Коли ще кілька місяців тому вперше прочитав, що у Кремлі готують піднести людям «супротивника» Путіна на виборах, і що це повинна бути жінка, я зрозумів їхній посил. У цьому справді був сенс. Тут старалися б зіграти на психології мас чи просто зробити ефектну картинку, особливо на тлі неопозиційних старців: Жириновського, Явлінського, Зюганова, Миронова. Спрацювало б чи ні — то вже інша історія. Це, принаймні, звучить, як щось розумне, раціональне і навіть креативне. Звичайно ж, можна було здогадатися, що вони зможуть спаскудити будь-який хороший для них задум, як і взагалі все, до чого торкаються. Мідас навпаки.
Як? Як мені міг спасти на думку тоді, коли я вперше про це прочитав, варіант із Ксенією Собчак? Не має сенсу перелічувати, що вона зробила, ким вона є, з чим мала справу. Це бездонна прірва. «Зелений слоник» російської демократії. Якою б чистою і виграшною ідеєю це не було на самісінькому початку, воно потонуло у фрейдистському подаванні валіз дочкою колишнього наставника. Я прямо бачу, як людина з найкращими побажаннями кидає вголос ідею про жінку-кандидата, її підхоплюють цехи та відділи, місяцями мусолять і обсмоктують, щоб перетворити все це не б**дський цирк. Я уявляю собі обличчя автора ідеї зараз. Він сидить і розуміє, що на цьому етапі вже нічогісінько нікому нічого не скажеш. Фейспалм, сором і відчай. Так йому і треба. В цьому немає плюсів. Бутербродних лібералів це не посварить. Вони самі із цим справлялися роками без зайвої допомоги. Від срачу навальністів із партії «Яблоко» до ревнощів щодо виграних мандатів тусовки Дмитрія Гудкова на московських виборах. Усі тепер матимуть причину об’єднатись проти неї.
Яке інше завдання виконує Собчак? Підвищення легітимності виборів, збільшення явки? Я впевнений, що всі, хто носять футболочки із сонцеликим апосіонарієм, відчувають безмежне вдоволення від даного формату виборів. Сарказм, якщо що. Вони сміялися з «майдаунів», «піндосів», омивалися мудрістю «єдиного нормального мужика серед лідерів», щоб побачити, як за вказівкою із самого верху найсуверенніші вибори перетворюють на фарс, яким неможливо пишатися, який неможливо захищати. Нашвидкуруч уже ліплять історії про те, що через 5 років вона зарекомендує себе як можливого «преемника» і дасть гарантії та амністії кремлівській верхівці. Уже не важливо, що це повна маячня. Це маячня як ідея, як стратегія, як інструкція. А як об’єктивна реальність? Коли люди брешуть, то намагаються придумати історію, яка звучить правдоподібно. Правда зазвичай скаженіша за будь-яку вигадку. «House Of Cards» нервово курить десь збоку вже шостий сезон поспіль. Не встигають за реальністю навколо!
Джина випущено. Крига скресла. Кількість можливих катастрофічних сценаріїв із Собчак і для Кремля, і для РФ, і навіть для нас буде зростати в геометричній прогресії. З усіх боків, на будь-якому етапі. Не здивуюсь, якщо дадуть задній хід, не побоявшись мільярдів насмішок «что ж ты фраер сдал назад». Але я хочу вас запитати: ви справді переконані в неможливості президентства Собчак? Справді таки переконані? Після всього, що трапилось? Ні? А чому, бо що? Бо ніхто свідомо не піде на повну маячню? А в Росії не знайдеться кількох десятків мільйонів бидла, які в ******* будуть за неї? Ви справді не можете уявити пенсіонерок у російській глибинці, які будуть плескати в долоні, чуючи репліки колишньої ведучої «Дома – 2»?
