27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Прес-центр штабу АТО
50 хв ·
#АТОподії #АТОречник #Donbas #spokesperson #statement
Зведення Прес-центру штабу АТО станом на 18.00 11 лютого 2018 року
Російсько-окупаційні війська продовжили обстрілювати опорні пункти Збройних Сил України, зокрема й зі зброї, яка заборонена Мінськими домовленостями.
На Луганському напрямку загарбники з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї вели вогонь по наших опорних пунктах неподалік Зайцевого.
На Донецькому напрямку противник порушував перемир’я з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї у передмісті Авдіївки. На приморській ділянці нашої оборони ворог застосував озброєння БМП, міномети калібру 120-мм та 82-мм по українських захисниках неподалік Талаківки. Також з мінометів різних калібрів противник вів вогонь по опорних пунктах поблизу Водяного і Широкіного.
Від початку доби зафіксовано 8 обстрілів позицій сил Антитерористичної операції з боку російсько-окупаційних угрупувань. Унаслідок ворожих обстрілів ніхто із українських воїнів не постраждав.
50 хв ·
#АТОподії #АТОречник #Donbas #spokesperson #statement
Зведення Прес-центру штабу АТО станом на 18.00 11 лютого 2018 року
Російсько-окупаційні війська продовжили обстрілювати опорні пункти Збройних Сил України, зокрема й зі зброї, яка заборонена Мінськими домовленостями.
На Луганському напрямку загарбники з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї вели вогонь по наших опорних пунктах неподалік Зайцевого.
На Донецькому напрямку противник порушував перемир’я з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї у передмісті Авдіївки. На приморській ділянці нашої оборони ворог застосував озброєння БМП, міномети калібру 120-мм та 82-мм по українських захисниках неподалік Талаківки. Також з мінометів різних калібрів противник вів вогонь по опорних пунктах поблизу Водяного і Широкіного.
Від початку доби зафіксовано 8 обстрілів позицій сил Антитерористичної операції з боку російсько-окупаційних угрупувань. Унаслідок ворожих обстрілів ніхто із українських воїнів не постраждав.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Денис Андрус з Denis Andrus.
5 год ·
Вынесу из комментариев свой ответ на предложение жителя России наводить мосты и мириться, потому что в любом случае виноваты обе стороны.
А если предположить, что мы менять в наших с русскими отношениях ничего не планируем?
Смотрите, я не буду лезть глубоко в историю, хотя за Голодомор россиянам ещё предстоит каяться, как и за подрыв плотины ДнепроГЭСа и многое за что ещё.
Возьмём 4 с хвостиком последних лет, с конца 2013.
Мы - восстали против тирана и коррупции, вы - называли нас кастрюлеголовыми.
Нас убивали, безоружных - вы ржали и говорили "Героям Сала!"
Мы, положив несколько сот человек, - прогнали тирана, вы - говорили, что националисты захватили власть.
Мы - пытались понять, что в стране после революции, вы - с воплем Крымнаш захватили полуостров.
Мы - с флагом и гимном шли навстречу вашим солдатам, вы - тыкали в лицо автоматами и стреляли в наших безоружных.
Мы - говорили об обязательствах по Будапештскому меморандуму, вы - стянули несколько сот тысяч военных к нашим границам.
Мы - вывешивали свои флаги, а вы - захватывали наши госучреждения и поднимали над ними свой флаг.
Мы - собравшись с силами начали выдавливать ваших прихвостней, вы - напали регулярными войсками через границу.
Про остальное - *****, отрубленные руки с татуировкой в виде нашего герба, про вырезанные сердца, я даже не говорю. Один мой друг умер от ваших пыток, другому - прострелили колени, когда он отказался сдавать арсенал с оружием, третьему - развалили дом, за отказ присягнуть террористам.
И вы ждёте после этого от нас ТОЖЕ шагов к применению?
Да хер вам в чашку!
Я буду удовлетворен только тогда, когда русские будут варить русских, чтобы не сдохнуть с голоду в пустых разрушенных городах. И тогда может быть заговорю о примирении.
5 год ·
Вынесу из комментариев свой ответ на предложение жителя России наводить мосты и мириться, потому что в любом случае виноваты обе стороны.
А если предположить, что мы менять в наших с русскими отношениях ничего не планируем?
Смотрите, я не буду лезть глубоко в историю, хотя за Голодомор россиянам ещё предстоит каяться, как и за подрыв плотины ДнепроГЭСа и многое за что ещё.
Возьмём 4 с хвостиком последних лет, с конца 2013.
Мы - восстали против тирана и коррупции, вы - называли нас кастрюлеголовыми.
Нас убивали, безоружных - вы ржали и говорили "Героям Сала!"
Мы, положив несколько сот человек, - прогнали тирана, вы - говорили, что националисты захватили власть.
Мы - пытались понять, что в стране после революции, вы - с воплем Крымнаш захватили полуостров.
Мы - с флагом и гимном шли навстречу вашим солдатам, вы - тыкали в лицо автоматами и стреляли в наших безоружных.
Мы - говорили об обязательствах по Будапештскому меморандуму, вы - стянули несколько сот тысяч военных к нашим границам.
Мы - вывешивали свои флаги, а вы - захватывали наши госучреждения и поднимали над ними свой флаг.
Мы - собравшись с силами начали выдавливать ваших прихвостней, вы - напали регулярными войсками через границу.
Про остальное - *****, отрубленные руки с татуировкой в виде нашего герба, про вырезанные сердца, я даже не говорю. Один мой друг умер от ваших пыток, другому - прострелили колени, когда он отказался сдавать арсенал с оружием, третьему - развалили дом, за отказ присягнуть террористам.
И вы ждёте после этого от нас ТОЖЕ шагов к применению?
Да хер вам в чашку!
Я буду удовлетворен только тогда, когда русские будут варить русских, чтобы не сдохнуть с голоду в пустых разрушенных городах. И тогда может быть заговорю о примирении.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Miroslav Oleshko додав світлину та відео — з Миром Олешком та Mir Oleshko.
3 год ·
За кермом батько Северіона Дангадзе - людини, яка на відео СБУ брала гроші від посередника Курченка в 2017 році.
Грузинські бандити Саакашвілі на Лексусі за 2 млн грн поїхали до будинку нашого Президента.
Грузин, батько злочинця Дангадзе на дорогому авто ображає наших нацгвардійців та поліцейських!
Відсилає наших хлопців "у Донецьк" на війну, хлопців, які звідти переїхали у Київ, не зрадивши Україну.
Діалог:
- Не хочешь в Донецк поехать?
- А я хочу!
- Ну едь, едь, там немножко похудеешь!
- А а я там жил, всю сознательную жизнь.
Це відео - проста відповідь на те, чому я вважаю, що Саакашвілі та усіх його поплічників, які є на цьому відео, треба негайно депортувати до Грузії.
Це - мій дім, моя земля, не ваша. Не вам покидькам вказувати, що робити українцям!
Прошу зробити репост!
3 год ·
За кермом батько Северіона Дангадзе - людини, яка на відео СБУ брала гроші від посередника Курченка в 2017 році.
Грузинські бандити Саакашвілі на Лексусі за 2 млн грн поїхали до будинку нашого Президента.
Грузин, батько злочинця Дангадзе на дорогому авто ображає наших нацгвардійців та поліцейських!
Відсилає наших хлопців "у Донецьк" на війну, хлопців, які звідти переїхали у Київ, не зрадивши Україну.
Діалог:
- Не хочешь в Донецк поехать?
- А я хочу!
- Ну едь, едь, там немножко похудеешь!
- А а я там жил, всю сознательную жизнь.
Це відео - проста відповідь на те, чому я вважаю, що Саакашвілі та усіх його поплічників, які є на цьому відео, треба негайно депортувати до Грузії.
