27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
У Києві на підприємстві “Кузня на Рибальському” відбувається спуск на воду новий середній розвідувальний корабель. Про це повідомляє Український мілітарний портал.
Характеристики нового корабля та обладнання, яке на ньому встановлюватиметься, наразі не відомі. Однак відомо, що він побудований на базі судна проекту 502 ЕМ
Характеристики нового корабля та обладнання, яке на ньому встановлюватиметься, наразі не відомі. Однак відомо, що він побудований на базі судна проекту 502 ЕМ
Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.12.2011
Повідом.: 15472
Реєстрація: 19.12.2011
Повідом.: 15472
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Статус: Офлайн
Реєстрація: 16.09.2009
Повідом.: 3743
Реєстрація: 16.09.2009
Повідом.: 3743
нет) мы не позволим)
Захід про перемогу Зеленського: новий тип популізму, стрибок у невідоме і тест на обіцянки
Світові оглядачі наразі обережні в оцінках Зеленського у ролі глави української держави
Згідно з результатами екзит-полів, шоумен Володимир Зеленський у другому турі виборів набрав майже втричі більше голосів, ніж чинний президент Петро Порошенко. Так, деякі світові журналісти вважають, що українці проголосували не стільки за політичного новачка, скільки проти статусу-кво в країні, а саме корупції і правлячої еліти. Зокрема, західні оглядачі обережні в оцінках Зеленського у ролі глави держави, однак висловили сподівання, що новообраний президент буде проводити розпочату прозахідну політику та сприятиме завершенню внутрішніх реформ.
"Країна робить стрибок у невідоме"
Журналіст Бенуа Віткін у статті для французького видання Le Monde відзначає, що вибравши Зеленського, Україна "здійснила стрибок у невідоме". Автор пише, що колишній гуморист втілює глибокі зміни, але його прихід до влади супроводжується численною невизначеністю. Через п'ять років після того, як українці здійснили вуличну революцію, вони знову перевернули все догори дном, 21 квітня привівши до влади — без насильства і шуму — абсолютного неофіта Володимира Зеленського. За його словами, українці вирішили зробити стрибок у невідоме замість того, щоб продовжити шлях з політичним класом, який скомпрометував себе за роки зловживань.
"Досить легко зрозуміти, проти чого проголосували українці: корупція, війна, бідність — проти всіх зол, які асоціюються з епохою Порошенко. Але ось те, за що вони голосували, менш зрозуміло: і невизначеність, яку переможець підтримував під час своєї кампанії (…), не допомогла підняти завісу", — йдеться у матеріалі. Водночас автор підкреслює, що ця невизначеність дозволила кожному, хто голосував за нового президента, солідаризуватися з яким-небудь елементом його програми, забувши про інших. Наприклад, не надати уваги звинуваченням, які представляють його "маріонеткою" Коломойського, попри серйозні розслідування впливу мільярдера. Крім того, на думку журналіста, Зеленський розхитав українців, відновивши гнів щодо п'ятирічної війни на Донбасі, але не пропонуючи її вирішення.
Між тим, Віткін описує перемогу Зеленського як "новий тип популізму": "приємний" популізм, проєвропейський, такий, який прагне до об'єднання різних ідентичностей. Саме в цій сфері Зеленський висловлювався найбільш точно, заявивши про своє бажання зупинити мовну і культурну кампанію Порошенка. Де-факто Зеленського очікує "гігантське завдання". "Зламати систему", як він обіцяв, буде набагато важче, ніж здобути довіру електорату, адже ця система тримається саме на слабкості держави та її інститутів - єдиній зброї в руках нового президента, наголошує автор. "У понеділок вранці шостому президенту вже буде не до жартів", — підсумовує журналіст.
"Залежатиме від радників"
У статті для американського видання Politico автор Девід Штейн зауважує, що тріумф Зеленського був викликаний хвилею антиурядових настроїв, подібних до інших популістських заколотів, що пронизали Захід. Однак, на думку автора, коміку, який пообіцяв "почистити" українську правлячу еліту, найімовірніше, важко буде виконати високі очікування своїх прихильників — не в останню чергу через його нестачу політичних знань.
Наголошується, що політичний підйом Зеленського багато в чому пояснюється феноментом нового обличчя на політичній арені країни, так як виборці втомилися від політиків-засновників, і відчувають розчарування з приводу таких питань, як корупція, війна на Донбасі, і млява економіка. Своєю чергою, Порошенко може вказати на ряд великих перемог під час свого перебування на посаді, наприклад, утримування Кремля на сході країни, безвіз і запобігання економічного краху. Але для багатьох виборців Порошенко став символом тривалого впливу олігархів на економіку та уряд. Зокрема, він назвав Зеленського "маріонеткою" Коломойського, однак сам олігарх заперечує звинувачення. Водночас автор зазначає, що шоумен та оліграх мають одного й того ж адвоката і охоронця. Журналісти-розслідувачі також опублікували записи про поїздки, які свідчать, що Зеленський літав більше десятка разів до Женеви й Ізраїлю. "Очікується, що Зеленський підтримуватиме в цілому прозахідну орієнтацію України на зовнішню політику, але питання про його зв'язки з Коломойським і зобов'язання розірвати владу олігархів, ймовірно, затримаються", — пише Штейн. "Я не дуже занепокоєний впливом Росії — ризик з боку Коломойського більший", — каже ринковий стратег з управління активами у компанії BlueBay Asset Management Тімоті Еш.
Але робити будь-які прогнози про те, яким буде президент Зеленський, надзвичайно важко, тому що комік говорив у невиразних загальних рисах й уникав будь-яких розмов з пресою під час своєї кампанії, наголошує автор. Так, деякі українські спостерігачі вказують на те, що він включив серед своїх радників ряд відомих реформаторів як доказ того, що він буде дотримуватися реформаторського шляху. На думку Штейна, Зеленський буде залежати від усіх тих, хто "шепотітиме йому на вухо", і є ознаки того, що боротьба за цей вплив вже почалася. Автор підсумовує, що Зеленський, інаугурація якого відбудеться на початку червня, також повинен буде боротися з союзниками Порошенка як в уряді, так і в парламенті, якщо тільки він не зможе завоювати більшість на парламентських виборах цього року.
"Найважливішим тестом обіцянок Зеленського стане доля Приватбанку"
Ендрю Осборн і Маттіас Вільямс у статті для агентства Reuters зауважують, що Україна вступає у незвідану нову еру після того, як президентські вибори виграв комік. На їхню думку, гучна перемога Зеленського стала важким ударом для Порошенка, який намагався згуртувати українців навколо прапора, позиціонуючи себе як захисника української ідентичності та лідера опору російській агресії на Сході.