А хіба все, що трапилося з лютого 2014-го, не те саме? Чи багато з того, що сталося насправді, що ми пережили особисто, мало б хоч якісь краплини глузду до цього? Вони не думають ні про що, а просто роблять. Шкодять, постачають, воюють, втручаються без жодної стратегії з надією на «авось». Змушування скасувати Угоду про асоціацію з ЄС призводить до Майдану. Вони відповідають авантюрою з анексією та зміною післявоєнних кордонів. Авантюрою з недореспубліками відповідають на авантюру з Кримом, авантюрою із Сирією — на Донбас із рейсом MH17, втручанням у всі вибори і внутрішні справи «західних партнерів» — на санкції. Кінця і краю не видно. Та його і не буде. Намагаються здолати маячнею, зробити всіх божевільними. Певною мірою, в принципі, виходить. Не можна залишатися врівноваженим при новині про можливе третє взяття Пальміри. Оркестр ганяють туди-сюди. Одну трупу вже відправили останнім рейсом у небесне застілля на дачі Сталіна. Лютий 2014-го, який триває уже четвертий рік і не думає завершитися.
Махання писулькою Легітимного на Радбезі ООН із подальшим виносом ****іна і дипломатів та запереченням існування цієї ж писульки. Вигадування новини про 60-поверховий бутерброд у ларьку Манхеттена в честь дня народження Кабаєва, яка нікому не знадобилася, у якій немає жодної потреби. Проголошення «Новоросії» з її скасуванням через Мінськ. Царьов тепер не глава другої Швейцарії, а десь «водку» глушить серед білої еміграції. А під який пункт Мінських домовленостей «Малоросію» придумали із прапором Хмельницького? Режисер «*****а», маніфесту проти «русского мира», брата-близнюка «Левіафана», який чи то продався, чи то просто такий же, як усі вони, зняв серіал за сценарієм Мінаєва, за ручку з Бондарчуком, за гроші Ернста. Про клятих піндосів і доблесних гебістів, які країну повернули собі і захищають від клятих ліберастів, що державу приватизацією та фальшивою демократією добили. Прорекламував творчість (душевнохворих) в Урганта і через кілька днів ванільний пост у «ВКонтакте» повісив. Вибачайте, не знав, подумати не міг, обережніше ж треба було з правдивістю в серіалі, про американську-то змову проти ФСБ, я ж то брав нафтодолари і не думав, що був авторитетом для когось. Який сенс хоча б у чомусь із цього? Яка задумка?
Моє улюблене — це повернення «Прожеторперісхілтон». Ніяка гризня за доходи від реклами між ТНТ і Пєрвим, жертвою якої стало право на показ фізіономії Мартиросяна і самої передачі, не може стати на перешкоді резолюції із самого верху. Через 5 років викопали труну, пилючку здули і випустили прогниле тіло цієї передачі в ефір. Що б у вас у пам’яті не збереглося від неї, зараз перед нами кардинально інший монстр. Виконання замовлення видно неозброєним оком. Шість передач весною для відшліфування. Розвідка боєм. Останній прогон перед театральною прем’єрою, яка пройде восени ближче до виборів. Список гостей по порядку — Захарова, Поклонська, Мілонов, Ісінбаєва, Жириновський. Восени, мабуть, буде Охлобистін, Пореченков. Гіві з Моторолою, щоправда, не встигли. З екрана на незрозуміло кого ллється «неймовірний ковток свободи» з обережними жартами-натяками про «он вам не Димон» і подальшим ненав’язливим знищенням дорогих гостей. На що розраховували ті самі гості? Вони не бачать, що стали посміховиськами в очах усіх, і так званих 86%, і 14%. Побачили, як попередні зайшли на криваву безглузду різню вогник, і самі з’явилися чайок попити і весело прокоментувати останні новини геополітики заготовленими жартами, роздрукованими на листах формату А4, що на столі, великим шрифтом, бо читають погано? Яка була загальна задумка? Імітувати свободу слова, поліпшити імідж гостей, погіршити імідж гостей, просто знизити градус роздратування серед населення, допомогти Кремлю, допомогти угрупованням у боротьбі за Кремль, підготувати пришестя лібералів про всяк випадок? Неважливо. Яка б не була задумка, що б не хотіли реалізувати, нічого не вийшло. Навіть чисто як гумористичне шоу вже ніяк. Шоу ні для кого, в порожнечу, без ККД, зайшли в мінус на будь-якому можливому і неможливому фронті. А вони, падлюки, готувалися. Шести передачам передували гастролі по містах і, здається, країнах тривалістю півроку. В YouTube можна знайти виступи з тим же Мілоновим і з тими самими жартами. Задум певний є, сценарій пропрацьовували, затверджували, на живій публіці випробували, всіх гостей за командою задіяли. Ох і хотілося б мені, щоб їм усім, принаймні, погрожували закриттям бізнесу чи завданням тілесних пошкоджень родичам для обов’язкової участі у всьому цьому. А сенс? Де він, що він? Ау! Скажіть хоч «за» Путіна чи «проти».