Це - мій дім, моя земля, не ваша. Не вам покидькам вказувати, що робити українцям!
Прошу зробити репост!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Короче рассказываю. Разговор с ******ом. Сегодня.
-- В Сирии американцы разхерачили группу Вагнера.
-- А кто это?
-- Ты не знаешь?
-- Не слышал.
-- Это российская ЧВК, которые были в Крыму, потом на Донбассе, сейчас в Сирии.
-- Первый раз слышу.
-- Ну путин ему еще орден вручал. Есть фотография. Лысый такой.
-- Где эта фотография?
-- На официальном сайте администрации президента РФ.
-- А что, у администрации президента РФ есть сайт?
-- Конечно.
-- Это все фейк, нет никакого такого сайта.
-- И группы Вагнера нет?
-- Нет. Перестань лазить по интернетам, там все фейк.
-- Я читаю российские паблики и там пишут, что группу Вагнера в Сирии разъебашили.
-- Какие ты российские паблики читаешь?
-- Гиркина, Эль Мюрида и еще 50.
-- АХАХАХА, они все врут.
-- А кто не врет?
-- По России-24 показали? ТАСС заявил?
-- Нет.
-- Ну и все.
-- В Сирии американцы разхерачили группу Вагнера.
-- А кто это?
-- Ты не знаешь?
-- Не слышал.
-- Это российская ЧВК, которые были в Крыму, потом на Донбассе, сейчас в Сирии.
-- Первый раз слышу.
-- Ну путин ему еще орден вручал. Есть фотография. Лысый такой.
-- Где эта фотография?
-- На официальном сайте администрации президента РФ.
-- А что, у администрации президента РФ есть сайт?
-- Конечно.
-- Это все фейк, нет никакого такого сайта.
-- И группы Вагнера нет?
-- Нет. Перестань лазить по интернетам, там все фейк.
-- Я читаю российские паблики и там пишут, что группу Вагнера в Сирии разъебашили.
-- Какие ты российские паблики читаешь?
-- Гиркина, Эль Мюрида и еще 50.
-- АХАХАХА, они все врут.
-- А кто не врет?
-- По России-24 показали? ТАСС заявил?
-- Нет.
-- Ну и все.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.05.2013
Повідом.: 53623
Реєстрація: 22.05.2013
Повідом.: 53623
Сегодняшняя "акция" описана поклонником МихалНиколозыча))))
Если бы не был *******ом - не ездил бы вообще.
Силового звільнення Донбасу не буде, ми розуміємо причину - Дмитро Тимчук
Про ключові проблеми Мінських угод, те, чому Україна не піде на силове повернення окупованого Донбасу, і плани Кремля щодо так званих "ДНР"-"ЛНР" і їх можливого об'єднання в інтерв'ю "Апострофу" розповів координатор групи "Інформаційний спротив", нардеп ДМИТРО ТИМЧУК.
- Три роки тому було підписано другі Мінські угоди. Які позитивні та негативні наслідки ви б виділили?
Необхідно, перш за все, звернутися до перших Мінських угод, які були підписані у вересні 2014 року. Тоді Україна дійсно була в дуже складній ситуації, а наші так звані "зрадофіли" розкручували твердження про те, що відбулася здача позицій. Якщо згадати події під Іловайськом і взяти до уваги стан наших Збройних сил, які в той час тільки ставали на ноги, то стає зрозуміло, що нам в будь-якому випадку потрібна була передишка, щоб пристосувати сферу національної безпеки та оборони під умови, що утворилися, під відбиття агресії Російської Федерації.
Я вважаю, що підписання "Мінська-1" зіграло позитивну роль. По-перше, це призвело до певної деескалації на Донбасі, дало нам можливість зібратися після отримання удару під дих під час подій під Іловайськом і почати конструктивні переговори із західними партнерами. Адже ми пам'ятаємо, що до цього на Заході важко сприймали те, що відбувається в Україні, в ООН розповідали про те, що має місце внутрішній конфлікт, те ж саме говорили і в Європі. Тільки після "Мінська-1" Захід в цілому і Європа зокрема почали усвідомлювати, що мова йде все-таки про російську агресію.
Про ключові проблеми Мінських угод, те, чому Україна не піде на силове повернення окупованого Донбасу, і плани Кремля щодо так званих "ДНР"-"ЛНР" і їх можливого об'єднання в інтерв'ю "Апострофу" розповів координатор групи "Інформаційний спротив", нардеп ДМИТРО ТИМЧУК.
- Три роки тому було підписано другі Мінські угоди. Які позитивні та негативні наслідки ви б виділили?
Необхідно, перш за все, звернутися до перших Мінських угод, які були підписані у вересні 2014 року. Тоді Україна дійсно була в дуже складній ситуації, а наші так звані "зрадофіли" розкручували твердження про те, що відбулася здача позицій. Якщо згадати події під Іловайськом і взяти до уваги стан наших Збройних сил, які в той час тільки ставали на ноги, то стає зрозуміло, що нам в будь-якому випадку потрібна була передишка, щоб пристосувати сферу національної безпеки та оборони під умови, що утворилися, під відбиття агресії Російської Федерації.
Я вважаю, що підписання "Мінська-1" зіграло позитивну роль. По-перше, це призвело до певної деескалації на Донбасі, дало нам можливість зібратися після отримання удару під дих під час подій під Іловайськом і почати конструктивні переговори із західними партнерами. Адже ми пам'ятаємо, що до цього на Заході важко сприймали те, що відбувається в Україні, в ООН розповідали про те, що має місце внутрішній конфлікт, те ж саме говорили і в Європі. Тільки після "Мінська-1" Захід в цілому і Європа зокрема почали усвідомлювати, що мова йде все-таки про російську агресію.
"Мінськ-2" витікає з "Мінська-1". Знову таки, в наших західних партнерів, "нормандської четвірки" в особі Німеччини та Франції, була велика надія, що підписання "Мінська-2" призведе до мирного врегулювання на Донбасі, однак цього не сталося. Після цього, коли нам аж до сьогоднішнього дня і в Європі, і в Росії розповідають про те, що Мінські угоди - це єдиний і безальтернативний варіант мирного врегулювання, необхідно згадати, що за три дні після підписання других Мінських угод російські окупаційні війська захопили дебальцевський плацдарм.
У підписаних три роки тому угодах першим пунктом було вказане негайне припинення вогню, відведення важких озброєнь тощо. Однак замість цього ми отримали повномасштабну наступальну операцію оперативно-тактичного рівня з боку окупаційних військ і втратили велику ділянку своєї території. Тобто за три дні після свого підписання "Мінськ-2" перестав існувати. Відповідно, вже тоді було зрозуміло, що це мертвонароджена дитина, працювати нічого не буде, що ми й спостерігаємо на сьогоднішній день. Це, скажімо так, певна ілюзія, за яку чіпляються прихильники мирного діалогу. Але в той же час ми розуміємо, що в Києва сьогодні немає політичної волі для проведення силової операції, та й навряд чи буде в осяжній перспективі. З іншого боку, мені важко оцінити, добре це чи погано.
Об'єктивно, силова операція була б єдиним варіантом вирішення проблеми. Але необхідно розуміти, яку кількість жертв і з нашого боку, і з боку мирного населення, в першу чергу на окупованій території, може спричинити така операція. Адже ні про яке право війни в даному конфлікті не йдеться взагалі. Російські окупанти активно використовують для позицій і ведення вогню об'єкти цивільної інфраструктури, житлові квартали, населені пункти. Фактично, вони використовують цивільних в якості заручників, керуючись "заповітами великого Путіна" про те, що військові стоятимуть за спинами жінок і дітей.
- Якщо ці угоди давно мертві, чому за них так чіпляються? Можливо, варто розробити новий документ або розширити коло учасників переговорів?