Автори наголошують, що Сполучені Штати, Євросоюз і РФ будуть уважно стежити за зовнішньополітичними заявами Зеленського, щоб дізнатися, чи здатний він — і як саме — спробувати припинити війну. Разом з тим, прем'єр-міністр РФ Дмітрій Мєдвєдєв, який лише минулого тижня підписав указ про обмеження експорту російського вугілля та нафтопродуктів в Україну, заявив, що Москва і Київ мають шанс поліпшити те, що він назвав їхніми "зруйнованими економічними відносинами". "Зеленський пообіцяв утримати Україну на прозахідному курсі, але прозвучав менш рішучим, ніж Порошенко, щодо можливих планів для країни", — пишуть автори.
Також журналісти нагадують, що критики звинувачують Зеленського в тісному тісному співробітництві з Коломойським. Сам Зеленський відкинув ці звинувачення і пообіцяв, що Коломойський не буде надмірно впливати. "Одним з найважливіших і ранніх тестів цієї обіцянки стане доля Приватбанку, найбільшого кредитора в Україні, який був націоналізований у 2016 році", — йдеться у матеріалі.
"Перевагою Зеленського було лише те, що він — не Порошенко"
Оглядач американського видання The Washington Post Антон Трояновський переконаний, що Зеленський здобув перемогу на виборах, оскільки мільйони виборців, які були втомлені від війни і економічних труднощів, засуджували правлячі еліти і зіткнулись з новою невизначеністю для своєї геополітично важливої нації. Автор пише, що на тлі війни на Добнасі, економічних потрясінь і народного відчаю від звинувачень у корупції уряду, реформаторське повідомлення Зеленського захопило підтримку широкого загалу.
"Перемога Зеленського стане найостаннішою у глобальному тренді, коли політичні аутсайдери "захоплюють" телебачення та соціальні мережі, щоб витіснити непопулярний істеблішмент. Це, ймовірно, вплине і на Росію, та інші пострадянські країни, де лише кілька країн мають демократичну систему, яка б дозволила коміку витіснити чинного президента. І це викликає питання щодо стратегії України в її конфлікті з російським президентом Владіміром Путіним — з яким Зеленський пообіцяв вести переговори, але не уточнив, як саме", — зазначає журналіст.
Між тим, автор нагадує, що Зеленський заявив, що підтримуватиме прозахідний курс України і пообіцяв не поступатися будь-якою з її територій у переговорах з Путіним. Однак з його боку були сигнали, що свідчать про більшу — в порівнянні з Порошенком — гнучкість у потенційних переговорах щодо війни на сході України, вважає оглядач. Поряд з оптимізмом це викликало і побоювання, що Кремль може "переграти" Зеленського.
Крім того, під час своєї кампанії Зеленський значною мірою уникав традиційної реклами та взаємодій з журналістами. Замість цього, артист покладався на соціальні медіа та його телевізійні шоу. "Його реальний політичний підйом — не зовсім така історія Попелюшки, яка розповідається в його серіалі. Популярний артист отримав вигоду зі свого ділового партнерства з українським мільярдером Ігорем Коломойським, який контролює телеканал, що транслює шоу Зеленського і в основному позитивно висвітлював його виборчу кампанію. Обидва заперечують, що саме Коломойський стоїть за політичними амбіціями Зеленського", - наголошується у матеріалі.
На переконання Трояновського, найбільш потужною перевагою Зеленського в другому турі, можливо, було те, що він — не Порошенко. Автор додає, що багато виборців звинувачують чинного президента в нездатності завершити війну на сході України і в тому, що корупція множитися на найвищих рівнях влади. У свою чергу, Порошенко контраргументує тим, що в затягуванні війни винна росія, і що він зробив все можливе, аби реформувати систему влади в Україні.
"Україна знову перед великою білою сторінкою"
Журналіст Стефан Сіоган у статті для французького видання Le Figaro вважає, що Зеленський переміг завдяки цифровій та антиполітичній кампанії. Між тим, Порошенко до останньої хвилини вважав, що його опонент - це маріонетка Коломойського та Троянський кінь Путіна. Автор наголошує, що стало популярним насміхатися над політичними звичаями України, химерними і часом дикими. Однак очевидно, що за 28 років незалежності колишня радянська республіка зуміла зробити нормою своїх політичних інституцій принцип демократичної передачі влади через виборчі скриньки.
І хоча політичний проект Зеленського, підігрітий потужним протестним голосуванням проти Порошенка, важко ідентифікувати, він свідчить про демократичну культуру українців, переконаний журналіст. Обраний у 2014 році Порошенко за підсумками свого президентства зіткнувся з проблемами. Довірений йому за результатами виборів народний мандат був відображенням наполегливої потреби в соціальній справедливості і радикальних змінах у суспільстві. Однак, на думку автора, він занадто часто використовував тему війни, щоб керувати країною як "гетьман", забуваючи, що історично український народ завжди залишав за собою право карати того, кого він "призначив".
"Інтелігенція, яка виявилася на вершині після революції Майдану, шокована появою імпульсу до популярних культурних кодів. А перед наступним епізодом саги Зеленського всі затамували подих. Він призначить своїх друзів, як в" Слугу народу ", чи станеться компроміс з істеблішментом і олігархами? На своїй першій прес-конференції в ролі новообраного президента Зеленський оголосив, що хоче "оживити" мирний процес з Москвою щодо війни на сході країни. Україна знову перед великою білою сторінкою ", — підсумовує журналіст.
"Недостатньо встати на коліна перед Путіним"
Оглядачка польського журналу Polityka Ягенка Вільчак у своїй колонці зазначає, що важко сказати, чи знають українці, яке майбутнє вони обирають. Авторка пише, що Зеленський не має програми, він не ставився серйозно до жодної проблеми, яка є важливою для країни. "Коли на Донбасі гинули добровольці, він ухилявся від військової служби. Чи може такий чоловік бути главою збройних сил, чи може він користуватися авторитетом і вимагати від своїх співвітчизників патріотичних відносин? Чи зможе він залишатися незалежним?", - запитує журналістка. На її думку, цілком можливо, що він буде "маріонеткою Ігоря Коломойського, олігарха, який за будь-яку ціну хоче відігратись на Порошенкові за особисті невдачі". Так, Вільчак вважає, що Зеленський зобов'язаний своїм успіхом Коломойському та його телебаченню. "Яку ціну він заплатить після перемоги в кампанії? Відомо, що кілька разів шоумен їздив до Женеви й Ізраїлю, щоб зустрітися з Коломойським. У них є спільний юрист, який де-факто супроводжував Зеленського в цих подорожах. Зеленський є насправді великим невідомим котом у мішку", — переконана вона.
