Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
Віталій Портников: про нас домовляються за нашою спиною

Поїздки Лаврова та Герасимова до Берліну і Парижу свідчать, що мова йде про пошук широкомасштабних домовленостей

За останні дні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і начальник російського Генштабу Валерій Герасимов зустрілися вже з трьома світовими лідерами. Спочатку вони літали в Єрусалим і проводили переговори з прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху. Потім в Берліні спілкувалися з федеральним канцлером Ангелою Меркель. І, нарешті, Париж, де Лавров і Герасимов були прийняті президентом Франції Еммануелем Макроном.

Ці зустрічі і є головним наслідком саміту президентів США і Росії Дональда Трампа і Володимира Путіна в Гельсінкі. Примітно, що на спільній прес-конференції президентів не було взагалі ніякої конкретики. Однак після неї Путін звертається до Нетаньяху, Меркель і Макрона і просить їх зустрітися із російськими візитерами. Причому - в абсолютно безпрецедентному форматі: міністр закордонних справ і начальник Генштабу.

Якби візитери вирушили тільки в Ізраїль, це цілком відповідало б логіці переговорів Трампа і Путіна - забезпечення безпеки Ізраїлю і відведення військ Ірану від Голанських висот було однією з головних публічних вимог Трампа і Путін теж говорив у Гельсінкі про необхідність забезпечити безпеку єврейської держави.

Але поїздки до Берліну і Парижу демонструють, що мова йде про пошук куди більш широкомасштабних домовленостей. Причому не тільки по Сирії, але і по Україні, як вказують практично всі офіційні повідомлення після цих зустрічей.

При цьому взагалі неясно, що відбувається, про що говорять. Навіть після зустрічі в Єрусалимі, з якої з'явилася найбільша кількість витоків, ми не зрозуміли, хто що пропонував і хто на що погоджувався. Міжнародні агенції стверджують, що прем'єр-міністр Ізраїлю відкинув російську пропозицію про відведення іранських військ на 100 кілометрів від Голанських висот. Ізраїльські джерела вказують, що Нетаньяху нічого не відкидав, навпаки - вимагав відводу іранців на 100 кілометрів із подальшим відходом з Сирії. Але це хоча б щось!

Про результати переговорів російського міністра закордонних справ і начальника Генерального штабу у Німеччині і Франції невідомо взагалі нічого! Думаю, не тільки нам - але і українській владі.

Хіба це не можна вважати найважливішим досягненням Путіна після зустрічі з Трампом? Світова політика стає корпоративною, не тільки громадян, але й цілі держави інформують про результати консультацій або не інформують взагалі. Про нашу долю знову намагаються домовитися за нашою спиною.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


=====================================================

[/URL]
 
Почитала Портникова, шото так на душе стало тяжко.
Сейчас, как никогда, мы(народ) должны сплотиться и пахать на себя, на Армию, на Украину.
 
Тут про воду в глубинке рассеи тож есть.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.



"Пешком до пенсии": над пропастью во лжи
Про переход длиной 300 километров и вымирающую глубинку



"
Позади 11 дней и 300 километров пути

Так что, чем дольше я ходил, тем больше убеждался, что назвать это безвременье, в котором живет глубинка, девяностыми, будет еще комплиментом. Какими "прорывами" и "рывками" грезят чиновники – совершенно непонятно. В большинстве городов и весей страны люди озабочены банальным выживанием. И против повышения пенсионного возраста были все, с кем я общался: крестьяне, дальнобойщики, продавцы в придорожных магазинах, собиратели земляники, что торгуют на обочинах. "Сейчас зуб вылечить – несколько тысяч вынь да положи, а откуда они у людей?" – жаловались мои собеседники.

Я же проходил не по швейцарским деревням, где люди в сельских магазинах берут товар просто так – без продавца оставляя деньги в корзинке. Мрачно? Увы, это констатация фактов, увиденных своими глазами и протоптанных своими ногами – в пути по пропасти."
 
Здрасте.
Я вам сейчас маленько зрады подкину. *****, что в 14-м арта ходила работать без прикрытия, в тройне *****, что это и поныне. На моей памяти, пехота прикрывать собралась нас один раз, да и то "потерялась" через пару километров.
Все, ****, на авось.
 