- Поки не будуть працювати перші пункти, що стосуються безпеки, говорити про політичну частину угод було би дурницею. Але в той же час будь-яка мирна угода підписується між учасниками конфлікту. В даному конфлікті двоє учасників - Україна і росія як суб'єкти міжнародного права. У 2014-2015 роках, поки західні партнери не розуміли природи того, що відбувається на Донбасі, ситуація склалася так, що росія представила самопроголошені "ДНР" і "ЛНР" якимись суб'єктами, хоча по суті це окупаційні адміністрації під керівництвом РФ.
Відповідно, перші та другі Мінські угоди були підписані з тими, хто в міжнародному праві нічого собою не являє, не дає ніяких гарантій і не має ніяких повноважень, грубо кажучи, з привидами.
Будь-який подібний документ діяв би, якби дійсно був підписаний між справжніми учасниками конфлікту, тобто якби Україна підписувала це з Росією. Але ми знаємо позицію РФ: "их там нет". І навіть за всього тиску міжнародного співтовариства Путін навряд чи зараз піде на визнання своєї відповідальності за події на Донбасі та підписання повноцінного ефективного мирного договору.
- До речі, про привидів. Створення так званого "єдиного митного простору" між окупованими Донецьком і Луганськом - це крок до об'єднання псевдодержавних утворень?
- На даний момент це важко назвати об'єднанням. Кремль намагається максимально усунути ті протиріччя, які були між "ЛНР" і "ДНР" для того, щоб створити видимість якоїсь "єдиної "Новоросії" в первинному варіанті, за який вони боролися в 2014 році. У 2015 році цей проект зазнав повного краху. Спочатку конфігурація на території окупованих Донецької та Луганський областей була наступною: певні російські спецслужби мали свої сфери впливу. Донецьку область, де була і залишається істотніша військова складова окупаційних військ, курує і має більше важелів впливу Головне розвідувальне управління Генерального штабу Російської Федерації.
У Луганській області раніше почали розвиватися "адміністративні" окупаційні структури, які очолив пан Плотницький (екс-ватажок бойовиків ЛНР Ігор Плотницький, - "Апостроф"). Військова складова там була слабшою. Та й сьогодні ми спостерігаємо, що "перший армійський корпус ДНР" набагато потужніший, ніж "другий армійський корпус ЛНР". Але Луганська область була цікава обсягами видобутку вугілля - адже основна частина припадає на неї. Так склалося, що її щільніше курувала Федеральна служба безпеки.
Зрозуміло, що в обох випадках центральним пунктом ухвалення рішень є адміністрація президента Російської Федерації, але через різні канали. Це вилилося в те, що Олександр Захарченко набув певної політичної ваги у так званій "ДНР", тобто може впливати на процес ухвалення рішень, а не просто бути сліпою маріонеткою в руках Кремля. Така сама ситуація - з Ігорем Плотницьким. Він, як ми вже знаємо, відрізнявся більшою жадібністю та меншою керованістю. Це жадібна людина, в якої, здається, не існувало взагалі ніяких гальм у плані наживи, через що його і довелося прибрати зі сцени.
Після того, як прийшли більш керовані люди, в Москви з'явилася можливість прибрати суперечності між "ДНР" і "ЛНР", а якщо говорити прямо, то між Захарченком і Плотницьким, та зобразити якусь одностайність. Оскільки введення "митних зборів" і "кордонів" між областями викликало здивування і в бойовиків, і у місцевого населення на окупованих територіях, то завдання-мінімум - продемонструвати якусь єдність - виконане. Питання в тому, чи буде повноцінне об'єднання в єдину структуру, умовно кажучи, в ту ж "Новоросію". На даний момент я не бачу приводу виключати такий варіант, але, з іншого боку, сфери впливу залишаються розподіленими: ГРУ і Мінрегіонрозвитку РФ курують "ДНР", а ФСБ - "ЛНР".
З одного боку, в разі об'єднання Кремль отримує плюс у вигляді того, що однією структурою завжди легше керувати, ніж кількома. Крім того - і це може бути важливо для Путіна - в такому випадку забирається дуже багато ланок розподілу матеріальних і фінансових ресурсів. Адже в Росії прекрасно розуміють масштаби дерибану в псевдореспубліках, і зрозуміло, що це нікому не подобається. У Москві чудово знають, що величезна частина виділених на окупований Донбас ресурсів просто розкрадається. З відходом Плотницького один серйозний "пилосос" прибраний, але схема залишається такою ж.
Серед мінусів об'єднання - можливе зіткнення лобами російських кураторів в особі силовиків. Крім того, місцеві ватажки теж мають свій інтерес до годівниці, так що об'єднання може викликати перерозподіл сфер впливу та повернути ситуацію 2014 року, коли різні бандформування відкрито між собою ворогували з питань контролю над бізнесом або отримання російської допомоги. Оцінюючи ризики, я не розумію, чи піде Москва на цей крок.
- І про парламентські реалії: пропозиції Мінсоцполітики України щодо нових правил нарахування пенсій військовослужбовцям викликали хвилю обурення. Що з ними не так?
- Простіше сказати, що з ними так. Я бачу в них тільки два позитивні моменти. По-перше, люди, які сьогодні захищають Україну на Донбасі, отримають суттєво підвищене пенсійне забезпечення. І ті, хто з 2014 року виходив на пенсію (хоча цей процес був заблокований, і Верховна Рада не так давно його розблокувала), матимуть гідне пенсійне забезпечення. Але виникає питання соціальної справедливості. В чому суть? Мінсоцполітики, виходячи із запропонованої на сьогодні концепції, пропонує пенсійну сегрегацію. На засіданні комітету міністр Андрій Рева сказав, що остаточного законопроекту та консенсусу з Міністерством оборони ще немає. Згідно з існуючим варіантом, пенсіонерів хочуть розділити на "чорних" і "білих". "Чорні" - це ті, хто звільнився до 2014 року, а "білі", які будуть отримувати гідні виплати, - це всі, хто звільнився після 2014 року. В них різні формули для розрахунку пенсій. Ті, хто звільнився з 1991 до 2014 року, отримають копійчані підвищення. Це ті пропозиції, які є на сьогоднішній момент.
Виходить, що рівень пенсійного забезпечення залежить не від того, чи була людина на фронті, а від того, коли вона служила та звільнялася. Грубо кажучи, начальник складу, який з 2014 року і до сьогоднішнього дня глибоко в тилу торгував онучами і ніколи не був у зоні АТО, буде отримувати в рази більшу пенсію, ніж людина, яка воювала в Афганістані та звільнилася до 2014 року. Особисто я не бачу в цій пропозиції адекватності.
Але ми розуміємо: щоб виконати постанову Кабінету міністрів №704, яку повинні були ввести в дію з 1 січня 2018 року, та підвищити посадові оклади за звання і вислугу нинішнім військовим, а також, відповідно до нинішнього законодавства, автоматично перерахувати пенсії, потрібно 38 мільярдів гривень. Таку цифру я чув. Таких грошей у бюджеті просто немає. Те, що зараз пропонує Мінсоцполітики, дозволяє скоротити цю суму до трохи більше семи мільярдів. Зрозуміло, що це абсолютно різні цифри.
Поки незрозуміло, як буде виходити з цієї ситуації Кабінет міністрів. Зрозуміло тільки те, що це намагаються зробити за рахунок пенсіонерів, які звільнялися до 2014 року. Складно сказати, як Верховна Рада сприйме таку ініціативу. Ми стоїмо перед ситуацією, в якій дуже важко поєднати принцип соціальної справедливості та наявні фінансові можливості.