Водночас авторка уточнює, що європейська дорога, до якої ввійшла Україна, — це не просто безвізовий режим і право працювати в ЄС. Це також обов'язок, необхідність реформ і боротьба з корупцією, що досі виходила погано, зазначає вона. "Це також завдання економічного підйому країни, який сьогодні зберігається завдяки крапельниці міжнародних фінансових інституцій. Це, нарешті, питання завершення конфлікту в окупованому РФ Донбасі або питання анексованого Криму. Недостатньо встати на коліна перед Путіним, про що говорив Зеленський. Припинення бою — це капітуляція. Капітуляція також є можливістю подальшої анексії", — попереджає оглядачка.
Щоправда, журналістка констатує, що Порошенко зробив багато помилок. "Деякі з них можна пояснити складною ситуацією в країні, інші не можна пояснити жодним чином", - пише Вільчак. "Але мета його політики чітка і зрозуміла: ані кроку назад, ані ділянки землі, відданій Кремлю. Напрямок: Захід, ЄС і НАТО...Це складний план. Порошенко намагався його виповнити. Він не здався, за що заслуговує на повагу", — підкреслює авторка.
Представник "протестного електорату"
Журналіст Пьотр Погоржельський у матеріалі для польського тижневика Wprost розмірковує над тим, як комік без політичного досвіду, став президентом України. Так, він відзначає, що поява Зеленського в політиці явно не спонтанна. Автор пише, що до того як шоумен офіційно вирішив розпочати кампанію, він вже був включений до передвиборчих опитувань. "Невідомо, чи було це самостійним рішенням соціологічних лабораторій, чи спробою дослідити ґрунт, які його шанси на можливу перемогу", — йдеться у публікації. Водночас журналіст стверджує, що Зеленський так добре зарекомендував себе як президент з серіалу, що для його реальної виборчої кампанії не було необхідності робити фотосесії. "Цей персонаж мешкав в їх телевізорах протягом багатьох років. Це один з проявів суспільства спектаклю, і його не можна вважати вибором чи політичним явищем, — говорить письменник і публіцист Андрій Бондар, додавши, що Зеленський є типовим представником "електорату протесту". Автор погоджується, що потенціал незадоволених величезний. За даними Gallup, опитування показують, що Україна має найнижчий рівень довіри у світі. Тільки 9% українців довіряють владі. Тож велика група виборців була готова підтримати людину, якого вона знала тільки з телебачення, не маючи уявлення про те, яку програму вона має.
Цікаво, що така популярність не має ніякого відношення до діяльності ЗМІ, підкреслює автор. Його інтерв'ю можна порахувати на пальцях однієї руки. На каналі "1+1" Коломойський створив йому парникові умови. "Інтерв'ю з ним проводилися до випуску або полягали у приєднанні до нього в його штабі, де він відповів на питання з навушниками у вухах...Він також не представив ніяких конкретних рішень, все відбувалося на загальному рівні: президент повинен бути чесним, а корупція — побореною. Країна також прагне до членства в Європейському Союзі, і питання НАТО має бути предметом референдуму. Що стосується війни на Сході, необхідне припинення вогню, а Велика Британія і США приєднуються до мирних переговорів. Необхідні переговори з Росією", — пише Погоржельський.
Журналіст вважає, що виборці не цікавляться програмою, але бачать відмінності між Зеленським та іншими кандидатами. "Вони знають, що він створив свою компанію "Квартал 95" з нуля, а шоколадна імперія президента Петра Порошенка була створена шляхом поглинання та модернізації приватизованих кондитерських заводів. Незрозумілі джерела доходів Юлії Тимошенко поширюються по Україні", — пише він.
"Виграв через невдоволення виборців Порошенком"
Кореспондент британської газети The Guardian Шон Волкер у своєму матеріалі пише, що у ході своєї кампанії Зеленський озвучив вкрай мало інформації про своє бачення політики або президентські плани, покладаючись на вірусні відеоролики, комедійні стенд-ап виступи і жарти замість традиційної передвиборчої стратегії. "Його кампанія розмила межі між реальним Зеленським і його персонажем на екрані. Як і вигаданий президент свого телесеріалу, Зеленський пообіцяв навести порядок у політиці і покласти край пануванню олігархії в Україні, але мало що запропонував у плані конкретики", — стверджує автор.
Зокрема, журналіст підкреслює, що було висловлено занепокоєння щодо його тісних зв'язків з Коломойським. Зеленський заперечував їх, особливо після того, як Порошенко назвав його "маріонеткою", хоча багато членів виборчої команди Зеленського також мають зв'язки з олігархом. У штабі журналістам пропонувалося вино, турнір з настільного тенісу, музика, проте в його короткому виступі про перемогу не було деталей про його політику. На думку автора, Зеленський виграв через невдоволення виборців Порошенком. "Кондитерський магнат мільярдера пообіцяв українцям, що вони "житимуть по-новому", але темпи змін для багатьох дуже повільні", — додає Волкер.
Світові оглядачі наразі обережні в оцінках Зеленського у ролі глави української держави
Згідно з результатами екзит-полів, шоумен Володимир Зеленський у другому турі виборів набрав майже втричі більше голосів, ніж чинний президент Петро Порошенко. Так, деякі світові журналісти вважають, що українці проголосували не стільки за політичного новачка, скільки проти статусу-кво в країні, а саме корупції і правлячої еліти. Зокрема, західні оглядачі обережні в оцінках Зеленського у ролі глави держави, однак висловили сподівання, що новообраний президент буде проводити розпочату прозахідну політику та сприятиме завершенню внутрішніх реформ.
"Країна робить стрибок у невідоме"
Журналіст Бенуа Віткін у статті для французького видання Le Monde відзначає, що вибравши Зеленського, Україна "здійснила стрибок у невідоме". Автор пише, що колишній гуморист втілює глибокі зміни, але його прихід до влади супроводжується численною невизначеністю. Через п'ять років після того, як українці здійснили вуличну революцію, вони знову перевернули все догори дном, 21 квітня привівши до влади — без насильства і шуму — абсолютного неофіта Володимира Зеленського. За його словами, українці вирішили зробити стрибок у невідоме замість того, щоб продовжити шлях з політичним класом, який скомпрометував себе за роки зловживань.
"Досить легко зрозуміти, проти чого проголосували українці: корупція, війна, бідність — проти всіх зол, які асоціюються з епохою Порошенко. Але ось те, за що вони голосували, менш зрозуміло: і невизначеність, яку переможець підтримував під час своєї кампанії (…), не допомогла підняти завісу", — йдеться у матеріалі. Водночас автор підкреслює, що ця невизначеність дозволила кожному, хто голосував за нового президента, солідаризуватися з яким-небудь елементом його програми, забувши про інших. Наприклад, не надати уваги звинуваченням, які представляють його "маріонеткою" Коломойського, попри серйозні розслідування впливу мільярдера. Крім того, на думку журналіста, Зеленський розхитав українців, відновивши гнів щодо п'ятирічної війни на Донбасі, але не пропонуючи її вирішення.
