. Також фахівець із маніпуляцій, безцільних перформансів без думок про наслідки, та просто любителька у відповідь на неприємні запитання переходити на особистості. Дуже круто та професійно.
Чи треба казати про Коханівського? Любителя влаштовуваи перестрілки із конкурентами (так, саме із конкурентами). Та надихати своїх посіпак на розтрощення зали суду.
Чи здатна мисляча людина, що є справжнім націоналістом, навіть на хвилину припустити, що такі постаті будуть відігравати суттєву роль у українській політиці? Питання суто риторичне.
А тепер, задля розуміння бездонності прірви, що розділяє Богданів та теперішню владу, просто подивіться на те, хто, чтому та із яким результатом керує Українською державою у військовий час. І самі надайто собі відповідь на питання "чому?"
Так, саме тому особа, що може похизуватися лишень киданням зеленки у Допу та головуванням Штабом добробату "ОУН" без військової освіти (sic!!!!), не може бути причетною до серйозних політичних, економічних та військових процесів в сучасній Україні. Лишень у державних утвореннях, якими може керувати кожна кухарка
.
Теза друга: справжі Українські Націоналісти перед усім керуються практичними Національними Інтересами. Не вірою. Лише практикою. Не ідеологічними концептами. Лише прагматичними інструментами. Не лозунгами та закликами. Лише фаховою програмою. Не популізмом. А важкими, непопулярними, але необхідними у суспільстві реформами.
Приклад-пояснення: що ми бачимо у якості "практичних дій та проявів" від того самого ЧорКому на сьогоднішній день?
Допомогу Коханівському у розтрощенні зали суду. Чіпляння у розпал дипломатичного(!) шкандалю Генкульства Польщі в Україні провоаційних папірців. Заклики на "марш. Смерть Росії" 18-го лютого. Це ж просто подарунок для Раша-ТБ. Особливо після того, як "великі й непереможні" вигрібли фатальних п@#$юлей у Сирії. Що ще, окрім "торжества неонацизма" може відволікти мсклів від тяжких дум про безрадісне майбуття?
Яким чином усі ці дії та прояви йдуть на користь Україні? як вони наближають перемогу над Мордором? Як покращують міжнародні стосунки чи правове поле? Як вони можуть позитивно впливати на економіку? Усі ці питання, як ви вже зрозуміли, суто риторичні.
Поглянемо на крихту здобутків "злочинних бариг":
безвіз, судова та медична реформи, розбудова Українського Війська фактично з нуля, зменшення національного боргу вперше із 2010 року. Відродження ВПК та авіабудівної галузі. Масштабний ремонт доріг. Переорієнтація зовнішньої торгівлі на Захід та країни Далекого Сходу. І т.д. і т.п. Лишень перелік практичних здобутків потягне на десяток таких постів.
Питання 1: чи можна вважати справжніми Українськими Націоналістами "злочинних бариг" при владі?
Відповідь: так, беззаперечно.
Питання 2: чи можна вважати Українськими Націоналістами Коханівського, Ляшка, Тицького, Параку та інших?
Відповідь: Ні!
Висновки:
1. Давайте й надалі, як ми це зробили 2014 року, приводити в Українську Політику професіоналів із чіткою реалістичною програмою. А не професійних "політичних експертів" без жодного натяку на якийсь фах.
2. Давайте й надалі визначати справжніх Українських Націоналістів, що іх так бздить аж всцикається Сколєнвставан, по їхніх справах. А не по мистецтву загортання у прапор та гучних лозунгах.
3. Давайте слати ***** Богданчиків, Коханівських, Парак, Скотиняк, Вомбатів, Михуїлів, Зіміних та усю іншу маргінальну шоблу. Вони думають, що загорнувшись у наші прапори, прикриваючись славетною історією та йменнями Героїв зможуть замазати нам очі та вуха популістичним лайном? Жорстоко помиляються.
В мене все. Дякую за увагу. Прошу максимальний репост та обговорення.
"да не было тебя, Вася, никогда! не рождался ты и не жил 28 лет..."