Військові пенсіонери сприймають пана Реву як вкрай неадекватного, оскільки він презентує цей законопроект. Але діалог на засіданні парламентського комітету вселив у мене надію, що з цим міністром можна спілкуватися, ми обмінялися телефонами, я сподіваюся наступного тижня під'їхати до нього й обговорити ці гострі питання. Але який ефект буде - я сказати не можу.
Марина Евтушок
У підписаних три роки тому угодах першим пунктом було вказане негайне припинення вогню, відведення важких озброєнь тощо. Однак замість цього ми отримали повномасштабну наступальну операцію оперативно-тактичного рівня з боку окупаційних військ і втратили велику ділянку своєї території. Тобто за три дні після свого підписання "Мінськ-2" перестав існувати. Відповідно, вже тоді було зрозуміло, що це мертвонароджена дитина, працювати нічого не буде, що ми й спостерігаємо на сьогоднішній день. Це, скажімо так, певна ілюзія, за яку чіпляються прихильники мирного діалогу. Але в той же час ми розуміємо, що в Києва сьогодні немає політичної волі для проведення силової операції, та й навряд чи буде в осяжній перспективі. З іншого боку, мені важко оцінити, добре це чи погано.
Об'єктивно, силова операція була б єдиним варіантом вирішення проблеми. Але необхідно розуміти, яку кількість жертв і з нашого боку, і з боку мирного населення, в першу чергу на окупованій території, може спричинити така операція. Адже ні про яке право війни в даному конфлікті не йдеться взагалі. Російські окупанти активно використовують для позицій і ведення вогню об'єкти цивільної інфраструктури, житлові квартали, населені пункти. Фактично, вони використовують цивільних в якості заручників, керуючись "заповітами великого Путіна" про те, що військові стоятимуть за спинами жінок і дітей.
- Якщо ці угоди давно мертві, чому за них так чіпляються? Можливо, варто розробити новий документ або розширити коло учасників переговорів?
- Поки не будуть працювати перші пункти, що стосуються безпеки, говорити про політичну частину угод було би дурницею. Але в той же час будь-яка мирна угода підписується між учасниками конфлікту. В даному конфлікті двоє учасників - Україна і росія як суб'єкти міжнародного права. У 2014-2015 роках, поки західні партнери не розуміли природи того, що відбувається на Донбасі, ситуація склалася так, що росія представила самопроголошені "ДНР" і "ЛНР" якимись суб'єктами, хоча по суті це окупаційні адміністрації під керівництвом РФ.
Відповідно, перші та другі Мінські угоди були підписані з тими, хто в міжнародному праві нічого собою не являє, не дає ніяких гарантій і не має ніяких повноважень, грубо кажучи, з привидами.
Будь-який подібний документ діяв би, якби дійсно був підписаний між справжніми учасниками конфлікту, тобто якби Україна підписувала це з Росією. Але ми знаємо позицію РФ: "их там нет". І навіть за всього тиску міжнародного співтовариства Путін навряд чи зараз піде на визнання своєї відповідальності за події на Донбасі та підписання повноцінного ефективного мирного договору.
- До речі, про привидів. Створення так званого "єдиного митного простору" між окупованими Донецьком і Луганськом - це крок до об'єднання псевдодержавних утворень?
- На даний момент це важко назвати об'єднанням. Кремль намагається максимально усунути ті протиріччя, які були між "ЛНР" і "ДНР" для того, щоб створити видимість якоїсь "єдиної "Новоросії" в первинному варіанті, за який вони боролися в 2014 році. У 2015 році цей проект зазнав повного краху. Спочатку конфігурація на території окупованих Донецької та Луганський областей була наступною: певні російські спецслужби мали свої сфери впливу. Донецьку область, де була і залишається істотніша військова складова окупаційних військ, курує і має більше важелів впливу Головне розвідувальне управління Генерального штабу Російської Федерації.
У Луганській області раніше почали розвиватися "адміністративні" окупаційні структури, які очолив пан Плотницький (екс-ватажок бойовиків ЛНР Ігор Плотницький, - "Апостроф"). Військова складова там була слабшою. Та й сьогодні ми спостерігаємо, що "перший армійський корпус ДНР" набагато потужніший, ніж "другий армійський корпус ЛНР". Але Луганська область була цікава обсягами видобутку вугілля - адже основна частина припадає на неї. Так склалося, що її щільніше курувала Федеральна служба безпеки.
Зрозуміло, що в обох випадках центральним пунктом ухвалення рішень є адміністрація президента Російської Федерації, але через різні канали. Це вилилося в те, що Олександр Захарченко набув певної політичної ваги у так званій "ДНР", тобто може впливати на процес ухвалення рішень, а не просто бути сліпою маріонеткою в руках Кремля. Така сама ситуація - з Ігорем Плотницьким. Він, як ми вже знаємо, відрізнявся більшою жадібністю та меншою керованістю. Це жадібна людина, в якої, здається, не існувало взагалі ніяких гальм у плані наживи, через що його і довелося прибрати зі сцени.
Після того, як прийшли більш керовані люди, в Москви з'явилася можливість прибрати суперечності між "ДНР" і "ЛНР", а якщо говорити прямо, то між Захарченком і Плотницьким, та зобразити якусь одностайність. Оскільки введення "митних зборів" і "кордонів" між областями викликало здивування і в бойовиків, і у місцевого населення на окупованих територіях, то завдання-мінімум - продемонструвати якусь єдність - виконане. Питання в тому, чи буде повноцінне об'єднання в єдину структуру, умовно кажучи, в ту ж "Новоросію". На даний момент я не бачу приводу виключати такий варіант, але, з іншого боку, сфери впливу залишаються розподіленими: ГРУ і Мінрегіонрозвитку РФ курують "ДНР", а ФСБ - "ЛНР".
З одного боку, в разі об'єднання Кремль отримує плюс у вигляді того, що однією структурою завжди легше керувати, ніж кількома. Крім того - і це може бути важливо для Путіна - в такому випадку забирається дуже багато ланок розподілу матеріальних і фінансових ресурсів. Адже в Росії прекрасно розуміють масштаби дерибану в псевдореспубліках, і зрозуміло, що це нікому не подобається. У Москві чудово знають, що величезна частина виділених на окупований Донбас ресурсів просто розкрадається. З відходом Плотницького один серйозний "пилосос" прибраний, але схема залишається такою ж.
Серед мінусів об'єднання - можливе зіткнення лобами російських кураторів в особі силовиків. Крім того, місцеві ватажки теж мають свій інтерес до годівниці, так що об'єднання може викликати перерозподіл сфер впливу та повернути ситуацію 2014 року, коли різні бандформування відкрито між собою ворогували з питань контролю над бізнесом або отримання російської допомоги. Оцінюючи ризики, я не розумію, чи піде Москва на цей крок.
- І про парламентські реалії: пропозиції Мінсоцполітики України щодо нових правил нарахування пенсій військовослужбовцям викликали хвилю обурення. Що з ними не так?
- Простіше сказати, що з ними так. Я бачу в них тільки два позитивні моменти. По-перше, люди, які сьогодні захищають Україну на Донбасі, отримають суттєво підвищене пенсійне забезпечення. І ті, хто з 2014 року виходив на пенсію (хоча цей процес був заблокований, і Верховна Рада не так давно його розблокувала), матимуть гідне пенсійне забезпечення. Але виникає питання соціальної справедливості. В чому суть? Мінсоцполітики, виходячи із запропонованої на сьогодні концепції, пропонує пенсійну сегрегацію. На засіданні комітету міністр Андрій Рева сказав, що остаточного законопроекту та консенсусу з Міністерством оборони ще немає. Згідно з існуючим варіантом, пенсіонерів хочуть розділити на "чорних" і "білих". "Чорні" - це ті, хто звільнився до 2014 року, а "білі", які будуть отримувати гідні виплати, - це всі, хто звільнився після 2014 року. В них різні формули для розрахунку пенсій. Ті, хто звільнився з 1991 до 2014 року, отримають копійчані підвищення. Це ті пропозиції, які є на сьогоднішній момент.