Між тим, Віткін описує перемогу Зеленського як "новий тип популізму": "приємний" популізм, проєвропейський, такий, який прагне до об'єднання різних ідентичностей. Саме в цій сфері Зеленський висловлювався найбільш точно, заявивши про своє бажання зупинити мовну і культурну кампанію Порошенка. Де-факто Зеленського очікує "гігантське завдання". "Зламати систему", як він обіцяв, буде набагато важче, ніж здобути довіру електорату, адже ця система тримається саме на слабкості держави та її інститутів - єдиній зброї в руках нового президента, наголошує автор. "У понеділок вранці шостому президенту вже буде не до жартів", — підсумовує журналіст.
"Залежатиме від радників"
У статті для американського видання Politico автор Девід Штейн зауважує, що тріумф Зеленського був викликаний хвилею антиурядових настроїв, подібних до інших популістських заколотів, що пронизали Захід. Однак, на думку автора, коміку, який пообіцяв "почистити" українську правлячу еліту, найімовірніше, важко буде виконати високі очікування своїх прихильників — не в останню чергу через його нестачу політичних знань.
Наголошується, що політичний підйом Зеленського багато в чому пояснюється феноментом нового обличчя на політичній арені країни, так як виборці втомилися від політиків-засновників, і відчувають розчарування з приводу таких питань, як корупція, війна на Донбасі, і млява економіка. Своєю чергою, Порошенко може вказати на ряд великих перемог під час свого перебування на посаді, наприклад, утримування Кремля на сході країни, безвіз і запобігання економічного краху. Але для багатьох виборців Порошенко став символом тривалого впливу олігархів на економіку та уряд. Зокрема, він назвав Зеленського "маріонеткою" Коломойського, однак сам олігарх заперечує звинувачення. Водночас автор зазначає, що шоумен та оліграх мають одного й того ж адвоката і охоронця. Журналісти-розслідувачі також опублікували записи про поїздки, які свідчать, що Зеленський літав більше десятка разів до Женеви й Ізраїлю. "Очікується, що Зеленський підтримуватиме в цілому прозахідну орієнтацію України на зовнішню політику, але питання про його зв'язки з Коломойським і зобов'язання розірвати владу олігархів, ймовірно, затримаються", — пише Штейн. "Я не дуже занепокоєний впливом Росії — ризик з боку Коломойського більший", — каже ринковий стратег з управління активами у компанії BlueBay Asset Management Тімоті Еш.
Але робити будь-які прогнози про те, яким буде президент Зеленський, надзвичайно важко, тому що комік говорив у невиразних загальних рисах й уникав будь-яких розмов з пресою під час своєї кампанії, наголошує автор. Так, деякі українські спостерігачі вказують на те, що він включив серед своїх радників ряд відомих реформаторів як доказ того, що він буде дотримуватися реформаторського шляху. На думку Штейна, Зеленський буде залежати від усіх тих, хто "шепотітиме йому на вухо", і є ознаки того, що боротьба за цей вплив вже почалася. Автор підсумовує, що Зеленський, інаугурація якого відбудеться на початку червня, також повинен буде боротися з союзниками Порошенка як в уряді, так і в парламенті, якщо тільки він не зможе завоювати більшість на парламентських виборах цього року.
"Найважливішим тестом обіцянок Зеленського стане доля Приватбанку"
Ендрю Осборн і Маттіас Вільямс у статті для агентства Reuters зауважують, що Україна вступає у незвідану нову еру після того, як президентські вибори виграв комік. На їхню думку, гучна перемога Зеленського стала важким ударом для Порошенка, який намагався згуртувати українців навколо прапора, позиціонуючи себе як захисника української ідентичності та лідера опору російській агресії на Сході.
Автори наголошують, що Сполучені Штати, Євросоюз і РФ будуть уважно стежити за зовнішньополітичними заявами Зеленського, щоб дізнатися, чи здатний він — і як саме — спробувати припинити війну. Разом з тим, прем'єр-міністр РФ Дмітрій Мєдвєдєв, який лише минулого тижня підписав указ про обмеження експорту російського вугілля та нафтопродуктів в Україну, заявив, що Москва і Київ мають шанс поліпшити те, що він назвав їхніми "зруйнованими економічними відносинами". "Зеленський пообіцяв утримати Україну на прозахідному курсі, але прозвучав менш рішучим, ніж Порошенко, щодо можливих планів для країни", — пишуть автори.
Також журналісти нагадують, що критики звинувачують Зеленського в тісному тісному співробітництві з Коломойським. Сам Зеленський відкинув ці звинувачення і пообіцяв, що Коломойський не буде надмірно впливати. "Одним з найважливіших і ранніх тестів цієї обіцянки стане доля Приватбанку, найбільшого кредитора в Україні, який був націоналізований у 2016 році", — йдеться у матеріалі.
"Перевагою Зеленського було лише те, що він — не Порошенко"
Оглядач американського видання The Washington Post Антон Трояновський переконаний, що Зеленський здобув перемогу на виборах, оскільки мільйони виборців, які були втомлені від війни і економічних труднощів, засуджували правлячі еліти і зіткнулись з новою невизначеністю для своєї геополітично важливої нації. Автор пише, що на тлі війни на Добнасі, економічних потрясінь і народного відчаю від звинувачень у корупції уряду, реформаторське повідомлення Зеленського захопило підтримку широкого загалу.
"Перемога Зеленського стане найостаннішою у глобальному тренді, коли політичні аутсайдери "захоплюють" телебачення та соціальні мережі, щоб витіснити непопулярний істеблішмент. Це, ймовірно, вплине і на Росію, та інші пострадянські країни, де лише кілька країн мають демократичну систему, яка б дозволила коміку витіснити чинного президента. І це викликає питання щодо стратегії України в її конфлікті з російським президентом Владіміром Путіним — з яким Зеленський пообіцяв вести переговори, але не уточнив, як саме", — зазначає журналіст.
Між тим, автор нагадує, що Зеленський заявив, що підтримуватиме прозахідний курс України і пообіцяв не поступатися будь-якою з її територій у переговорах з Путіним. Однак з його боку були сигнали, що свідчать про більшу — в порівнянні з Порошенком — гнучкість у потенційних переговорах щодо війни на сході України, вважає оглядач. Поряд з оптимізмом це викликало і побоювання, що Кремль може "переграти" Зеленського.