А найгірше те, що не тільки вони цим страждають. Консерватори Великої Британії (далі в хронологічній послідовності) катували себе і всіх із референдумом про незалежність Шотландії, щоб спробувати закрити тему; погрозами уряду Кемерона вийти із ЄС, аби виторгувати преференції; обіцянкою провести плебісцит про вихід у разі виграшу у виборах, щоб відібрати голоси в популістів UKIP; виграшом на виборах; затвердженням референдуму, як обіцяли; вибиттям преференцій із ЄС; агітацією проти виходу на референдумі, який самі й організували; клятий (bloody) програш на плебісциті за вихід, який самі організували і проти якого агітували; відставкою уряду Кемерона, приходом Мей; надсиланням листа про вихід з одночасним запуском дворічного терміну, за який треба домовитися про розлучення з ЄС, даючи Євросоюзу перевагу в переговорах, бо тепер нависає дедлайн; оголошенням перевиборів за діючої більшості, після запуску дворічного терміну, для того щоб скористатися високим рейтингом і виграти більше часу до наступних виборів, які будуть після виходу з ЄС і економічної кризи як наслідку виходу; гіршим результатом на перевиборах, які самі організували і які були необов’язкові; необхідністю створення коаліції з відморозками з Північної Ірландії за одночасного посилення ролі шотландських консерваторів через результат необов’язкових перевиборів; підривом усієї політики щодо Ірландії та Шотландії у зв’язку з виходом із ЄС і результатом перевиборів із тероризмом і сепаратизмом у перспективі; провалом стратегії щодо виходу після всього цього; проханням відтермінувати вихід із Євросоюзу, ніби у ЄС і так переваги не було в переговорах; гризнею між главою уряду і міністром закордонних справ із потенційним підривом усього і вся; далі буде. Як каже Оксана Марченко на СТБ: «Не перемикайте канал. Усе тільки починається». Епопею з pussygraber Трампом як лідером вільного світу і переказувати нічого.
Наші від тренду теж не відстали. Якщо за поребриком мучаться від православної фундаменталістки Поклонської, яку самі і створили, — у нас те саме із Савченко. Самі розкрутили, зірку Героя України дали, іще довго будемо розгрібати. І з нею; і з Коломойським, із яким хотіли домовитися і зробили головою ОДА; і із Саакашвілі, якого взагалі не було потреби залучати, звичайно, якщо Нуланд / Байден / Макфол / Волкер / ілюмінати / рептилоїди не змусили. Зараз не то Вакарчука, не то Зеленського висунуть на вибори. Куди ж без Госдепу.
Головний девіз критики будь-якої конспірологічної теорії — те, що безглуздо пояснювати події неймовірним розумом і задумом, а не елементарною людською тупістю. Я перебуваю в стані жаху від усвідомлення, що наш ворог робить рандомні речі через свої шизофренічні переконання. Не злі, не погані, а саме випадкові. Можливо, колись він із певною аргументацією й *****ським планом таки розбомбить Воронеж. Як узагалі можна морально підготуватися до супротивника, який робить щось безглузде інколи в планетарних масштабах? У мене немає жодних сумнівів, що гравці, які полюбляють побрязкати ядерним ****** і підвищувати ******, в міру того, як усе покотиться в пекло, ще будуть нас радувати високими польотами думки. Найкращі многоходовочки завжди попереду.