Виходить, що рівень пенсійного забезпечення залежить не від того, чи була людина на фронті, а від того, коли вона служила та звільнялася. Грубо кажучи, начальник складу, який з 2014 року і до сьогоднішнього дня глибоко в тилу торгував онучами і ніколи не був у зоні АТО, буде отримувати в рази більшу пенсію, ніж людина, яка воювала в Афганістані та звільнилася до 2014 року. Особисто я не бачу в цій пропозиції адекватності.
Але ми розуміємо: щоб виконати постанову Кабінету міністрів №704, яку повинні були ввести в дію з 1 січня 2018 року, та підвищити посадові оклади за звання і вислугу нинішнім військовим, а також, відповідно до нинішнього законодавства, автоматично перерахувати пенсії, потрібно 38 мільярдів гривень. Таку цифру я чув. Таких грошей у бюджеті просто немає. Те, що зараз пропонує Мінсоцполітики, дозволяє скоротити цю суму до трохи більше семи мільярдів. Зрозуміло, що це абсолютно різні цифри.
Поки незрозуміло, як буде виходити з цієї ситуації Кабінет міністрів. Зрозуміло тільки те, що це намагаються зробити за рахунок пенсіонерів, які звільнялися до 2014 року. Складно сказати, як Верховна Рада сприйме таку ініціативу. Ми стоїмо перед ситуацією, в якій дуже важко поєднати принцип соціальної справедливості та наявні фінансові можливості.
Військові пенсіонери сприймають пана Реву як вкрай неадекватного, оскільки він презентує цей законопроект. Але діалог на засіданні парламентського комітету вселив у мене надію, що з цим міністром можна спілкуватися, ми обмінялися телефонами, я сподіваюся наступного тижня під'їхати до нього й обговорити ці гострі питання. Але який ефект буде - я сказати не можу.
Марина Евтушок
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Війна на Донбасі припиниться лише за однієї умови - Денис Казанський
Три роки тому, в ніч з 11 на 12 лютого 2015 року, на переговорах у столиці Білорусі лідери країн "нормандської четвірки" узгодили Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод, який опісля підписали представники тристоронньої контактної групи з врегулювання конфлікту на Донбасі. Незважаючи на те, що домовленості, які отримали назву "Мінськ-2", з того часу постійно критикувалися, що майже жоден із 13 пунктів угод не було виконано, а кожна зі сторін конфлікту по-різному дивиться на послідовність їх виконання, досі не було знайдено іншого способу підтримання хоча б умовного миру на Сході України.
Про значення "Мінська-2", альтернативи йому та єдиний спосіб припинити війну на Донбасі та повернути його Україні в інтерв'ю "Апострофу" розповів журналіст і блогер ДЕНИС КАЗАНСЬКИЙ.
- За три роки, що минули від часу підписання других Мінських угод, вже безліч разів було сказано, що вони померли, однак на них посилаються як на безальтернативний шлях вирішення конфлікту на Донбасі. Яке значення, на вашу думку, вони мали для врегулювання загалом і України зокрема?
- Я думаю, що Мінські домовленості насправді мали велике значення для України, бо на момент їхнього підписання головним завданням було припинити кровопролиття й врятувати українських солдатів, які перебували в оточенні. Я нагадаю, Дебальцеве було майже оточене. Як пізніше з’ясувалося, оточення було нещільне, його прорвали, й наші війська звідти вийшли, проте на момент переговорів місто вважалося оточеним. І я думаю, що люди, які підписували Мінські домовленості з боку України, хотіли врятувати ті наші сили, які знаходилися в Дебальцевому.
Три роки тому, в ніч з 11 на 12 лютого 2015 року, на переговорах у столиці Білорусі лідери країн "нормандської четвірки" узгодили Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод, який опісля підписали представники тристоронньої контактної групи з врегулювання конфлікту на Донбасі. Незважаючи на те, що домовленості, які отримали назву "Мінськ-2", з того часу постійно критикувалися, що майже жоден із 13 пунктів угод не було виконано, а кожна зі сторін конфлікту по-різному дивиться на послідовність їх виконання, досі не було знайдено іншого способу підтримання хоча б умовного миру на Сході України.
Про значення "Мінська-2", альтернативи йому та єдиний спосіб припинити війну на Донбасі та повернути його Україні в інтерв'ю "Апострофу" розповів журналіст і блогер ДЕНИС КАЗАНСЬКИЙ.
- За три роки, що минули від часу підписання других Мінських угод, вже безліч разів було сказано, що вони померли, однак на них посилаються як на безальтернативний шлях вирішення конфлікту на Донбасі. Яке значення, на вашу думку, вони мали для врегулювання загалом і України зокрема?
- Я думаю, що Мінські домовленості насправді мали велике значення для України, бо на момент їхнього підписання головним завданням було припинити кровопролиття й врятувати українських солдатів, які перебували в оточенні. Я нагадаю, Дебальцеве було майже оточене. Як пізніше з’ясувалося, оточення було нещільне, його прорвали, й наші війська звідти вийшли, проте на момент переговорів місто вважалося оточеним. І я думаю, що люди, які підписували Мінські домовленості з боку України, хотіли врятувати ті наші сили, які знаходилися в Дебальцевому.
Як показала практика, Мінські угоди були порушені одразу ж після підписання. Хто не пам’ятає, може освіжити спогади за допомогою інтернету: вже після укладення угод Дебальцеве було окуповане. Наші солдати прорвали оточення й вийшли з нього, але факт залишається фактом – згідно з Мінськими угодами, Дебальцеве має бути підконтрольним Україні. Тому якщо ці угоди почалися з такого цинічного порушення, то вони з самого початку не мали перспектив бути виконаними. Але саме їх підписання знизило інтенсивність бойових дій і, я вважаю, врятувало багато життів.
- Як ви ставитеся до твердження про безальтернативність Мінських угод?
- Я вважаю їх загалом непридатними до виконання. Більше того, якщо ми припустимо, що в Україні після виборів зміниться влада, й ця нова влада почне виконувати Мінські угоди, то це обернеться катастрофою тут, всередині країни. Почнуться громадянський конфлікт, сутички й дестабілізація, тому що люди не погодяться з таким рішенням. Коли частина країни здається в оренду іншій державі, коли інша країна на окупованих територіях – а за Мінськими угодами саме так і має відбутися – проводить вибори, призначає туди своїх керівників і потім претендує на якесь управління, на пакет акцій в нашому парламенті й Кабміні, то це неприпустимо. Почнеться таке саме повстання, як було на Майдані в 2004 й 2014 роках. Ми всі знаємо, що здача національних інтересів загрожує повстанням тут, у Києві, і акціями непокори в інших українських регіонах. Тому однозначно: те, що написано в Мінських угодах, не може бути виконаним.
- Чи не найбільш скандальний – 9 пункт "Комплексу заходів", у якому сказано дослівно таке: "Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання…"
- Я думаю, що через нього й не виконуються ці домовленості. Ну як можна проводити вибори на територіях, що визнані окупованими? Світ підтверджує, що це території, на яких росія здійснює ефективний контроль. Згідно з міжнародним правом, це не пряма окупація, бо, на відміну від Криму, там немає російських прапорів, російської адміністрації, зате є цей "ефективний контроль". За таких умов неможливо проводити там вибори й визнавати їх, бо це не будуть вибори в повному розумінні слова. Там просто намалюють результати, які будуть потрібні Кремлю, але нічого спільного з волевиявленням це не матиме.