Крім того, під час своєї кампанії Зеленський значною мірою уникав традиційної реклами та взаємодій з журналістами. Замість цього, артист покладався на соціальні медіа та його телевізійні шоу. "Його реальний політичний підйом — не зовсім така історія Попелюшки, яка розповідається в його серіалі. Популярний артист отримав вигоду зі свого ділового партнерства з українським мільярдером Ігорем Коломойським, який контролює телеканал, що транслює шоу Зеленського і в основному позитивно висвітлював його виборчу кампанію. Обидва заперечують, що саме Коломойський стоїть за політичними амбіціями Зеленського", - наголошується у матеріалі.
На переконання Трояновського, найбільш потужною перевагою Зеленського в другому турі, можливо, було те, що він — не Порошенко. Автор додає, що багато виборців звинувачують чинного президента в нездатності завершити війну на сході України і в тому, що корупція множитися на найвищих рівнях влади. У свою чергу, Порошенко контраргументує тим, що в затягуванні війни винна росія, і що він зробив все можливе, аби реформувати систему влади в Україні.
"Україна знову перед великою білою сторінкою"
Журналіст Стефан Сіоган у статті для французького видання Le Figaro вважає, що Зеленський переміг завдяки цифровій та антиполітичній кампанії. Між тим, Порошенко до останньої хвилини вважав, що його опонент - це маріонетка Коломойського та Троянський кінь Путіна. Автор наголошує, що стало популярним насміхатися над політичними звичаями України, химерними і часом дикими. Однак очевидно, що за 28 років незалежності колишня радянська республіка зуміла зробити нормою своїх політичних інституцій принцип демократичної передачі влади через виборчі скриньки.
І хоча політичний проект Зеленського, підігрітий потужним протестним голосуванням проти Порошенка, важко ідентифікувати, він свідчить про демократичну культуру українців, переконаний журналіст. Обраний у 2014 році Порошенко за підсумками свого президентства зіткнувся з проблемами. Довірений йому за результатами виборів народний мандат був відображенням наполегливої потреби в соціальній справедливості і радикальних змінах у суспільстві. Однак, на думку автора, він занадто часто використовував тему війни, щоб керувати країною як "гетьман", забуваючи, що історично український народ завжди залишав за собою право карати того, кого він "призначив".
"Інтелігенція, яка виявилася на вершині після революції Майдану, шокована появою імпульсу до популярних культурних кодів. А перед наступним епізодом саги Зеленського всі затамували подих. Він призначить своїх друзів, як в" Слугу народу ", чи станеться компроміс з істеблішментом і олігархами? На своїй першій прес-конференції в ролі новообраного президента Зеленський оголосив, що хоче "оживити" мирний процес з Москвою щодо війни на сході країни. Україна знову перед великою білою сторінкою ", — підсумовує журналіст.
"Недостатньо встати на коліна перед Путіним"
Оглядачка польського журналу Polityka Ягенка Вільчак у своїй колонці зазначає, що важко сказати, чи знають українці, яке майбутнє вони обирають. Авторка пише, що Зеленський не має програми, він не ставився серйозно до жодної проблеми, яка є важливою для країни. "Коли на Донбасі гинули добровольці, він ухилявся від військової служби. Чи може такий чоловік бути главою збройних сил, чи може він користуватися авторитетом і вимагати від своїх співвітчизників патріотичних відносин? Чи зможе він залишатися незалежним?", - запитує журналістка. На її думку, цілком можливо, що він буде "маріонеткою Ігоря Коломойського, олігарха, який за будь-яку ціну хоче відігратись на Порошенкові за особисті невдачі". Так, Вільчак вважає, що Зеленський зобов'язаний своїм успіхом Коломойському та його телебаченню. "Яку ціну він заплатить після перемоги в кампанії? Відомо, що кілька разів шоумен їздив до Женеви й Ізраїлю, щоб зустрітися з Коломойським. У них є спільний юрист, який де-факто супроводжував Зеленського в цих подорожах. Зеленський є насправді великим невідомим котом у мішку", — переконана вона.
Водночас авторка уточнює, що європейська дорога, до якої ввійшла Україна, — це не просто безвізовий режим і право працювати в ЄС. Це також обов'язок, необхідність реформ і боротьба з корупцією, що досі виходила погано, зазначає вона. "Це також завдання економічного підйому країни, який сьогодні зберігається завдяки крапельниці міжнародних фінансових інституцій. Це, нарешті, питання завершення конфлікту в окупованому РФ Донбасі або питання анексованого Криму. Недостатньо встати на коліна перед Путіним, про що говорив Зеленський. Припинення бою — це капітуляція. Капітуляція також є можливістю подальшої анексії", — попереджає оглядачка.
Щоправда, журналістка констатує, що Порошенко зробив багато помилок. "Деякі з них можна пояснити складною ситуацією в країні, інші не можна пояснити жодним чином", - пише Вільчак. "Але мета його політики чітка і зрозуміла: ані кроку назад, ані ділянки землі, відданій Кремлю. Напрямок: Захід, ЄС і НАТО...Це складний план. Порошенко намагався його виповнити. Він не здався, за що заслуговує на повагу", — підкреслює авторка.
Представник "протестного електорату"
Журналіст Пьотр Погоржельський у матеріалі для польського тижневика Wprost розмірковує над тим, як комік без політичного досвіду, став президентом України. Так, він відзначає, що поява Зеленського в політиці явно не спонтанна. Автор пише, що до того як шоумен офіційно вирішив розпочати кампанію, він вже був включений до передвиборчих опитувань. "Невідомо, чи було це самостійним рішенням соціологічних лабораторій, чи спробою дослідити ґрунт, які його шанси на можливу перемогу", — йдеться у публікації. Водночас журналіст стверджує, що Зеленський так добре зарекомендував себе як президент з серіалу, що для його реальної виборчої кампанії не було необхідності робити фотосесії. "Цей персонаж мешкав в їх телевізорах протягом багатьох років. Це один з проявів суспільства спектаклю, і його не можна вважати вибором чи політичним явищем, — говорить письменник і публіцист Андрій Бондар, додавши, що Зеленський є типовим представником "електорату протесту". Автор погоджується, що потенціал незадоволених величезний. За даними Gallup, опитування показують, що Україна має найнижчий рівень довіри у світі. Тільки 9% українців довіряють владі. Тож велика група виборців була готова підтримати людину, якого вона знала тільки з телебачення, не маючи уявлення про те, яку програму вона має.