А консолидация внутри Украины нужна, это да.
Не знаю, может и боян.
Есть такой Юрий Макаров, не совсем однозначная фигура, особенно после "За рибу гроші 1,2,3". Мне нравится даже больше Портникова, после его (Портникова) "клонирования"))
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Важко висловитися краще за мого товариша Євгена Глібовицького: «Незалежність — не гарантована даність, а набір обов’язків громадян зі створення та підтримки інституцій. Інституцій, без яких неможливе безпечне життя й власний, ще не вписаний до Конституції, але дуже справжній pursuit of happiness [≈ прагнення щастя — англ.]»
Это финал статьи.
А там есть еще
Психотравма від рабства в різних людей у різних спільнотах визначається по-різному. Для когось це звичка покладати всі надії на доброго царя, хана, президента. Для когось, навпаки, схильність закритися від великого, складного й суперечливого світу, бачити в усіх, крім найближчих сусідів по колишньому бараку, припустімо, родичів і кумів, потенційного ворога. У Росії вивели ворога за дужки (кордони) й навчилися обожнювати національного лідера аж до готовності повалитися перед ним на коліна під камери. В Україні, навпаки, відштовхують кожного, хто перебуває за межами вузького кола «своїх», підозрюють його в усіх гріхах і транслюють свою підозру на цілу країну. Наслідки протилежні, генеза одна: безнадійна архаїка.
Це добре, що в нас неможливий Путін. Але виходить, що в нас неможливий будь-який інший президент, будь-яка інша влада. Конкретний зміст і конкретна особа чи особи не мають принципового значення. «Та хіба ж може бути з Назарета що добре?» (Ів., 1, 46). Глибока недовіра й неготовність співпрацювати з державою в будь-яких її іпостасях — це рамка, а зрадофільство й готовність звинуватити будь-якого опонента з будь-якого приводу в порохоботстві — окремий прояв.

______________
Поза жодним сумнівом, інформаційний порядок денний у країні значною мірою визначається ворожою пропагандою, фахівці навчилися відстежувати ланцюжки того чи іншого меседжу аж до першоджерела. Але те, що в суспільстві є запит на погані новини стосовно державних інституцій, теж факт. Покоління українців марили власною державою не задля того, щоби втопити її в безвідповідальній істериці. Вважати кожного ближнього, а надто того, хто над тобою, лайном — типова складова посттоталітарного або, якщо хочете, посттравматичного синдрому. Державу слід критикувати, тримати під контролем, блокувати соціальні ліфти для покидьків… Але ненавидіти?!
 
:
Почитала Портникова, шото так на душе стало тяжко.
Сейчас, как никогда, мы(народ) должны сплотиться и пахать на себя, на Армию, на Украину.

:іржач::іржач::іржач:
e6bcdj.webp
:браво::браво::браво:
 
На моей памяти, пехота прикрывать собралась нас один раз, да и то "потерялась" через пару километров.
Все, ****, на авось.
Надеюсь, военную тайну не спрошу.
Насколько я понял, в том посте акцент на том, что ортиллерия выдвинулась буквально впритык к линии разграничения. Но сейчас-то немного не так? Или нет?
Ну и я не знаю, как организуется у артиллеристов непосредственное прикрытие и наземная оборона. В смысле, чьими силами.
 
Есть и хорошие новости :)

[/URL]
 
Почитала Портникова, шото так на душе стало тяжко.
Да ну, скорее наоборот. Все эти многоходовочки ***ла мы наблюдали много раз.
Любой движ со стороны Мордора, кроме военного на Донбассе, считаю полезным.
Лавров и Герасим удивительно экстравагантная пара, как для послов Великого Мордора:D
Мы давно тут себе решили, шо ***ло с рабсиянами готовы до бесконечности терпеть санкционную удавку
в ожидании "переговоров о разделе мира" на равных. А тут - ***к- ломанулась Гора к Мухаммеду:confused::D
Значит у бесконечности тоже бывает конец и возможно шо то будет..
Или же теперь Запад прикинется Горой, шо было бы логично.
 
Надеюсь, военную тайну не спрошу.
Насколько я понял, в том посте акцент на том, что ортиллерия выдвинулась буквально впритык к линии разграничения. Но сейчас-то немного не так? Или нет?
Ну и я не знаю, как организуется у артиллеристов непосредственное прикрытие и наземная оборона. В смысле, чьими силами.

Как как? Своими силами. Просто когда мы работаем, то ничего не видим и не слышим, нас прикрывать надо. Для этого и существует пехотное прикрытие, которое должно "закрыть" район огневых от всяких непотребных особей. В марте 17-го из-за отсутствия прикрытия диверы из соседней посадки спокойно подняли квадрик и навели свою арту, да так наводили, что сопровождали огнем уходящие машины. Тогда у меня Игорек, командир орудия, погиб.
 
«Указ семь-восемь». Как в СССР расстреливали детей.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Назад
Зверху Знизу