Ситуація взагалі зайшла в глухий кут, і я не бачу шляхів її вирішення. Треба розуміти: навіть якщо припустити, що ми там організовуватимемо якісь чесні вибори, варто пам’ятати, що звідти було повністю вигнане українське населення. Понад мільйон переселенців – це ті люди, які завжди були за Україну, і вони виїхали першими, бо не могли і не хотіли жити в таких умовах, не бажали співпрацювати з окупаційним режимом. У багатьох із них вже відібрали будинки, їм нема куди повертатися. Фактично це була м’яка етнічна чистка, яка відбулася не шляхом тотального знищення українського населення, а за допомогою такого собі витискання його звідти. Для цього знадобилися різні інструменти – залякування, наприклад. Вбили одну чи двох людей, які були за Україну, кількадесят посадили "на підвал", а інші втекли. Це нормальна реакція, на неї якраз і розраховували.
Ну і як ми можемо проводити там вибори, якщо просто не лишилося людей, котрі могли би прийти на виборчі дільниці й підтримати Україну?
Тому я вважаю, що це неможливо втілити в реальність, і практика підтверджує мої слова. Тож фактично в нас є заморожений конфлікт.
- Які можуть бути альтернативи цим домовленостям? Можливо, потрібні інші країни-гаранти, інший текст угоди тощо.
- Я гадаю, що є єдина здорова альтернатива Мінським угодам. росія просто має піти з української території, звільнити її, а далі ми вже самі вирішуватимемо, що нам з нею робити: як відновлювати й коли проводити вибори. Я виступаю за повне відновлення статус-кво 2013 року, це єдиний шлях, який може принаймні частково відновити потенціал Донбасу, в тому числі економічний. Будь-які утворення, псевдоавтономії в складі України, де вона не контролюватиме ситуацію, призведуть до занепаду передусім цих територій. Це буде не порятунком, а деградацією, звідти й далі всі тікатимуть, бо це формально буде українська територія, а за фактом – казна-що.
Другий момент – це наші території. І, як показала практика, коли Україна просто зачистила від незаконних формувань Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Маріуполь, то там відновилося довоєнне життя. За чотири роки, що минули від часу звільнення, не було репресій, нікого не вбили, не катували, не побудували ніяких концтаборів для російськомовного населення. Ми на власні очі побачили: все лайно, про яке говорив Путін, мовляв, Україна там "устроит геноцид как в Сребренице" - повна маячня.
Тож я думаю, що єдиний варіант – змусити Росію піти. Через міжнародний тиск, через санкції – ми бачимо, що їх далі запроваджують, хоч і не так швидко і жорстко, як нам би того хотілося, але процес триває. Нещодавно опублікували черговий список (так званий "кремлівський список" США, - "Апостроф"). І, думаю, якщо в російській політиці нічого не зміниться, вони зазнаватимуть ще більшого тиску.
Війна на Донбасі припиниться рівно в той момент, коли звідти піде росія, все, інших причин для війни там немає. Там, де немає російських кураторів, радників, військових, спецслужб, війни нема – триває нормальне життя й ніхто нікого не знищує. Щойно вони з’являються – там одразу війна, трупи, смерті. Просто росія має піти з Донбасу.
- Чому всі так прив’язуються до "Мінська", якщо втілити його нереально? Навіть перший пункт – негайне і всеосяжне припинення вогню, що мало початися опівночі 15 лютого 2015 року, досі так і лишається на папері.
- Це підписаний документ, а на Заході є певна бюрократична машина, яка має принаймні номінально дотримуватися того, що було завізовано. Звісно, на офіційному рівні вже три роки повторюють одне й те ж, і що? Казати можна все, що завгодно. На практиці реалізувати домовленості неможливо, і, я думаю, на Заході теж чудово розуміють: коли росія просто залишить територію України, в той же день припиняться обстріли, смерті й війна.
- Питання тільки в тому, як її змусити це зробити. Можливо, потрібні інші домовленості – з чіткішими зобов’язаннями для Росії?
- Гадаю, єдиний реальний шлях – це поступове посилення санкцій, зниження рівня життя в самій Росії, невдоволення Путіним і зміна еліт. Думаю, в Росії більшості людей, незалежно від їхнього майнового стану, ця війна не потрібна. Нікому не потрібні Донецьк чи Луганськ. Ця місцевість вже настільки зруйнована, що навіть в економічному плані не становить якоїсь великої цінності для них. Там, звісно, якісь схеми, Курченко, але російський бізнес зазнав куди більше втрат, аніж зисків на всіляких поставках вугілля чи "розпилі" гуманітарної допомоги.
У мне є великі сумніви, що хтось колись віддасть нам Крим. Годі чекати цього від будь-якого російського лідера. Й ніхто такого навіть не обіцяє, а російські опозиціонери розповідають, що це складне питання, а "Крим – не бутерброд". Але думаю, що в них вже є одностайне рішення якось вийти з цієї авантюри, яку розв’язав Путін на Донбасі і про яку, мені здається, він вже пошкодував. Я думаю, тут реально наполягати просто на тому, щоб росія звідти пішла, і рано чи пізно це може статися.
- В тих же Мінських угодах є пункт щодо того, що всі іноземні військові формування мають бути виведені.
- Але ми чудово знаємо, що скаже росія: "Там немає наших формувань, там є місцеві, й ми не можемо їх вивести". І вони справді їх створюють! Вся ця війна відбувалася в онлайн-режимі, ми можемо відстежити, що її почали громадяни Російської Федерації. Ніхто не заперечує, що у Слов’янськ з території Ростовської області у фургончику "Нової пошти" приїхала група російських громадян – Стрєлков, Моторола, Бабай. Ці люди почали війну.
У цей час у Донецьк із Москви приїхав політтехнолог Бородай і почав облаштовувати політичні моменти. Але за час, протягом якого територія перебуває під їхнім контролем, вони створили багато формувань із місцевих мешканців – проводять військові збори, навчають, також завезено велику кількість зброї. Зараз там справді є десятки тисяч місцевих членів збройних формувань. Тому росія може сказати, що це громадяни України, відповідно, вони їх звідти вивезти не можуть.
- Виходячи з цього всього, якою має бути позиція держави щодо Мінських домовленостей, як їх позиціонувати? Чи були вони корисними?
- Поки сторони кажуть, що дотримуються Мінських угод, останні є корисними вже тому, що немає гарячої фази війни. Обидві сторони визнають лінію розмежування, є лінія фронту, яка склалася на цей момент і яку не можна порушувати. Українська сторона періодично повертає контроль над населеними пунктами, які були захоплені після підписання "Мінська-2". Тобто з нашого боку жодних порушень домовленостей не відбувається. Якби ми раптом навіть повернули під контроль Дебальцеве, то це відповідало б Мінським угодам, бо, згідно з ними, місто наше.
Попри все, глобально встановленої у Мінську лінії розмежування ніхто не порушив. Можна сказати, що Мінські угоди призвели до позиційної війни, яка також забирає життя, потребує грошей і є руйнівною для економіки, але цього не можна порівнювати з подіями літа-осені 2014 року. Тож я думаю, що це крок до затишшя, не гинуть солдати. А оскільки головна цінність будь-якої країни – це передусім люди, то в цій площині "Мінськ" допомагає.
- А який тоді головний негатив домовленостей?
- Єдиний і головний мінус - у тому, що їх неможливо виконати. Це такий собі договір про припинення активних бойових дій, але не про інтеграцію, реінтеграцію чи остаточне вирішення конфлікту.
- Є думка, що в одному місті не підписують успішний і безуспішний договори. Чи є приводи сподіватися, що умовний акт про відступ чи капітуляцію Росії ще підпишуть деінде?