Цікаво, що така популярність не має ніякого відношення до діяльності ЗМІ, підкреслює автор. Його інтерв'ю можна порахувати на пальцях однієї руки. На каналі "1+1" Коломойський створив йому парникові умови. "Інтерв'ю з ним проводилися до випуску або полягали у приєднанні до нього в його штабі, де він відповів на питання з навушниками у вухах...Він також не представив ніяких конкретних рішень, все відбувалося на загальному рівні: президент повинен бути чесним, а корупція — побореною. Країна також прагне до членства в Європейському Союзі, і питання НАТО має бути предметом референдуму. Що стосується війни на Сході, необхідне припинення вогню, а Велика Британія і США приєднуються до мирних переговорів. Необхідні переговори з Росією", — пише Погоржельський.
Журналіст вважає, що виборці не цікавляться програмою, але бачать відмінності між Зеленським та іншими кандидатами. "Вони знають, що він створив свою компанію "Квартал 95" з нуля, а шоколадна імперія президента Петра Порошенка була створена шляхом поглинання та модернізації приватизованих кондитерських заводів. Незрозумілі джерела доходів Юлії Тимошенко поширюються по Україні", — пише він.
"Виграв через невдоволення виборців Порошенком"
Кореспондент британської газети The Guardian Шон Волкер у своєму матеріалі пише, що у ході своєї кампанії Зеленський озвучив вкрай мало інформації про своє бачення політики або президентські плани, покладаючись на вірусні відеоролики, комедійні стенд-ап виступи і жарти замість традиційної передвиборчої стратегії. "Його кампанія розмила межі між реальним Зеленським і його персонажем на екрані. Як і вигаданий президент свого телесеріалу, Зеленський пообіцяв навести порядок у політиці і покласти край пануванню олігархії в Україні, але мало що запропонував у плані конкретики", — стверджує автор.
Зокрема, журналіст підкреслює, що було висловлено занепокоєння щодо його тісних зв'язків з Коломойським. Зеленський заперечував їх, особливо після того, як Порошенко назвав його "маріонеткою", хоча багато членів виборчої команди Зеленського також мають зв'язки з олігархом. У штабі журналістам пропонувалося вино, турнір з настільного тенісу, музика, проте в його короткому виступі про перемогу не було деталей про його політику. На думку автора, Зеленський виграв через невдоволення виборців Порошенком. "Кондитерський магнат мільярдера пообіцяв українцям, що вони "житимуть по-новому", але темпи змін для багатьох дуже повільні", — додає Волкер.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Ваша правда, виноват, но все-таки очень хочется поугорать с этих избирателей "великого зеленого ничего". Больше не буду.
А я вот не буду просто так парафинить нового президента. За высосанные из пальца косяки. И даже постараюсь нарід, за него голосовавший, тоже сильно не парафинить. Хотя хочется)
Думаю, что косяков реальных будет предостоточно. Правда, все они будут списываться на ВР, кабмин и пр., но мы-то знаем
УжеА ****оеды еще лучше знают
Хоть коня, хоть шоумена. Виталий Портников – о разгроме и олигархах
Триумфальная, без всякого преувеличения, победа шоумена Владимира Зеленского на президентских выборах в Украине – это не просто победа над действующим президентом Петром Порошенко. Это ещё и безусловная победа над целым политическим классом, над системой, которая после этой победы буквально лежит в руинах. Ведь в первом туре Зеленскому, помимо Порошенко, проиграли опытные известные политики, которые еще за несколько месяцев до выдвижения его кандидатуры претендовали на прохождение во второй тур выборов. Что же произошло?
Проще всего объяснить такой феноменальный результат разочарованием граждан во власти, усталостью от бедности, войны и коррупции, стремлением увидеть новые лица во власти, что и будут сегодня делать многие наблюдатели. Еще один важный мотив, о котором скажут сторонники Петра Порошенко, – безразличие многих граждан к государственным атрибутам, благодаря чему триада "Армия. Язык. Вера" не могла не проиграть простому пацанскому "Мы их сделаем".
Все эти объяснения были бы хороши, если бы Владимир Зеленский находился на политической сцене Украины в гордом одиночестве в битве с государственным драконом, и мы не хотели бы понять, какие еще игроки, помимо новоизбранного президента, становятся бенефициарами государственных руин. Но для того, чтобы понять и увидеть это, придётся вернуться в 2014 год.
Тогда, на пике противостояния протестного движения и Виктора Януковича оказалось, что олигархи, казавшиеся естественными союзниками его режима, не в восторге от тех криминальных правил, которые президент навязал государственному организму. Днепропетровская команда олигарха Игоря Коломойского поддержала Майдан. Дмитрий Фирташ и ушедший в отставку с поста главы администрации президента в самом начале протестов Сергей Лёвочкин явно хотели, чтобы президент ослаб. Виктор Пинчук всегда был готов к диалогу с оппозицией, а Ринат Ахметов сохранял свой традиционный нейтралитет, основанный на простом правиле: с ним всегда договаривается любая украинская власть.
Крах Януковича означал и крах всей созданной им системы власти, институций, даже самого государства. И влияние олигархов в этой новой народной стихии тоже ослабло, но ненадолго. Потому что первые же дни российской агрессии продемонстрировали: страну нельзя отстоять без поддержки олигархических кланов. Стало происходить то, что трудно себе было представить даже в эпоху Януковича, не то что после Майдана. Игорь Коломойский стал главой администрации Днепропетровской области, а его соратник Игорь Палица возглавил Одесскую область. Были попытки уговорить Рината Ахметова возглавить Донецкую область, во главе которой в результате оказался его давний партнер Сергей Тарута. Для того чтобы обеспечить себе успех на выборах президента страны, Порошенко был вынужден заручиться поддержкой Фирташа и Лёвочкина на специальной встрече в Вене. Новая, постмайданная Украина из криминальной республики вновь превратилась в олигархическое государство.
Они могут ввести в президентский кабинет того, кого посчитают достойным. Хоть коня, хоть шоумена
Однако, и это важно понять, как олигархическое государство Украина не развивалась. Новая власть не столько по своей воле, сколько под давлением западных кредиторов начала ограничивать олигархическое влияние. Из всех олигархов более других пострадал Коломойский, вынужденный покинуть страну и лишившийся контроля над компанией "Укрнафта" и Приватбанка. Но не только он, но и Фирташ с Пинчуком могли считать, что Порошенко слишком переоценивает важность президентской должности и зря возомнил себя ровней настоящим хозяевам страны. Ну а Ахметов по-прежнему сохранял свой привычный нейтралитет. И ещё контроль над телевизионным холдингом. Собственно, эта четверка полностью контролирует телевизионное пространство страны, определяющее представление большинства граждан о происходящем. Новостью этой избирательной кампании стало то, что к этому, уже классическому контролю добавилось умение работать с новыми технологиями, а значит, с новыми поколениями олигархических подданных.
Сигнал, который олигархи послали этой избирательной кампанией всему украинскому политическому классу, прост: тот, кто не хочет с ними договариваться, не хочет их услышать, тот, кто покушается на их собственность, не может рассчитывать на победу на выборах, а они могут ввести в президентский кабинет того, кого посчитают достойным. Хоть коня, хоть шоумена. И я не сомневаюсь, что этот сигнал уже услышан и усвоен, а значит, новый парламент будет находиться почти под тотальным олигархическим контролем. Так что украинское государство, пытавшееся из олигархической вольницы стать настоящим государством, разгромил не популярный артист и не уставшие граждане. Его разгромили именно те, кто хочет, чтобы государство оставалось всего лишь инструментом их привилегированного клуба миллиардеров. И если после выборов президента и парламента их план окончательно воплотится в жизнь, вскоре Украину (как и соседнюю Молдову) оппозиционеры будут называть "захваченным государством", что, впрочем, особого влияния на систему принятия решений оказывать не будет.
Помешать осуществлению этого плана могут новый президент и украинский народ. Новый президент – если он в эйфории своей победы и народных ожиданий перестанет понимать, почему он должен считаться с интересами тех, кого годами веселил на концертах и вечеринках. Но в таком случае Зеленский должен быть готов к настоящей политической войне на уничтожение, а мы не знаем, готов ли он, хочет ли он держать удар. А украинский народ – если олигархи будут склонять власть к договоренностям с Москвой, которые покажутся предательством активной части общества. Тогда Украина вновь погрузится в восстание, которое поддержит та часть олигархического клуба, которая сочтет, что конкуренты получили слишком много власти и собственности.
Это, кстати, ещё одна, самая очевидная возможность воспрепятствовать наступлению олигархов на ослабевшее государство. Миллиардеры находят общий язык, когда нужно объединиться против влияния государственных структур, но не сохраняют единства после победы. История "семибанкирщины" в России – яркая тому иллюстрация.
Уже через несколько недель олигархические телеканалы начнут войну на уничтожение конкурентов хозяина, близкие к олигархам политики начнут бороться друг с другом в эфирах, президентская администрация начнет укомплектовываться представителями противоборствующих кланов, а журналисты-расследователи будут обнаруживать в своих электронных почтовых ящиках новые "прослушки", документы из офшоров и сенсационные фотографии. Именно благодаря этой неспособности договариваться победы олигархов над государством пока что оборачивались не авторитаризмом, а специфической украинской демократией. Ну а что бывает со страной, когда государство и олигархи оказываются способны прийти к согласию, российскому читателю напоминать не нужно.
Автор: Виталий Портников
Русская служба Радио Свобода
Триумфальная, без всякого преувеличения, победа шоумена Владимира Зеленского на президентских выборах в Украине – это не просто победа над действующим президентом Петром Порошенко. Это ещё и безусловная победа над целым политическим классом, над системой, которая после этой победы буквально лежит в руинах. Ведь в первом туре Зеленскому, помимо Порошенко, проиграли опытные известные политики, которые еще за несколько месяцев до выдвижения его кандидатуры претендовали на прохождение во второй тур выборов. Что же произошло?
Проще всего объяснить такой феноменальный результат разочарованием граждан во власти, усталостью от бедности, войны и коррупции, стремлением увидеть новые лица во власти, что и будут сегодня делать многие наблюдатели. Еще один важный мотив, о котором скажут сторонники Петра Порошенко, – безразличие многих граждан к государственным атрибутам, благодаря чему триада "Армия. Язык. Вера" не могла не проиграть простому пацанскому "Мы их сделаем".
Все эти объяснения были бы хороши, если бы Владимир Зеленский находился на политической сцене Украины в гордом одиночестве в битве с государственным драконом, и мы не хотели бы понять, какие еще игроки, помимо новоизбранного президента, становятся бенефициарами государственных руин. Но для того, чтобы понять и увидеть это, придётся вернуться в 2014 год.
Тогда, на пике противостояния протестного движения и Виктора Януковича оказалось, что олигархи, казавшиеся естественными союзниками его режима, не в восторге от тех криминальных правил, которые президент навязал государственному организму. Днепропетровская команда олигарха Игоря Коломойского поддержала Майдан. Дмитрий Фирташ и ушедший в отставку с поста главы администрации президента в самом начале протестов Сергей Лёвочкин явно хотели, чтобы президент ослаб. Виктор Пинчук всегда был готов к диалогу с оппозицией, а Ринат Ахметов сохранял свой традиционный нейтралитет, основанный на простом правиле: с ним всегда договаривается любая украинская власть.
Крах Януковича означал и крах всей созданной им системы власти, институций, даже самого государства. И влияние олигархов в этой новой народной стихии тоже ослабло, но ненадолго. Потому что первые же дни российской агрессии продемонстрировали: страну нельзя отстоять без поддержки олигархических кланов. Стало происходить то, что трудно себе было представить даже в эпоху Януковича, не то что после Майдана. Игорь Коломойский стал главой администрации Днепропетровской области, а его соратник Игорь Палица возглавил Одесскую область. Были попытки уговорить Рината Ахметова возглавить Донецкую область, во главе которой в результате оказался его давний партнер Сергей Тарута. Для того чтобы обеспечить себе успех на выборах президента страны, Порошенко был вынужден заручиться поддержкой Фирташа и Лёвочкина на специальной встрече в Вене. Новая, постмайданная Украина из криминальной республики вновь превратилась в олигархическое государство.
Они могут ввести в президентский кабинет того, кого посчитают достойным. Хоть коня, хоть шоумена
Однако, и это важно понять, как олигархическое государство Украина не развивалась. Новая власть не столько по своей воле, сколько под давлением западных кредиторов начала ограничивать олигархическое влияние. Из всех олигархов более других пострадал Коломойский, вынужденный покинуть страну и лишившийся контроля над компанией "Укрнафта" и Приватбанка. Но не только он, но и Фирташ с Пинчуком могли считать, что Порошенко слишком переоценивает важность президентской должности и зря возомнил себя ровней настоящим хозяевам страны. Ну а Ахметов по-прежнему сохранял свой привычный нейтралитет. И ещё контроль над телевизионным холдингом. Собственно, эта четверка полностью контролирует телевизионное пространство страны, определяющее представление большинства граждан о происходящем. Новостью этой избирательной кампании стало то, что к этому, уже классическому контролю добавилось умение работать с новыми технологиями, а значит, с новыми поколениями олигархических подданных.