- Я дуже хотів би бути оптимістом, але не вірю, що щось подібне буде підписано в осяжному майбутньому. Зараз я не бачу передумов для чогось подібного до революції в Росії, про що в нас люблять говорити, що росія розвалюється. Гадаю, цього все ж не станеться, росія продовжуватиме довго й тривало загнивати з Путіним найближчі шість років. Звісно, всі смертні, ніхто не знає, чи досидить він до кінця терміну. Але поки я не бачу передумов для того, щоб ситуація якось змінилася. Звісно, це може статися якось несподівано, але я виходжу з того, що треба очікувати ту стабільність, яка була в Росії останні 15 років, тож на тривалий час нам треба змиритися, що ці території не повернуться до нас.
- І з тим, що тривалий час Мінські угоди позиціонуватимуть як єдиний спосіб вирішення конфлікту.
- Це наша територія, там живуть наші громадяни, тож не можна про це не говорити. Але я не вірю, що найближчим часом щось зміниться. Немає жодних ознак того, що ці території повертаються до України. Є ознаки зворотного процесу: вони відрізають мобільний зв'язок, будують власні водогони, лінії електропередач з Росією. Триває підготовка до того, щоб ці території не повернулися назад до України – це розлучення за прикладом Придністров’я, на 20-30 років чи назавжди, поки що ми не знаємо цього.
Мені не хочеться висувати якихось ура-патріотичних гасел, і, судячи з того, що я бачу, відбувається віддалення цих територій, дрейф у інший бік, не в бік України. Підприємства зав’язані на російські економічні ланцюжки, це контролюється Курченком, "Внешторгсервисом", який все віджав і далі просто заробляє на тому, що лишилося, хоч це й не надто рентабельно. Оскільки зв’язки з українською стороною зруйновані, ця територія дезінтегрується, залишається все менше й менше речей, які пов’язують її з Україною.
Марина Евтушок
- Як ви ставитеся до твердження про безальтернативність Мінських угод?
- Я вважаю їх загалом непридатними до виконання. Більше того, якщо ми припустимо, що в Україні після виборів зміниться влада, й ця нова влада почне виконувати Мінські угоди, то це обернеться катастрофою тут, всередині країни. Почнуться громадянський конфлікт, сутички й дестабілізація, тому що люди не погодяться з таким рішенням. Коли частина країни здається в оренду іншій державі, коли інша країна на окупованих територіях – а за Мінськими угодами саме так і має відбутися – проводить вибори, призначає туди своїх керівників і потім претендує на якесь управління, на пакет акцій в нашому парламенті й Кабміні, то це неприпустимо. Почнеться таке саме повстання, як було на Майдані в 2004 й 2014 роках. Ми всі знаємо, що здача національних інтересів загрожує повстанням тут, у Києві, і акціями непокори в інших українських регіонах. Тому однозначно: те, що написано в Мінських угодах, не може бути виконаним.
- Чи не найбільш скандальний – 9 пункт "Комплексу заходів", у якому сказано дослівно таке: "Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання…"
- Я думаю, що через нього й не виконуються ці домовленості. Ну як можна проводити вибори на територіях, що визнані окупованими? Світ підтверджує, що це території, на яких росія здійснює ефективний контроль. Згідно з міжнародним правом, це не пряма окупація, бо, на відміну від Криму, там немає російських прапорів, російської адміністрації, зате є цей "ефективний контроль". За таких умов неможливо проводити там вибори й визнавати їх, бо це не будуть вибори в повному розумінні слова. Там просто намалюють результати, які будуть потрібні Кремлю, але нічого спільного з волевиявленням це не матиме.
Ситуація взагалі зайшла в глухий кут, і я не бачу шляхів її вирішення. Треба розуміти: навіть якщо припустити, що ми там організовуватимемо якісь чесні вибори, варто пам’ятати, що звідти було повністю вигнане українське населення. Понад мільйон переселенців – це ті люди, які завжди були за Україну, і вони виїхали першими, бо не могли і не хотіли жити в таких умовах, не бажали співпрацювати з окупаційним режимом. У багатьох із них вже відібрали будинки, їм нема куди повертатися. Фактично це була м’яка етнічна чистка, яка відбулася не шляхом тотального знищення українського населення, а за допомогою такого собі витискання його звідти. Для цього знадобилися різні інструменти – залякування, наприклад. Вбили одну чи двох людей, які були за Україну, кількадесят посадили "на підвал", а інші втекли. Це нормальна реакція, на неї якраз і розраховували.
Ну і як ми можемо проводити там вибори, якщо просто не лишилося людей, котрі могли би прийти на виборчі дільниці й підтримати Україну?
Тому я вважаю, що це неможливо втілити в реальність, і практика підтверджує мої слова. Тож фактично в нас є заморожений конфлікт.
- Які можуть бути альтернативи цим домовленостям? Можливо, потрібні інші країни-гаранти, інший текст угоди тощо.
- Я гадаю, що є єдина здорова альтернатива Мінським угодам. росія просто має піти з української території, звільнити її, а далі ми вже самі вирішуватимемо, що нам з нею робити: як відновлювати й коли проводити вибори. Я виступаю за повне відновлення статус-кво 2013 року, це єдиний шлях, який може принаймні частково відновити потенціал Донбасу, в тому числі економічний. Будь-які утворення, псевдоавтономії в складі України, де вона не контролюватиме ситуацію, призведуть до занепаду передусім цих територій. Це буде не порятунком, а деградацією, звідти й далі всі тікатимуть, бо це формально буде українська територія, а за фактом – казна-що.
Другий момент – це наші території. І, як показала практика, коли Україна просто зачистила від незаконних формувань Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Маріуполь, то там відновилося довоєнне життя. За чотири роки, що минули від часу звільнення, не було репресій, нікого не вбили, не катували, не побудували ніяких концтаборів для російськомовного населення. Ми на власні очі побачили: все лайно, про яке говорив Путін, мовляв, Україна там "устроит геноцид как в Сребренице" - повна маячня.
Тож я думаю, що єдиний варіант – змусити Росію піти. Через міжнародний тиск, через санкції – ми бачимо, що їх далі запроваджують, хоч і не так швидко і жорстко, як нам би того хотілося, але процес триває. Нещодавно опублікували черговий список (так званий "кремлівський список" США, - "Апостроф"). І, думаю, якщо в російській політиці нічого не зміниться, вони зазнаватимуть ще більшого тиску.
Війна на Донбасі припиниться рівно в той момент, коли звідти піде росія, все, інших причин для війни там немає. Там, де немає російських кураторів, радників, військових, спецслужб, війни нема – триває нормальне життя й ніхто нікого не знищує. Щойно вони з’являються – там одразу війна, трупи, смерті. Просто росія має піти з Донбасу.
- Чому всі так прив’язуються до "Мінська", якщо втілити його нереально? Навіть перший пункт – негайне і всеосяжне припинення вогню, що мало початися опівночі 15 лютого 2015 року, досі так і лишається на папері.
- Це підписаний документ, а на Заході є певна бюрократична машина, яка має принаймні номінально дотримуватися того, що було завізовано. Звісно, на офіційному рівні вже три роки повторюють одне й те ж, і що? Казати можна все, що завгодно. На практиці реалізувати домовленості неможливо, і, я думаю, на Заході теж чудово розуміють: коли росія просто залишить територію України, в той же день припиняться обстріли, смерті й війна.
- Питання тільки в тому, як її змусити це зробити. Можливо, потрібні інші домовленості – з чіткішими зобов’язаннями для Росії?
- Гадаю, єдиний реальний шлях – це поступове посилення санкцій, зниження рівня життя в самій Росії, невдоволення Путіним і зміна еліт. Думаю, в Росії більшості людей, незалежно від їхнього майнового стану, ця війна не потрібна. Нікому не потрібні Донецьк чи Луганськ. Ця місцевість вже настільки зруйнована, що навіть в економічному плані не становить якоїсь великої цінності для них. Там, звісно, якісь схеми, Курченко, але російський бізнес зазнав куди більше втрат, аніж зисків на всіляких поставках вугілля чи "розпилі" гуманітарної допомоги.