Сигнал, который олигархи послали этой избирательной кампанией всему украинскому политическому классу, прост: тот, кто не хочет с ними договариваться, не хочет их услышать, тот, кто покушается на их собственность, не может рассчитывать на победу на выборах, а они могут ввести в президентский кабинет того, кого посчитают достойным. Хоть коня, хоть шоумена. И я не сомневаюсь, что этот сигнал уже услышан и усвоен, а значит, новый парламент будет находиться почти под тотальным олигархическим контролем. Так что украинское государство, пытавшееся из олигархической вольницы стать настоящим государством, разгромил не популярный артист и не уставшие граждане. Его разгромили именно те, кто хочет, чтобы государство оставалось всего лишь инструментом их привилегированного клуба миллиардеров. И если после выборов президента и парламента их план окончательно воплотится в жизнь, вскоре Украину (как и соседнюю Молдову) оппозиционеры будут называть "захваченным государством", что, впрочем, особого влияния на систему принятия решений оказывать не будет.
Помешать осуществлению этого плана могут новый президент и украинский народ. Новый президент – если он в эйфории своей победы и народных ожиданий перестанет понимать, почему он должен считаться с интересами тех, кого годами веселил на концертах и вечеринках. Но в таком случае Зеленский должен быть готов к настоящей политической войне на уничтожение, а мы не знаем, готов ли он, хочет ли он держать удар. А украинский народ – если олигархи будут склонять власть к договоренностям с Москвой, которые покажутся предательством активной части общества. Тогда Украина вновь погрузится в восстание, которое поддержит та часть олигархического клуба, которая сочтет, что конкуренты получили слишком много власти и собственности.
Это, кстати, ещё одна, самая очевидная возможность воспрепятствовать наступлению олигархов на ослабевшее государство. Миллиардеры находят общий язык, когда нужно объединиться против влияния государственных структур, но не сохраняют единства после победы. История "семибанкирщины" в России – яркая тому иллюстрация.
Уже через несколько недель олигархические телеканалы начнут войну на уничтожение конкурентов хозяина, близкие к олигархам политики начнут бороться друг с другом в эфирах, президентская администрация начнет укомплектовываться представителями противоборствующих кланов, а журналисты-расследователи будут обнаруживать в своих электронных почтовых ящиках новые "прослушки", документы из офшоров и сенсационные фотографии. Именно благодаря этой неспособности договариваться победы олигархов над государством пока что оборачивались не авторитаризмом, а специфической украинской демократией. Ну а что бывает со страной, когда государство и олигархи оказываются способны прийти к согласию, российскому читателю напоминать не нужно.
Автор: Виталий Портников
Русская служба Радио Свобода
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
fesky64
F
За несколько дней до инаугурации победивший на выборах президента Украины Владимир Зеленский будет вести очередной этап "Лиги смеха" в Жовтневом палаце (Международный центр культуры и искусств Федерации профсоюзов Украины". Источник:
"Чемпионат Украины по Юмору снова собирает полные залы зрителей. Сезон по традиции стартует в Одессе на ежегодном фестивале, где отобраны лучшие из лучших команд. После второго этапа остаются самые стойкие и сильные. Звездное жюри отбирает самых смешных. Вот они и будут бороться за выход в четвертый этап. Неизменный ведущий шоу - Владимир Зеленский", - говорится в описании события, запланированного на 23-25 мая в МЦКМ "Жовтневый". Источник:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Чемпионат Украины по Юмору снова собирает полные залы зрителей. Сезон по традиции стартует в Одессе на ежегодном фестивале, где отобраны лучшие из лучших команд. После второго этапа остаются самые стойкие и сильные. Звездное жюри отбирает самых смешных. Вот они и будут бороться за выход в четвертый этап. Неизменный ведущий шоу - Владимир Зеленский", - говорится в описании события, запланированного на 23-25 мая в МЦКМ "Жовтневый". Источник:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
А сказать то чего хотел, болезнАй?А я вот не буду просто так парафинить нового президента. За высосанные из пальца косяки. И даже постараюсь нарід, за него голосовавший, тоже сильно не парафинить. Хотя хочется)
Думаю, что косяков реальных будет предостоточно. Правда, все они будут списываться на ВР, кабмин и пр., но мы-то знаем
А ****оеды еще лучше знают
Статус: Офлайн
Реєстрація: 24.05.2008
Повідом.: 5793
Реєстрація: 24.05.2008
Повідом.: 5793
Это отличная идея! На базе БПП, было бы не плохо создать политическую партию, которую бы возглавил ПАП, но партия была бы не его имени, необходимо использовать в наименовании партии, объединяющие эти 25% слова маркеры, ведь много людей, голосовали не лично за Порошенко , как бы это не странно звучало, а за его европейский курс и за его способность противостоять мордору.
Статус: Онлайн
Реєстрація: 14.03.2009
Повідом.: 11150
Реєстрація: 14.03.2009
Повідом.: 11150
ну, раз у нас макоед прокатил, чеб у них бутиратчику не?
Денис Казанский
1 ч. ·
За всей этой суетой с выборами, чуть не пропустил знаменательное событие. Известному герою ДНР, "защитнику Донбасса" и "антифашисту" Юрию Свиридову (более известен как Мачете) в России дали 13 лет строгого режима за ************* и ********. Суд состоялся в Ростове 16 апреля.
Ветеран "ополчения", один из самых авторитетных полевых командиров, который начинал войну еще в Славянске с Гиркиным, внезапно оказался маньяком и застрелил свою подчиненную - гражданку России Анастасию Ткачеву, которая к тому же была беременна.
История произошла еще в 2017 году. Полгода после этого Мачете гулял на свободе и продолжал считаться "защитником Донбасса", но в итоге сослуживцам Ткачевой все же удалось добиться ареста убийцы. В марте 2018 года его группировку разоружили.
Интересно, что в отличие от других беспредельщиков, Юрия Свиридова не стали судить в ЛДНР, а вывезли в Ростов и судили там. Видимо, для надежности. Так завершилась карьера очередного легендарного защитника Новороссии.
1 ч. ·
За всей этой суетой с выборами, чуть не пропустил знаменательное событие. Известному герою ДНР, "защитнику Донбасса" и "антифашисту" Юрию Свиридову (более известен как Мачете) в России дали 13 лет строгого режима за ************* и ********. Суд состоялся в Ростове 16 апреля.
Ветеран "ополчения", один из самых авторитетных полевых командиров, который начинал войну еще в Славянске с Гиркиным, внезапно оказался маньяком и застрелил свою подчиненную - гражданку России Анастасию Ткачеву, которая к тому же была беременна.
История произошла еще в 2017 году. Полгода после этого Мачете гулял на свободе и продолжал считаться "защитником Донбасса", но в итоге сослуживцам Ткачевой все же удалось добиться ареста убийцы. В марте 2018 года его группировку разоружили.
Интересно, что в отличие от других беспредельщиков, Юрия Свиридова не стали судить в ЛДНР, а вывезли в Ростов и судили там. Видимо, для надежности. Так завершилась карьера очередного легендарного защитника Новороссии.