У мне є великі сумніви, що хтось колись віддасть нам Крим. Годі чекати цього від будь-якого російського лідера. Й ніхто такого навіть не обіцяє, а російські опозиціонери розповідають, що це складне питання, а "Крим – не бутерброд". Але думаю, що в них вже є одностайне рішення якось вийти з цієї авантюри, яку розв’язав Путін на Донбасі і про яку, мені здається, він вже пошкодував. Я думаю, тут реально наполягати просто на тому, щоб росія звідти пішла, і рано чи пізно це може статися.
- В тих же Мінських угодах є пункт щодо того, що всі іноземні військові формування мають бути виведені.
- Але ми чудово знаємо, що скаже росія: "Там немає наших формувань, там є місцеві, й ми не можемо їх вивести". І вони справді їх створюють! Вся ця війна відбувалася в онлайн-режимі, ми можемо відстежити, що її почали громадяни Російської Федерації. Ніхто не заперечує, що у Слов’янськ з території Ростовської області у фургончику "Нової пошти" приїхала група російських громадян – Стрєлков, Моторола, Бабай. Ці люди почали війну.
У цей час у Донецьк із Москви приїхав політтехнолог Бородай і почав облаштовувати політичні моменти. Але за час, протягом якого територія перебуває під їхнім контролем, вони створили багато формувань із місцевих мешканців – проводять військові збори, навчають, також завезено велику кількість зброї. Зараз там справді є десятки тисяч місцевих членів збройних формувань. Тому росія може сказати, що це громадяни України, відповідно, вони їх звідти вивезти не можуть.
- Виходячи з цього всього, якою має бути позиція держави щодо Мінських домовленостей, як їх позиціонувати? Чи були вони корисними?
- Поки сторони кажуть, що дотримуються Мінських угод, останні є корисними вже тому, що немає гарячої фази війни. Обидві сторони визнають лінію розмежування, є лінія фронту, яка склалася на цей момент і яку не можна порушувати. Українська сторона періодично повертає контроль над населеними пунктами, які були захоплені після підписання "Мінська-2". Тобто з нашого боку жодних порушень домовленостей не відбувається. Якби ми раптом навіть повернули під контроль Дебальцеве, то це відповідало б Мінським угодам, бо, згідно з ними, місто наше.
Попри все, глобально встановленої у Мінську лінії розмежування ніхто не порушив. Можна сказати, що Мінські угоди призвели до позиційної війни, яка також забирає життя, потребує грошей і є руйнівною для економіки, але цього не можна порівнювати з подіями літа-осені 2014 року. Тож я думаю, що це крок до затишшя, не гинуть солдати. А оскільки головна цінність будь-якої країни – це передусім люди, то в цій площині "Мінськ" допомагає.
- А який тоді головний негатив домовленостей?
- Єдиний і головний мінус - у тому, що їх неможливо виконати. Це такий собі договір про припинення активних бойових дій, але не про інтеграцію, реінтеграцію чи остаточне вирішення конфлікту.
- Є думка, що в одному місті не підписують успішний і безуспішний договори. Чи є приводи сподіватися, що умовний акт про відступ чи капітуляцію Росії ще підпишуть деінде?
- Я дуже хотів би бути оптимістом, але не вірю, що щось подібне буде підписано в осяжному майбутньому. Зараз я не бачу передумов для чогось подібного до революції в Росії, про що в нас люблять говорити, що росія розвалюється. Гадаю, цього все ж не станеться, росія продовжуватиме довго й тривало загнивати з Путіним найближчі шість років. Звісно, всі смертні, ніхто не знає, чи досидить він до кінця терміну. Але поки я не бачу передумов для того, щоб ситуація якось змінилася. Звісно, це може статися якось несподівано, але я виходжу з того, що треба очікувати ту стабільність, яка була в Росії останні 15 років, тож на тривалий час нам треба змиритися, що ці території не повернуться до нас.
- І з тим, що тривалий час Мінські угоди позиціонуватимуть як єдиний спосіб вирішення конфлікту.
- Це наша територія, там живуть наші громадяни, тож не можна про це не говорити. Але я не вірю, що найближчим часом щось зміниться. Немає жодних ознак того, що ці території повертаються до України. Є ознаки зворотного процесу: вони відрізають мобільний зв'язок, будують власні водогони, лінії електропередач з Росією. Триває підготовка до того, щоб ці території не повернулися назад до України – це розлучення за прикладом Придністров’я, на 20-30 років чи назавжди, поки що ми не знаємо цього.
Мені не хочеться висувати якихось ура-патріотичних гасел, і, судячи з того, що я бачу, відбувається віддалення цих територій, дрейф у інший бік, не в бік України. Підприємства зав’язані на російські економічні ланцюжки, це контролюється Курченком, "Внешторгсервисом", який все віджав і далі просто заробляє на тому, що лишилося, хоч це й не надто рентабельно. Оскільки зв’язки з українською стороною зруйновані, ця територія дезінтегрується, залишається все менше й менше речей, які пов’язують її з Україною.
Марина Евтушок
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.05.2013
Повідом.: 53623
Реєстрація: 22.05.2013
Повідом.: 53623
Нахера такое вообще в тему вбрасывать? Унылое ****о какое-то.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
АХАХАХАХАХА
Госдеп ****анда
@hohland_gosdep
8 год.8 годин тому
Норвежский лыжник с фамилией КРЮГЕР завалил на старте двух россиян и выиграл гонку.
Достойный сын народа Викингов
Госдеп ****анда
@hohland_gosdep
8 год.8 годин тому
Норвежский лыжник с фамилией КРЮГЕР завалил на старте двух россиян и выиграл гонку.
Достойный сын народа Викингов
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Ты в Травиан играл когда-нибудь? Ну, или в другие военно-экономические стратегии?
Это так, что бы на пальцах рассказать, на уровне третьего класса средней школы.
Так вот, там, что бы поднять свою армию, приходится торговать с вражескими альянсами. Иначе, если ума нет и будешь гордый, тебе *****.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Вот видишь -- ты среагировал. Значит ****о не такое уже и унылое. У нас завязалась дискуссия.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Хорошее видео. Боянистое конечно, но пусть полежит. Про Космос.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Серега, ты где?
Скучно. И желудок урчит.
Скучно. И желудок урчит.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
#MDK
@mudakoff
6 год.6 годин тому
В Томском клубе девушка прямо на сцене поработала ртом ради БЕСПЛАТНЫХ КОКТЕЙЛЕЙ
Уровень доходов: отсосать за коктейли
......................................
Видео по цензурным соображениям выкладывать не стал. Кто захочет, тот найдет у автора. Короче, сплошная русофобия. Мы в молодости были отмороженные на всю голову и я думал, что невозможно придумать ничего, что мы не творили, но это высший пилотаж.
@mudakoff
6 год.6 годин тому
В Томском клубе девушка прямо на сцене поработала ртом ради БЕСПЛАТНЫХ КОКТЕЙЛЕЙ
Уровень доходов: отсосать за коктейли
......................................
Видео по цензурным соображениям выкладывать не стал. Кто захочет, тот найдет у автора. Короче, сплошная русофобия. Мы в молодости были отмороженные на всю голову и я думал, что невозможно придумать ничего, что мы не творили, но это высший пилотаж.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.07.2007
Повідом.: 62255
Реєстрація: 11.07.2007
Повідом.: 62255
а в Сиэтле как цены?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.05.2013
Повідом.: 53623
Реєстрація: 22.05.2013
Повідом.: 53623
Я на кухне. Стейки жарю.